Постанова № 23925281, 27.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 р. № 2а-1811/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Українсько-польського спільного підприємства з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та зобовязання привести дані обліку та особового рахунку у відповідність з даними податкових декларацій, -

ВСТАНОВИВ:

Українсько-польське спільне підприємство з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев»(далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі-ДПІ) та разом з поданими уточненнями просить визнати протиправними дії ДПІ по проведенні позапланової перевірки за наслідками якої складено акт від 06.02.2011р. №73/23-2/14333596, в якому викладено необґрунтовані висновки; зобовязати ДПІ привести дані обліку та особового рахунку платника податків у відповідність з даними податкових декларацій, що були ним подані за період що перевірявся; внести зміни у систему АІС Аудит, програмний продукт «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», по особовому рахунку Підприємства та в його обліковій картці платника податку на додану вартість, щодо відкоригованого (зменшеного) податкового зобовязання на суму 180 306,14грн. та податкового кредиту на суму 179 485,00грн. з податку на додану вартість, по таких контрагентах як ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт», на підставі висновків викладених в акті перевірки від 06.02.2011р. №73/23-2/14333596 за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. Позов обґрунтовує тим, що ДПІ запиту в порядку ст.78 Податкового кодексу України на адресу Підприємства не направляло, а відтак перевірка проведена протиправно. Окрім того, висновки ДПІ щодо безтоварності операцій з контрагентами Підприємства щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання товару та документами по факту реалізації придбаного в ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»товару контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнений позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що контролюючим органом під час перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Правочини, укладені Підприємством з контрагентами ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків. Підчас перевірки встановлено, що контрагенти не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення господарських операцій, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Щодо порядку проведення перевірки зазначив, що в порядку ст.78 Податкового кодексу України на адресу Підприємства був скерований запит, а відтак перевірка проведена з дотриманням норм чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Українсько-польське спільне підприємство з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев»зареєстроване 31.08.1992р. виконавчим комiтетом Львiвської мiської ради, номер запису №14151050001018088. Взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Личаківському районі м.Львова 16.12.1992р. за №1472. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт» за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено Акт від 06.02.2011р. №73/23-2/14333596 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено завищення податкових зобовязань на загальну суму 180 306,14грн. з грудня 2010 року по вересень 2011 року, які проведені на підставі нікчемного правочину відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України та податкового кредиту на загальну суму 179 485,00грн. з ПДВ за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року в порушення п.п.1.3, п.1.17, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України ?Про податок на додану вартість? від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України).

Не погоджуючись з висновками ДПІ про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій між Підприємством та його контрагентами, що викладені в акті перевірки, порядком проведення перевірки, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, під час перевірки Алчевською ОДПІ у Луганській області контрагента Підприємства - ПП «Поляріс лайт»податковий орган встановив в акті позапланової невиїзної документальної перевірки, що у останнього відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з Підприємством. В свою чергу ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Металбудцентр»в акті від 10.07.2011р. №1112/232/33457571 зазначено, що останнє не мало достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством зайво включено до складу податкового зобовязання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях та сформовано податковий кредит з метою одержання податкової вигоди. Підприємство декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та продажу покупцям, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. Надані до перевірки документи, як зазначено в акті оспорюваної перевірки, свідчать про податкову вигоду Підприємства несплата ПДВ та податку на прибуток в бюджет.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, Договору №ПЛ-000005 від 01.12.2010р., предметом якого є купівля Підприємством (Покупець) у ПП «Поляріс Лайт» (Продавець) швейне обладнання та запчастини до швейного обладнання та інше по цінах та асортименту, вказаних в накладних. Згідно п.2.1. Договору, Покупець здійснює оплату за товар після доставки товару до узгодженого між сторонами пункту. Датою поставки товару вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним Договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Згідно п.3.1. товар поставляється партіями впродовж дії угоди. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що доставка товару здійснюється транспортом, погодженим між сторонами.

Згідно Договору №0000041 від 12.03.2011р., предметом якого є купівля Підприємством (Покупець) у ПП «Поляріс Лайт» (Продавець) термопластавтомат комплект ХС 180. Згідно п.3.1. Договору, Покупець здійснює оплату за товар після доставки товару до узгодженого між сторонами пункту. Датою поставки товару вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним Договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що доставка товару здійснюється транспортом, погодженим між сторонами.

Як це вбачається з Договору №110506-1 від 06.05.2011р. ТзОВ «Металбудцентр»(Продавець) та Підприємство (Покупець) уклали договір, предметом якого є товар в асортименті, за кількістю та ціною, вказаних в накладних документах. Згідно п.3.1 датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка обумовлених даним договором товарів здійснюється за домовленістю сторін.

