Рішення № 23942436, 07.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.12 р. Справа № 28/175а

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 6500,00грн.

Представники сторін:

Від позивача: не прибув.

Від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПРАВИ:

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Полтава, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, про стягнення штрафу в розмірі 6500,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.06.2011р. №02/67-рш по справі № 02-15-1/10-2011.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.09.2011р. порушив провадження у справі № 28/175а.

03.10.2011р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №28/175а. Відповідач в клопотанні посилається на той факт, що останнім подана позовна заява до господарського суду Полтавської області про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.06.2011р. №02/67-рш по справі № 02-15-1/10-2011. Також до даного клопотання надана копія ухвали господарського суду Полтавської області про порушення провадження у справі №18/2473/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава, про визнання недійсним рішення. В зв'язку з чим клопотання останнього було задоволено, а провадження по справі було зупинено.

17.10.2011р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 17.10.2011р. про розгляд справи без участі відповідача. Суд прийняв до уваги вказане клопотання та розглядає справу без участі представника відповідача.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог №02/2848 від 27.04.2012р., позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 6500,00грн. та пеню в розмірі 6500,00грн., тобто в означеній заяві позивачем пред'явлена додаткова позовна вимога (стягнення пені), про яку не йшлося в позовній заяві.

Проте, вказана заява судом не приймається до уваги та не розглядається, оскільки під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а не висування додаткових вимог. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Разом із тим суд вважає за необхідне наголосити, що оскільки оцінка правомірності відхилених додаткової вимоги щодо стягнення пені в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позицію щодо означеної вимоги в межах провадження за іншим окремим позовом.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи зупинявся та поновлювався на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд Донецькій області встановив:

Рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.06.2011 року №02/67-рш справа № 02-15-1/10-2011 визнано дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо розміщення в щоденній всеукраїнський газеті «Робітнича газета» від 05.08.2010 №138 (14751) неточних та неправдивих відомостей стосовно властивостей дієтичної добавки до раціону харчування «ШИІТАКЕ» порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на фізичну особі - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 6500 грн. Штраф підлягає оплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції (ст. 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності (ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Згідно ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом. Вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (ст.ст. 20, 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

В ст. 30 означеного закону вказано, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів.

При цьому згідно приписів ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний термін з дня одержання рішення.

Відповідачем надано докази оскарження в судовому порядку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.06.2011р. №02/67-рш у справі № 02-15-1/10-2011. Відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2011р. у справі №18/2473/11 в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава, про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.06.2011р. №02/67-рш по справі № 02-15-1/10-2011, відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. по справі №18/2473/11 рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2011р. у справі №18/2473/11 залишено без змін.

В ст.124 Конституції України зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт законності та обов'язковості для виконання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.06.2011р. №02/67-рш по справі № 02-15-1/10-2011 не може бути спростований, оскільки рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2011р. у справі №18/2473/11 набрало законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (п. 8 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції").

Рішення від 29.06.2011р. №02/67-рш було отримано відповідачем 05.07.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №36000 0622472 3, однак доказів сплати штрафу суду не надано. Отже, строк сплати штрафу закінчився.

Станом на момент розгляду справи №28/175а відповідач, всупереч вимогам вищевказаних статей, накладений на нього штраф в сумі 6 500,00 грн. не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеній сумі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, підлягають задоволенню, а саме сума штрафу в розмірі 6 500,00 грн.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 49, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок №31110106700004 Управління Державного казначейства України у Ворошиловському районі м.Донецька, ЄДРПОУ 34686537, банк одержувача ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 за кодом бюджетної класифікації надходжень бюджету 21081100, символ звітності 106 штраф накладений рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.06.2011р. №02/67-рш у справі № 02-15-1/10-2011 у сумі 6500,00грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 07.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2012р.

Суддя Курило Г.Є.