Ухвала суду № 23944131, 11.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р. Справа № 124572/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Маципури Ю. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу іноземного підприємства «Західна індустріальна компанія»на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в справі за позовом іноземного підприємства «Західна індустріальна компанія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву іноземного підприємства «Західна індустріальна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000722301/0/9422 та № 0000732301/0/9423 від 09 червня 2009 року; № 0000902301/1/14110 та № 0000732301/1/14111 від 20 серпня 2009 року; № 0000732301/2/18845 та № 0000732301/2/18846 від 04 листопада 2009 року; № 0000722301/3 та № 0000732301/3 від 11 березня 2010 року (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано на відсутність порушень п. п. 1.20.4, 1.20.5, 1.20.9 п. 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, а також п. п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлених актом перевірки № 181/23-2/33169878 від 26.05.2009 року, оскільки визначена у договорах, укладеним позивачем, ціна на тютюнові вироби (товари) є справедливою ринковою ціною. Договірні ціни на товари (тютюнові вироби) виробництва ІП «ЗІК»визначались у повній відповідності до п. п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Визначені договірні ціни формувались маркетинговою політикою позивача при просуванні товарів на ринок. Також вказано про відсутність порушення п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у липні-серпні та листопаді 2008 року позивачем проведено ряд експериментальних досліджень із сумішшю тютюнів для випуску сигарет, які полягали у суттєвому збільшенні частки тютюнової жилки в тютюновій суміші. Після проведення вказаних досліджень визнано недоцільним змішувати склад тютюнової суміші, що призвело до збільшення відходів. При цьому, понаднормовий розхід тютюну виник внаслідок використання понаднормової кількості тютюнової жилки в тютюновій суміші. Крім того, визначення відповідачем податкового зобов'язання з акцизного збору за тютюн та тютюнові вироби ґрунтується на відсутніх порушеннях, викладених в акті перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Зазначену постанову мотивовано тим, що в порушення п. п. 1.20.4, п. п. 1.20.5, п. п. 1.20.9, п. п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 170902 грн. В порушення ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби», ст. 3, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»позивачем занижено акцизний збір за 2008 рік в сумі 71 159 грн. Крім того, правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем -іноземним підприємством «Західна індустріальна компанія», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що контролюючим органом не доведено, що визначена у договорах, укладених іноземним підприємством «Західна індустріальна компанія», ціна на тютюнові вироби (товари) не є справедливою ринковою ціною. Також, в ході перевірки незаконно не взято до уваги проведене у листопаді 2008 року (за підсумками 11 місяців) коригування по податковому обліку на суму 30 892 грн. внаслідок зменшення в 1-му кварталі 2008 року площ, що передавались в оренду ТзОВ «БТК-Україна».

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що на підставі направлень № 32/23-2 від 14.04.2009 року та № 43/23-2 від 13.05.2009 року, згідно з п. п. 1, 3, 4 ст. 11, п. п. 1, 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, ДПІ у м. Львові проведено планову виїзну перевірку ІП «ЗІК»(код ЄДРПОУ - 33169878) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.05.2009 року № 181/23-2/33169878.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ІП «ЗІК»п. п. 1.20.4, п. п. 1.20.5, п. п. 1.20.9, п. п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 170 902 грн. 00 коп.; п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 275 655 грн. 00 коп., за рахунок заниження податкового зобов'язання; ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби, ст. ст. 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», у зв'язку з чим позивачем занижено акцизний збір за 2008 рік на суму 71 158 грн. 51 коп. та п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п. п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у зв'язку з чим ІП «ЗІК»не утримано та не сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 3150 грн.

На підставі акту перевірки від 25.05.2009 року № 181/23-2/33169878 згідно з п. п. «б»п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п. п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у м. Львові винесено податкове повідомлення рішення № 000722301/0/9422 від 09.06.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 221 993 грн. 60 коп., в тому числі: 170902 грн. 000 коп. основний платіж та 51 091 грн. 60 коп. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 000732301/0/9423 від 09.06.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний збір в сумі 106 738 грн. 50 коп., в тому числі: 71 159 грн. основний платіж та 35 579 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження позивачем результатів документальної перевірки ДПІ у м. Львові та ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення № 0000902301/1/14110 та № 0000732301/1/14111 від 20.08.2009 року, № 0000732301/2/18845 та № 0000732301/2/18846 від 04.11.2009 року, № 0000722301/3 та № 0000732301/3 від 11 березня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивач здійснював продаж тютюнових виробів за цінами нижче фактичної собівартості, в результаті чого занижено валові доходи за 2008 рік в сумі 1 326 051 грн. 60 коп.

Зміст вказаного висновку перевірки полягає у здійсненні ІП «Західна індустріальна компанія»у 2008 р. господарських операцій з продажу готової продукції на митній території України (пов'язаній особі - ТзОВ «ЛТФ»), та на експорт (особам, які не є платниками податку на прибуток, або сплачують його за іншими ставками) за цінами, які є нижчими за звичайні. При цьому, для визначення рівня показників звичайних цін використовувались показники собівартості реалізованої готової продукції.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п. 1.20. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайна ціна - це ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Згідно із ст. 1.26. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

З матеріалів справи, зокрема із довідки ІП «Західна індустріальна компанія»підписаної С. Ю. Зимою та головним бухгалтером В. Б. Демчук, вбачається, що позивач не мав господарських відносини із пов'язаними особами, а контрагент позивача не є пов'язаною особою, оскільки не має ознак пов'язаної особи, наведених у п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пункт 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає оподаткування операцій саме із пов'язаними особами.

Згідно із п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Отже, зазначеним пунктом встановлюється оподаткування операцій саме з пов'язаними особами.

Таким чином, для застосування п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»необхідною є наявність сукупності таких умов: 1) особа, яка купує товар повинна бути пов'язаною особою із продавцем товару; 2) особа, яка купує товар не повинна бути платником податку, встановленого ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», або сплачувати податок на прибуток за іншою ніж позивач ставкою.

Оскільки, при здійсненні операцій з продажу продукції для ТзОВ «Торговий дім «ЛТФ», останнє не є пов'язаною особою з позивачем в розумінні п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а положення п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поширюються на операції саме з пов'язаними особами, в т.ч. і на операції пов'язаними особами, що не являються платниками податку встановленого ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»або сплачують податок на прибуток за іншими, то суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей за цінами нижче ніж звичайні.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, що не враховано податковим органом.

Також, згідно із висновком акту перевірки, з яким погодився суд першої інстанції, в порушення п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування при підприємств»позивачем не проведено коригування рядка 4 «запасів, використаних не в господарській діяльності таблиці 1 «розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів»додатку К1/1 до рядків 01.2 декларації податку надприбуток за 1-е півріччя 2008 року, 3 квартал 2008 року, 2008 рік, що призвело до заниження валових доходів сумі 194 695 грн. 37 коп. та завищення валового доходу в сумі 1073 грн. 13 коп.

В акті перевірки зазначено про включення позивачем до складу валових витрат вартості запасів, використаних не на виробничі цілі внаслідок списання у виробництво тютюнової сировини із перевищенням затверджених на підприємстві норм розходу тютюнової сировини на одиницю продукції.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3, 5.7 вказаної статті.

Встановлено, що ІП «ЗІК»за 2008 рік вироблено 7951 500,0 пачок сигарет (7951500 х 20 = 159,03 млн. сигарет).

Згідно із звітами про використання матеріалів на виробництво 159,03 млн. сигарет використано 149404,40 кг. тютюнової сировини. При цьому, згідно з «Нормами розходу тютюнової сировини, нетютюнових матеріалів по ІП «ЗІК»за 2008 рік» при нормі використання 850 кг тютюнової сировини для виготовлення 1 млн. сигарет необхідно було використати 135175,5 кг (А. с. 107-114, том № 1).

Норми розходу тютюнової сировини, нетютюнових матеріалів по ІП «ЗІК»на 2008 рік, затверджені директором Висоцьким Б. М.

Вартість тютюну розраховувалась з врахуванням ароматизатора ТОР FLAVOUR, а саме: за квітень 2008 - 15,75 грн.; травень 2008 - 2,21 грн.; червень 2008 - 5,58 грн.; червень 20087,39 грн.; липень 2008 - 29,12 грн.; серпень 2008 - 3,78 грн.; листопад 2008 - 14,07 грн.; грудень 2008 - 3,62 грн.

Як вбачається з письмових пояснень технолога виробництва ІП «ЗІК»Іванини Л. К. використання тютюнової сировини в 2008 році становило 146140,5 кг. За існуючими нормами розходу використання тютюнової сировини повинно становити 135175,5 кг. Перерозхід тютюнової сировини пояснюється неритмічною роботою і нерівномірним завантаженням обладнання для випуску сигарет. Підготовлений в грудні 2007 році тютюн для виробництва сигарет в кількості 4588,5 кг, три місяці не використовувався за призначенням, що призвело до значного збільшення втрат (до 18%). Цифра 149404,4 кг, яка виникла зі звітів про використання матеріалів за 2008 рік зі стрічки «суміш», включає не тільки тютюнову сировину, а ще й: ароматизатори, пластифікатори, пом'якшувачі, як в кількісному (3263,5 кг) так і грошовому виразі.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що «Норми розходу тютюнової сировини, не тютюнових матеріалів по ІП «ЗІК»на 2008 рік»є основою для списання товарно-матеріальних цінностей і віднесення таких до валових витрат.

Чинним законодавством не передбачено необхідності затвердження чи погодження таких норм будь-якими контролюючими органами.