На виконання умов Договорів ПП «Поляріс Лайт»поставляло Підприємству у грудні 2010 року, з січня по травень 2011 року товар (голки, запчастини до швейних машин, сантиметри, зубчики, ножі, пластини, човники, петлячі, ремені, відбивачі, шпульки, лампи, тканини, електроклапани, електроприлади, окантовувачі, тефлонові підошви, термопластавтомат): у грудні 2010 року 71032,80грн., в тому числі ПДВ 11838,80грн.; у січні 2011 року 130 207,20грн., в тому числі ПДВ 21 701,20грн..; у лютому 2011 року 88 027,20грн., в тому числі ПДВ 14 671,20грн..; у березні 2011 року 235 504,80грн., в тому числі ПДВ 39 250,80грн..; у квітні 2011 року 77 394,00грн., в тому числі ПДВ 12 899,00грн..; у травні 2011 року 77 868,00грн., в тому числі ПДВ 12 978,00грн., про що виписано податкові накладні, які долучені до матеріалів справи (ар.с.64-69, 110-143) та видаткові накладні, в яких зазначено довіреність відповідальної за одержання товару від Підприємства Бучковський Ю.Я.(ар.с. 24-62)

На виконання умов Договору ТзОВ «Металбудцентр»поставляло Підприємству у травні - серпні 2011 року товар (голки, запчастини до швейних машин, сантиметри, зубчики, ножі, пластини, човники, петлячі, ремені, відбивачі, шпульки, лампи, тканини, електроклапани, електроприлади, окантовувачі, тефлонові підошви): у травні 2011 року 22 464,00грн., в тому числі ПДВ 3 744,00грн.; у червні 2011 року 82 543,20грн., в тому числі ПДВ 13 757,20грн.; у липні 2011 року 131 497,80грн., в тому числі ПДВ 21 916,30грн.; у серпні 2011 року 160 372,80грн., в тому числі ПДВ 26 728,80грн., про що виписано податкові накладні, які долучені до матеріалів справи (ар.с. 91-109) та видаткові накладні, в яких зазначено довіреність відповідальної за одержання товару від Підприємства Бучковський Ю.Я.( (ар.с.70-90).

Суми ПДВ в зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту грудня 2010 року, з січня по серпень 2011 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даними декларації з ПДВ грудня 2010 року, з січня по серпень 2011 року, що підтверджено ДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, розрахунки між субєктами господарювання за поставлений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року (ар.с. 147-194).

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими та податковими накладними та довіреностями), які засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Поляріс Лайт»та ТзОВ «Металбудцентр», так і факт реалізації придбаного товару - контрагентам Підприємства: ТзОВ «Самбірська швейна фабрика», ВАТ «Тротола», ТзОВ «Райтекс», ДП «Датський текстиль», ЛШП «Силует», ВАТ «Золочівська швейна фабрика», ТзОВ «Промресурс», ПАТ «Нововолинська швейна фабрика», ДП «Львівтекс», ДП «Амбієнте ферніче Україна», ФОП Гунька, ТзОВ «Обєднана мода України»та іншим протягом грудня 2010 року - вересня 2011 року, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ПП «Поляріс Лайт»та ТзОВ «Металбудцентр»товар був проведений по бухгалтерському обліку: Дт 28 рах. «Товар», Кт 631 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 64 рах. «Розрахунки за податками та платежами»Кт 631 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 631 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Кт 311 «Розрахунковий рахунок», що підтверджено податковим органом в акті перевірки.

В податковому обліку включено до складу валових витрат на загальну суму 897 426,50грн. за період з ІV кварталу 2010 року по ІІІ квартал 2011 року та податкового кредиту на загальну суму 179 485,30грн. з грудня 2010 року по серпень 2011 року.

Аналізуючи видаткові накладні, що долучені до матеріалів справи письмові докази вбачається, що реалізація придбаного товару здійснювалася за цінами, які перевищували ціну, зазначену у податкових та видаткових накладних ПП «Поляріс Лайт»та ТзОВ «Металбудцентр».

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентам, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та це підтверджується актом перевіки Підприємство на підставі Договору оренди від 01.05.2007р. №12, укладеного з ФОП Тіняковою Г.І. орендує приміщенням, що розміщені за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 108, площею 180 кв.м. з метою забезпечення збереженості товару.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарської операції, ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт» - контрагенти Підприємства не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товари, які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочинів Підприємства з його контрагентами з підстав відсутності у контрагентів штату працівників, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, однак акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без обєктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 1992 року, товар, який визначений у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства згідно нової редакції Статуту від 30.07.2007р.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ та правомірності формування податкових зобовязань за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх складання законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу сформувати податкові зобовязання на загальну суму 180 306,14грн. з грудня 2010 року по вересень 2011 року та податкового кредиту на загальну суму 179 485,00грн. з ПДВ за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Окрім того, суд зазначає, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності Підприємства, як це зазначено в актах перевірок щодо контрагентів Підприємства - ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»були використані лише розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Окрім того слід зазначити, що ТзОВ «Металбудцентр»оскаржило до суду дії ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області по проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Металбудцентр»за результатами якої складено акт від 10.07.2011р. №1112/232/33457571 та за наслідком встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про протиправність дій податкового орган щодо проведення позапланової перевірки ТзОВ «Металбудцентр» за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., про що 01.02.2012р. постановив рішення.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»вищевказаного товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наказом ДПА України №266 від 18.04.2008р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(із змінами та доповненнями) (далі - Наказ №266) затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно п.2.21 якого, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит".

Пунктом 2.22 Наказу №266 передбачено, що у разі якщо результати такої перевірки оскаржуються платником у адміністративному порядку, мотивувальна частина рішення про результати розгляду скарг платників, яка змінює суми ПДВ, визначені за результатами перевірки, складається у розрізі періодів, операцій з одним контрагентом та сум ПДВ. Підрозділ апеляції передає структурному підрозділу, що здійснював перевірку платника ПДВ, копію рішення, прийнятого за розглядом скарги платника податків, для підготовки податкових повідомлень-рішень та реєстрації (фіксуються) в АС "Аудит".

У разі якщо результати такої перевірки оскаржуються платником у судовому порядку, юридичний підрозділ передає структурному підрозділу, що здійснював перевірку платника, копії рішень судових органів, якими змінено суми ПДВ, визначені за результатами перевірки. Структурний підрозділ, що здійснював перевірку платника ПДВ, на наступний день після отримання вказаних рішень складає Довідку про зміну результатів перевірки платника ПДВ за наслідками оскарження у судовому порядку у розрізі періодів, операцій з одним контрагентом і сум ПДВ та реєструє в АС "Аудит".(п.2.23. Наказу №266).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні господарських договорів, а відтак вимога щодо зобовязати ДПІ привести дані обліку та особового рахунку платника податків у відповідність з даними податкових декларацій, що були ним подані за період що перевірявся щодо відкоригованого (зменшеного) податкового зобовязання на суму 180 306,14грн. та податкового кредиту на суму 179 485,00грн. з податку на додану вартість, по таких контрагентах як ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт», на підставі висновків викладених в акті перевірки від 06.02.2011р. №73/23-2/14333596 за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії ДПІ по проведенні позапланової перевірки за наслідками якої складено акт від 06.02.2011р. №73/23-2/14333596, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, така була проведена на підставі вимог п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у відповідності до наказу ДПІ від 24.01.2012р. №90. Перевірка проводилась з відома головного бухгалтера Підприємства.

Як пояснив представник ДПІ в судовому засіданні, оскільки ДПІ одержало акти перевірок контрагентів Підприємства, а на письмовий запит щодо подання інформації Підприємство не надало пояснень та їх документальних підтверджень, а відтак контролюючим органом правомірно в порядку ст.78 ПК кодексу України була проведена перевірка діяльності Підприємства, про що для огляду в судовому засіданні подав юридичну справу платника податків, в матеріалах якої міститься підтвердження вчинення письмового запиту в порядку ст.78 ПК України.

Аналізуючи норми чинного законодавства щодо порядку проведення спірної перевірки та встановлені обставини справи суд приходить до переконання, що така була проведена з дотримання підстав та порядку для проведення позапланової виїзної перевірки. Оскільки позивачем доказів на підтвердження протиправності дій ДПІ щодо проведення спірної перевірки не наведено, а судом таких не знайдено, а відтак така позовна вимога до задоволення на підлягає.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-польського спільного підприємства з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев»32,19грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м.Львова привести дані обліку та особового рахунку Українсько-польського спільного підприємства з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев»у відповідність з даними податкових декларацій, що були ним подані за період що перевірявся, внісши зміни у систему АІС Аудит, програмний продукт «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», по особовому рахунку Українсько-польського спільного підприємства з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев» та в його обліковій картці платника податку на додану вартість, щодо відкоригованого (зменшеного) податкового зобовязання на суму 180 306,14грн. та податкового кредиту на суму 179 485,00грн. з податку на додану вартість, по контрагентах ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт», на підставі висновків викладених в акті перевірки від 06.02.2011р. №73/23-2/14333596 за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-польського спільного підприємства з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев»32,19грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.05.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.