Постанова № 23927312, 09.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2012 року 12:16 № 2а-19632/11/2670

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування рішення, зобов"язання вчинити дії Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Четвертак Я.І.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі відповідач) та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 176/15-224 від 14.06.2011, зобовязати відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість № 100145844, виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва 16.10.2008.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Рішенням № 176/15-224 від 14 червня 2011 року Держаною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва було на підставі положень пп. «г»п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України анульовано реєстрацію ТОВ «Фурор-Сервіс»як платника податку на додану вартість.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту (пп. «г»п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає про те, що ним подавалися відповідні декларації за перевіряємий період, зокрема через засоби поштового звязку про що ним надаються відповідні докази до матеріалів справи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно акту перевірки від 10.06.11 № 1726/15-215-34538172 було встановлено неподання позивачем декларацій з податку на додану вартість за червень 2010, липень 2010, листопад 2010, січень 2011, лютий 2011 року.

В той же час, як вбачається з реєстру податкових декларацій ТОВ «Фурор-Сервіс» від 10 червня 2011 року останнє подавало податкові декларації за 5,8,9, 10, 12, місяці 2010 року та за 3 і четвертий місяць одинадцятого року з нульовими показниками оподаткованих операцій.

У відповідності до положень абз.5 пп. 4.1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

У відповідності до положень Наказу ДПА України від 01 липня 1998 року №315, яким затверджено Типову інструкцію з діловодства в органах державної податкової служби України (www.sta.gov.ua/doccatalog/document?id=233609) передбачено, що вихідна кореспонденція залежно від її важливості відправляється: простими, рекомендованими, цінними відправленнями; простими, рекомендованими, цінними бандеролями; електронною поштою та факсом. Категорія поштового відправлення та вид надсилки визначається виконавцем документа (пп.3.6.16 вказаної інструкції).

Як вбачається судом з письмових повідомлень від 17.12.2010, 29.12.10, 08 місяця 2010 року № 21507/10/28-320 податковою службою було не визнано декларації з ПДВ позивача за червень, липень, листопад місяці 2010 року, про що скеровано простими листами відповідні повідомлення, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції за 2010 рік.

Поряд з цим, такі ж повідомлення було сформовано за деклараціями з ПДВ за січень і лютий 2011 року.

У відповідності до положень пп.49.11, та 49.15 ст.49 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, вважається неподаною (в редакції станом на день формування повідомлень за січень та лютий 2011 року про невизнання декларацій; оскільки в подальшому нова редакція п.49.15 ст.49 ПКУ додатковою умовою вважати не поданою податковою декларацією визначає вимогу (не тільки щодо її заповнення а й…) про надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації). Отже вимога про надсилання письмового повідомлення податкової служби про невизнання декларації є необхідною, починаючи не раніше набрання юридичної сили Законом "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07.07.2011, яким було в подальшому змінено редакцію п.49.15. ст. 49 ПКУ. З огляду на це, обставин відправки відповідних повідомлень про невизнання податкових декларацій за січень та лютий місяць 2011р. до уваги судом не приймаються, оскільки не мають жодного значення для встановлення факту, згідно якого податкова декларація вважається неподаною, навіть не дивлячись на те, що згідно відомостей журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача за 15.02.11 року відправлення за номером 4507/10/28-305 (декларація з ПДВ за січень 2011р.) скеровано іншій особі - не позивачу.

Поряд з цим судом встановлено з пояснень представників сторін, відсутність будь-яких рішень судової або адміністративної процедури оскарження, стосовно скасування зазначених вище повідомлень про невизнання поданих декларацій з ПДВ як податкової звітності. При цьому суд зазначає, що оскільки питання правомірності і обґрунтованості письмових повідомлень про невизнання декларацій з ПДВ як податкової звітності, виходить поза межі предмету цього спору та позовних вимог, то суд не вбачає можливим надати оцінку вказаним обставинам у цій справі, а тому залишає їх поза увагою.

Аналізуючи вищевказане у сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки за 2010 рік податкові декларації з ПДВ за червень, липень і листопад були не визнані податковою службою про що було повідомлено позивача простою кореспонденцією, що підтверджено журналом реєстрації вихідної кореспонденції, що зумовило необхідність подання нових декларацій за вказані звітні періоди, чого позивачем зроблено не було. При цьому згідно типової інструкції з діловодства відповідача категорія поштового відправлення такі відправлення надсилаються тим видом поштового відправлення, який визначається виконавцем документа. А тому, в такому випадку надсилання простою кореспонденцію таких повідомлень журнал реєстрації вихідної кореспонденції відповідача за 2010 рік суд вважає належним доказом щодо здійснення повідомлення позивача. Враховуючи положення пп. 49.15 ст.49 ПКУ та наявність письмових повідомлень про невизнання звітності як податкової за січень, лютий 2011 року суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача про те, що протягом 12 послідовних податкових місяців позивач не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. При цьому на час їх (письмових повідомлень про невизнання) формування згідно норм ПКУ, вимога направлення таких повідомлень податкової служби як умови за якою податкова декларація вважається неподаною не передбачена. А тому обґрунтовані є обставини, встановлені оскаржуваним рішенням, зокрема щодо тих, які встановлені пп. «г»п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.04.12 р.