Ухвала суду № 23947564, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/4662/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників позивача Потапенко Н.І., Єфреміна О.В.

представника відповідача Кіптенко Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. по справі № 2а-1870/4662/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

06.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (далі по тексту: позивач, ТОВ «Імпульс») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м.Суми), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000072301/0/52359 від 01 липня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 176001 грн. та зобов'язати ДПІ в м.Суми відобразити по особовому рахунку з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" за лютий 2011 року від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 342222,80 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі № 2а-1870/4662/11 позов задоволено в повному обсязі:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Суми №0000072301/0/52359 від 01 липня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 176001 грн. ;

- зобов'язано ДПІ в м.Суми відобразити по особовому рахунку з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" за лютий 2011 року від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 342222,80 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі № 2а-1870/4662/11 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п. 185.1, п.188.1, п. 187.1 ст. 187, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 201.8, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі № 2а-1870/4662/11 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги відповідача та вважає їх необґрунтованими та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в період з 08.06.2011 року по 09.06.2011 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Імпульс" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, та за наслідками перевірки складено акт від 10.06.2011 року №4210/2301/31163036/45 (далі по тексту Акт перевірки).

За наслідками перевірки ДПІ в м.Суми 01 липня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000072301/0/52359 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 176000 грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції прийшов до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, на думку податкового органу, позивач допустив порушення податкового законодавства, які виразилися в тому, що ТОВ «Імпульс» завищило податковий кредит з ПДВ по декларації за лютий 2011 року в розмірі 176000 грн., неправомірно включивши до складу податкового кредиту цю суму по операціях з ТОВ «Міклош» та ТОВ «Верес», які мають ознаки нікчемності.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено в ході розгляду справи, між позивачем та ТОВ «Міклош» 24 січня 2011 року укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів (а.с.138). Відповідно до умов договору, поставка матеріалів відбувається за рахунок покупця.

На виконання умов вказаного договору, в лютому 2011 року позивач отримав від ТОВ «Міклош» товар на суму 723533грн., в тому числі ПДВ 144707 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно до яких транспортування товару відбувалось транспортом ФОП Сірик А.Є., з яким позивач було заключено договір про надання транспортних послуг (а.с.148-150, 151-162). Розрахунок за наданий товар позивачем проведено в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення.

Крім того, 24 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Верес» укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів ( арматури та бетону). На виконання умов вказаного договору ТОВ «Верес» було поставлено позивачу будівельні матеріали на суму 156467 грн., в тому числі ПДВ 31293 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. За поставлений товар позивачем проведено розрахунок в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення ( а.с. 163).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, на відповідні партії товарів, які були поставлені позивачеві, ТОВ «Верес» та ТОВ «Міклош» були виписані податкові накладні, при цьому колегія суддів звертає увагу, що на час укладання угод та здійснення господарських операцій ТОВ «Міклош» було зареєстроване як платник податку на додану вартість в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, свідоцтво платника ПДВ №100105383, а ТОВ «Верес» зареєстроване як платник податку на додану вартість в ДПІ у Дзержинському районі м. Харків, свідоцтво платника ПДВ №100300361.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, колегія суддів вважає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

При цьому, відповідно до акту перевірки фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Верес» та ТОВ «Міклош» договорів купівлі-продажу, податковий орган обґрунтовує відсутню у ТОВ «Міклош» управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів, а також недекларування ТОВ «Верес» своїх податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки не відображення ТОВ «Верес» у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків, а спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.

При цьому колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом (постачальником по ланцюгу) свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. При цьому колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин суд вважає, що висновок податкового органу про нікчемність таких правочинів не відповідає фактичним обставинам справи, відповідно зазначені суми правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки були встановлені але не враховані помилки, які полягали в завищенні ТОВ «Імпульс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з УКС ВАТ «Сумбуд» на суму 157996грн. (включено до податкової звітності ТОВ «Імпульс» -166018грн., а встановлено в ході перевірки - 8022грн.) Також не враховано представниками ДПІ в м. Суми під час проведення перевірки і податкові накладні по господарських операціях ТОВ «Імпульс» з ТОВ «Астра Буд Груп», ТОВ «Міклош», які у відповідності з чинним податковим законодавством повинні збільшити податковий кредит по податку на додану вартість в декларації за лютий 2011 року: по ТОВ «Астра Буд Груп» податкового кредиту не враховано -163849,27грн.; по ТОВ «Міклош» податкового кредиту не враховано - 21666,80грн. ( а.с. 27-42).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Імпульс» та ТОВ «Астра Буд Груп» підтверджується, зокрема, копіями договорів підряду на виконання будівельних робіт ( а.с.104-106, 107-109), довідками про вартість виконаних робіт та актами прийому виконаних робіт ( 110-124, 128-137), податковими накладними ( а.с.125-127), що не заперечується відповідачем, при цьому відповідач вважає, що позивачем самостійно були подані уточнюючі розрахунки від 11.04.2011 року та 07.06.2011 року, якими зменшено суму податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «Імпульс» з ТОВ «Астра Буд Груп», що підтверджує волевиявлення позивача про відмову в збільшенні податкового кредиту, а тому відповідач не має права виправляти вказану помилку позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача з наступних підстав.

Відповідно вимог п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до вимог п. 198.2 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно вимог п.54.3.1 ст. 54 Податкового кодекс України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналізуючи зазначені вимоги Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що податковий орган повинен був відобразити від'ємне значення з податку на додану вартість ТОВ «Імпульс» за лютий 2011 року в розмірі 342222,8 грн., з врахуванням господарських операцій між позивачем та ТОВ «Астра Буд Груп» та ТОВ «Міклош» за податковими накладними №7 від 14.02.2011 року, № 9 від 17.02.2011 року, так як зазначені обставини були встановлені відповідачем під час проведення позапланової виїзної документальна перевірка ТОВ "Імпульс" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. по справі № 2а-1870/4662/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т. С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.