Постанова № 23926845, 15.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

15 березня 2012 року 11:50 год. № 2а-18539/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача - Кисіля С.П., відповідача - Гладуна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Рудіс" (далі - ТОВ "БК "Рудіс") до Спеціалізованої державної податко вої інспек ції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ) про скасування податкового повідом лення-рішення від 30.06.2011р. №00027941-20,

в с т а н о в и в:

ТОВ "БК "Рудіс" просить скасувати подат кове пові дом лення-рішення СДПІ від 30.06.2011р. №00027941-20, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на прибу ток під приємства на 5729 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов, представник відпо відача позов не визнав.

Позов обґрунтований неправомірністю прийнятого відповідачем рішення, з огляду на помилковість висновків перевірки та правомірність включення до складу валових витрат підприємства понесених ним витрат на придбання у ТОВ "Фінансова компанія "Сола ріс" (далі -ТОВ "ФК "Соларіс") юридичних послуг, наявністю необхідних належно оформлених під тверджуючих документів і відсутністю пору шень Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку під приємств" (далі - Закон № 334/94). Позивач також зазначає, що витрати в сумі 6041,67 грн. не включалися до валових. Крім цього, позивач заз начає про відсутність передба чених ст.ст. 77, 78 ПК обставин для проведення перевірки.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на правомірність свого рішення, прийнятого за результатами перевірки, якою встановлено безпідставне включення позивачем до складу вало вих витрат вартості придбаних у ТОВ "ФК "Соларіс" послуг за недійсним і нікчемним правочином з останнім.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на неправомірність податкового повідомлення-рішення. При цьому суд виходить з такого.

СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011р. №00027941-20, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено грошове зобов'я зання з податку на прибуток під приємства на 5729 грн. (у т.ч.: 4583 грн. - основний платіж, 1146 грн. - штраф).

Підставою для прийняття даного рішення було встановлене в ході невиїзної перевірки ТОВ "БК "Рудіс" і зафік соване в акті від 14.06.2011р. №406/41-20/31511844 по рушення пози вачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94, яке полягало в неправомірному включенні до складу валових витрат за 2010р. вартості отриманих від ТОВ "ФК "Сола ріс" послуг у сумі 18333 грн. (без ПДВ), у зв'язку з нікчемністю правочину.

Нікчемність правочину відповідач обґрунтовує порушенням ТОВ "ФК "Соларіс" своїх податкових зобов'язань та декларування ним непідтверджених документально показників, оскільки ТОВ "ФК "Соларіс" не мало адміністративно-господарських можливостей для вико нання зобов'я зань, а отже не мало наміру на настання реальних правових наслідків, у зв'язку з чим та згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК та ст.ст. 207, 208 ГК такий правочин порушує публічний порядок (моральні засади), тому є нікчемним.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку формування валових витрат, який був врегульо ваний Законом №334/94.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94 визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підго товкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94 встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено в ході перевірки, підтверджується наявними у справі матеріалами і не заперечується представниками обох сторін, у 2010р. позивач мав господарсько-виробничі від носини з ТОВ "ФК "Соларіс" з придбання послуг. Згідно виписаних ТОВ "ФК "Соларіс" та прий нятих позивачем до оплати рахунків-фактур від 27.11.2010р. №63 на суму 14750 грн. (ПДВ -2458,33 грн.) та від 06.12.0201р. №70 на суму 7250 грн. (ПДВ -1208,33 грн.) позивачем (Замовник) придбано у ТОВ "ФК "Соларіс" (Виконавець) юриди чні послуги.

Одержання послуг підтверджується оформленими актами приймання-пере дачі послуг:

- від 27.11.2010р., згідно з яким Виконавець надав позивачу послуги правового характеру, а саме консультації щодо діючого законодавства у сфері користування надрами, підготовка заува жень та рекомендацій щодо результатів перевірки дотримання законодавства України про надра;

- від 06.12.2010р., згідно з яким Виконавець надав позивачу послуги правового характеру, а саме захист інтересів позивача у Вищому господарському суді України по справі №39/368.

Грошовий розрахунок за одержані послуги про ведено повністю, що підтвер джується наявними у справі платіжними дорученнями від 03.12.2010р. №1155 на суму 14750 грн., від 06.12.2010р. №4133 на суму 7250 грн., банківськими виписками та картками бухгалтерських рахунків №63, №644.

Зазначені первинні документи, які були предметом дослідження в ході перевірки, скріплені підписами відповідальних за проведення господарської операції осіб і печатками юридичних осіб та документально підтвер джують здійс нення господарських операцій між позива чем і ТОВ "ФК "Соларіс". Належних доказів і аргументованих доводів, які б вказували на недійс ність чи фаль ши вість оформлених первинних документів, відповідачем суду не представлено, тому не брати до уваги надані позивачем докази у суду підстав немає.

На вимогу суду та у підтвердження дійсності виробничо-господарських відносин з наз ваним контрагентом, позивач надав до суду письмові зауваження до актів перевірок дотри мання законодавства про надра від 14.10.2010р. №213 та від 15.10.2010р. №214, які, як зазначив представник позивача, були підготовлені ТОВ "ФК "Соларіс". Також позивач надав матеріали касаційного провадження по справі №39/368 у Вищому господарському суді Украї ни (касаційна скарга, ухвала від 16.11.2010р. про прийняття касаційної скарги до провадження, постанова від 29.11.2010р.).

Придбання юридичних послуг пов'язано з господарською діяльністю позивача, а також з його як оператора спільної діяльності з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Наф тогаз України" згідно договору від 13.05.2004р. №429 про спільну діяльність, що фактично відповідачем не заперечувалося.

Надані позивачем письмові матеріали є належними, допус тимими і прямими доказами у справі, які підтверджують правомірність нарахування у 2010р. спірних валових витрат господарсько-виробничим відносинам з виконавцем - ТОВ "ФК "Соларіс", у зв'язку з придба нням у ТОВ "ФК "Соларіс" юридичних послуг.

Водночас відповідач, який стверджує про неправомірність включення витрат до валових з підстав нікчемності правочину, відсутності намірів у ТОВ "ФК "Соларіс" на ство рення правових наслідків і порушення ним своїх податкових зобов'язань, не представив суду необхідних в цьому випадку доказів у підтвердження наявності даних обста вин та не спростував наданих позивачем доводів і доказів.

Висновки акта перевірки і запе речення відповідача ґрунту ються не на достовірно вста новлених в ході перевірки фактах, а виключно на при пущеннях та сумнівах відповідача і не підкріп лені належними засобами дока зування, а також свідчать про помил кове розуміння відповідачем положень цивільного законодавства і невірне їх застосування до фактич них обставин спра ви, що вбачається з наступного.

Твердження відповідача про нікчемність правочину суперечать ч.ч. 2, 3 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК, ст.. 207 ГК і фак тичним обставинам справи з огляду на те, що відповідач помилково ото тожнює нікчемний правочин (недійсність встановлена законом) з оспорюваним правочином (недійсність визнається судом), до яких відносяться зокрема фік тивні правочини (ст. 234 ЦК), правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК).

Згідно із ст. 234 ЦК правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (ч. 1). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2).

Згідно із ч. 3 ст. 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У даному випадку відповідач посилається саме на оспорювані обставини (відсутність наміру на створення правових наслідків, невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), які не є законодавчими підставами для визнання пра вочину нікчемним, проте згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 і ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ст. 234 ЦК і ст. 207 ГК мо жуть бути підставами для визнання судом правочину (господарського зобов'язання) недійсним. Однак, відповідач не надав суду доказів наявності відповідних судових рішень про визнання правочину недійсним (фік тивним), з огляду на їх відсутність, як пояснив представник відповідача. Суд зауважує, що відповідач, як заінтере сована особа, не був поз бавлений права і можливості звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійним і стягнення в доход держави неправомірно отриманих коштів за таким правочином.

В той же час, угода між позивачем і ТОВ "ФК "Соларіс" з надання юри дичних послуг на оплатній основі не визнається законом як недійсна, а її юридичний зміст не суперечить на ціональному законодавству, і сам по собі такий правочин не порушує пуб лічний порядок. Аргументованих доводів і доказів, які б достовірно підтверджували передбачений ч. 1 ст. 228 ЦК факт спрямова ності правочину на пору шення кон ститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідач не надав, у зв'язку з чим підстав вважати правочин нікчемним згідно ч. 2 ст. 228 ЦК немає.

Фактично, як вбачається зі змісту акта перевірки, жодних порушень в діях позивача від повідачем не виявлено, натомість дублюються положення транзитного акта перевірки ТОВ "ФК "Соларіс" від 03.03.2011р. №726/2301/36685006, оформленого ДПІ у м. Вінниці на підста ві постанови слідчого Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції Завальнюка О.К. від 04.02.2011р. по кримінальній справі №10271618, порушеній по факту створення фіктивного підприємства ТОВ "ФК "Соларіс" за ознаками злочину, передба ченого ч. 2 ст. 205 КК.

Даний акт перевірки містить загальні положення і висновок про недійсність і нікчем ність всіх укладених ТОВ "ФК "Соларіс" правочинів, з огляду на відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням, неможливістю перевіряючих встановити наявність коштів та рух товарів і його залишків, а також відсутність у податкового органу відомостей щодо наявності виробничих, складських чи офісних приміщень.

Однак за відсутності відповідних судових рішень та вироку суду в кримінальній справі даний акт перевірки не є належним і достатнім доказом у підтвердження фактів недійсності, фіктивності, нікчемності правочину, а також фіктивності контрагента. Порушення криміналь ної справи, в також неможливість податковим органом здійснити належний податковий контроль само по собі не свідчить про спрямо ваність правочинів на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні доку менти.

Відпові дач не вправі одноосібно й на власний розсуд кваліфікувати діяльність госпо дарю ючих суб'єктів, їх посадових службових осіб, визначати чи мало місце злочинне діяння та чи вчинене воно цією особою, а також давати оцінку дійсності правочинів, тим самим в порушення конституційного порядку (ст. 124 Конституції України) присвоюючи собі функції судових органів.

Таким чином, висновки акта ДПІ у м. Вінниці є недопустимими і не беруться до уваги. Разом з цим, зі змісту акта перевірки ДПІ у м. Вінниці вбачається наявність у ТОВ "ФК "Соларіс" необхідних для надання юридичних послуг трудових ресурсів -3 особи, а відсут ність виробничих чи складських приміщень в цьому випадку ніяким чином не впливає на надання позивачу юридичних послуг, тому даний акт не спростовує господарсько-виробничі відносини між позивачем та ТОВ "ФК "Соларіс".

Не заслуговують на увагу суду і доводи відповідача щодо порушення контрагентом свої податкових зобов'язань, оскільки формування валових витрат не ставиться Зако ном №334/94 в залежність від додержання його контрагентом податкової дисципліни. Неналежне вико нання контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для застосу вання відповідних заходів реагування та примусу саме до такого контрагента: ініціювання питання про при пинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником ПДВ, притягнення до юридич ної відповідальності юридичної особи чи її посадових осіб тощо. Крім цього, позивач не надав фактичних доказів, які б вказували на порушення ТОВ "ФК "Сола ріс" своїх податкових зобов'язань безпосередньо по взаємовідносинам з позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 є необґрунтова ними та безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відпові дачем без належних і достатніх мате ріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину та заниження податкових зобов'язань.

Інших аргументів та доказів проти позову відповідач суду не навів.

У своєму позові позивач зазначає про те, що витрати у сумі 6041,67 грн. (юридичні послуги по справі по справі №39/368) не включалися ним до валових, оскільки здійснені в межах спільної діяльності з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Наф тогаз України" згідно договору від 13.05.2004р. №429. Однак документального підтвердження цим доводам позивач до суду не надав, як не було їх надано до перевірки, тому при вирішенні справи суд виходив з того, що дані витрати включалися до валових. До того ж, позивач є оператором спільної діяльності, на якого покладено функції з ведення обліку їх результатів.

Щодо тверджень позивача про відсутність передбачених ст.ст. 77, 78 ПК обставин для проведення перевірки, то в даному випадку відповідач не надав документального підтвер дження наявності підстав для проведення перевірки і не спростував вказаних доводів позивача.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що наявні у справі та досліджені судом докази у своїй сукупності і взаємозв'язку підтверджують наведені позивачем обставини щодо фактич ності придбання юридичних послуг, і вказують на відсутність заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток. Натомість відповідач не довів достовірність заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та не спростував надані позивачем доводи і докази, а висновки і обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Зважаючи на відсутність обставин, передбачених ст.ст. 77, 78 ПК, для проведення пере вірки, враховуючи недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказу вання правомірності прий нятого рішення, тих обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також беручи до уваги невідповідність висновків перевірки фактичним обстави нам справи та невірне застосування зазначених відповідачем норм податкового та цивіль ного законодавства, податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, а позов -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Рудіс".

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податко вої інспек ції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30.06.2011р. №00027941-20.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Рудіс"судовий збір у сумі 28,23 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податко вої інспек ції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко