Постанова № 23926918, 22.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2012 року № 2а-336/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

у відсутність представників позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Військової частини А0339 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

06 січня 2012 року Військова частина А0339 (ВЧ А0339) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про стягнення коштів в розмірі 14737 грн 94 коп. як матеріальної шкоди, завданої ним державі в особі військової частини.

Зазначили, що відповідач проходив службу у ВЧ А0339 на посаді начальника навчального тактичного поля загальновійськового полігону та на посаді заступника начальника загальновійськового полігону, будучи матеріально відповідальною особою.

Під час проходження служби ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року №300, пунктів 2.4, 2.10 Положення зі служби полігонів Сухопутних військ Збройних Сил України, затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 грудня 2008 року №600, пунктів 105, 106, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548- XIV.

Так, ОСОБА_1 не вживав належних заходів щодо організації зберігання та збереження закріпленого за ним військового майна, не виконував своїх функціональних обов'язків щодо перевірки наявності та технічного стану полігонного обладнання, не здійснював контроль за утриманням та збереженням матеріальних засобів загальновійськового полігону, не доповідав про несправності та нестачі військового майна навчального тактичного поля загальновійськового полігону, що призвело до нестачі закріпленого за ним майна.

Посилаючись на те, що наслідок такої бездіяльності з боку ОСОБА_1 втрачено закріплене за ним військове майно навчального тактичного поля загальновійськового полігону, чим заподіяно матеріальну шкоду державі в особі ВЧ А0339 у розмірі 14737 грн. 94 коп. та керуючись пунктами 13, 23, 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243, статтю 1166 Цивільного кодексу України, - ВЧ А0339 просила стягнути з нього вказані кошти в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 07 лютого 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача -юрисконсульт ВЧ А0339 ОСОБА_4 (довіреність від 20.02.2012 №210) заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та надані у справу докази.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 (довіреність від 09.06.2011) про задоволення позову заперечили. Усно пояснили, що по-перше, ОСОБА_1 не порушував норм пункту 3.1.9 наказу Міністра оборони України від 16 липня 1997 року №300, пунктів 2.4, 2.10 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 грудня 2008 року №600, пунктів 105, 106, 119, 120 Закону України від 24 березня 1997 року №548-ХІV на які посилається позивач, в зв'язку з тим, що зазначені норми не відносилися до його функціональних обов'язків.

По-друге, під час проведення службового розслідування ВЧ А0339 порушила вимоги, передбачені наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82 та постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243.

По-третє, відповідно до пункту 29 постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243 позивачем направлені матеріали розслідування до нового місця служби ОСОБА_1 Але в зв'язку з численними порушеннями конституційних прав відповідача та норм законодавства під час проведення розслідування, матеріали службового розслідування з обґрунтуванням численних порушень Київським оперативним центром повернуті військовій частині. Листом від 15 листопада 2010 року №909 ВЧ А0339 фактично визнала наявність порушень під час проведення службового розслідування, але вважає їх лише механічними помилками.

По-четверте, ВЧ А0339 при поданні позову порушила передбачені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) норми. Так, позивач здійснивши передбачені пунктом 29 постанови

Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243 дії вважається таким, що

скористався правом досудового порядку вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 99 КАС України при умові, якщо позивач скористався правом досудового порядку вирішення спору встановлюється місячний строк звернення до адміністративного суду (норма діє з 30.07.2010). Враховуючи наведене слід застосовувати статті 100, 155 КАС України.

Також, при поданні позову ВЧ А0339 порушила частину третю статті 106 КАС України, а саме те, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів (порядок надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення визначений постановою КМ України від 05.03.2009 №270).

