Постанова № 23926964, 04.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2012 року № 2а-19185/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

представника позивача ОСОБА_1,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ»»Тарасюка О.І.,

у відсутність представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ»», Товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп»про стягнення коштів за нікчемними правочинами,

встановив:

23 грудня 2011 року Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (ДПІ у Подільському районі) звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ»»(ТОВ «АБ «КУБ»», Товариство), Товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп»(ТОВ «Леміш Груп») про стягнення з ТОВ «Леміш Груп»на користь ТОВ «АБ «КУБ»»вартість послуг в сумі 1014999 грн 60 коп. та стягнення з ТОВ «АБ «КУБ»»в доход держави вартість послуг в сумі 1014999 грн 60 коп.

Зазначили, що за результатами проведеної у червні 2011 року у ТОВ «АБ «КУБ»»планової виїзної перевірки, встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «Леміш Груп», а саме, між суб'єктами укладені договори «Про надання послуг». Договори укладались в м. Києві та підписані з боку TOB «АБ «КУБ»»генеральним директором ОСОБА_3 (ОСОБА_3.), а з боку ТOB «Леміш Груп»директором ОСОБА_4 (ОСОБА_4).

Предметом наведених договорів є те, що TOB «АБ «КУБ»»доручає TOB «Леміш Груп», а воно зобов'язується надати TOB «АБ «КУБ»»за плату послуги з контролю (у тому числі дистанційному) із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів відносно об'єктів охорони силами TOB «АБ «КУБ»», виявленню факторів, які можуть негативно вплинути на виконання TOB «АБ «КУБ»»договірних зобов'язань відносно здійснення заходів по охороні об'єктів охорони, а також перепускного режиму на них.

ДПІ у Подільському районі з метою з'ясування реальності укладання та фактичного виконання предмету договорів, опитано працівників TOB «АБ «КУБ»»- охоронців, які надали пояснення, що до їх обов'язків входила охорона об'єктів Товариства. Кожен день стан охорони перевіряли роботодавці, а перевірок будь-якими іншими підприємствами чи організаціями не проводилось, інші особи на об'єкта охорони не з'являлися. Про ТОВ «Леміш Груп»вперше чують і з ОСОБА_4 не знайомі.

При перевірці правового статусу ТОВ «Леміш Груп»ДПІ у Подільському районі встановлено стан платника - 10 «запит на встановлення місцезнаходження», основний вид діяльності підприємства - у сфері інжинірингу. Відповідно баз даних по TOB «Леміш Груп»встановлено, що кількість працюючих за 2010 рік - 1 людина. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, тобто відсутні основні фонди.

Остання податкова декларація з податку на прибуток підприємства подана за 9 місяців 2009 року та остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за вересень 2009 року. Декларації зареєстровані в податковій інспекції відповідно 20 жовтня 2009 року. Всі декларації за 2010 рік Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (ДПІ у Печерському районі) не визнанні як податкова звітність. Зазначений факт посадовими особами TOB «Леміш-Груп»не оскаржений.

Також, відсутні будь-які відомості щодо відкриття та наявності розрахункових рахунків у TOB «Леміш Груп».

Згідно аналізу бази даних пошуково-довідкової системи Державної податкової адміністрації України (ДПА України) в період укладення та підписання наведених правочинів засновником, директором та головним бухгалтером TOB «Леміш Груп»був ОСОБА_4 з правом одного підпису.

Головним відділом податкової міліції (ВПМ) ДПІ у Подільському районі ініційовано проведення почеркознавчого дослідження підписів ОСОБА_4 на первинних бухгалтерських документах, які виписані на адресу TOB «АБ «КУБ»». Згідно висновку експерта зображення підписів від імені ОСОБА_4 на первинних документах TOB «Леміш Груп», виписаних в адресу TOB «АБ «КУБ»»виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Крім того, згідно відповіді управління громадської безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (ГУ МВС України в м. Києві) та Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в місті Києві (ГУ МНС України в м. Києві) TOB «Леміш Груп»у реєстрі суб'єктів господарської діяльності, які мають право надання охоронних послуг не значиться та ліцензій з провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів немає.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність TOB «Леміш Груп»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності TOB «Леміш-Груп». Фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Леміш-Груп»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відтак, посилаючись на те, що додані до адміністративного позову копії документів свідчать про вчинення між ТОВ «АБ «КУБ»»та ТОВ «Леміш Груп»господарських зобов'язань з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, а натомість свідчила про ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що безперечно суперечить інтересам держави та суспільства, та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, - ДПІ у Подільському районі просили застосувати наслідки нікчемності правочинів, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV (ГК України) та стягнути з відповідачів кошти, отримані за розглядуваними договорами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 15 березня 2012 року у зв'язку із закінчення процесу реорганізації у структурі органів Державної податкової служби, замінено первинного позивача на належного -ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судові засідання представники ТОВ «Леміш Груп»не з'являлися. При цьому, всі рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень повертались на адресу суду з позначкою за закінченням терміну зберігання, що фактично свідчить про небажання їх отримувати поштову кореспонденцію. Крім того, відправлення здійснені судом на адресу, зазначену ДПІ у Подільському районі в позовній заяві та зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру, а саме, вул. Печерський узвіз, 19, м. Київ, 01011.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення ТОВ «Леміш Груп»належним чином про час і місце розгляду справи з участю їх повноважного представника та надав можливість реалізувати ними право на судовий захист.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв'язку з чим судом ухвалено розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до наявних в справі матеріалів.

В судовому засіданні представник позивача -заступник начальника юридичного відділу ДПІ у Подільському районі ОСОБА_1 (довіреність від 05.01.2012 №23/9/10, від 02.03.2012 №2926/9/10) заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Додатково зазначила, що згідно пояснень колишнього директора TOB «Леміш Груп»ОСОБА_4 він фактично ніякого відношення до фінансово господарської діяльності TOB «Леміш Груп»не має, підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду в розмірі 200 доларів США. Реєструючи підприємство в державних органах не мав на меті здійснювати ніякої фінансово-господарської діяльності, бухгалтерський та податковий облік на TOB «Леміш Груп»не вів та нікому цього не доручав, хто цим займався та в кого знаходиться печатка підприємства й бухгалтерські документи йому не відомо. Ніяких товарів, робіт (послуг) в адресу TOB «АБ «КУБ»»не реалізовував та нікого в цьому не уповноважував, як службова особа TOB «Леміш Груп»на адресу TOB «АБ «КУБ»»ніяких податкових накладних, рахунків, актів виконаних робіт не готував, не підписував та не надавав.

Крім того, постановою першого заступника прокурора Подільського району міста Києва ОСОБА_5 21 листопада 2011 року порушена кримінальна справа відносно директора ТОВ «АБ «КУБ»»ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ (КК України).

