Постанова № 23927918, 12.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 09:30 № 2а-18483/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПредставництва «Джонс Іст 8» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 14.07.2011р.,за участю:

позивача -Пашковський Д.В.

відповідач -Горбань І.І.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представництво «Джонс Іст 8»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 14.07.2011р. №0002472204 та №0002482204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку Представництва «Джонс Іст 8»(Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії) (код ЄДРПОУ 21651492) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом встановлено порушення:

п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п.п. 1.31 статті 1, п.п. 2.1 статті 2, п.п. 13.8 статті 13, п.п. 3.1 статті 3, п.п. 4.1, п.п. 4.3 статті 4, п.п. 7.1.1, п.п. 7.5 статті 7, п.п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено об'єкт оподаткування на загальну суму 3 457 810,00грн., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 864 453,00грн. в тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 635,00грн., 4 квартал 2008 року в сумі 2550,00грн., 3 квартал 2010 року в сумі 861 268,00грн.;

п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в наслідок чого до податкового кредиту неправомірно віднесені суми 12435,00грн. в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього у сумі 12 435,00грн., а саме по періодах: 2 квартал 2009 року на суму 9806,00грн., 3 квартал 2009 року на суму 2503,00грн., 4 квартал 2009 року на суму 126,00грн.

За результатами розгляду заперечень податковим органом скасовані висновки Акту перевірки в частині порушення п.п. 1.31 статті 1, п.п. 2.1 статті 2, п.п. 13.8 статті 13, п.п. 3.1 статті 3, п.п. 4.1, п.п. 4.3 статті 4, п.п. 7.1.1, п.п. 7.5 статті 7, п.п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження об'єкту оподаткування на суму 3445070,00грн. (дохід від відчуження нерухомого майна на суму 3447070,00грн., зменшений на балансову вартість об'єкту нерухомості в сумі 2000грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 861268,00грн.). В іншій частині висновки Акту перевірки залишені без змін.

На підставі встановлених порушень відповідачем 14.07.2011р. прийняті податкові повідомлення -рішення №0002482204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем -12 435грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 3 109грн.; №0002472204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем -3 185,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 796,00грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові -повідомлення рішення залишенні без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З Акту перевірки судом вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.08 по 31.12.10 встановлено:

1) Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" показників за період 01.07.08 по 30.12.10 у загальній сумі 151 210,00 грн. встановлено, що позивач відображав операції з придбання послуг по обслуговуванню комп'ютерної техніки, послуг по утриманню приміщення, яке здається в оренду Представництвом, розрахунки за комунальні платежі (холодне водопостачання, опалення, електроенергія, зв'язок).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.08 по 31.12.10 в 151 210,00 грн. на підставі таких документів: актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), видаткових накладних (отриманих від постачальників), виписок банку обігово-сальдових відомостей «Валові витрати»рах.63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»встановлено завищення задекларованих Представництвом «Джонс Іст 8»показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" всього в сумі 12470,00 грн. в тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 2540,00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 10200,00 грн.

В ході перевірки Представництва «Джоне Іст 8»відповідачем встановлено, що Представництво в 2 півріччі 2008 року сплачувало СПД ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) кошти за здійснення перекладу.

До перевірки позивачем надані Акти виконаних робіт всього на суму 12740,00 грн. (акт від 30.09.08 на суму 2540 грн., акт від 31.10.08 на суму 6800 грн., акт від 31.11.08 на суму 3400 грн.), проте на думку відповідача на Представництві відсутні документи, які б підтверджували здійснення перекладу документів Представництва «Джонс Іст 8» або іноземного органу управління, пов'язаних з задекларованою діяльністю Представництва, а саме наданням нерухомості в оренду.

Додатковим підтвердженням є отримання зазначених доходів в перевіреному періоді за договором що укладено між «ДП «Д'естате»та Представництвом «Джоне Іст 8»від 02.02.2008р. з надання в оренду приміщень, які належать «Джонс Іст 8».

Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат послуги перекладу, отримані від СПД ОСОБА_3 на суму 12740,00грн. без наявності документів щодо їх фактичного підтвердження, а саме по періодах: 3 квартал 2008 року в сумі 2540,00грн., 4 квартал 2008 року в сумі 10200,00грн.

Суд не погоджується з даними висновками податкового органу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачем під час перевірки надані податковому органу документи, а саме: акти приймання -передачі виконаних робіт (акт від 30.09.08 на суму 2540 грн., акт від 31.10.08 на суму 6800 грн., акт від 31.11.08 на суму 3400 грн.), що відображено податковим органом в самому Акті перевірки.

Згідно зі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції з надання послуг перекладу) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно зі п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції з надання послуг перекладу) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно умов правочину про надання послуг перекладу результати послуг (виконаних робіт) передаються виконавцем, та приймаються замовником згідно актів приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином, висновки податкового органу щодо завищення задекларованих Представництвом «Джонс Іст 8»показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 4.11»всього у сумі 12740,00грн., в тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 2540,00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 10200 грн., не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту на суму 12435,01грн. у зв'язку з тим, що зазначена сума є вартістю матеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податків (кухня ІКЕА, мікрохвильова піч, витяжна шафа для кухонь).

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про завищення Представництвом «Джонс Іст 8»суми податкового кредиту в розмірі 12435,01грн., з наступних підстав.

Як вбачається з Акту прийому -передачі приміщень складеного згідно з Договором оренди від 02.01.2008р., Орендодавець (позивач) передав, а Орендар («ДП із 100 ІІ Д'Естате) прийняв наступне майно: столи офісні - 6 штук, крісла офісні -10 штук, стіл креслярський -1 штука, світильники стельові -12 штук, світильники настінні -14 штук, кухня ІКЕА (з вбудованими робочою поверхнею, мийкою, шафами верхнього та нижнього рівня витяжною шафою та мікрохвильовою піччю) -1 штука, телефонні апарати Панасонік -8 штук, міні АТС -1 штука, сейф -1 штука, килим -1 штука, пилосос -1 штука, вентилятор антік -1 штука, вазони з декоративними рослинами -3 штуки.

Вищевказане майно розташоване за адресою м. Київ, вул. Крутий узвіз, 5, у нежитловому приміщенні, що належить Товариству «Джонс Іст 8», яке здавалось в оперативний лізинг (оренду) Представництвом «Джонс Іст 8»(в порядку здійснення агентських функцій), що було, в свою чергу, встановлено податковим органом в Акті перевірки (абз. 3,4 стор. 5).

Позивач надав суду інвентаризаційний опис основних виробів від 30.12.2000р., який підтверджує, що на балансі Представництва «Джонс Іст 8»знаходяться меблі для кухні (ОС-221).

Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності,

вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно з ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ст. 134 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ст. 135 Господарського кодексу України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності-належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) податок, оподаткування, платник податку, оподатковувана операція (у відповідних відмінках) - податок на додану вартість, оподаткування податком на додану вартість, платник податку на додану вартість, операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) платником податку є будь-яка особа, яка :

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Судом встановлено, що Представництво «Джонс Іст 8»зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується. в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла в момент здійснення операції) датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Таким чином, судом встановлено, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем сум податкового кредиту в розмірі 12435,01грн. не відповідають фактичним обставина.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність винесення Державною податковою інспекцією у печерському районі м. Києва податкових повідомлень -рішень від 14.07.2011р. №0002472204 та №0002482204, а тому позовні вимоги Представництва «Джонс Іст 8»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Представництва «Джонс Іст 8»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 14.07.2011р. №0002472204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 14.07.2011р. №0002482204.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 19.04.2012р.

Суддя В.В. Амельохін