Згідно з пунктом 31 постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243 стягнення матеріальних збитків з військовослужбовців здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача та його представника, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази на підтвердження й спростування позовних вимог в їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до наказу командира ВЧ А0339 (по стройовій частині) від 09 жовтня 2006 року №196 старший лейтенант ОСОБА_1 з 07 жовтня 2006 року приступив до виконання службових обов'язків на посаді начальника навчального тактичного поля. При цьому, відповідач подав рапорт про прийом посади та 07 жовтня 2006 року командиром військової частини затвердженого підписаний капітаном В.Гурульовим (здав), старшим лейтенантом ОСОБА_1 (прийняв), майором М.Богданевичем (заступник командира частини), сержантом Р.Гебрич (начальник складу бойової підготовки) акт прийому передачі посади начальника навчального тактичного поля №1401.

Відповідно до наказу командира ВЧ А0339 (по стройовій частині) від 22 серпня 2008 року №167 старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника навчального тактичного поля загальновійськового полігону увільнено із займаної посади та призначено з 22 серпня 2008 року заступником начальника загальновійськового полігону. Під час переміщення на посаді капітан ОСОБА_1 закріплене за ним майно не передавав.

На виконання пункту 10.2.7 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України у ВЧ А0339 щорічно в повному обсязі проводилась планова документальна ревізія. В ході проведення ревізій, нестачі майна, закріпленого за капітаном ОСОБА_1 виявлено не було, про що свідчать акти інвентаризації в 2008, 2009 роках (вх. №84/11 від11.12.2008, вх. №1968 від 25.12.2009).

Згідно наказу Міністра оборони України від 25 червня 2010 року №592, відповідно до пункту 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, капітан ОСОБА_1 відряджається до Національного Космічного Агентства України із залишенням на військовій службі.

Наказом ТВО командира ВЧ А0339 від 27 серпня 2010 року №154 призначено внутрішньо - перевірочну комісію для прийому-передачі посади капітаном ОСОБА_1 старшому лейтенанту ОСОБА_8 Термін роботи комісії визначено до 30 серпня 2010 року. На підставі рапорту Голови комісії начальника загальновійськового полігону ВЧ А0339 майора ОСОБА_9 №1446 від 30 серпня 2010 року наказом ТВО командира ВЧ А0339 від 30 серпня 2010 року №170 даний термін продовжено на 5 діб.

Станом на 01 вересня 2010 року комісією вже було виявлено факт часткової нестачі майна навчального тактичного поля, закріпленого за капітаном ОСОБА_1, але пояснювати будь-що з цього приводу військовослужбовець відмовився, про що свідчить акт від 01 вересня 2010 року, долучений до матеріалів службового розслідування.

Поряд з цим, під час роботи комісії по прийому-передачі посади заступника начальника загальновійськового полігону, ТВО командира ВЧ А0339 підполковник Гулак О.В. видав наказ від 01 вересня 2010 року №174, згідно якого капітан ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини. Крім того, відповідача визнано таким, що справи та посаду здав.

В зв'язку з цим підпис ОСОБА_1 в акті прийому-передачі майна навчального тактичного поля загальновійськового полігону ВЧ А0339 відсутній. Комісія завершила свою роботу 10 вересня 2010 року та встановила нестачу майна, закріпленого за військовослужбовцем.

24 вересня 2010 року, після виходу з відпустки, на той час штатного, командира ВЧ А0339 підполковника Бурлакова В.М. та прийняття справ і посади у тимчасово виконуючого обов'язки підполковника Гулака О.В., наказом від 24 вересня 2010 року №170 призначено службове розслідування по факту виключення із списків особового складу військової частини капітана ОСОБА_1 без прийняття рішення по передачі військового майна, яке було за ним закріплено.

За результатами службового розслідування встановлено, що внаслідок порушення підполковником Гулаком О.В. вимог пункту 109 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року, статей 58, 59, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, стало можливим виключення із списків особового складу капітана ОСОБА_1 без прийняття рішення щодо нестачі майна. Наказом про результати службового розслідування від 11 жовтня 2010 року №185 підполковника Гулака О.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

В ході вказаних подій, по факту виявлення нестачі під час здачі майна навчального тактичного поля капітаном ОСОБА_1 командиром ВЧ А0339 підполковником Бурлаковим В.М. 04 жовтня 2010 року призначено службове розслідування. Розслідування завершено 13 жовтня 2010 року та встановлено, що з вини відповідача, що виражається у протиправній бездіяльності, завдано шкоду державі у розмірі 14737 грн 94 коп.

14 жовтня 2010 року, відповідно до пункту 29 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, матеріали службового розслідування направлено на нове місце служби капітана ОСОБА_1, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої державі шкоди, а саме 14737 грн 94 коп.

В межах розгляду Київським оперативним центром надісланих ВЧ А0339 матеріалів, відповідачем 22 жовтня 2010 року надано пояснення про те, що під час прийому посади заступника начальника загальновійськового полігону наказ про прийом-передачу майна та посади не видавався, відповідно передачу майна навчального тактичного поля він не здійснював.

В подальшому неодноразові звернення до командування щодо призначення особи для передачі майна залишались без уваги (письмові рапорти не реєструвались стройовою частиною через відсутність резолюції командира).

Щорічними установчими наказами за 2009 та 2010 роки призначена за експлуатацію та зберігання відповідного майна інша особа, але фактично даний військовослужбовець функцію по збереженню майна не виконував, в наслідок чого відповідне майно залишалось без догляду відповідальних осіб. Саме в цей період знято охорону з навчального тактичного поля, що мотивувалось запобіганням скоєння порушень військовослужбовцями строкової служби у нічний час.

Також, відповідачем повідомлено що він, фізично контролювати наявність та стан відповідного майна не мав змоги, оскільки навчальне тактичне поле та сховище майна знаходяться на відстані п'яти кілометрів від штабу частини, де він виконував свої обов'язки як заступник начальника загальновійськового полігону.

Під час проведення службового розслідування по факту прийому-передачі майна навчального тактичного поля йому не надано право дати будь-які пояснення з цього приводу, а також захистити чесне ім'я офіцера Збройних Сил України чим порушено конституційні права.

В свою чергу Київський оперативний центр розглянувши надіслані матеріали листом від 01 листопада 2010 року №371 командиру ВЧ А0339 надав відповідь про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

На повторне звернення позивача від 15 листопада 2010 року №909 Київським оперативним центром знову надано негативну відповідь, отриману ВЧ А0339 03 грудня 2010 року, про що свідчить вхідний штамп.

В зв'язку з цим, 02 лютого 2011 року командиром військової частини подано позов про стягнення із ОСОБА_1 14737 грн 94 коп. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 04 лютого 2011 року відкрито провадження у цивільній справі та в подальшому справу направлено до Печерського районного суду міста Києва, за місцем проходження військової служби ОСОБА_1

14 червня 2011 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва провадження у справі закрито та роз'яснено право звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

16 червня 2011 року командиром ВЧ А0339 направлено апеляційну скаргу на ухвалу суду про закриття провадження у справі і 28 грудня 2011 року на адресу військової частини надійшла ухвала Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2011 року і, згідно якої апеляційну скаргу ВЧ А0339 відхилено, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року залишено без змін.

Таким чином, 04 січня 2012 року тимчасово виконуючим обов'язки командира ВЧ А0339 направлено адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В свою чергу суд, визначаючись щодо даного позову вважає за необхідне зазначити ряд обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд керувався тим, що як Печерський районний суд міста Києва приймаючи ухвалу від 14 червня 2011 року про закриття провадження в адміністративній справі, так і Апеляційний суд міста Києва виходили з того, що спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Вказані рішення суду набрали законної сили. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дійсно, ОСОБА_1 з 2004 року проходив військову службу у ВЧ А 0339 на підставі контрактів, укладених строком на п'ять років. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Крім того, Остаточним рішенням Європейського суду від 09 грудня 2010 року в справі «Буланов та Купчик проти України»визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч рішенням Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади. Крім того, держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції.

Тобто, судом враховано необхідність забезпечення доступу до судочинства, реалізації гарантованих прав, передбаченого статтею 124 Конституції України поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі та, при цьому, вирішення державою спорів щодо судової юрисдикції.

Наступне, що стосується строків звернення до суду, то слід зазначити таке. Стаття 99 КАС України встановлює шестимісячний строк звернення до суду суб'єкта владних повноважень та передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вирішуючи питання про застосування до даних відносин конкретної правової норми, суд виходить з того, що ВЧ А0339 керуючись саме Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке у пункті 31 передбачає та надає таке право, звернулася до суду. Тобто, у випадку, передбаченому законом.

Питання стягнення заподіяної шкоди прямо не стосуються правового забезпечення, гарантій, в цілому питань, що відносяться до порядку проходження військовослужбовцем служби. Тому, суд застосовував частину другу статті 99 КАС України, яка передбачає, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Що стосується дотримання вказаного строку ВЧ А0339, то суд враховував, що відповідно до пунктів 29, 3 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, якщо військовослужбовця переведено на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування заподіяної ним шкоди, то матеріали розслідування, дізнання, рішення органів попереднього слідства та суду або витяг з акта ревізії, перевірки, інвентаризації надсилаються у п'ятиденний термін після закінчення розслідування, ревізії, перевірки чи інвентаризації на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) військової частини за новим місцем служби винної особи зобов'язаний у 15-денний термін з дня надходження матеріалів про заподіяння шкоди видати наказ щодо притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності.

У разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, 13 жовтня 2010 року наказом командира ВЧ А0339 затверджено результати службового розслідування по факту виявлення нестачі під час здачі майна навчального тактичного поля капітаном ОСОБА_1 та встановлено, що саме з вини відповідача, що виражається у протиправній бездіяльності, завдано шкоду державі у розмірі 14737 грн 94 коп.

14 жовтня 2010 року для притягнення військовослужбовця до відповідальності матеріали справи направлені до нового місця проходження ним служби. 09 листопада 2010 року позивачем отримано лист Київського оперативного центру від 01 листопада 2010 року з відповіддю на поставлене питання. Тобто, повідомлено, що на їх думку не вбачається встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди. Відтак, суд вважає, що саме з цього моменту у ВЧ А0339 виникають підстави для звернення до суду.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях посилався на те, що строк слід рахувати з моменту отримання другої відповіді Київського оперативного центру, а саме 03 грудня 2010 року, а представник відповідача посилався на відлік строку з 15 листопада 2010 року, тобто дату направлення ВЧ А0339 другого листа за новим місцем проходження ОСОБА_1 служби. Дійсно суд враховує, що між вказаними суб'єктами владних повноважень в подальшому знову здійснювалась переписка, однак виходить з того, що фактично про відмову Київського оперативного центру у виданні наказу про притягнення відповідача до відповідальності ВЧ А0339 дізналася 09 листопада 2010 року вже при отримані першого листа.

Також представник відповідача посилався на необхідність застосування частини четвертої статті 99 КАС України, яка передбачає досудовий порядок вирішення спору. Однак і такі доводи суд визнати обґрунтованими не може, так, як вказані правовідносини такого не передбачають. Тобто, жодним правовим актом, як того вимагає правова норма, не передбачено такого порядку.

Далі позивач 02 лютого 2011 року звернувся до суду. Остаточне рішення судів у справі про стягнення з ОСОБА_1 коштів ВЧ А0339 (не будучи присутню в судовому засіданні) отримала 28 грудня 2011 року. Цей період часу, на думку суду, є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки стосується вирішення спору щодо судової юрисдикції -цивільної чи адміністративної. Відтак, судом прийнято рішення про визнання вказаних обставин поважними причинами.

В подальшому, ВЧ А0339 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва 04 січня 2012 року. Тобто, з урахуванням вказаного вище строку, шестимісячний строк з 09 листопада 2010 року по 04 січня 2012 року не пропущений.

Таким чином, визначаючись щодо суті заявлених ВЧ А0339 вимог, суд виходить з того, що старший лейтенант ОСОБА_1 з 07 жовтня 2006 року приступив до виконання службових обов'язків на посаді начальника навчального тактичного поля. Відповідну посаду, як матеріально-відповідальну відповідач прийняв та підписав необхідні документи, зокрема, акт прийому-передачі.

В подальшому, 22 серпня 2008 року ОСОБА_1 в межах цієї ж ВЧ А0339 призначений заступником начальника загальновійськового полігону, як посаду вищу попередньо займаній. При цьому, як не заперечується і самим ОСОБА_1 посаду він не здав. Більше того, в судовому засіданні відповідач пояснив, що в усному вигляді звертався до керівництва з проханням здати посаду начальника тактичного навчального поля, на що отримував відмову у зв'язку із не призначенням на цю посаду відповідної особи. Тобто, фактично відсутність уповноваженої особи на прийняття.

Таким чином, відповідач продовжував зберігати у себе ключі від складу, здавати та приймати зміну чергування, підписуватись у книгах обліку наявності та руху матеріальних засобів та здійснювати контроль за збереженням ввіреного йому майна.

Однак, далі в судовому засіданні ОСОБА_1 про необхідність здійснення таких повноважень заперечив, оскільки наказом командира ВЧ А0339 від 25 листопада 2009 року №243 з метою підтримання об'єктів загальновійськового полігону військової частини у відповідності до вимог керівних документів, збереження та обладнання майна, дотримання правил пожежної безпеки призначено на навчальне тактичне поле, поле підготовки дрібних підрозділів відповідальну особу -старшого сержанта Примака Ф.І. Тобто, згідно зайнятої ОСОБА_1 в судовому засіданні позиції, з цього часу він перестав бути матеріально-відповідальною особою.

Надаючи оцінку такій обставині, суд зазначає, що з моменту призначення відповідача на посаду заступника начальника загальновійськового полігону і до моменту переведення для проходження служби до іншої військової частини на попередньо займану ним посаду начальника навчального тактичного поля жодна особа не призначалась. Ні фактично, ні юридично посада не передавалась. Так, виданий командиром частини наказ про призначення відповідальної за збереження майно особи, однак опису майна, стану його збереження не проводилось. Тобто, ні ОСОБА_1 майно не передавалось, ні Примаком Ф.І. не приймалось.

Також, судом встановлено, що старший сержант Примак Ф.І. на час прийняття вказаного наказу і впродовж наступного розглядуваного періоду залишався на посаді електрика -не матеріально-відповідальній. Жодних підписів вказана особа у книгах обліку наявності та руху матеріальних засобів не проставляла, жодних документів по обліку майна не підписувала, жодних дій, спрямованих на рух майна чи інше, не вчиняла. Крім того, сам по собі наказ неможливо тлумачити як такий, що спрямований на передачу посади начальника навчального тактичного поля.

Таким чином, суд знаходить необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності факту передачі майна.

Окрім того, в судовому засіданні досліджувалось і питання, щодо проведення протягом 2008-2009 років перевірок та не виявлення ними ніяких нестач. Встановлено, що остання перевірка проведена у грудні 2009 року, в той час, коли ОСОБА_1 звільнений 01 вересня 2010 року. Тобто, суд виходить з того, що на час його звільнення перевіркою наявності всього майна не встановлено, та пройшов значний період часу.

Далі стосовно самих посад, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач посилається на недотримання ОСОБА_1 вимог ряду правових актів, а саме, пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, пунктів 2.4, 2.10 Положення зі служби полігонів Сухопутних військ Збройних Сил України, пунктів 105, 106, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Так, усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством повинні вчиняти ряд дій; начальник навчального об'єкта відповідає за, зокрема, правильну експлуатацію, зберігання і ремонт полігонного обладнання та споруд навчального об'єкта; заступник начальника полігону відповідає, зокрема, за утримання в належному стані об'єктів навчальної матеріально-технічної бази, навчальних приладів та обладнання, стан і працездатність навчальних об'єктів полігона, планомірний їх розвиток та удосконалення; заступник начальника полігону зобов'язаний, зокрема, знати озброєння і техніку полігону, матеріальну частину, правила експлуатації, зберігання та особисто перевіряти їх наявність і бойову готовність, організовувати правильне використання та збереження навчальних посібників, приладів, обладнання та об'єктів навчальної матеріально-технічної бази, наявних на полігоні або закріплених за ним, знати наявність та технічний стан обладнання навчальних об'єктів, складати плани обслуговування та ремонту полігонного обладнання, здійснювати контроль за їх використанням, не рідше одного разу на місяць перевіряти технічний стан кожного навчального об'єкта, результати перевірок відображати у формулярах об'єктів, вживати заходів щодо постійного утримання в робочому стані та вдосконалення навчальних об'єктів полігона, знати наявність і технічний стан полігонного обладнання, організовувати і контролювати ведення обліку та звітності, своєчасно замовляти необхідне навчальне обладнання, запасні частини для його ремонту, організовувати їх отримання, зберігання, розподіл між підрозділами та контролювати правильне їх використання, постійно знати про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а також щоденно керувати веденням їх обліку на полігоні, забезпечувати додержання штатної дисципліни; начальник навчального об'єкта відповідає, зокрема, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна навчального об'єкта, правильну експлуатацію, зберіганні і ремонт полігонного обладнання та спору навчального об'єкта; начальник навчального об'єкта зобов'язаний, зокрема, досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки підрозділу, правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність, стежити за наявність і правильністю експлуатації, обслуговування і збереження озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна навчального об'єкту і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності, особисто керувати роботами з технічного обслуговування полігонного обладнання.

Про можливість застосування наведених правових вимог до нього ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив, зіславшись на те, що вказаних посад він не займав. Проте суд визнає обґрунтованими в цій частині посилання представника позивача на те, що по-перше, посада заступника начальна полігону на яку фактично переведений відповідач є вищою та охоплює загальне керівництво, загальну відповідальність та обов'язки, тобто практично включає посаду начальника навчального тактичного поля, про що свідчить структура 240 Центру підготовки підрозділів. По-друге, частина із наведених положень стосуються всіх посадових осіб військової частини (Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України), а решта є загальними, які також розповсюджуються на відповідача (Положення зі служби полігонів Сухопутних військ Збройних Сил України).

Відносно порядку проведення службового розслідування та порушення, на думку, відповідача військовою частиною Положення про матеріальну відповідальність

військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року за №385/8984, - суд зазначає наступне.

Дійсно розслідування має бути завершено протягом місяця з дня виявлення шкоди. Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що 01 вересня 2010 року фактично виявлено нестачу майна навчального тактичного поля, проте висновок розслідування датовано лише 13 жовтня 2010 року. З такими доводами погодитися неможливо, оскільки в межах роботи призначеної наказом командира ВЧ А0339 від 27 серпня 2010 року №154 комісії по прийому-передачі посади ОСОБА_1 пропонувалось за виявленою нестачею надати свої пояснення, однак він відмовився і після його звільнення комісія продовжувала роботу та остаточно висновок сформувала 10 вересня 2010 року. Тобто, лише після звірки всього майна, його переліку, встановлення всіх обставин, визначено факт часткової нестачі, про що складено відповідний акт. Саме з цього часу повинен рахуватися розглядуваний строк. Також, слід зазначити, що лише після виходу з відпустки штатного на той час командира ВЧ А0339 підполковника Бурлакова В.М., прийняття ним посади від тимчасово виконуючого обов'язки підполковника Гулакова О.В., проведення службового розслідування, притягнення вказаної особи до дисциплінарної відповідальності, призначено службове розслідування і стосовно факту нестачі майна.

Далі, що стосується не забезпечення позивачем можливості ОСОБА_1 надати в ході проведення службового розслідування свої пояснення, то варто зазначити, що воно проводилось після виключення його зі списків особового складу ВЧ А0339. Більше того, надати пояснення під час роботи комісії по прийому-передачі посади ОСОБА_1 відмовився, усно пояснивши, що він до майна немає ніякого відношення.

До речі, представник відповідача також посилався на те, що пунктом 2 наказу командира ВЧ А0339 від 27 серпня 2010 року №154 «Про призначення та роботу комісії по прийому-передачі посади»встановлений період роботи комісії з 25 серпня 2010 року по 30 серпня 2010 року, що на два дні раніше дати підписання зазначеного наказу. Однак, суд виходить з того, що в будь-якому випадку порядок роботи, організації вказаної комісії не може впливати на проведення самого службового розслідування та встановлені ним висновки. Окрім того, законодавче регулювання вказаного порядку відсутнє (тобто, обов'язкове винесення письмового наказу), в той час, коли командир військової частини повноважний видавати як письмові, так і усні накази. Тобто, в судовому засіданні представник позивача посилався на те, що письмовому наказу передував усний про початок роботи комісії.

Допитаний в судовому засіданні як свідок начальник загальновійськового полігону ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_1 як заступник був відповідальний за збереження майна. При цьому фактично з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010 року печатка і ключі від приміщень знаходились у нього. Відповідно до затвердженого інструкцією з охорони по частині, порядку відповідач мав здавати майно начальнику охорони (відчиняти, зачиняти, опечатувати). Інформацією про облік, знаходження майна володів виключно ОСОБА_1 Саме відповідач і згідно акту прийому-передачі майна від 10 вересня 2010 року, і фактично здавав майно навчального тактичного поля. Жодних наказів про призначення іншої матеріально-відповідальної особи, уповноваженої на прийняття у ОСОБА_1 майна не видавалося.

Також, в судовому засіданні допитаний в якості свідка і начальник директриси стрільби із закритих вогневих позицій старший лейтенант ОСОБА_8, який повідомив, що займав таку ж матеріально-відповідальну посаду як і ОСОБА_1 першочергово. З початку роботи комісії він одноособово взяв книги обліку матеріальних засобів, вручну склав порівняльну таблицю і з ОСОБА_1 фактично розпочав опис майна. Тобто, відповідач мав ключі, доступ до всіх приміщень та знав облік і рух цінностей.

Дану обставину також не заперечив і відповідач, зазначивши, що дійсно враховуючи, що фактично інформацією володів лише він, він просто допомагав вказаній посадовій особі описати майно.

Окрім того, як вказував ОСОБА_8 склад від поля знаходиться 1,5 км, частина майна знаходилась на полі (у букерах). Уже в перші дні після того, як облік майна не сходився ОСОБА_1 запропонував йому скласти та підписати формальний акт, пославшись на те, що така нестача фактично має місце кругом. В свою чергу ОСОБА_8 від вказаної пропозиції відмовився і продовжив роботу. Після цього, відповідач на роботу комісії не з'являвся, хоча завжди перебував поруч, жодних пояснень не надавав, письмових документів не підписував, посилаючись на те, що до майна він немає ніякого відношення, в тому числі, про що свідчить письмовий акт комісії.

При вирішенні даної справи по суті суд також враховує і те, що в самих же письмових поясненнях Київському оперативному центру ОСОБА_1 зазначав, що призначена наказом командира особа, відповідальна за збереження функції фактично не виконувала. Тобто, суд вважає встановленим в ході розгляду справи факт виконання відповідачем функцій по збереженню майно, здійснення ним контролю та володіння всією інформацією, а відтак, несення по збереженню майна відповідальності. Він же зазначений у всіх документах, як відповідальна за здачу майна особа. При цьому, дійсно, що не заперечується сторонами попередню посаду він не здавав та майно у нього ніхто не приймав. Письмово підтверджуючих доказів намагання відповідачем це зробити суду не надано. Робота по здачі -прийняттю майна навчального тактичного поля загальновійськового полігону ВЧ А0339 проводилися комісією лише в серпні -вересні 2010 року. Крім того, в подальшому зайнята ним посада заступника начальника загальновійськового полігону була вищою та включала посадові функції по контролю та нагляду за майном.

З огляду на те, що недостачу виявлено внутрішньо-перевірочною комісією під час здачі посади капітаном ОСОБА_1 та за весь період зберігання закріпленого за ним майна від даного військовослужбовця доповідей до командування частини щодо проблемних питань стосовно цього майна не надходило. В такому випадку вбачається вина капітана ОСОБА_1, чим заподіяно матеріальну шкоду державі. Дані наслідки стали можливими в наслідок протиправної поведінки (бездіяльності) капітана ОСОБА_1, яка виразилась в неналежному виконанні ним вимог керівних документів, а саме пункту 2.4 Положення зі служби полігонів Сухопутних військ Збройних Сил України, статті 106 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.25 Положення про 240 центр підготовки підрозділів, пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України.

В межах зазначеного, суд вважає за необхідне зазначити, що при переведенні ОСОБА_1 на посаду заступника начальника загальновійськового полігону в 2008 році та в подальшому його керівництвом дійсно не забезпечено належного порядку прийому-передачі майна тактичного поля. Тобто, не вжито всіх заходів до його здачі уповноваженій особі, в чому вбачається наявність порушення як зі сторони керівництва, так і ВЧ А0339 в цілому. Проте, за встановлених вище обставин та наведених правових висновків, суд вважає, що ці факти не впливають на покладену на ОСОБА_1 чинним законодавством відповідальність та необхідність виконання ним обов'язків.

Наступне, що варто зазначити, суд враховує, що пунктами 29, 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, - передбачено, що у випадку переведення військовослужбовця на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування заподіяної ним шкоди, матеріали направляються туди і командир відповідної військової частини зобов'язаний видати наказ про притягнення такої особи до матеріальної відповідальності.

У випадку ж звільнення винної особи у запас або відставку чи вибуття з військової частини, військова частина про стягнення заподіяної військовослужбовцем шкоди може звернутися до суду.

ВЧ А0339 за обставин відмови Київським оперативним центром притягати ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, з метою захисту інтересів держави та відшкодування, заподіяної військовій частині шкоди, застосовано вказаний пункт 31 Положення та подано позов до суду. Суд, при цьому, керується загальними засадами відшкодування заподіяної шкоди, а саме, частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (ЦК України), відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної

особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, за обставин встановлення вини посадової особи, заподіяння її бездіяльністю шкоди, вона підлягає стягненню в передбаченому наведеною правовою нормою порядку.

І останнє, стосовно способу захисту ВЧ А0339 порушеного права, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Однак, в даному випадку мова йде про стягнення заподіяної шкоди військовослужбовцем, в тому числі й з урахуванням підстав, наведених судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи доведення в судовому засіданні ВЧ А0339 заявленої позиції щодо наявної бездіяльності ОСОБА_1, яка заподіяла шкоду державі, а також не наведення відповідачем зі свого боку протилежного, на думку суду, наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 14737 грн 97 коп., як матеріальної шкоди, завданої ним державі в особі військової частини А0339, які перерахувати на р/р 35214001000298, МФО 811039, код 07987191 в УДК Житомирської області, який належить військовій частині А0339.

Судові витрати в сумі 148 грн присудити на користь військової частини А0339 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань (Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві).

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак