Постанова № 23926931, 02.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2012 року № 2а-1737/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕРСТЕ БАНК" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»(далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 31 січня 2012 року № 0000184310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1737/12/2670 та призначено до розгляду у попереднє судове засідання на 21 лютого 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06 березня 2012 року, яке відкладалось на 15 березня 2012 року.

У судовому засіданні 12 березня 2012 року представники позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення від 25 січня 2012 року № 0000184310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн.

На думку представника позивача, висновки відповідача про порушення п. 172.2, з урахуванням п. 172.7 та 172.8, ст. 172 Податкового кодексу України, а саме: неутримання та несплату Банком, в якості податкового агента, податку з доходів фізичних осіб в розмірі 46 129,9 грн. з доходів, отриманих фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, при зверненні стягнення на предмет іпотеки, що їм належав, з метою задоволення вимог Банку за кредитним договором, суперечать вимогам діючого законодавства, а тому вказане повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні 15 березня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, співпадають з висновками акта Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 25 січня 2012 року № 62/43-10/340010, копія якого міститься в матеріалах справи, на підставі якого винесено оскаржуване в даному провадженні рішення.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»(ідентифікаційний код 34001693) зареєстроване як юридична особа 23 січня 2006 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків з 24 січня 2006 року за № 24194 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 727787 та довідки про взяття на облік платника податків від 10 лютого 2011 року № 62/29-019 містяться в матеріалах справи).

Відповідно до Розділу 1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», погодженого Національним банком України 29 листопада 2010 року Банк було створено у формі відкритого акціонерного товариства, має статус банку з іноземним капіталом; має у своїй приватній власності відокремлене майно, може від свого імені набувати (здійснювати) майнові і особисті немайнові права та створювати (виконувати) обов'язки, виступати від свого імені позивачем і відповідачем у суді, господарському і третейському судах.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 04 листопада 2011 року № 861 та направлень від 15 листопада 2011 року № 730, № 731, № 732, № 733, № 734, № 735, № 736 та № 737, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку.

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»повідомлено про проведення планової виїзної перевірки повідомленням від 04 листопада 2011 року № 126, що не спростовано представником позивача у судовому засіданні.

За результати проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25 січня 2012 року № 62/43-10/3400163 про результати виїзної планової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року, яким встановлено, зокрема, що в порушення п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України з урахуванням п. 172.7, п. 172.8 ст. 172 Податкового кодексу України, Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», в якості податкового агента, не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб відповідно до п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України в розмірі 46129,90грн. з доходів отриманих фізичними особами при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення суми боргових вимог за 2011 рік.

Податковим повідомленням -рішенням Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 31 січня 2012 року № 0000184310 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн.

Представник позивача зазначає, що висновки відповідача в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн. за неутримання та несплату Банком, в якості податкового агента, податку з доходів фізичних осіб в розмірі 46 129,9 грн. з доходів, отриманих фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, при зверненні стягнення на предмет іпотеки, що їм належав, з метою задоволення вимог Банку за кредитним договором є протиправним.

В матеріалах справи міститься копія акту від 25 січня 2012 року № 62/43-10/3400163 про результати виїзної планової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року, зі змісту якого вбачається, що в ході перевірки встановлені наступні обставини:

29 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»та фізичною особою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) укладений кредитний договір № 014/2635/3/23/722.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 кредитного договору № 014/2635/3/23/722 від 29 вересня 2008 року Кредитор на положеннях та умовах цього договору надає Клієнту кредит на суму 35 000 тис. доларів США за строком користування кредитом до 28 вересня 2018 року зі сплатою 14,5% річних.

Кредитор надає Клієнту кредитні кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості та плати за користування.

Аналогічні за змістом Договори були укладені 23 вересня 2008 року та 24 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»з одного боку та фізичними особами ОСОБА_2 (014/3530/6/23427, на суму 80 000 тис. дол. США за строком користування кредитом до 22 вересня 2033 року, зі ставкою 13% річних) та ОСОБА_5 (№ 014/9255/4/14408, на суму 40 000 тис. дол. США за строком користування кредитом до 30 червня 2028 року, зі ставкою 13% річних) з іншого боку, копії яких містяться в матеріалах справи.

В усіх випадках забезпеченням зобов'язань Клієнта перед Кредитором з повернення кредиту, сплати відсотків з його використання та зобов'язань за даним кредитним договором є іпотека нерухомого майна, зокрема:

- за іпотечним договором від 25 січня 2012 року № 62/43-10/3400163 забезпеченням зобов'язань Клієнта перед Кредитором з повернення кредиту, сплати відсотків з його використання та зобов'язань за даним кредитним договором є іпотека однокімнатної квартири, загальною площею 60,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- за іпотечним договором від 23 вересня 2008 року № 014/3530/6/23427 забезпеченням зобов'язань Клієнта перед Кредитором є іпотека земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 0,1200 га.

- за іпотечним договором від 24 квітня 2008 року № 014/9255/4/14408 забезпеченням зобов'язань Клієнта перед Кредитором є іпотека земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,250 га.

В усіх трьох випадках, вищезазначені об'єкти нерухомого майна є приватною власністю Іпотекодавця на підставі дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 08 вересня 2008 року за Р№ 267, зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 12 вересня 2008 року на підставі витягу № 20215433 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 вересня 2009 року за № 384052, кад. № 359; на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_7 від 23 вересня 2008 року за реєстровим № 3583 та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, ОСОБА_8, 01 липня 2008 року за реєстром № 1270 і зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів 01 липня 2008 року № 2992731.

Згідно договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим або Кредитним договором Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки, реалізувати його за рахунок вилученої від реалізації Предмета Іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушення зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат пов'язаних з реалізацією Предмету Іпотеки.

В частині переходу зазначених об'єктів нерухомого майна на баланс Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»в акті від 25 січня 2012 року № 62/43-10/3400163 про результати виїзної планової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року зазначено наступні обставини:

1) згідно свідоцтва посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області, що засвідчує право власності Банку на об'єкт нерухомості, а саме: житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 21 липня 2011 року, Банк, відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі постанови про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції 14 липня 2011 року, виявив бажання залишити за собою непродане майно, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулись.

Даним свідоцтвом посвідчено, що АТ „Ерсте Банк" належить на праві власності майно, що раніше належало ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 08 вересня 2008 року за реєстровим № 267 на підставі витягу № 20215433 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 вересня 2008 року за № 384052 кад. № 359, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 60,8 кв. м., вартістю 216 700,00 грн.

Даний об'єкт нерухомості. Банком взято на баланс 21 липня 2011 року, що в бухгалтерському обліку засвідчено наступною проводкою: Дт 3409700000 Кт 3610260010 сума: 216 700,00 грн.

2) згідно свідоцтва посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області, що засвідчує право власності Банку на об'єкт нерухомості, а саме земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 0,1200 га., від 06 травня 2011 року. Банк, відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі постанови про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, виявив бажання залишити за собою непродане майно.

Даним свідоцтвом посвідчено, що ПАТ „Ерсте Банк" належить на праві власності майно, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №315071, виданого 02 березня 2009 рокуна підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки,посвіченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу 23 вересня 2008 року, за реєстровим №3583, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01.09.464.00056 Управлінням Держкомзему у Яворівському районі Львівської області, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 0,1200 га, вартістю 171 204,00 грн.

Даний об'єкт нерухомості. Банком взято на баланс 23 червня 2011 року, що в бухгалтерському обліку засвідчено наступною проводкою: Дт 3409700000 Кт 3610260010 сума: 171 204,00 грн.

3) згідно свідоцтва посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, що засвідчує право власності Банку на об'єкт нерухомості, а саме земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,250 га., від 29 серпня 2011 року. Банк, відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі постанови про проведені прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області 22.08.11р., виявив бажання залишити за собою непродане майно.

Даним свідоцтвом посвідчено, що ПАТ „Ерсте Банк" належить на праві власності майно, що раніше належало ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 701818, виданого відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області 06 лютого 2009 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010952400017, виданого на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 01 липня 2008 року в реєстрі № 1270, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,250 га, вартістю 135 950 грн.

Даний об'єкт нерухомості. Банком взято на баланс 29 серпня 2011 року, що в бухгалтерському обліку засвідчено наступною проводкою: Дт 3409700000 Кт 3610260010 сума: 135 950,00 грн.

Суд зазначає, що вищезазначені обставини підтверджуються матеріалам справи, визнаються сторони, тому у суду не виникає сумнівів щодо достовірності зазначених обставин та добровільності їх визнання.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення, яким Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн. з огляду на те, що на думку відповідача, Банк при купівлі у фізичної особи майна має виконати всі функції податкового агента щодо вартості придбаного майна відповідно до статей 172 або 173 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

У письмових запереченнях відповідача зазначено та не спростовано представником позивача у судових засіданнях, що вищезазначені об'єкти нерухомого майна, які за договорами іпотеки від 25 січня 2012 року № 62/43-10/3400163, від 23 вересня 2008 року № 014/3530/6/23427 та від 24 квітня 2008 року № 014/9255/4/14408 забезпеченням зобов'язань Клієнта перед Кредитором з повернення кредиту, сплати відсотків з його використання, передані Банку (стягувану) в рахунок погашення боргу на підставі вищезазначених постанов, а саме:

- постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14 липня 2011 року, що винесена в ході примусового виконання виконавчого листа виданого 17 грудня 2009 року Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»борг у розмірі 320 322,28 грн.;

- постанова головного державного виконавця підрозділу примусово виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про передачу майна стягувачу від 06 травня 2011 року, яка винесена при примусовому виконанні виконавчого напису № 3962 від 25 грудня 2009 року;

- постанова державного виконавця органу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції, від 22 серпня 2011 року, яка видана при примусовому виконанні виконавчого напису № 3747 від 27 листопада 2009 року;

- постанова державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, виданої при примусовому виконанні судового наказу № 2н-2554/10, від 19 липня 2010 року, виданого Малиновським районним судом міста Одеси 15 липня 2010 року про стягнення грошової суми за договором кредиту № 014/9252/4/14408 від 23 квітня 2008 року.

Відповідно до пункту 164.2.4. статті 164 Податкового кодексу України частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (пункт 172.4. Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 165.1.29. Податкового кодексу України основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, а також основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти;

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі по тексту - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону № 898-IV встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Одночасно, статтею 37 цього ж Закону встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, на думку суду звернення іпотекодержателем стягнення на предмет

іпотеки є забезпеченням виконання іпотекодавцем зобов'язання за договором іпотеки. При цьому фізична особа - іпотекодавець несе витрати щодо погашення своїх боргових зобов'язань.

Слід зазначити, що аналогічна думка викладена у листі Міністерства юстиції України від 27 березня 2009 року № 4172-0-26-09-8 на лист ДПАУ від 16 березня 2009 року № 2911/5/17-0716 стосовно надання роз'яснення законодавства щодо визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у разі невиконання боржником своїх зобов'язань щодо повернення позики та звернення при цьому кредитором стягнення на предмет застави, з якого вбачається, що відповідно до пункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Суд погоджується із позицією позивача в частині, що банк не має ознак податкового агента, визначених в пункті 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу і відповідно не є податковим агентом, враховуючи, що при передачі банку як стягувану нерухомого майна банк задовольняє свої вимоги і отримує майно, яке стягується на його користь, тобто на користь банка-кредитодавця (а не фізичної особи -позичальника).

При цьому банк одержує лише ту суму, яка йому належить для задоволення своїх вимог, а суму коштів, яка можливо підлягатиме виплаті фізичній особі (якщо вартість предмета перевищує суму вимог (банку-кредитодавця), банк попередньо перераховує на рахунок державної виконавчої служби.

Майно, яке отримує стягувач від органу Державної виконавчої служби, використовується відповідно до вимог законодавства на задоволення вимог стягувача за виконавчими документами, а не для виплати боржнику, оскільки у зазначеному випадку банк не має коштів, які належать фізичній особі -боржнику, і не здійснює виплату фізичній особі таких коштів, під час якої мав би утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 172.1. статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (пункт 172.2. статті 172 ПКУ).

Крім того, пунктом 172.7. статті 172 Податкового кодексу України встановлено, що одночасно з дією пункту 172.4 цієї статті, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).

При цьому, пунктом 164.1 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Представником відповідача не доведено отримання позивачем доходу в результаті передачи майна стягувачу в рахунок погашення боргу шляхом винесення державними виконавцями відповідних постанов та складання актів про передачу майна.

При цьому, підпунктом 164.2.7 Податкового кодексу України встановлено, що сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

В той же час, у разі передачі банку як стягувану нерухомого майна, державний виконавець відповідно до частини 9 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»виносить постанову про таку передачу майна та за фактом такої передачі складає акт в рахунок погашення боргу фізичної особи, а отже договір купівлі-продажу, міни або будь-який інший договір не укладається.

Суд зазначає, що з аналізу вищезазначених норм права вбачається, що юридична особа відповідає ознакам податкового агента, визначеним Податковим кодексом України, лише в разі переходу права власності на рухоме та нерухоме майно шляхом укладання договору купівлі -продажу або міни, як це встановлено Податковим кодексом України.

Отже, висновки викладені в акті перевірки, що в порушення п. 172.2 ст.172 Кодексу з урахуванням п. 172.7, п. 172.8 ст. 172 Кодексу, Банком, в якості податкового агента, не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб відповідно до п. 167.2 статті 167 Кодексу в розмірі 46 129,90 грн. з доходів отриманих фізичними особами при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення суми боргових вимог за 2011 рік, не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 31 січня 2012 року № 0000184310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»підялгає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 31 січня 2012 року № 0000184310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шарпакова В.В.