Також порушена кримінальна справа і стосовно наступного директора ТОВ «Леміш Груп»ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 КК України, яка 09 листопада 2011 року в порядку статті 225 Кримінально-процесуального кодексу України, затвердженого Законом УРСР від 28 грудня 1960 року №1001-05 (КПК України) направлена до Шевченківського районного суду міста Києва з обвинувальним висновком.

Представник відповідача - ТОВ «АБ «КУБ»»ОСОБА_2 (довіреність від 20.01.2012) про задоволення позову заперечив, надавши письмові пояснення. Усно зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (ЦК України), цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Державна реєстрація TOB «Леміш Груп»проведена 25 травня 2009 року. Станом на момент укладення та виконання договорів №06/06/2010-к від 01 червня 2010 року та №01/07/2010-к від 01 липня 2010 року, а також станом на момент розгляду даної справи TOB «Леміш Груп»не є припинено і запис про нього міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Одним із основних видів діяльності відповідача є надання послуг із охорони різного роду об'єктів, в тому числі виробничих чи інших комерційних об'єктів нерухомості, підприємств, тощо.

Ефективне надання охоронних послуг потребує постійного контролю та перевірки якості охорони й дотримання охоронного режиму працівниками відповідача, котрі власне є безпосередніми виконавцями надання таких послуг. Тому з метою здійснення такого контролю, перевірки та виявлення порушень режиму охорони, відповідач змушений споживати послуги із перевірки третіми особами ефективності охоронних послуг відповідача та виявлення обставин та порушень, котрі необхідно усунути.

Власне придбані у TOB «Леміш Груп»послуги полягали у можливому здійсненні спроб несанкціонованого проникнення на територію об'єктів охорони відповідача, спроб встановлення контакту із співробітниками охорони на предмет отримання конфіденційної інформації про об'єкти охорони, їх господарську діяльність, проведення провокаційних дій.

Тобто послуги є такими, що спрямовані на перевірку роботи працівників відповідача без їх поінформованості про це.

Крім того, більшість опитаних позивачем осіб, у період часу, до якого відноситься виконання спірних договорів у TOB «АБ «КУБ»» не працювали. Так, виконання договорів здійснювалось у період червень-липень 2010 року. При цьому період роботи в TOB «АБ «КУБ»»опитаних осіб: ОСОБА_7 -13 липня 2009 року -12 січня 2010 року; ОСОБА_8 - жовтень 2009 року -26 лютого 2010 року; ОСОБА_9 - 2006 рік - 2009 рік; ОСОБА_10 - 01 листопада 2007 року - 07 грудня 2010 року.

Помилковими також є твердження позивача, що для виконання TOB «Леміш Груп»розглядуваних договорів необхідний дозвіл для надання охоронних послуг, так як предметом договорів з TOB «Леміш Груп»не є надання охоронних послуг чи послуг з охорони. Надання послуг із контролю за здійсненням охоронних заходів відносно об'єктів охорони не є охоронною діяльністю і не пов'язано із охороною майна юридичних і фізичних осіб та забезпеченням особистої безпеки фізичних осіб, а тому відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01 червня 2000 року №1775-ІІІ не підлягає ліцензуванню. TOB «Леміш Груп»також не надавалися послуг з визначення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення недоторканності майна та його цілісності, особистої безпеки фізичних осіб.

Оцінюючи висновок спеціаліста №895 від 02 червня 2011 року слід брати до уваги наступне. Проведення експертизи чи експертного дослідження можливе з обов'язковим дотриманням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».

Всупереч вимогам науково-методичних рекомендацій, судовим експертом перед проведенням дослідження та складанням висновку спеціаліста не вирішено питання про відсутність монтажу досліджуваних копій документів, дослідження здійснено за відсутності вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків підпису ОСОБА_4

При цьому, як вбачається із висновку спеціаліста, проводилося дослідження не оригіналів, а копій документів. При цьому наявні у відповідача документи TOB «Леміш Груп»для проведення даного дослідження не вилучались і предметом дослідження не були. Відтак, позивачем не спростовується те, що первинні та інші документи відповідача, котрі стосуються укладення та виконання договорів із TOB «Леміш Груп»підписані із сторони TOB «Леміш Груп»особою відповідальною за здійснення господарської операції, прізвище якої вказано в таких документах.

До того ж, згідно висновку спеціаліста зображення підписів від імені ОСОБА_4 в представлених на дослідження документах ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Тобто експерт висловив припущення щодо неналежності підписів конкретній особі. Натомість позивач помилково зазначає і умисно вводить суд в оману щодо того, що підписи на первинних документах, виписаних на адресу TOB «АБ «КУБ», виконані не ОСОБА_4

Слід критично оцінювати і пояснення ОСОБА_4, котрі жодним чином в порядку, визначеному КПК України не перевірені та не підтверджені. Тобто під час відібрання пояснень, ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання не попереджався, відповідно такі пояснення без їх перевірки у встановленому порядку до уваги братися не повинні. При цьому зазначені пояснення оформленні як пояснення, а не як протокол допиту свідка. Слід звернути увагу, що відповіді ОСОБА_4 є однотипними та конкретними лише щодо загальних питань: відношення до діяльності TOB «Леміш Груп»ніякого не мав, податкову звітність не заповнював, не подавав та нікому не доручав. Натомість, стосовно конкретних питань, за змістом яких можна було б перевірити певні обставини відповіді ОСОБА_4 є однотипними - не пам'ятаю. Таким чином, пояснення вказаної особи можуть бути спрямовані на уникнення ним кримінальної чи іншої юридичної відповідальності за дії, котрі вчинені ним в інтересах та від імені TOB «Леміш Груп».

Представник відповідач заперечив також проти доводів ДПІ у Подільському районі про відсутність у контрагента відповідача TOB «Леміш Груп»персоналу для надання послуг. Під час споживання послуг відповідач не перевіряв наявність трудово-правого зв'язку представників TOB «Леміш Груп»як окремих фізичних осіб. В даному випадку є підстави вважати, що послуги відповідачу за дорученням TOB «Леміш Груп» могли надаватися іншими фізичними чи юридичними особами. Відповідно до частини першої статті 194 ГК України TOB «Леміш Груп»має право залучати до виконання даного договору третіх осіб, за дії яких відповідає як за свої власні.

Це ж саме стосується і доводів позивача про відсутність у TOB «Леміш Груп»складських приміщень, автомобілів, устаткування. До зазначеного висновку позивач дійшов на підставі факту відсутності у нього інформації про матеріально-технічну базу TOB «Леміш Груп». Слід враховувати, що відсутність у податкового органу інформації про склад матеріально-технічної бази платника податків, не може свідчити про відсутність такої матеріально-технічної бази.