Водночас, введення таких норм на підприємстві спрямоване на покращення контролю над товарно-матеріальними цінностями, однак, на думку суду апеляційної інстанції, перевищення встановлених на підприємстві ІП «ЗІК»норм розходу тютюнової сировини, не тютюнових матеріалів, не свідчить про придбання таких не для застосування в господарській діяльності та неможливість включення такого перевищення до складу валових витрат.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем, в порушення вимог п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено валові доходи за 4-й квартал 2007 р. на суму 30 892 грн., в зв'язку із проведенням коригування показника валового доходу попередніх звітних податкових періодів, а саме за перший квартал 2007 року.

Однак, податковим органом безпідставно не враховано, що таке коригування мало місце внаслідок зменшенням в 1-му кварталі 2008 р. площ, переданих в оренду ТзОВ «БТК-Україна», згідно із додатками до договору оренди № 1/12 від 01.12.2006 р. № 1/01/2007 та № 1/02/2007 (А. с. 102, 103, том № 1).

На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок податкової перевірки про завищення позивачем валових витрат в першому кварталі 2008 року та першому півріччі 2008 року та заниженні за три квартали 2008 року.

Водночас, проведеною перевіркою встановлено заниження підприємством акцизного збору за 2008 року в сумі 71158 грн. 51 коп., в тому числі в розрізі податкових періодів: за липень 2008 року в сумі 10883 грн. 63 коп.; за серпень 2008 року в сумі 60274 грн. 88 коп.

Зміст вказаного висновку перевірки базується на тому, що позивачем здійснювались господарські операції з продажу тютюнових виробів за цінами, нижче фактичної собівартості, внаслідок чого підприємством занижено оборот з продажу за липень 2008 року в сумі 87066 грн., в серпні 2008 року в сумі 482200 грн.

Тобто, причиною проведення донарахування позивачу акцизного збору за липень-серпень 2008 року в сумі 71158 грн. 51 коп. була різниця між показниками максимальної роздрібної ціни, щодо реалізованих у вказаних звітних періодах сигарет Ling», задекларованих підприємством та встановлених перевіркою.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» зобов'язання зі сплати акцизного збору за кожну назву сигарет обчислюється одночасно за ставками у % до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Згідно з ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»акцизний збір обчислюється: за ставками у процентах до обороту з продажу товарів, що вироблені на митній території України, - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану акцизного збору; у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції); одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін.

Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари подається відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України у формі, спільно визначеній цими органами за погодженням з Комітетом Верховної Ради України, який відповідає за проведення податкової політики.

У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари, що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари, що імпортуються ним в Україну, а також про дату, з якої запроваджуються встановлені у декларації мі роздрібні ціни.

Декларація повинна бути подана виробником або імпортером підакцизних товарів відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України не пізніше, ніж за п'ять календарних днів до моменту запровадження встановлених у декларації максимальних роздрібних цін.

Встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари запроваджуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відповідну декларацію було подано відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, і діють до їх зміни у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі необхідності зміни будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, поданій їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, виробник імпортер повинен подати до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України нову декларацію.

Зміна будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, поданій їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, може здійснюватися не частіше одного разу протягом календарного місяця.

Із наявних в матеріалах справи «Розрахунку акцизного збору»за липень 2008 р., «Розрахунку акцизного збору»за серпень 2008 р. та «Декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари»з 01 липня 2008 р. вбачається, що розрахунки показників цін проводились згідно з даними бухгалтерського обліку про виробничу собівартість продукції за весь 2008 рік, тобто на підставі показників собівартості продукції, виготовленої у наступних звітних податкових періодах, внаслідок чого, висновки податкового органу стосовно максимальної роздрібної ціни одиниці товару без ПДВ та акцизного збору, а також максимальної роздрібної ціни одиниці товару -є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000722301/0/9422 та № 0000732301/0/9423 від 09 червня 2009 року, № 0000902301/1/14110 та № 0000732301/1/14111 від 20 серпня 2009 року, № 0000732301/2/18845 та № 0000732301/2/18846 від 04 листопада 2009 року, а також податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000722301/3 та № 0000732301/3 від 11 березня 2010 року, прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому такі слід скасувати як протиправні.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу іноземного підприємства «Західна індустріальна компанія»- задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в справі № 2а-1229/10/1370 -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов іноземного підприємства «Західна індустріальна компанія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000722301/0/9422 та № 0000732301/0/9423 від 09 червня 2009 року, № 0000902301/1/14110 та № 0000732301/1/14111 від 20 серпня 2009 року, № 0000732301/2/18845 та № 0000732301/2/18846 від 04 листопада 2009 року, а також податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000722301/3 та № 0000732301/3 від 11 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Постанову складено в повному обсязі 16 квітня 2012 року