Постанова № 23927939, 12.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 13:07 № 2а-4103/12/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0008602312

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 21.03.2012 р.);

ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 04.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 4/9/10-114 від 14.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0008602312.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 р. було відкрито провадження у справі № 2а-4103/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Зважаючи на реорганізацію відповідача, згідно якої правонаступником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва стала Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, позивачем були внесені відповідні зміни в адресну частину позовної заяви.

В судовому засіданні 12.04.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.11.2011 року № 0008602312.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 58 750,00 грн. за період жовтень 2010 р.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь»щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс»(код ЄДРПОУ 37003384) за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім було завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 58 750,00 грн. за період жовтень 2010 р.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що згідно Постанови Шевченківського районного суду м. Києва по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9 (засновника та директора контрагента позивача ТОВ «Інтелект Системс»), було встановлено наявність вини останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») щодо створення фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Інтелект Системс»(контрагента позивача), що в свою чергу заподіяло великої матеріальної шкоди Державі.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що такий правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтелект Системс»було вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (моральним засадам суспільства), а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України такий правочин є нікчемним, та в результаті виконання сторонами такого нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлення № 2985/23-12 від 24.10.2011 р. та постанови СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.08.2011 р. була проведена позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь»щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс»(код ЄДРПОУ 37003384) за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 04.11.2011 р. № 2330/23-12/2573533, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 58 750,00 грн. за період жовтень 2010 року.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0008602312, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 73 438,00 грн., в тому числі за основним платежем -58 750,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -14 688 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями про результати розгляду скарг позивача Державна податкова служба в м. Києві та Державна податкова служба України залишили вказане податкове повідомлення-рішення без змін, а скарги позивача -без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.11.2011 року № 0008602312, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Перевіркою встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ВАТ «ГК «Либідь»та ТОВ «Інтелект Системс»(код ЄДРПОУ 37003384) здійснювались на підставі договору, а саме:

Між ВАТ «ГК «Либідь»(Замовник), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, в особі заступника генерального директора по загальних питаннях Челомбітько Ігоря Вікторовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «Інтелект Системс»(Виконавець), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_9, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено Договір № 2010/10/05-5 від 05.10.2010 року про надання консультаційних послуг.

На виконання зазначеного Договору, сторонами було підписано Акт прийому-передачі наданих послуг від 29.10.2010 р., та ТОВ «Інтелект Системс»було виписано на адресу ВАТ «ГК «Либідь»податкову накладну № 2910023 від 29.10.2010 р. на загальну суму 352 500, 00 грн. в т.ч. ПДВ 58 750,00 грн.

Розрахунки між сторонами Договору були здійснені в безготівковій формі.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, станом на час проведення перевірки позивача, в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходилася кримінальна справа № 80-0251, що була порушена за ухилення від сплати податків директором ТОВ «Інтелект Системс»- ОСОБА_9., ТОВ «Камлот Технолоджіс»- ОСОБА_8., за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Векта-Плюс», за ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України.

Так, 07.04.2010 року під час проведення обшуку в офісному приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, в. Києві, було виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності та печатки різних підприємств, в тому числі ТОВ «Інтелект Системс»(код ЄДРПОУ 37003384).

Допитаний засновник та директор ТОВ «Інтелект Системс»- ОСОБА_9 дав покази, що зареєстрував дане підприємство за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, ніякого відношення до діяльності підприємства не має, договорів від імені підприємства не укладав, роботи не виконував, товарів не поставляв, податкову звітність не складав її не підписував та до ДПІ, за місцем реєстрації підприємства не подавав, печаткою «свого»підприємства не користувався і нікого на це не уповноважував.

Також, аналізом фінансово-господарської діяльності позивача було встановлено, що ВАТ «ГК «Либідь»протягом 2010-2011 років мало взаємовідносини з ТОВ «Інтелект Системс», а саме під час ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності службові особи використовували первинні документи складені від імені службових осіб даного підприємства, які фактично будь-яких товарів (робіт, послуг) не продавали, документів не підписували.

Також в ході досудового слідства СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було встановлено, що приводом для порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Інтелект Системс»ОСОБА_9 за ст. 212 ч.3 КК України стали матеріали, згідно яких встановлено, що ОСОБА_9, призначений на посаду директора ТОВ «Інтелект Системс», зареєстрованого Печерською районною адміністрацією м. Києва 17.03.2010 року як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, за адресою: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5, в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих та виконуючих ним адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, під час здійснення фінансово-господарської діяльності ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах.

Будучи допитаним в якості свідка, та в подальшому під час допиту як підозрюваний ОСОБА_9 показав, що ТОВ «Інтелект Системс»він зареєстрував без мети здійснення фінансово-господарської діяльності на пропозицію свого знайомого ОСОБА_8, та за його вказівкою призначив себе на посаду директора саме з метою прикриття незаконної діяльності.

В подальшому, знаходячись на посаді директора він ніякою діяльністю не займався, ніяких документів, в тому числі податкових декларацій не підписував, та до державних податкових органів не надавав, розрахунковим рахунком підприємства, відкритим в банківській установі не користувався.

Також, відповідно до висновку експерта № 537 від 15.08.2011 року, зробленого НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, встановлено, що підписи в документах фінансово-господарської діяльності та податкової звітності ТОВ «Інтелект Системс»виконані не гр. ОСОБА_9., а іншою особою.

На підставі викладеного, контролюючий орган дійшов висновку, що такий правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтелект Системс»було вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (моральним засадам суспільства), а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України такий правочин є нікчемним, та в результаті виконання сторонами такого нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи було надано копію Постанови Шевченківського районного суду м. Києва по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9. (засновника та директора контрагента позивача ТОВ «Інтелект Системс»), якою було встановлено наявність вини останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») щодо створення фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Інтелект Системс»(контрагента позивача), що в свою чергу заподіяло великої матеріальної шкоди Державі.

Так, відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Постанови суду про кримінальній справі, якою встановлено наявність вини ОСОБА_9 (засновника та директора контрагента позивача ТОВ «Інтелект Системс») у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») щодо створення фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Інтелект Системс», наслідком діяльності такого підприємства було виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, контролюючим органом було зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Інтелект Системс»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В даному випадку податкові накладні контрагента позивача ТОВ «Технолоджігруп»виписані з порушеннями, а саме підписані невідомою особою.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, договір між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс», а також Акт прийому-передачі наданих послуг та податкова накладна на загальну суму 352 500, 00 грн. в т.ч. ПДВ 58 750,00 грн. були підписані невстановленою особою, а відповідно містять ознаки нікчемності, зважаючи на що, перевіркою не можуть бути прийняті до уваги первинні документи, виписані від імені ТОВ «Інтелект Системс»невідомою особою.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності (фактичності) здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту. Однак позивачем, як видно із матеріалів справи, не було допустимими доказами доведену суду такої товарності (фактичності) операцій із контрагентом ТОВ «Інтелект Системс».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Інтелект Системс», з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, відповідно до допиту в якості свідка засновника та директора ТОВ «Інтелект Системс»- ОСОБА_9., останній зареєстрував дане підприємство за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, ніякого відношення до діяльності підприємства не має, договорів від імені підприємства не укладав, роботи не виконував, товарів не поставляв, податкову звітність не складав її не підписував та до ДПІ, за місцем реєстрації підприємства не подавав, печаткою «свого»підприємства не користувався і нікого на це не уповноважував, а також, відповідно до висновку експерта № 537 від 15.08.2011 року, зробленого НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, підписи в документах фінансово-господарської діяльності та податкової звітності ТОВ «Інтелект Системс»виконані не гр. ОСОБА_9., а іншою особою.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо завищення податкового кредиту про правовідносинах із контрагентом ТОВ «Інтелект Системс»на загальну суму ПДВ 58 750,00 грн. за період жовтень 2010 р.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного вбачається, що ТОВ «Інтелект Системс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9. (засновника та директора контрагента позивача ТОВ «Інтелект Системс»), було встановлено наявність вини останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») щодо створення фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Інтелект Системс»(контрагента позивача), що в свою чергу заподіяло великої матеріальної шкоди Державі.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 13.04.2012 р.