Постанова № 23927736, 11.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2012 року 11:05 № 2а-1648/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 11.01.2012р. №1

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.01.2012 р. № 1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було прийняте протиправне рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи прийняте ним рішення законним та обґрунтованим, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстроване Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.08.2004 р. і є платником податків (ЄДРПОУ 33096517), згідно статуту, за рішенням засновника, може створювати на території України, а також за її межами, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідачем, у звязку з несвоєчасною сплатою відокремленим підрозділом позивача - філією "Рокитнянське РайДу" єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (повинен був сплатити 20.12.2011 р., а сплатив 29.12.2011 р.), було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.01.2012 р. № 1, яким до зазначеної філії позивача застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 941,98 грн. та нарахована пеня в розмірі 338,40 грн.

Оскільки філія "Рокитнянське РайДу" є лише відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та не має статусу юридичної особи, позивачем у справі виступає саме дочірнє підприємство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство позивача та з цього моменту введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначене дало позивачу підстави вважати, що оскільки період нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені припадає на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскаржуване рішення суперечить ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобовязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 5, 7, 8 ст.9 зазначеного закону, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку виключно у національній валюті на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Платники єдиного внеску зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до ч.11 ст.9, п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції - накладає штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім цього, згідно ч.10,13 ст.25 зазначеного закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Враховуючи викладені законодавчі норми, філія відповідача є платником єдиного внеску та, відповідно, повинна була своєчасно вносити єдиний внесок. Відповідач проти цього не заперечує.

Відповідно до абз.24 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч.4 ст.12 зазначеного закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обовязкових платежів).

Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що ними регулюються правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

В той же час, з порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання, отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, за зобовязаннями поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, за загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Слід також зазначити, що фінансові (штрафні) санкції є додатковими зобовязаннями, які забезпечують належне виконання основного зобовязання і є похідними від нього, отже, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію (поточних зобовязань), то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Зважаючи на зазначене та враховуючи, що мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача був введений з 09.09.2011 р., а оскаржуване рішення прийняте 11.01.2012 р., суд дійшов висновку, що дія мораторію на виконання цих зобовязань не розповсюджується.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій