Постанова № 23933147, 23.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року справа №2а/0570/22583/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А, секретарі судового засідання Ванжа Н.Г., за участі представника позивача: Абрамової З.Ю., представника відповідача Совпеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального господарства «Моспинське зелене будівництво» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/22583/2011 за позовом Комунального господарства «Моспинське зелене будівництво» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька, третя особа: Моспинська міська рада Пролетарського району м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000311600 від 19.10.2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач з зазначеним позовом звернувся до суду 01.12.2011 року, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка, за результатами якої було складено акт № 1221/15-2/35886657 від 05.10.2011 р. та встановлено порушення п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168-97-ВР із змінами та доповненнями, п. 188.1 ст. 188 V та п. 203.1 ст. 203 V Податкового кодексу України. На підставі цього акту, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000311600 від 19.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовьязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 154521 грн. 80 коп., в тому числі за основним платежем - 119940,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34581,20 грн.

Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням у повному обсязі.

Посилаючись на Податковий кодекс України, Бюджетний кодекс, Закон України «Про податок на додану вартість» (до 01.01.2011 року), Наказ ДКУ від 04.11.2004 року № 194 зазначає, що КП «Мосзеленбуд» м. Моспине Пролетарського району м. Донецька є балансоутримувачем частини зелених насаджень, що розташовані на території м. Моспине. Щороку, починаючи з 2008 року, Моспинська міська рада разом із прийняттям рішення про міський бюджет на відповідний рік приймає Програму з поточного утримання зелених насаджень міста, виконавцем якої є - КП «Мосзеленбуд». З цією метою КП «Мосзеленбуд» зареєстроване в Головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, як одержувач бюджетних коштів. Кошти з районного в місті бюджету надходять у вигляді субсидій по КЕКВ 1310 «Субсидії на інші поточні трансферти підприємства» та витрачаються відповідно до плану використання бюджетних коштів з суворим дотриманням бюджетного законодавства, та йдуть на покриття витрат, пов'язаних з утриманням території згідно Програми поточного утримання зелених насаджень. Між Моспинською міською радою та КП «Мосзеленбуд» відсутні будь-які господарські відносини, не укладаються договори на надання послуг, не складаються та не приймаються акти виконаних робіт. Робота КП «Мосзеленбуд» з поточного утримання зелених насаджень не є послугою, що надається міській раді, а є виконанням власних статутних повноважень. Вона здійснюється на принципах безприбутковості. Сума одержаного з Моспинського бюджету фінансування дорівнює сумі понесених витрат на поточне утримання зелених насаджень згідно Програми по КП «Мосзеленбуд», а тому в процесі діяльності підприємства в даному напрямку не створюється додана вартість, що є підтвердженням неможливості віднесення бюджетного фінансування по КЕКВ 1310 до об'єкту оподаткування податком на додану вартість (надалі - ПДВ). Крім того, позивач повідомляє, що кошти з місцевого бюджету не надходять на рахунок КП «Мосзеленбуд», відкритих в установах комерційних банків, а з реєстраційного рахунку казначейства йдуть на виплату заробітної плати, нарахувань та інших операційних витрат. В підтвердження цього надає зразок виписки з реєстраційного рахунку. Також в підтвердження того, що КП «Мосзеленбуд» отримує кошти у вигляді трансфертів, надає для аналізу план використання бюджетних коштів на 2010, 2011 роки. У зв'язку з цим просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000311600 від 19.10.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції необґрунтованою. Апелянт, посилаючись на матеріали перевірки податкового органу, зазначає, що незрозуміло, яким чином відповідач нарахував податкове зобов'язання та розмір штрафних санкцій у процентному відношенні до нього, якщо діючим законодавством України передбачено відповідальність у фіксованому розмірі штрафу. Апелянт вказує, що під час проведення перевірки податковий орган не встановив відсутність виконання робіт (послуг) щодо поточного утримання зелених насаджень м. Моспіно та окрім цього, в ході проведення ревізії КРВ в м. Донецьку не встановлено взагалі виконання робіт (послуг) третім особам. Апелянт вказує, що суд першої інстанції та відповідач помилково дійшли висновку про наявність бази оподаткування ПДВ з операції з виплат субсидій, дотацій за рахунок бюджетів, оскільки законодавство прямо не вказує на відповідальність об'єкту оподаткування ПДВ в такому випадку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державною податковою інспекцією у Пролетарському районі міста Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої було складено акт № 1221/15-2/35886657 від 05.10.2011 р. та встановлено порушення:

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7, пп. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168-97-ВР з змінами та доповненнями, п. 188.1 смт. 188 V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ в результаті чого встановлено заниження податкових зобовьязань за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 67676,00 грн., з 01.01.2011 р. по 31.08.2011 року на суму 52264,56 грн.

- п.203.1 ст. 203 р. V Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень - грудень 2010 року та січень - серпень 2011 року у строки, визначені законодавством.

19 жовтня 2011 року ДПІ у Пролетарському районі міста Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000311600 згідно з підпунктом 1.2 підпункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки № 1221/15-2/35886657 від 05.10.2011 р. Комунальному підприємству «Моспинське зелене будівництво» збільшено суму грошового зобовьязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 154521 грн. 80 коп., в тому числі за основним платежем - 119940, 6 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34581,2 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, посилаючись на п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон № 168), не врахував, що позивач у справі не укладає цивільно - правових угод з суб'єктами господарювання, а також і з суб'єктом владних повноважень, не підпадає під дію ст. 2 Закону № 168, якою визначено платників податку на додану вартість, а також помилився у визначенні об'єкту оподаткування, передбаченого ст. 3 Закону № 168.

Статтею 9 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456 (зі змінами та доповненнями) визначено, що трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Трансфертні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу. Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і шляхом оплати рахунків.

Проте, колегія суддів вважає доречним звернути увагу на той факт, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 69 Бюджетного Кодексу України, до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать: податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Отже, аналізуючи приписи даної норми Закону, колегія суддів зазначає, що бюджет району в місті належить до місцевих бюджетів та є складовою бюджетної системи України (стаття 5 Бюджетного кодексу України). Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, переданих їм відповідними міськими радами. Районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання (стаття 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). За рахунок бюджету міста та районів місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування. Як зазначалось вище, формування складу доходів бюджету району в місті здійснюється міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.

Особливості повноважень цих органів закріплено в статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Відповідно до цієї норми питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції України та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", в обсягах і межах, визначених міськими радами.

Стаття 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює повноваження районної у місті раді і щодо утворення за погодженням з відповідними головними управліннями, управліннями Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі місцевої міліції. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Оскільки, як вже було відзначено колегією вище, обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами, цілком логічно, що й розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між міським бюджетом та бюджетами районів у місті здійснюється у порядку, затвердженому відповідною міською радою. Якщо при цьому району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища або села, склад доходів та видатків бюджетів таких міст, селищ або сіл, обсяги міжбюджетних трансфертів також визначатимуться у порядку, затвердженому міською радою, якій підпорядковані створені в межах відповідного міста районні у містах ради, з урахуванням повноважень рад самих міст, селищ або сіл, що адміністративно підпорядковані цьому району у місті.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами апелянта стосовно того, що надання субсидій з місцевого бюджету комунальному підприємству не є операцією цивільно-правового характеру, оскільки виплата субсидій регулюється Бюджетним кодексом України, цивільне законодавство не застосовується до податкових та бюджетних відносин. Також, субсидії не передбачають компенсації або безоплатного виконання робіт чи надання послуг.

Крім того, як цілком було правильно зазначено у апеляційній скарзі, що згідно положень Статуту позивач заснований на державній комунальній власності та підпорядковується виконавчому комітету Моспинської міської ради. Розпорядженнями Моспинського міського голови зелені насадження, на поточне утримання яких позивачу були перераховані субсидії з місцевого бюджету, знаходяться на балансі останнього, тобто він їх обслуговує та підтримує у належному стані як балансоутримувач.

Таким чином, кошти, які були перераховані позивачу, були призначені для поточного утримання зелених насаджень, які знаходяться на балансі позивача, та на виплату заробітної плати працівникам позивача, що спростовує висновки податкового органу щодо надання послуг позивачем міській раді шляхом виконання програм з благоустрою.

Тобто, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального господарства «Моспинське зелене будівництво» у справі № 2а/0570/22583/2011 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/22583/2011 - скасувати.

Позовні вимоги комунального господарства «Моспинське зелене будівництво» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька, третя особа Моспинська міська рада Пролетарського району м. Донецька, про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000311600 від 19.10.2011 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька № 0000311600 від 19.10.2011 року, яким Комунальному підприємству «Моспинське зелене будівництво» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 154521 грн. 80 коп., в тому числі за основним платежем - 119940,6 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34581,2 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 30 березня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.