Рішення № 23942153, 07.05.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2012Справа №5002-28/1041-2012

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», Донецька область, м. Горлівка.

До відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь.

Про стягнення 9 165,70 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - ОСОБА_3, представник, довіреність від 31.12.2011 р.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7 536,60 грн. основного боргу, пені - 477,97 грн., 7 % штрафу - 527,56 грн., 20 % річних - 623,57 грн., разом 9 165,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов'язання по сплаті коштів за поставлений товар, згідно договору поставки № 721 від 06.06.2011 р.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір поставки № 721 (а. с. 9).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.

Згідно п. 5.2 договору ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Розділом 6 договору передбачений порядок розрахунків, згідно п. 6.1. розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар згідно наступних видаткових накладних: № 31180/30133 від 07.10.2011 р. на суму 6 418,44 грн., № 31181/30134 від 07.10.2011 р. на суму 887,76 грн., № 31182/30135 від 07.10.2011 р. на суму 230,40 грн.( а. с.11-13), всього на загальну суму 7 536,60 грн.

Проте, в порушення зобов'язань за договором відповідач не сплатив кошти за отриманий товар, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 7 536,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на наведені норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 7 536,60 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути суми пені у розмірі 477,97 грн., 7 % штрафу у розмір 527,56 грн. та 20 % річних у розмірі 623,57 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості одержаного від постачальника покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Позивач розрахував пеню в сумі 477,97 грн. за період з 22.10.2011р. по 20.03.2012 р. (151 дні), що відповідає терміну, встановленому п. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні на товар були підписані 07.10.2011 р., а кінцевий термін оплати згідно договору - 22.10.2011, тобто 14 календарних днів з дня отримання товару, суд вважає, що позивачем вірно розрахована сума штрафу у розмірі 527,56 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 % річних у розмірі 623,57 грн.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2 договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми позову, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 7 536,60 грн. - основного боргу, пені у розмірі 477,97 грн., 7 % штрафу у розмірі 527,56 грн. та 20 % річних у розмір 623,57 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (код ЄДРПО України 35871504) 7 536,60 грн. - основного боргу, пеню - 477,97 грн., 7 % штрафу - 527,56 грн., 20 % річних - 623,57 грн., всього 9 165,70 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 07.05.2012 р.

Повне рішення складено - 11.05.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.