Рішення № 23942526, 26.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2012 р. Справа № 25/081-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна",

07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 22,

49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд. 10, кв. 42

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Центр",

08154, Київська область, м. Боярка, вул. Київська, буд. 66-В

про стягнення 1 382 084,38 грн. та розірвання договору купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 05.10.2011);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Центр" (далі -відповідач) про стягнення 1 382 084,38 грн. заборгованості та розірвання договору купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2011 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.08.2011.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 56 від 04.08.20011) позивачем подано заяву від 03.08.2011 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

У судовому засіданні 04.08.2011 оголошувалась перерва на 16.08.2011 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.08.2011 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом Дніпропетровської області справи № 14/5005/10303/2011 про визнання договору купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26 недійсним. Оскільки невиконання відповідачем грошових зобов'язань за вказаним договором є підставою, на якій ґрунтуються позовні вимоги у даній справі, то визнання його недійсним може суттєво вплинути на результат розгляду справи, а, відтак, відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 25/081-11 до вирішення господарським судом Дніпропетровської області спору у справі № 14/5005/10303/2011.

На підтвердження існування між сторонами спору щодо визнання вищезазначеного договору недійсним, відповідач надав копії позовної заяви з відміткою господарського суду Дніпропетровської області про отримання та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2011 про порушення провадження у справі № 14/5005/10303/2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2011 зупинено провадження у справі № 25/081-11 до вирішення господарським судом Дніпропетровської області пов'язаної з нею справи № 14/5005/10303/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" про визнання недійсним договору купівлі -продажу від 04.01.2011 № 26.

08.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області за вхідним № 1904 надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011 у справі № 14/5005/10303/2011 переглянуто Дніпропетровським апеляційним господарським судом в апеляційному порядку та винесено постанову від 08.11.2011, у позові про визнання договору купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26 недійсним відмовлено.

У зв'язку з необхідністю вирішення питання про поновлення провадження у справі № 25/081-11, господарським судом Київської області направлено запит від 09.02.2012 до господарського суду Дніпропетровської області про те, чи оскаржені рішення у справі № 14/5005/10303/2011 у касаційному порядку.

01.03.2012 через канцелярію господарського суду Київської області за вхідним № 3312 надійшов лист-відповідь господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012 № 14/5005/10303/2011/9070/12 в якому зазначається, що станом на 20.02.2011 вищевказані рішення не оскаржені у касаційному порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2012 провадження у справі № 25/081-11 поновлено, розгляд справи призначено на 03.04.2012.

У судовому засіданні 03.04.2012 представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 05.04.2012, в якому факт поставки товару за накладними, вказаними в позовній заяві визнається, проте, заперечується існування у відповідача заборгованості за ними, з підстав, вказаних у відзиві.

У судовому засіданні 03.04.2012 оголошувалась перерва на 12.04.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 12.04.2012 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 19.04.2012.

У судовому засіданні 19.04.2012 представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2012 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 19.04.2012 оголошувалась перерва на 26.04.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.04.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 26.04.2012, не повідомивши про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, з огляду на те, що його представник був присутнім на попередньому судовому засіданні.

У зв'язку з тим, що нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.04.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грей-Центр" (далі -відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. Договору).

Сторони за Договором домовились, що товарна накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, що прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до даного договору (пункт 1.2. Договору).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент передання товару, що підтверджується підписом покупця у товарній накладній (пункт 1.3. Договору).

Загальну вартість договору складає сума всіх накладних до даного договору (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що умови оплати товару зазначаються у пункті 5.2. Договору і можуть бути такими: попередня оплата, за фактом одержання товару, відстрочення платежу.

Згідно пункту 5.2. Договору умови оплати за товари побутової хімії - відстрочення платежу 14 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.4. Договору умови оплати можуть бути змінені за погодженням сторін, про що має бути вказано у пункті 5.2. Договору, шляхом укладання додаткових угод.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, за умови відсутності заперечень продавця (пункт 10.1. Договору).

Твердження відповідача про недійсність Договору окремо досліджено господарським судом Дніпропетровської області у справі №14/5005/10303/2011, рішенням від 27.09.2011 встановлено факт відсутності підстав для визнання Договору недійсним, на підставі частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вказане не потребує доведення в даному провадженні.

На підтвердження виконання позивачем вимог Договору, ним надано суду наступні видаткові накладні: від 11.03.2011 №1512 на суму 33 463,56 грн., від 11.03.2011 №1513 на суму 71 748,83 грн., від 22.03.2011 №1713 на суму 23 715,73 грн., від 22.03.2011 №1714 на суму 106 749,88 грн., від 30.03.2011 №2030 на суму 20 376,32 грн., від 30.03.2011 №2031 на суму 65 776,49 грн., від 30.03.2011 №2032 на суму 95 783,31 грн., від 31.03.2011 №2070 на суму 17 857,85 грн., від 12.04.2011 №2326 на суму 53 556,07 грн., від 12.04.2011 №2327 на суму 75 174,13 грн., від 12.04.2011 №2328 на суму 27 489,67 грн., від 12.04.2011 №2332 на суму 11 295,22 грн., від 15.04.2011 №2454 на суму 43 602,92 грн., від 15.04.2011 №2455 на суму 69 194,30 грн., від 15.04.2011 №2456 на суму 7 906,65 грн., від 20.04.2011 №2544 на суму 44 291,77 грн., від 20.04.2011 №2545 на суму 113 872,18 грн., від 20.04.2011 №2546 на суму 9 036,16 грн., від 21.04.2011 №2636 на суму 51 659,75 грн., від 21.04.2011 №2638 на суму 111 719,39 грн., від 21.04.2011 №2639 на суму 15 813,30 грн., від 12.05.2011 №3122 на суму 22 482,06 грн., від 12.05.2011 №3124 на суму 135 672,01 грн., від 18.05.2011 №3276 на суму 9 343,38 грн., від 18.05.2011 №3277 на суму 82 021,14 грн., від 18.05.2011 №3335 на суму 63 642,69 грн., від 18.05.2011 №3326 на суму 14 061,54 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток. Із вказаних накладних вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 397 306,3 грн., а відповідач вказаний товар отримав. У судовому засіданні судом оглянуто оригінали вказаних видаткових накладних, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Як зазначається позивачем в позовній заяві, відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 1 160,38 грн., за таких обставин, як вважає позивач, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 382 084,38 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на вимогу суду надано довідку від 12.08.2011 №12-08-11/01 про наявність між сторонами у справі інших договірних правовідносин, крім тих, стягнення за якими є предметом розгляду в даному провадженні, в якій зазначено, що між сторонами раніше був укладений договір купівлі-продажу від 17.03.2009 №27, який діяв до 31.12.2010, після чого був укладений договір купівлі-продажу від 04.01.2011 №26, на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за яким позивач посилається, як на підставу позовних вимог у даній справі.

Позивач, на підтвердження факту передачі відповідачу товару на підставі Договору, надає, у тому числі, наступні видаткові накладні: від 11.03.2011 №1512 на суму 33 463,56 грн., від 11.03.2011 №1513 на суму 71 748,83 грн., від 22.03.2011 №1713 на суму 23 715,73 грн., від 22.03.2011 №1714 на суму 106 749,88 грн., від 30.03.2011 №2030 на суму 20 376,32 грн., від 30.03.2011 №2032 на суму 95 783,31 грн., від 31.03.2011 №2070 на суму 17 857,85 грн. на загальну суму 369 695,48 грн.

Проте, судом зазначені видаткові накладні не приймаються у якості доказів позовних вимог, як такі, що не містять посилання на договір від 04.01.2011 №26, на котрий позивач посилається як на підставу заявлених вимог, більше того, у вказаних накладних зазначено, що вони складені на підставі іншого договору - договору купівлі-продажу від 17.03.2009 №27.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що видаткові накладні: від 11.03.2011 №1512 на суму 33 463,56 грн., від 11.03.2011 №1513 на суму 71 748,83 грн., від 22.03.2011 №1713 на суму 23 715,73 грн., від 22.03.2011 №1714 на суму 106 749,88 грн., від 30.03.2011 №2030 на суму 20 376,32 грн., від 30.03.2011 №2032 на суму 95 783,31 грн., від 31.03.2011 №2070 на суму 17 857,85 грн. на загальну суму 369 695,48 грн. фіксують факти здійснення господарських операцій за іншим договором між сторонами, взаємні зобов'язання сторін за яким не входять до предмету розгляду в даній справі, а, відтак, позовна вимога в цій частині у розмірі 369 695,48 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Між тим, як зазначено вище, позивачем як докази передачі відповідачу товару за Договором на загальну суму 1 027 927,56 грн., також надані видаткові накладні: від 30.03.2011 №2031 на суму 65 776,49 грн., від 12.04.2011 №2326 на суму 53 556,07 грн., від 12.04.2011 №2327 на суму 75 174,13 грн., від 12.04.2011 №2328 на суму 27 489,67 грн., від 12.04.2011 №2332 на суму 11 295,22 грн., від 15.04.2011 №2454 на суму 43 602,92 грн., від 15.04.2011 №2455 на суму 69 194,30 грн., від 15.04.2011 №2456 на суму 7 906,65 грн., від 20.04.2011 №2544 на суму 44 291,77 грн., від 20.04.2011 №2545 на суму 113 872,18 грн., від 20.04.2011 №2546 на суму 9 036,16 грн., від 21.04.2011 №2636 на суму 51 659,75 грн., від 21.04.2011 №2638 на суму 111 719,39 грн., від 21.04.2011 №2639 на суму 15 813,30 грн., від 12.05.2011 №3122 на суму 22 482,06 грн., від 12.05.2011 №3124 на суму 135 672,01 грн., від 18.05.2011 №3276 на суму 9 343,38 грн., від 18.05.2011 №3277 на суму 82 337,88 грн., від 18.05.2011 №3335 на суму 63 642,69 грн., від 18.05.2011 №3326 на суму 14 061,54 грн.

У даних видаткових накладних зазначено, що вони складені на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26, тобто того договору, невиконання відповідачем грошових зобов'язань за яким є підставою позову у даній справі.

Вказані обставини свідчать про те, що сторонами фактично виконувався Договір: товар за вищезазначеними накладними переданий позивачем та прийнятий відповідачем.

На підтвердження існування у відповідача заборгованості за Договором позивачем надано Акт звірки розрахунків між сторонами від 23.03.2012, проте, вказаний акт не приймається судом до уваги, оскільки не є належним письмовим доказом, з огляду на те, що він не підписаний відповідачем.

Однак, як вбачається зі змісту банківських виписок з поточного рахунку позивача, всі кошти, що були перераховані відповідачем позивачу містять призначення платежу: як сплата вартості поставленого товару згідно договору від 17.03.2009 №27. Оригінали банківських виписок містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відзиву на позов щодо здійснення відповідачем оплати на суму 1 354 820,36 грн. за товар, що отриманий ним за видатковими накладними, стягнення за якими є предметом спору в даній справі, не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України наявні в матеріалах справи банківські виписки з поточного рахунку позивача беруться судом до уваги в якості письмових доказів відсутності оплати товару за Договором відповідачем, а, отже, і наявної у нього заборгованості перед позивачем.

Твердження відповідача, що пунктом 5 Договору оплату товарів через 14 днів після отримання товару встановлено лише для побутової хімії, а стосовно інших груп товару, таких, зокрема, як засоби особистої гігієни, Договір не передбачає умов оплати, а тому потребує письмової вимоги позивача про оплату в порядку частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України, оцінюється судом критично та вважається необґрунтованим, з огляду на наступне.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що умови оплати товару зазначаються у пункті 5.2. Договору і відповідно до пункту 5.4. Договору можуть бути змінені за погодженням сторін, про що має бути вказано у пункті 5.2. Договору, шляхом укладання додаткових угод.

Пунктом 5.2. Договору встановлено умови уплати за товари побутової хімії -відстрочення платежу 14 календарних днів, інших умов оплати Договором не визначено.

З огляду на викладені вище положення Договору, встановлені пунктом 5.1. Договору види оплати: шляхом попередньої оплати, за фактом одержання товару та на умовах відстрочення платежу суд оцінює як виключний перелік, з якого сторони можуть обирати умови при укладанні додаткових угод про внесення змін до пункту 5.2. Договору, виключно яким, як вже зазначалось вище, визначаються конкретні умови оплати товару за Договором.

Доказів укладання таких додаткових угод, у тому числі, щодо товару, що відноситься до групи засобів особистої гігієни, сторонами суду не надано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми; якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовився від товару або частини товару, який не відповідає умовам Договору, у видаткових накладних, за якими відповідач приймав товар, прямо зазначено про передачу товару за Договором, тому в порядку частини 4 статті 672 Цивільного кодексу України, даний товар є прийнятим та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 672 Цивільного кодексу України має бути оплачений покупцем за ціною, погодженою з продавцем, а також в строки, визначені договором.

Оскільки судом встановлено, що передача товару за зазначеними вище накладними на загальну суму 1 027 927,56 грн. здійснювалась на виконання умов Договору, доказів оплати товару відповідачем суду не надано, строк оплати відповідно до умов Договору настав, суд дійшов висновку, що позовна вимога, про стягнення з відповідача 1 026 767,18 грн. заборгованості є обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання Договору, з урахуванням залученого до матеріалів справи пояснення представника позивача стосовно того, що у позовній заяві помилково вказано невірну дату Договору №26, тоді як вірною датою укладання Договору №26 є 04.01.2011.

Відповідно до пункту 10.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, за умову відсутності заперечень продавця.

З огляду на матеріали справи та твердження представників обох сторін, жодна з них за тридцять днів до закінчення терміну дії Договору не повідомила іншу сторону про припинення дії Договору, а тому, відповідно до пункту 10.1. Договору він вважається пролонгованим до 31.12.2012.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на встановлені судом порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, отриманого за Договором, суд дійшов висновку, що такі порушення є істотними та дають підстави для розірвання Договору судом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 1 026 767,18 грн. заборгованості та розірвання договору купівлі-продажу від 04.01.2011 №26 є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 369 695,48 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку відповідача.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості. При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Між тим, всупереч вищевказаних положень закону, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована, не наведено обставин для вжиття таких заходів, не надано доказів, які б свідчили про необхідність їх вжиття, у зв'язку з чим, судом відмовлено в задоволені вимоги позивача щодо застосування заходів до забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу від 04.01.2011 № 26, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грей-Центр".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Центр" (08154, Київська область, м. Боярка, вул. Київська, буд. 66-В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34803784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд. 10, кв. 42, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36365424) 1 026 767 (один мільйон двадцять шість тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 18 коп. основної заборгованості, 10 267 (десять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 67 коп. державного мита та 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.05.2012.

Суддя С.О. Саванчук