Постанова № 23927344, 12.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 15:23 № 2а-1867/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

позивача -Амонса В.А.,

представника відповідача -Кавунця В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АС" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302, прийнятого відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим без порушення норм податкового законодавства в результаті перевірки позивача, яка свідчить про порушення ним вимог Податкового кодексу України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АС" зареєстроване Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.06.2005 р. та є, зокрема, платником податку на додану вартість (ЄДРПОУ 33595554).

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Арміс" за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Арміс" ґрунтувалися на договорі субпідряду від 11.04.2011 р. № 121, за яким контрагент, як виконавець, зобов'язувався передати у власність позивача, як замовника, продукцію -будівельні матеріали та комплектуючі до них і виконати будівельні роботи -монтаж та демонтаж опалубки, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідну продукцію і роботи та своєчасно здійснити їх оплату. Згідно додаткової угоди від 29.04.2011 р. про розірвання договору субпідряду від 11.04.2011 р. № 121 зазначений договір був достроково розірваний сторонами 29.04.2011 р.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору і сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Арміс" видані позивачу акт прийому-передачі системи універсальної опалубки від 28.04.2011 р. № 127/28.04 та податкові накладні від 22.04.2011 р. № 2204006 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -25 000,00 грн.), від 20.04.2011 р. № 2004013 на суму 170 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -28 333,33 грн.), від 21.04.2011 р. № 2104005 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -25 000,00 грн.), від 28.04.2011 р. № 2804016 на суму 170 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -28 333,33 грн.). На думку позивача, зазначені податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В ході перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суду ПДВ у розмірі 106 666,67 грн. по підприємству ТОВ "БК "Арміс".

В той же час, згідно даних акту перевірки контрагента ТОВ "БК "Арміс" від 04.07.2011 р. № 25782/7/23-710, проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, встановлено, що товариство відсутнє за юридичною особою, фактичне місцезнаходження встановити неможливо; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, трудові ресурси, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності; по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією); податкова звітність не подається. Крім цього, ТОВ "БК "Арміс" не надано до перевірки жодної первинної документації.

Зазначене свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "БК "Арміс", здійснювалась ним поза межами правового поля, отже правочини (договори), укладені таким контрагентом є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, тобто є фіктивними в силу своєї нікчемності.

За результатами перевірки складено акт від 03.08.2011 р. № 5460/23-2/33595554, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: п.198.6. ст.198, п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 106 666,67 грн. Заперечення на акт позивачем до податкового органу не подавались.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 106 666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст. 56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової служби України, за результатами розгляду яких, скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -без змін.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "БК "Арміс" - контрагента позивача, здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності договорі субпідряду від 11.04.2011 р. № 121, укладеного між позивачем та ТОВ "БК "Арміс", в силу його нікчемності.

Формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього

Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.3. ст.198 Кодексу, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201

Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу (п.198.6. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що податкові накладні, видані позивачу ТОВ "БК "Арміс" на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які дають позивачу право на податковий кредит.

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 106 666,67 грн. є правомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302 - законними та обґрунтованими.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АС" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17.04.12 р.

Суддя Аблов Є.В.