Також, представник пояснив, що ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об'єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає що висновок позивача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між відповідачем та TOB «Леміш Груп»договорах, в розумінні частини першої статті 228 ЦК України - зроблений позивачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права. Аналогічної думки дотримується Вищий адміністративний суд України (ВАС України).

В частині неподання податкової звітності TOB «Леміш Груп»слід враховувати, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відтак, відповідач не може нести відповідності за невиконання TOB «Леміш Груп»його обов'язків як платника податків, і таке невиконання не може безумовно свідчити про нікчемність договорів укладених між відповідачем та TOB «Леміш Груп».

Далі, факт здійснення господарських операцій з TOB «Леміш Груп» за спірними договорами підтверджується наявними у відповідача та тими, що вилучені слідчим первинними й іншими документами. Всі документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-X1V, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97 ВР.

Наступне, правові наслідки, передбачені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними санкціями, які стягуються в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, і відповідно вони належать до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, з огляду на те, що правочини, виконання яких є фактичною підставою пред'явленого позову, виконанні станом на 29 липня 2010 року, а позивач звернувся із позовом до суду у грудні 2011 року, тобто більше, ніж через рік з моменту виконання таких правочинів, на момент розгляду даної справи у суді відсутні правові підстави для застосування положень частини першої статті 208 ГК України. Аналогічної позиції щодо застосування вказаних статей дотримуються ВАС України і Верховний Суд України (ВС України).

Додатково представником відповідача зазначено, що висновки та обставини акту перевірки №172/23-304/32620689 від 22 червня 2011 року, на які ДПІ у Подільському районі посилається в обґрунтування свого позову були підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2011 року №0000712330 та №0000702330. Дані податкові-повідомлення рішення за результатами розгляду скарги відповідача скасовані рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 27 вересня 2011 року №9504/10/25-114.

Крім того, 30 березня 2012 року керівником ТОВ «АБ «КУБ»»отримано копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року про залишення без змін постанови Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2012 року про скасування постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року скасовано податкові повідомлення-рішення позивача, котрі прийняті на тих же підставах та обставинах, що підстави та обставини позову у даній справі. Тобто суд, оцінюючи підстави для донарахування відповідачу податкових зобов'язань уже оцінив, що договори №06/06/2010-к від 01 червня 2010 року та №01/07/2010-к від 01 липня 2010 не є нікчемними і створюють правові наслідки та є реально виконаними.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідив надані у справу докази на підтвердження й спростування вимог в їх сукупності, надав їх юридичну оцінку й встановив наступне.

ТОВ «АБ «КУБ»»зареєстровано Подільською районною державною адміністрацією міста Києва 01 вересня 2003 року №05312, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та знаходиться за адресою вул. Турівська, 24А, к. 7, м. Київ, 04480. На податковому обліку Товариство перебуває в ДПІ у Подільському районі з 04 вересня 2003 року за №6156.

На підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (ПК України) проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «АБ «КУБ»»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, про що складено акт від 22 червня 2011 року №172/23-304/32620689.

В процесі здійснення перевірки TOB «АБ «КУБ»»встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «Леміш Груп», а саме, між суб'єктами укладені договори від 01 червня 2010 року №06/06/2010-к та від 01 липня 2010 року №01/07/2010-к «Про надання послуг». Договори укладались в м. Києві та підписані з боку TOB «АБ «КУБ»»генеральним директором ОСОБА_3, а з боку ТOB «Леміш Груп»директором ОСОБА_4

На виконання умов договорів TOB «Леміш Груп»на адресу TOB «АБ «КУБ»»виписані видаткові накладні від 21 червня 2010 року №62/210610 на суму 507499 грн 80 коп. та від 29 липня 2010 року №478/290710 на суму 507499 грн 80 коп. та складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 21 червня 2010 року №62 й від 29 липня 2010 року №478.

За перевіряємий період TOB «АБ «КУБ»»задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з TOB «Леміш Груп»на загальну суму 1663096 грн. в наступних періодах: вересень 2009 року на суму 170900 грн; жовтень 2009 року на суму 134253 грн; листопад 2009 року на суму 148280 грн; грудень 2009 року на суму 162133 грн; січень 2010 року на суму 144193 грн; лютий 2010 року на суму 135913 грн; березень 2010 року на суму 125030 грн; квітень 2010 року на суму 162742 грн; травень 2010 року на суму 161318 грн; червень 2010 року на суму 151333 грн; липень 2010 року на суму 167000 грн.

Згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»АІС «Контрагент»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту TOB «АБ «КУБ»та податкового зобов'язання TOB «Леміш Груп».

При цьому, при перевірці правового статусу TOB «Леміш-Груп»встановлено, що Товариство зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією за №10701020000036639 від 25 травня 2009 року. Взято Товариство на облік ДПІ у Печерському районі за №52118 від 27 травня 2009 року. Стан платника - 10 «запит на встановлення місцезнаходження», основний вид діяльності підприємства у сфері інжинірингу.

Згідно аналізу бази даних пошуково-довідкової системи ДПА України в період укладення та підписання наведених правочинів засновником, директором та головним бухгалтером TOB «Леміш-Груп»був ОСОБА_4 з правом одного підпису.

Додатки К1 до декларацій з податку на прибуток Товариством не подавались. В декларації за І півріччя 2010 року (вх. №254330 від 09.07.2010) ТОВ «Леміш Груп»задекларовано рядок 7 «Сума амортизаційних відрахувань»в сумі 0 грн, що свідчить про відсутність у них основних фондів (наведена податкова декларація прийнята «до відома»).

При цьому остання декларація з податку на прибуток підприємства подана за 9 місяців 2009 року, зареєстрована в податковій інспекції 20 жовтня 2009 року. Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за вересень 2009 року, зареєстрована в податковій інспекції 20 жовтня 2009 року. Всі декларації за 2010 рік ДПІ у Печерському районі не визнанні як податкова звітність. Зазначений факт не оскаржувався посадовими особами TOB «Леміш-Груп», що свідчить про їх погодження з позицією податкового органу.

Також податковим органом встановлено відсутність будь-яких відомостей щодо відкриття та наявності розрахункових рахунків у TOB «Леміш Груп». Відповідно баз даних по TOB «Леміш Груп»встановлено, що кількість працюючих за 2010 рік - 1 чоловік. Інформація щодо наявності основних та обігових фондів згідно поданої декларації за 2010 рік відсутня. Взагалі, в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, в ході перевірки від ГВМП ДПІ у Подільському районі службовою запискою №448/26-7 від 23 травня 2011 року та №476/26-7 від 01 червня 2011 року отримано інформацію стосовно діяльності TOB «Леміш Груп», в якій наведено, що колишнім директором TOB «Леміш Груп»є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1

ГВПМ ДПІ у Подільському районі ініційовано проведення почеркознавчого дослідження підписів ОСОБА_4 на первинних бухгалтерських документах, які виписані на адресу TOB «АБ «КУБ»»та надано висновки спеціаліста №823 від 21 травня 2011 року, та №895 від 02 червня 2011 року. Так, згідно висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського районного управління майора міліції ОСОБА_11, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи (свідоцтво НОМЕР_1 видане ЕКК МВС України 27.09.2006), стаж експертної роботи з 2001 року, на підставі направлення начальника ГВПМ ДПІ у Подільському районі ОСОБА_12, провів почеркознавче дослідження.

На дослідження надано копії первинних документів TOB «Леміш Груп», а саме договори, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні, рахунки-фактури. В якості порівняльного матеріалу на дослідження надано: вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_4 в наступних документах: лист від 19 серпня 2010 року, пояснення ОСОБА_4 На вирішення дослідження поставлені питання: ким, ОСОБА_4 або іншою особою, виконано підписи від імені ОСОБА_4, в представлених на дослідження документах?

Згідно висновку зображення підписів від імені ОСОБА_4 на первинних документах TOB «Леміш Груп», виписаних в адресу TOB «АБ «КУБ»виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Таким чином, за наслідками перевірки ДПІ у Подільському районі прийняті податкові повідомлення -рішення від 19 липня 2011 року №0000712330 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування фінансової санкції й №0000702330 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафної санкції.

Дані рішення оскаржені ТОВ «АБ «КУБ»»до Державної податкової адміністрації у місті Києві і рішенням останньої від 27 вересня 2011 року №9504/10/25-114 вони скасовані.

31 серпня 2011 року СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

Притягнутий до кримінальної відповідальності і допитаний як обвинувачений, ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (перекваліфіковано) визнав повністю і по суті пред'явленого обвинувачення повідомив, що чи-то у вересні чи жовтні 2009 року (з датою може помилятись, пам'ятає, що було досить холодно вже і рік чи-то 2009, чи 2010, не згадає), він, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі у м. Києві познайомився з раніше невідомим йому чоловіком, який представився ОСОБА_13. Паспортні дані ОСОБА_13 та місце проживання, він не знає. Під час бесіди з ОСОБА_13, той запропонував йому заробити грошей. Для цього він повинен був придбати одну із фірм, зареєстрованих на території м. Києва і потім дана фірма в особі якихось людей, мала займатись незаконною діяльністю, якою саме, він не цікавився і йому було байдуже, головне, щоб заплатили обіцяні гроші в сумі 250 доларів США. На той час у нього було досить складне матеріальне становище, він ніде не працював, тому вирішив погодитись на пропозицію ОСОБА_13. Через декілька днів після їхнього знайомства, за попередньою домовленістю, він зустрівся із ОСОБА_13 біля станції метро Дорогижичі по вул. О. Теліги. Там на автомобілі ОСОБА_13, вони, проїхавши 300 м зупинились біля одного із будинків, номер не пам'ятає. Потім ОСОБА_13 дав йому для підпису документ. Що це був за документ, він не знає, проте його підписав. Крім цього, він тоді надав ОСОБА_13 копії свого паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Після цього, йому зателефонував ОСОБА_13 на мобільний телефон, який у нього до цього часу не зберігся, номер також не пам'ятає і попрохав зустрітись на вул. Саксаганського в м. Києві на одній з тролейбусних зупинок. Зустріч їх відбулась на початку вересня місяця чи-то 2009, чи 2010 року. Разом із ОСОБА_13 та ще однією особою вони пройшли до нотаріуса, де він підписав якісь документи. На його думку, це були документи, пов'язані із купівлею підприємства. Назва товариства - Леміш Груп. Особисто своїх коштів на придбання він не давав. Всім цим займався ОСОБА_13, він лише підписав документи.

Крім цього, доповнив, що взагалі ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «Леміш Груп»він не має і ніколи не мав. Намірів займатись підприємницькою діяльністю у нього не було, оскільки для цього відсутній як початковий капітал, так і необхідні знання та підприємницькі здібності. Ніяких договорів, платіжних доручень, актів накладних він не підписував та не укладав і нікого не уповноважував здійснювати функції керівника TOB «Леміш Груп». Хто реально на вказаному підприємстві міг працювати, йому не відомо. Печатка підприємства йому ніколи не передавалась, у руках її він не тримав і ніколи не бачив. Де знаходяться реєстраційні документи на вказане підприємство він не знає, так як їх у нього ніколи не було. Статутний фонд підприємств він не формував. Грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, іншого рухомого чи нерухомого майна він до статутного фонду TOB «Леміш Груп»не вносив. Будь-яких угод із іншими підприємствами він ніколи не укладав та не підписував. Ключів від системи клієнт-банк не отримував і банківських документів не підписував.

09 листопада 2011 року кримінальна справа в порядку статті 225 КПК України направлена до Шевченківського районного суду міста Києва з обвинувальним висновком.

18 жовтня 2011 року оперуповноважений ВДСБЕЗ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві капітан міліції ОСОБА_13 відібрав пояснення від громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що фактично він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Леміш Груп»не мав. На початку 2009 року його знайома ОСОБА_15 познайомила його з чоловіком на ім'я ОСОБА_13 (прізвище останнього не відомо, пересувався він на автомобілі БМВ Х5, білого кольору). Дмитро запропонував за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я TOB «Леміш Груп», на що він погодився. Разом з ОСОБА_13 вони поїхали до нотаріуса, де саме він знаходився не пам'ятає. В присутності нотаріуса підписав реєстраційні документи TOB «Леміш Груп», які надав ОСОБА_13. Підписані, документи, де він поставив три підписи одразу забрав ОСОБА_13, за що заплатив 200 доларів США.

Також, ОСОБА_4 пояснив, що особисто на меті реєструвати ТОВ «Леміш Груп»та вести фінансово-господарську діяльність вказаного підприємства не мав. Відповідно Статутні документи TOB «Леміш Груп»він не складав, не друкував, та нікому цього не доручав. До діяльності підприємства він не має ніякого відношення, декларацій про прибуток, податкових декларацій з податку на додану вартість, інших документів податкової звітності він не заповнював, до ДПІ у Печерському районі м. Києва не подавав та нікому цього не доручав. Ніяких договорів, контрактів від імені TOB «Леміш Груп»як службова особа

вказаного підприємства не готував, нікому цього не доручав та не підписував, так як до

господарської діяльності підприємства ніякого відношення немав. Бухгалтерських документів, а саме накладних, податкових накладних, рахунків фактур, платіжних доручень від

імені TOB «Леміш Груп»ОСОБА_4 також не готував, нікому цього не доручав та не підписував. Чим займалось TOB «Леміш Груп»йому не відомо.

З ОСОБА_6 знайомий, так як у вересні 2010 року здійснив перереєстрацію ТОВ «Леміш Груп»на його ім'я, хто такий ОСОБА_16 йому не відомо. У вересні 2010 року йому зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що необхідно перереєструвати TOB «Леміш Груп»на іншу особу. Він зустрівся з ОСОБА_13 в м. Києві, де саме не пам'ятає. Дмитро був з чоловіком на ім'я ОСОБА_6 Разом поїхали до нотаріуса, де саме він знаходиться він не пам'ятає. У нотаріуса TOB «Леміш Груп»було перереєстроване на ОСОБА_6 Тобто, він підписав договір купівлі - продажу TOB «Леміш Груп»на ім'я ОСОБА_6 Бухгалтерські документи та печатку ТОВ «Леміш Груп»ОСОБА_4 ОСОБА_6 не передавав так як у нього їх не було. За те, що він підписав документи по перереєстрації TOB «Леміш Груп»ОСОБА_13 заплатив 100 доларів США. Після того з ОСОБА_13 більше не зустрічався та ніяких документів пов'язаних з діяльністю TOB «Леміш Груп»не підписував, нікого в цьому не уповноважував. В кого знаходиться печатка і бухгалтерські документи підприємства йому не відомо. Як службова особа TOB «Леміш Груп»в адресу TOВ «АБ «КУБ»»жодних документів не підписував та не видавав, нікого у цьому не уповноважував. Про таке підприємство не знає.

У період з 03 листопада по 09 листопада 2011 року ДПІ у Подільському районі на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «АК «КУБ»»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Леміш Груп»за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 11 листопада 2011 року №444/23-304/32620689 із встановленими обставинами та сформованими висновками, аналогічними тим, які викладені в акті від 26 червня 2011 року. Відповідно, на підставі акту від 11 листопада 2011 року прийняті податкові повідомлення -рішення від 02 грудня 2011 року №0001212330 щодо збільшення ТОВ «АБ «КУБ»»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування фінансової санкції й №0001222330 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафної санкції.

Дані рішення також оскарженні відповідачем, однак цього разу в судовому порядку і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року рішення скасовані. На час розгляду й вирішення даної справи постанова суду законної сили не набрала у зв'язку з оскарженням її ДПІ у Подільському районі в апеляційному порядку.

В цей час, 21 листопада 2011 року перший заступник прокурора Подільського району м. Києва молодший радник юстиції ОСОБА_5 розглянувши матеріали перевірки №126/11, об'єднанні матеріалами №72/11 на підставі яких ГВПМ ДПІ у Подільському районі прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи встановив таке.

18 листопада 2011 року до ГВПМ ДПІ у Подільському районі з прокуратури району для проведення додаткової перевірки надійшли матеріали щодо TOB «АБ «КУБ»»з питань правильного нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Леміш Груп»за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 КПК України за відсутністю складу злочину передбаченого статтею 212 КК України, про що 21 листопада 2011 року винесено відповідну постанову.

Вивченням матеріалів перевірки в прокуратурі Подільського району м. Києва встановлено, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 21 листопада 2011 року винесено незаконно, та постанова підлягає скасуванню.

Так, в ході перевірки встановлено, що TOB «АБ «КУБ»»мало фінансово - господарські взаємовідносини з TOB «Леміш Груп», яке згідно ряду договорів від 01 вересня 2009 по 01 липня 2010 року надавало послуги по виготовленню та розповсюдженню буклетів й послуги з контролю із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів. Незначні суми були перераховані на закупівлю меблів, техніки та канцелярських виробів, надання послуг щодо підбору персоналу. Всі договори укладались в м. Києві та підписані з боку TOB «АБ «КУБ»»генеральним директором ОСОБА_3, а зі сторони TOB «Леміш Груп»директором ОСОБА_4

На виконання умов договорів TOB «Леміш Груп»на адресу TOB «АБ «КУБ»»виписані видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг). На підставі отриманих від TOB «Леміш Груп»податкових накладних TOB «АБ «КУБ»»в період з вересня 2009 року по липень 2010 року формувало податковий кредит на загальну суму 1663096 грн 41 коп. з податку на додану вартість.

Під час перевірки долучено пояснення колишнього директора TOB «Леміш Груп»ОСОБА_4, який вказав, що фактично ніякого відношення до фінансово господарської діяльності TOB «Леміш Груп»не мав. Аналізуючи іще ряд інших обставин, у постанові здійснено висновок, що директор TOB «АБ «КУБ»»ОСОБА_3 діючи в порушення низки правових норм занизив податок на додану вартість на загальну суму 1663096 грн.

Таким чином, постанову про відмову у порушенні кримінальної справи винесеної

оперуповноваженим ВПНВ ПДВ ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва

ОСОБА_17 відносно службових осіб TOB «АБ «КУБ»»за ознаками складу злочину передбаченого статтею 212 КК України -скасовано і порушено кримінальну справу відносно директора TOB «АБ «КУБ»»ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року, постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

23 грудня 2011 року ДПІ у Подільському районі звертається до суду з позовом про стягнення з ТОВ «АБ «КУБ»»та ТОВ «Леміш Груп» коштів, отриманих за нікчемними правочинами від 01 червня 2010 року й 01 липня 2010 року на загальну суму 1014999 грн 60 коп.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог, виходить з того, що у Довідці ВАС України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року (частина II) зазначено, що у разі виявлення податковим органом нікчемного правочину, податковий орган не повинен звертатися з окремим позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 ГК України, вказавши про нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 ГК України та статтю 228 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

У відповідності до частини першої статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як встановлено в судовому засіданні підставами звернення ДПІ у Подільському районі до суду з позовом про стягнення коштів за нікчемним правочином є ряд обставин.

Так, позивач посилається на те, що за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року TOB «АБ «КУБ»»задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з TOB «Леміш Груп»на загальну суму 1663096 грн. Однак, згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»АІС «Контрагент»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту TOB «АБ «КУБ»»та податкового зобов'язання TOB «Леміш Груп». При цьому встановлено, що податкова звітність ТОВ «Леміш Груп»подавалась неповно. Більша частина її податковою інспекцією не прийнята.

При розгляді таких питань суд погоджується із доводами представника відповідача та висловленою позицією ВАС України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10, в частині того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Так, Законом України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в зокрема і щодо реєстрації як платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських обліків тощо). Так само Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинних станом на розглядуваний період) не передбачали обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку. Такий обов'язок у відповідності до статті 20 Закону України «Про систему оподаткування»покладений був на державні податкові органи та інші державні органи в межах їх повноважень.

Таким чином, суд в межах заявленого позову, не вирішує будь-які питання щодо правомірності прийнятих ДПІ у Подільському районі за встановленими порушеннями щодо формування податкового кредиту та валових витрат податкових повідомлень -рішень, які є самостійним предметом розгляду в порядку іншого адміністративного провадження. Більше того, за умови, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва законної сили не набрало. Суд при вирішенні питання про стягнення коштів за нікчемним правочином враховує лише загальні обставини подання чи неподання звітності. За таких обставин неогрунтованими є посилання відповідача на наявність рішення суду, з тих же питань та підстав.

При цьому, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції порушення, за загальним правилом не виливають на права та обов'язки іншого платника податків. Однак, як визначено у Довідці ВАС України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року (частина II), винятки із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України). Тобто, суд враховує обставини звітності ТОВ «Леміш Груп»як такі, що могли б слугувати підставою визнання нікчемного правочину.

Наступне, що стосується доводів ДПІ у Подільському районі про відсутність у ТОВ «Леміш Груп»складських приміщень, автомобілів, устаткування, та персоналу для надання послуг. Такі висновки податковим органом здійснені на підставі прийнятої податкової звітності. При цьому, також враховано і те, що ТОВ «Леміш Груп»знаходиться у стані 10 -«запит на встановлення місцезнаходження». Судом, в свою чергу, також направлялися з метою повідомлення ТОВ «Леміш Груп»про розгляд справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, проте поштова кореспонденція повернулася до суду з позначкою за закінченням терміну зберігання. Тобто, витребувати у Товариства додаткові докази, пояснення, також виявилось неможливим.

На даний час, по ТОВ «Леміш Груп»наявна ситуація, коли надає пояснення попередній директор Товариства ОСОБА_4, зазначаючи, що про сферу діяльності, місцезнаходження, будь-які інші питання, пов'язані із суб'єктом господарювання йому не відомо, так як він лише зареєстрував його створення за винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Також, у матеріалах справи наявних обвинувальний висновок щодо наступного директора ТОВ «Леміш Груп», згідно якого та пояснень вказаної особи, яка себе винною визнала повністю, він також за винагороду придбав Товариство без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність та стосовно такої будь-які обставини пояснити не може.

Тому розглядаючи вказане питання на підставі наявних доказів, суд виходить з того, що предметом договорів про надання послуг від 01 червня 2010 року й 01 липня 2010 року було те, що ТОВ «АБ «КУБ»»доручає ТОВ «Леміш груп», а ТОВ «Леміш Груп»зобов'язується надати ТОВ «АБ «КУБ»»за плату послуги з контролю (у тому числі дистанційному) із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів відносно об'єктів охорони силами ТОВ «АБ «КУБ»», виявленню факторів, які можуть негативно вплинути на виконання ТОВ «АБ «КУБ»»договірних зобов'язань відносно здійснення заходів по охороні об'єктів охорони, а також перепускного режиму на них.

Тобто, послуги контролю мали б здійснюватись із залученням відповідних технічних засобів. Наявність таких як податковим органом, так і судом не встановлена. Крім того, як пояснив допитаний в судовому засіданні генеральний директор ТОВ «АБ «КУБ»»ОСОБА_3 (протокол №2 зборів учасників від 22.12.2004, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.03.2011, Статут Товариства, затверджений 02.12.2011) фото на відео зйомка не велась. Докази реальності таких дій відсутні, та ще й за умови, що на підтвердження наданих ТОВ «Леміш Груп»послуг ТОВ «АБ «КУБ»надано лише звіт у табличній формі. Крім того, звіт ТОВ «Леміш Груп»не підписаний, тобто фактично формувався ТОВ «АБ «КУБ»».

Як вбачається із поданих відповідачем матеріалів, об'єкти охорони щодо яких ТОВ «Леміш Груп»надавало ТОВ «АБ «КУБ»»звіти по результатах наданих послуг з контролю знаходились у м. Києві, Київській області, трасі Київ-Чоп, 27 км, м. Чернігові, м. Черкасах, м. Вінниці, м. Житомирі. Послуги надавались як вдень, так і вночі.

Таким чином, встановити яким чином, за допомогою яких засобів, надавались послуги, передбачені договорами від 01 червня 2010 року та 01 липня 2010 року не вбачається можливим, що зі свого боку свідчить про нереальність їх надання.

Зі свого боку ТОВ «АБ «КУБ»»будь-яких затрат не несло та відповідно послуги не відображало.

При цьому, хоча і не є предметом розгляду у даній справі інші договори, які укладались між відповідачами, але в актах перевірки ДПІ у Подільському районі здійснено посилання на те, що ТОВ «Леміш Груп»ТОВ «АБ «КУБ»»надавались консультаційні послуги, юридичні, послуги фото зйомок, а також виготовлення і розповсюдження буклетів, продаж матеріальних цінностей, що також мало б свідчити про наявність у ТОВ «Леміш Груп»приміщень, автомобілів, устаткування.

Більше того, основним видом діяльності ТОВ «Леміш Груп»є надання інжинірингових послуг. Інжиніринг -це надання інженерно-консультаційних послуг проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного, організаційного або дослідницького характеру, вироблення рекомендацій у галузі організацій виробництва та управління проектами, тобто комплекс комерційних послуг з підготовки і забезпечення будівельного процесу.

Що стосується кількості працюючих у ТОВ «Леміш Груп», зокрема, 1 людина, то суд знаходить обґрунтованими посилання представника відповідача на можливість укладення суб'єктом господарювання на виконання розглядуваних договорів інших, які б безпосередньо забезпечували таке виконання. Однак, в жодних наявних документах така інформація відсутня. Не встановлено і ДПІ у Подільському районі таких контрагентів ТОВ «Леміш Груп».

Далі, ДПІ у Подільському районі посилається на відібрані у працівників ТОВ «АБ «КУБ»»пояснення про непоінформованість їх про проведення іншими організаціями, особами перевірки об'єктів охорони. При цьому доречними є зауваження представника відповідача щодо особливостей здійснення контролю за дотриманням охоронного режиму, тобто здійснення спроб несанкціонованого проникнення на територію об'єктів, спроб встановлення контакту із співробітниками на предмет отримання конфіденційної інформації, проведення провокаційних дій, що не передбачає офіційного повідомлення працівників охорони. При цьому, згідно долучених до матеріалів справи письмових пояснень відповідача частина із опитаних осіб на час виконання договорів від 01 червня 2010 року й від 01 липня 2010 року не працювали.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що при цьому, ТОВ «АБ «КУБ»»маючи відповідну ліцензію та надаючи охоронні послуги діє на виконання відповідно укладених з іншими контрагентами договорів, звітує про їх виконання та формує власну звітність. Тобто, жодних доказів, підтверджуючих несанкціоноване проникнення на територію охоронюваних ними об'єктів, інших видів контролю ними, в свою чергу, не надано. Крім того, у розглядуваних поясненнях працівників ставилось питання чи відомо їм про ТОВ «Леміш Груп». Враховуючи, що ТОВ «АБ «КУБ»»з ними співпрацювало фактично рік та у різних сферах послуг, то обґрунтованими є посилання ДПІ у Подільському районі на можливість поінформованості осіб уже звільнених взагалі про таке Товариство.

ТОВ «АБ «КУБ»»висловлюючи свою позицію по заявленому предмету спору стверджує про реальний характер господарських операцій, про що свідчать наявні, належним чином оформленні документи первинної звітності. Зокрема, це договори, акти виконаних робіт, звіти про виконану роботу, податкові накладні та платіжні доручення про перерахування коштів, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Порядку заповнення податкової накладної, Закону України «Про податок на додану вартість», - та недійсними податковою інспекцією не визнані.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт сплати коштів замовником послуг виконавцю не є безумовним підтвердженням того, що їх надання дійсно мало місце. Згідно вказаних у даному рішенні вище довідок ВАС від 06 липня 2009 року №982/13/13-09, від 15 квітня 2010 року та від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 на практиці поширеними є випадки, коли недобросовісні суб'єкти намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету. З цією метою необхідним є дослідження товарності операцій фактичного переміщення товару, надання послуг, тощо.

Також, належним чином оформлена податкова накладна є одним із документів, що підтверджує отримання послуг та дає право замовнику, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак, така накладна не є документом, що підтверджує факт надання послуг, а отже і не

підтверджує реальне існування такого.

Тобто, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального

настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та як наслідок,

заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат

дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин

суперечить інтересам держави і суспільства та відповідно до статті 228 ЦК України

порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави,

дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним, а не оспорюваним.

Якщо вчинений правочин є нікчемним, контрагент -виконавець є «фіктивним», то надані первинні вищезазначені документи не можуть бути враховані як документи підтверджуючі формування податкового кредиту по податку на додану вартість та валові витрати по податку на прибуток, й відповідно реальність господарської операції.

У матеріалах справи, як зазначалось вище, є пояснення двох директорів ТОВ «Леміш Груп»щодо виключно реєстрації Товариства за винагороду без наміру подальшого здійснення фінансово-господарської діяльності. При цьому, згідно обвинувального висновку ОСОБА_6 винним себе у фіктивному підприємництві визнав.

У постанові Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року також йдеться посилання на те, що станом на час порушення кримінальної справ стосовно генерального директора ТОВ «АБ «КУБ»»ОСОБА_3 договори між контрагентами недійсними в судовому порядку не визнані.

Що ж до суті самого надання та отримання послуг, тобто реальності виконання договорів, то суд виходить з того, що відповідач в підтвердження начебто отриманих послуг з боку TOB «Леміш Груп» робить посилання на наявність звітів у вигляді таблиць виконання завдання, до умов договорів. При цьому, в самих договорах застережень щодо можливих додатків до немає. Більше того, як вбачається з акті перевірок ДПІ у Подільському районі від 26 червня 2011 року, 11 листопада 2011 року наведені звіти до перевірки не надавались.

Крім того, наявна у матеріалах справи таблиця не містить підписів сторін - відповідальних посадових осіб в підтвердження виконаних робіт. Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, зазначені таблиці були знайдені під час обшуку у TOB «АБ «КУБ»»на електронних носіях флеш пам'ятках, що дає підстави для висновку, що ТОВ «АБ «КУБ»»самостійно виготовляє такі звіти (електронні таблиці) і такі контрагенти як TOB «Леміш Груп»не мають ніякого відношення до складання таких документів.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 статті 2 цього ж Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.16 статті 2 розглядуваного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вище наведене можна зробити висновок, що виписка та надання звітів здійснювалась фактично ТОВ «АБ «КУБ»»самостійно та з метою створити уяву про проведення господарських операцій. Здійснення цих дій та укладення правочинів спрямоване було на завищення валових витрат для зменшення податку на прибуток та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, і як наслідок ці узгоджені дії спрямовані були на заниження сплати податків (обов'язкових платежів) до бюджету по правочинам (господарським операціям), вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також слід зазначити, що до матеріалів справи долучено лише один звіт по матеріалам щодо виконання робіт (послуг) до договору від 01 червня 2010 року №06/06/2010-к. Матеріали по договору від 01 липня 2010 року №01/07/2010-к відсутні та як встановлено судом, зі слів представника відповідача вони вилучені під час обшуку слідчим СВПМ ДПІ у Подільському районі ОСОБА_18 згідно протоколу обшуку від 25 листопада 2011 року. В той же час, згідно додатково наданого на вимогу суду слідчим опису такі матеріали не вилучалися, тобто фактично відсутні.

Окрім викладено, суд враховує і те, що істотними умовами розглядуваних договорів про надання послуг, а також відповідно до статті 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину - п. 3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) передбачено підписання укладених правочинів посадовою особою TOB «Леміш Груп»- тобто директором (відповідальною особою) ОСОБА_4 Однак згідно наявних в справі свідчень (протоколу допиту) єдиного правомочного учасника підприємства TOB «Леміш Груп»громадянина ОСОБА_4 йдеться про не підписання наявних первинних документів по цим правочинам та взагалі відсутності волевиявлення на укладення цих договорів.

В аспекті цього питання суд вважає необґрунтованими спростування представником відповідача можливості прийняти пояснення ОСОБА_4 та висновок експертного дослідження як належні докази. Так, судом викликано в якості свідка ОСОБА_4, який такі пояснення повторив при попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, та уточнив, що будь-яких документів стосовно ТОВ «АБ «КУБ»»не підписував, підпис належить не йому. А взагалі, з ОСОБА_13 зустрічався лише двічі та підписував чотири чистих папери. Фінансово-господарською діяльність ТОВ «Леміш Груп»не займався й такого наміру немав.

Визначальними в межах розгляду даної справи є і покази власне генерального директора ТОВ «АБ «КУБ»»ОСОБА_3, який в судовому засіданні також чітко пояснити обставини підписання договорів про надання послуг від 01 червня 2010 року й 01 липня 2010 року не зміг, при цьому категорично заперечуючи їх нереальний характер. Так, директор зазначав, що через знайомство друзів зустрічався раніше з невідомою йому особою, який привозив уже підписані зі сторони ТОВ «Леміш Груп»документи. Це не був директор Товариства чи уповноважена особа, однак враховуючи дружні стосунки питань до нього не було. На даний час будь-яка контактна інформація з цією особою відсутня. Зустрічі проходили без участі інших осіб та в різних місцях. Надані ТОВ «Леміш Груп»послуги його повністю задовольняли, оплата їх також була прийнятною, а тому жодних зауважень у нього не виникало. При цьому, економіка країни передбачає ринкові відносини та свободу вибору контрагента, зокрема, який на час вказаних договорів перебував зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Такі покази директора дійсно є важливим доказом у даній справі, оскільки обставини підписання договорів він пояснити не може. Тобто, з ким, де, коли укладались договори не знає, або не пам'ятає. Будь-які зв'язки з так би мовити зацікавленими особами ТОВ «Леміш Груп», їх координати також відсутні. Це при умові, що ТОВ «АБ «КУБ»»займається професійними охоронними послугами та при реальній потребі здійснити контроль за такими послугами, Товариство мало б користуватися також професійними послугами. Крім того, директор пояснював, що йому надавались таблиці, з яких прослідковувались час, дата й місце вчинюваних контрагентом провокаційних дій. Як зазначалось вище ці таблиці ТОВ «Леміш Груп» не підписані. За таких обставин ОСОБА_3 додаткових доказів реальності дій не вимагав, як і не надав суду доказів по самому ТОВ «АБ «КУБ»», які б свідчили про прийняття, передбачених договорами від 01 червня 2010 року й 01 липня 2010 року послуг.

Окрім наведеного, суд також враховує при вирішенні спору і відповідь від відповідних органів щодо TOB «Леміш Груп»про віднесення до переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню - послуг з «організації охорони», згідно яких контроль за здійсненням охоронних заходів відноситься до організації охорони, а відтак повинен здійснюватись суб'єктом господарювання у якого є ліцензія на право надання послуг з охорони власності та громадян.

Так, ГВПМ ДПІ у Подільському районі здійснено запит начальнику управління профілактики правопорушень ГУ МВС України в м. Києві полковнику міліції ОСОБА_19 наступного змісту. TOB «Агентство безпеки «КУБ»»мало фінансово - господарські взаємовідносини з TOB «Леміш Груп», а саме, останнє згідно договорів надавало послуги по виготовленню та розповсюдженню буклетів та послуги з контролю із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів, незначні суми були перераховані на закупівлю меблів, техніки та канцелярських виробів, надання послуг щодо підбору персоналу.

Також, згідно первинних документів вилучених в офісному приміщенні ТОВ «АБ «КУБ»», послуги з контролю із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів їм надавали ще ряд підприємств, а саме: TOB «ТД «Доар», TOB «Вікторі», ТОВ «Харті Трютек Груп», TOB «Скай Лінк Україна», TOB «Укртехномас-сервіс», TOB «Компанія «Анкор Плюс», TOB «Ньюсістемс - Технолоджі».

Відтак, висловлено прохання повідомити чи отримували TOB «АБ «КУБ»», TOB «Леміш Груп»ліцензію для надання послуг з охорони власності та громадян; чи включає в себе ліцензія для надання послуг з охорони власності та громадян, надання послуг з контролю із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів; чи мають право підприємства без отримання ліцензії для надання послуг з охорони власності та громадян здійснювати послуги з контролю із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів; та повідомити про особливі вимоги до суб'єктів господарської діяльності, що надають послуги з охорони власності та громадян, наявність відповідного персоналу та технічні засоби, необхідні документи для отримання ліцензії.

На запит надійшла відповідь, про те, що TOB «Леміш Груп»до ліцензійного реєстру суб'єктів господарської діяльності міста Києва, які мають ліцензії на право надання охоронних послуг не включено, ліцензій на право надання охоронних послуг не отримували.

Вичерпний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, визначено у статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

У Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затверджених наказом MВС України від 01 грудня 2009 року №505, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2009 року за №1248/17264, визначено поняття «персоналу охорони»(працівники суб'єктів охоронної діяльності, які досягли 18-річного віку, перебувають у штаті суб'єкта господарювання на посадах, безпосередньо пов'язаних з організацією та здійсненням охорони) та «організації охорони»(діяльність з визначення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення недоторканності майна та його цілісності, особистої безпеки фізичних ociб), згідно яких контроль за здійсненням охоронних заходів відноситься до організації охорони, а відтак повинен здійснюватись суб'єктом господарської діяльності, у якого є ліцензія на право надання послуг з охорони власності та громадян.

Тобто, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача щодо необхідності отримання ТОВ «Леміш Груп»для надання послуг по контролю за здійсненням охоронних заходів, які відносяться до організації охорони, - ліцензії, а тим більше, враховуючи, що ТОВ «АБ «КУБ»»займається організацією охорони, має відповідну ліцензію та для якісного виконання своїх обов'язків потребує і якісного, тобто спеціалізованого контролю.

Крім того, із наведених матеріалів вбачається, що послуги по контролю ТОВ «АБ «КУБ»» надавались іще рядом підприємств, а саме: TOB «ТД «Доар», TOB «Вікторі», ТОВ «Харті Трютек Груп», TOB «Скай Лінк Україна», TOB «Укртехномас-сервіс», TOB «Компанія «Анкор Плюс», TOB «Ньюсістемс - Технолоджі». За таких обставин, слід зазначити, що згідно висловленої ВАС України позиції в оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

В межах розгляду даної справи, відповідачем не здійснено жодних посилань та не надано докази щодо раціональності використання послуг контрагента, подальше їх використання у роботі. Тобто, фактично зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг. Взагалі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Таким чином, суд вважає, що в межах розгляду даної справи встановлений нереальний характер фінансово-господарських операцій між ТОВ «АБ «КУБ»»та ТОВ «Леміш Груп», тобто господарські зобов'язання вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак, є недійсними. У таких випадках, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1 ст. 238 ГК України).

Правові наслідки, передбачені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними санкціями, які стягуються в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, що відповідає і положенням статті пункту 11 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», згідно якого державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. При цьому, дійсно в межах шестимісячного строку, після встановлення таких обставин, в даному випадку акту перевірки від 26 жовтня 2011 року.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що вимоги ДПІ у Подільському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той же час запереченнями ТОВ «АБ «КУБ»», ТОВ «Леміш Груп»не спростовані, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ»»вартість послуг в сумі 1014999 грн 60 коп., сплачених за договорами від 01 червня 2010 року №06/06/2010-к «Про надання послуг»й від 01 липня 2010 року №01/07/2010-к «Про надання послуг», та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ»»в доход держави вартість послуг в сумі 1014999 грн 60 коп.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак