Постанова № 23926813, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

27 березня 2012 року 11:40 год. № 2а-19112/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача - Кибальник Я.М., відповідача - Бойка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НМПО" (далі - ТОВ "НМПО") до Державної податко вої інспек ції у Соло м'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкового повідом лення-рішення від 08.06.2011р. №0002002307,

в с т а н о в и в:

ТОВ "НМПО" просить скасувати подат кове пові дом лення-рішення ДПІ від 08.06.2011р. №0002002307, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на прибу ток підприємства на 9923 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позов, представник відпові дача позов не визнав.

Позов обґрунтований неправомірністю прийнятого відповідачем рішення, з огляду на помилковість висновків перевірки; правомірність включення до валових витрат під приємства вартості придбаних у ТОВ "Фінансово-інвестиційний холдинг "Віойл" (далі -ТОВ "ФІХ "Віойл") послуг відповідального зберігання майна, наявністю необхідних належ но оформле них підтверджуючих документів і відсут ністю пору шень Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку під приємств" (далі - Закон № 334/94).

Відповідач заперечує проти позову з підстав наявності ознак фіктивності ТОВ "ФІХ "Віойл"; недійсності та нікчемності правочину між позивачем та ТОВ "ФІХ "Віойл", який не спрямований на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим порушує публічний порядок, тому включення витрат за таким правочином до валових є безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на неправомірність податкового повідомлення-рішення. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011р. №0002002307, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено грошове зобов'я зання з податку на прибуток на 9923 грн. (у т.ч.: 7938 грн. - основний платіж, 1985 грн. - штраф).

Підставою для прийняття даного рішення було встановлене в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НМПО" і зафік соване в акті від 23.05.2011р. №6310/23-07/34405983 по рушення пози вачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94, яке полягало в неправомірному включенні до складу валових витрат за 2010р. вартості отриманих від ТОВ "ФІХ "Віойл" послуг відповідального зберігання у сумі 7938 грн. (без ПДВ), у зв'язку з нікчемністю договору зберігання від 01.10.2010р. №15/10.

Нікчемність правочину відповідач обґрунтовує порушенням кримінальної справи по факту фіктивного підприємства ТОВ "ФІХ "Віойл", невиконанням ТОВ "ФІХ "Віойл" своїх по даткових зобов'язань та відсутністю намірів на настання реальних правових наслідків, у зв'язку з чим і згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК, ст. 207 ГК такий правочин є нікчемним, оскільки не відповідає інтересам держави і суспільства.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку формування валових витрат, який був врегульо ваний Законом №334/94.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94 визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підго товкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94 встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіж ними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена прави лами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону №334/94 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в ході перевірки, підтверджується наявними у справі матеріалами і не заперечується представниками обох сторін, у 2010р. позивач мав господарсько-договірні від носини з ТОВ "ФІХ "Віойл" згідно договору зберігання від 01.10.2010р. №15/10, витрати за яким у сумі 31750 грн. (без ПДВ) включив до складу валових витрат за 2010р.

Згідно умов даного договору ТОВ "ФІХ "Віойл" (Зберігач) зобов'язується зберігати і по вернути у збереженні предмет збері гання (майно), яке передане йому на зберігання позивачем (Поклажодавцем). Найменування та кількість майна зазначено у накладних на відповідальне зберігання. Термін зберігання з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. Вартість зберігання щомісячно складає 12700 грн.

Виконання господарських зобов'язань за цим договором оформлено: - накладними від пові дального збері гання №1 від 01.10.2010р. та №2 від 31.12.2010р., які підтверджують пере дачу майна Зберігачу на його повернення позивачу; - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 01.11.2010р. №1 (за жовтень), від 30.11.2010р. №138 (за листопад), від 31.12.2010р. №465 (за грудень) на суму 12700 грн. (ПДВ -2116,67 грн.) кожен, а також виписаними Збері гачем податковими накладними: від 01.11.2010р. №2, від 30.11.2010р. №138, від 31.12.2010р. №465, які засвідчують фактичне придбання та одержання послуг відповідального зберігання.

Позивачем проведено грошовий розрахунок за придбані послуги, що визнається і не заперечується сторонами та підтвер джується зазначеними в акті перевірки корінцями квитанцій до прибуткового касового ордеру на оплату послуг на загальну суму 38100 грн.: від 01.11.2010р. №1, від 02.11.2010р. №2, від 29.11.2010р. №3, від 30.11.2010р. №4, від 30.12.2010р. №5, від 31.12.2010р. №6, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 30.11.2010р. №АО-0000017, від 31.12.2010р. №АО-00000020.

Зазначені первинні документи, які досліджувалися в ході перевірки, скріп лені печат ками юридичних осіб та підписами посадових осіб і є належними, допус тимими, прямими і достат німи доказами в справі, що підтверджують здійснення господарсь ких операцій і засвід чують факт придбання позивачем послуг відповідального зберігання майна та у зв'язку з цим понесення позивачем витрат, а також вказують на наявність законних підстав для включення цих витрат до складу валових.

Доказів або аргументованих доводів, які б вказували на недійс ність чи фаль ши вість оформлених первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам від повідач суду не надав, тому не брати до уваги надані позивачем докази підстав немає.

За таких обставин, позивач вірно у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 відобразив у податковому обліку операції з прид бання послуг відповідального збе рігання майна, включивши їх вартість у сумі 31750 грн. (без ПДВ) до складу валових.

Водночас відповідач, який стверджує про неправомірність включення витрат до валових з підстав нікчемності правочину, відсутності намірів у ТОВ "ФІХ "Віойл" на ство рення правових наслідків і порушення ним своїх податкових зобов'язань, не представив суду необхідних в цьому випадку доказів у підтвердження наявності даних обста вин та не спростував наданих позивачем доводів і доказів.

Висновки акта перевірки і запе речення відповідача ґрунту ються не на достовірно вста новлених в ході перевірки фактах, а виключно на при пущеннях та сумнівах відповідача і не підкріп лені належними засобами дока зування, а також свідчать про помил кове розуміння відповідачем положень цивільного законодавства і невірне їх застосування до фактич них обставин спра ви, що вбачається з наступного.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про нікчемність правочину, оскільки вони вочевидь прямо суперечать ч.ч. 2, 3 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК і фак тичним обставинам справи з огляду на те, що відповідач помилково ототожнює нікчемний правочин (недійсність встановлена законом) з оспорюваним правочином (недійсність визнається судом), до яких відносяться зокрема фік тивні правочини (ст. 234 ЦК), правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК).

Згідно із ст. 234 ЦК правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (ч. 1). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2).

Згідно із ч. 3 ст. 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У даному випадку відповідач посилається саме на оспорювані обставини (відсутність наміру на створення правових наслідків, невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), які не є законодавчими підставами для визнання пра вочину нікчемним, проте згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 і ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ст. 234 ЦК та ст. 207 ГК мо жуть бути підставами для визнання судом правочину (господарського зобов'язання) недійсним. Однак, відповідач не надав суду доказів наявності відповідних судових рішень про визнання правочину недійсним (фік тивним), з огляду на їх відсутність, як пояснив представник відповідача. Суд зауважує, що відповідач, як заінтере сована особа, не був поз бавлений права і можливості звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійним і стягнення в доход держави неправомірно отриманих коштів за таким правочином.

В той же час, Договір зберігання між позивачем і ТОВ "ФІХ "Віойл" не виз нається законом як недійсний (нікчемний), його зміст не суперечить на ціональному зако но давству, цивільний оборот предметів зберігання не заборо нений і не обмежений в Україні, а сам по собі такий Договір (його окремі положення) не по рушує пуб лічний порядок. Аргументо ваних доводів і доказів, які б достовірно свідчили про мету і факт спрямова ності Договору на пору шення конституцій них прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юриди чної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним, як передбачено ч. 1 ст. 228 ЦК відпові дач не надав, у зв'язку з чим підстав вважати правочин нікчемним згідно ч. 2 ст. 228 ЦК немає.

Фактично, як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на положеннях транзитного акта невиїзної перевірки ТОВ "ФІХ "Віойл" від 10.03.2010р. №772/2301/37247619, в якому зазначено про нікчем ність всіх укладених ТОВ "ФІХ "Віойл" правочинів, однак такі висновки є формальними і необ'єктивними, оскіль ки ґрунтуються не на даних бухгалтерського і податкового обліку, а лише на наявності постанови про порушення кримінальної справи №11270130, порушеної по факту створення фіктивного підприємства ТОВ "ФІХ "Віойл".

Однак за відсутності відповідних судових рішень та вироку суду в кримінальній справі даний акт перевірки не є належним і достатнім доказом у підтвердження фактів недійсності, фіктивності, нікчемності правочину, а також фіктивності контрагента. Порушення криміналь ної справи, в також неможливість податковим органом здійснити належний податковий контроль само по собі не свідчить про спрямо ваність правочинів на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні доку менти. До того ж згідно з постановою слідчого від 19.10.2011р. здійснено перекваліфікацію злочину.

Посилання відповідача на ознаки фіктивності ТОВ "ФІХ "Віойл" не є доказом у даній справі, так як не є юридичним фактом. Згідно із ст. 551 ГК наявність ознак фіктивності дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяль ності фізичною особою-підприємцем, в т.ч. визнання реєстраційних документів недійсними.

Відпові дач не вправі одноосібно й на власний розсуд кваліфікувати діяльність госпо дарю ючих суб'єктів, їх посадових службових осіб, визначати чи мало місце злочинне діяння та чи вчинене воно цією особою, а також давати оцінку дійсності правочинів, тим самим в порушення конституційного порядку (ст. 124 Конституції України) присвоюючи собі функції судових органів.

Таким чином, висновки акта ДПІ у м. Вінниці є недопустимими і не беруться до уваги. Водночас вони не спростовують спроможність забезпечити зберігання зазначеного в наклад них майна, оскільки його кількість не потребує спеціальних виробничих чи складсь ких приміщень, трудових ресурсів.

Не заслуговують на увагу суду і доводи відповідача щодо порушення контрагентом свої податкових зобов'язань, оскільки формування валових витрат не ставиться Зако ном №334/94 в залежність від додержання його контрагентом податкової дисципліни. Неналежне вико нання контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для застосу вання відповідних заходів реагування та примусу саме до такого контрагента: ініціювання питання про при пинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником ПДВ, притягнення до юридич ної відповідальності юридичної особи чи її посадових осіб тощо. Крім цього, позивач не надав фактичних доказів, які б вказували на порушення ТОВ "ФІХ "Віойл" своїх податкових зобов'язань безпосередньо по взаємовідносинам з позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 є необґрунтова ними та безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відпові дачем без належних і достатніх мате ріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину та заниження податкових зобов'язань.

Інших переконливих аргументів та доказів проти позову відповідач суду не навів.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що наявні у справі та досліджені судом докази у своїй сукупності і взаємозв'язку підтверджують наведені позивачем обставини щодо фактич ності придбання послуг, і вказують на відсутність заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток. Натомість відповідач не довів достовірність заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та не спростував надані позивачем доводи і докази, а висновки і обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не знайшли свого підтвердження належними доказами в ході розгляду справи.

Враховуючи недостатність наданих відповідачем доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказу вання правомірності прий нятого рішення, тих обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також беручи до уваги невідповідність висновків перевірки фактичним обстави нам справи та невірне застосування зазначених відповідачем норм податкового та цивіль ного законодавства, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позов -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НМПО".

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податко вої інспек ції у Соло м'янському районі м. Києва від 08.06.2011р. №0002002307.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НМПО" судовий збір у сумі 28,23 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податко вої інспек ції у Соло м'янському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко