Постанова № 23925167, 04.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2012 р. № 2а-986/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача Корець І.В.

представника відповідача Базарник Б.І.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корн-ЛТД до ДПІ в Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Корн-ЛТД звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000242321 та №0000252321 від 23.01.2012 року.

Позивач в позовній заяві стверджує, що висновки органу державної податкової служби про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом - ПП «ОПТ-БЕСТ»грунтуються лише на припущеннях та спростовуються первинними бухгалтерськими документами. Вважає, що підприємством правильно нарахований податковий кредит, оскільки у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву стверджує, що, провівши під час перевірки аналіз господарської та економічної діяльності контрагента позивача ПП «ОПТ-БЕСТ», встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Продовжує, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ПП «ОПТ-БЕСТ», що свідчить про те, що правочини укладені між позивачем та вказаним контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «ОПТ-БЕСТ»ЄДРПОУ 36832340 за період з 01.10.2010 року по 30.09.2010 рік. За результати перевірки складено акт №16/23-209/20815158 від 10.01.2012 року та встановлено порушення:

- ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків;

- п.138.1, п.138.2, ст..138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством завищено витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування за 2 та 3 квартали 2011 року та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 64135,50 грн.;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТзОВ «Корн-ЛТД»завищено податковий кредит по операціях з ПП «ОПТ-БЕСТ»за період червень-липень 2010 року на суму 48930,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 48930,00 грн.

На підставі акту прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000242321 від 23.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 64135,00 грн.;

- №0000252321 від 23.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 66467,00 грн., в тому числі за основним платежем 55770,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10697,00 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП «ОПТ-БЕСТ».

Між ТзОВ «Корн-ЛТД»(Замовник) та ПП «ОПТ-БЕСТ»(Постачальник) укладено Договори поставки товару від 10.06.2011р. №1006, від 03.07.2011р. №307 про постачання товарів широкого вжитку та тканин. Повне найменування товару, кількість товару, ціна на товар, асортимент та номенклатура, що підлягає поставці та даними договорами, зазначається у специфікаціях №1 до договору від 10.06.2011 року №1006 та №1 до договору від 03.07.2011 року №307, які є невідємними частинами договорів.

На виконання умов зазначених договорів поставки ПП «ОПТ-БЕСТ» надано ТзОВ «Корн-ЛТД»видаткові накладні від 10.06.2011р. № РН - 000129, від 15.07.2011р. №РН - 0000295, від 04.07.200р. №000086, а ТзОВ «Корн-ЛТД»здійснено опалу за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

ТзОВ «Корн-ЛТД»віднесено до складу податкового кредиту та включено до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2011р. суми ПДВ по контрагенту ПП «ОПТ- БЕСТ»згідно податкової накладної від 10.06.2011р. №128 на суму 77913,60грн., в т.ч. ПДВ 12985,60грн., за липень 2011р. згідно наступних податкових накладних: податкова накладна від 15.07.2011р. №294 на суму 41041,20грн., в т.ч. ПДВ 6840,20грн., податкова накладна від 04.07.2011р. №85 на суму 215665,20грн., в т.ч. ПДВ 35944,20рн.

Дана обставина не заперечується податковим органом, адже він сам у акті перевірки вказує про це, однак податковий орган всупереч встановленим ним же фактам-оплата, передача товару, декларація та сплата податків вважає, що зазначені вище договори все одно суперечать моральним засадам суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області акт 08.11.11 №2462/23-1/36832340 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «ОПТ-БЕСТ»(код за ЄРДПОУ 36832340) з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з фермерським господарством «Рубас» (код ЄДРПОУ 34596475) за період з 01.10.10 по 30.09.11.

Згідно даного акту в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Станом на 30.09.11 загальна чисельність працюючих на ПП «ОПТ-БЕСТ»склала 4 особи, в тому числі 1 директор, 1 головний бухгалтер, 1 заступник директора, 1 адміністратор.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Такими є договори укладені між позивачем та його контрагентом, додатки до таких договорів, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Крім того, не можна вважати належними і доводи про нікчемність операцій з огляду на те, що у вказаного контрагента, на думку органу державної податкової служби, відсутні необхідні можливості для виконання робіт. Адже, відсутність штату працівників по основному місцю праці, транспортних засобів та виробничих і складських приміщень не є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій., оскільки така діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів. Інформація про відсутність штатних працівників є результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів таких працівників. Однак, дана інформація є неналежним доказом не використання праці найманих осіб взагалі. В даному випадку можна вказувати про правопорушення у вигляді несплати податків, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не про вчинення безтоварних операцій. Щодо відсутності у контрагента позивача складських та виробничих приміщень, то акт перевірки не містить аналізу щодо необхідності таких обєктів при виконанні підрядних робіт позивачу.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат:витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Ст. 9. Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій, тобто достовірні первинні документи. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати єдиним допустимим засобом доказування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова № 0000242321 та №0000252321 від 23.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корн-ЛТД 1306,02 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 10.05.2012 року.

Суддя Р. Брильовський