Постанова № 23924602, 24.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3087/2012

час прийняття постанови: 17.35год.

приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Стойки В.В.

суддів Толстолуцькій М.М.

Череповського Є.В.

при секретарі судового засідання Сальковій В.О.

за участю

представника позивача Оджиковського В.О.

представника 1 відповідача не з`яився

представника 2 відповідача Яковенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м.Донецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції від 01 грудня 2011 року за № 0001192342, рішення Державної податкової служби України від 27лютого 2012 року за №3485/6/10-245 про результати розгляду повторної скарги,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» звернулось до суду з позовною заявою до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції від 01 грудня 2011 року за № 0001192342, рішення Державної податкової служби України від 27лютого 2012 року за №3485/6/10-245 про результати розгляду повторної скарги.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» за платежем податок на додану вартість 554 918грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 443934грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 110 984грн. Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомлення - рішенням, позивач звертався до ДПА у Донецькій області з первинною скаргою, за результатами розгляду якої залишено скаргу ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» без задоволення та податкове повідомлення-рішення без змін. З повторною скаргою до ДПС України звернулось підприємство, за результатами розгляду якої залишено без змін податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.11 №0001192342 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення. Позивач вважає, що посилання відповідача 1 на відсутність факту реєстрації накладної №979 є помилковим оскільки на момент включення сум ПДВ до податкового кредиту така накладна вже була зареєстрована, що підтверджує право на податковий кредит. Станом на 11 серпня 2011 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» абз. 7 п.201.10 ПКУ надавалось право зареєструвати накладну №979 в 20-денний термін з дати її виписки. Посилання відповідача 1 на п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 є помилковим тлумаченням правової норми, оскільки ним встановлено обмеження лише щодо часу доби протягом якого теоретично можуть бути внесені відомості до Єдиного реєстру, а саме - з 0 до 23 годин. Крім того, позивач зазначає, що посилання Артемівської ОДПІ на законодавство, яке діяло до 06 серпня 2011 року є незаконним з огляду на те,що відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом*якшують або скасовують відповідальність особи. У липні 2011 року у підприємства виникло право на податковий кредит за результатом виконання договору №1-С/У від 25.12.2007р., який був правомірно включений позивачем до декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача під час розгляду справи у судових засіданнях заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та пояснили, що на підставі п.198.6 ст.198 ПКУ не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженими податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Також зазначили, що до податкового кредиту липня 2011 року позивач мав право віднести податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в липні, або, скориставшись правом, визначеним п.201.10 ст. 201 ПКУ додати до податкової декларації за звітній податковий період заяву із скаргою на постачальника ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Норма Закону України №3609 -VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» набрала чинності 06 серпня 2011 року, у зв`язку з чим норма цього закону не надає права на реєстрацію податкових накладних за липень 2011 року протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки та не прив`язує до дати представлення до податкового органу декларації з податку на додану вартість за липень. Ця норма розповсюджується тільки на реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних починаючи з серпня. Оскільки перевірка позивача була проведена у листопад 2011 року на нього було накладено штраф у відповідності із п.123.1 ст.123 ПКУ в розмірі 25% суми заниженого податкового зобов`язання відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» штрафні (фінансові) санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що викладені у письмових запереченнях, зазначивши, що платник податків має право оскаржувати лише ті рішення, дії (бездіяльність), роз*яснення податкового органу, які породжують для нього відповідні права та обов*язки, але рішення Державної податкової служби України від 27лютого 2012 року за №3485/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги таким не є.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 12 лютого 1997 року, включено до ЄДРПОУ за №24655326.

Відповідач, - Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції (далі за текстом - Артемівської ОДПІ), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Артемівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціям з ТОВ «Кнауф Гіпс Донбасс», за результатами якої було складено акт №1344/23/24655326 від 17 листопада 2011 року та встановлено порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за липень 2011 року у розмірі 443 934грн. /а.с.18-24/.

01 грудня 2011 року Артемівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192342 згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02 грудня 2010 року на підставі акта перевірки №1344/23/24655326 від 17 листопада 2011року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» за платежем податок на додану вартість 554 918грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 443934грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 110 984грн. /а.с. 25/.

Не погодившись із висновками зазначеного акту та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 09 грудня 2011 року звернувся до Державної податкової адміністрації Донецької області з первинною скаргою, за результатом розгляду якої було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги №23210/10/25-213-1 від 21.12.2011р., яким було залишено скаргу ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» без задоволення та податкове повідомлення-рішення без змін.

29 грудня 2011 року ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» було направлено до Державної податкової служби України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.2011р. за №0001192342, а також на рішення ДПІ в Донецькій області від 21.12.2011р. за №23210/10/25-213-1 про результати розгляду скарги

27 лютого 2012 року Державною податковою службою України було прийнято рішення №3485/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.11 №0001192342 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення. Повідомлено, що згідно з п.56.10, п.п.56.17.3 п.56.17 і п.56.18 ПКУ рішення ДПС України, прийняте за розглядом скарги, та податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.11 №0001192342 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначено чинним законодавством України /а.с.26-37/.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001192342 від 01 грудня 2011 року з огляду на такі обставини.

25 грудня 2007 року між ТОВ «Соледар-сервіс» (Замовником) та ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (Виконавець) було укладено договір №1-С/У2007, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання:

1.1.1. виконувати роботи, пов`язані з виїмкою гіпсового каменю з надр Нирковського родовища, включаючи вскришні та отвальні роботи, вантаження та розвантаження вскриши та гіпсового каменю Замовника, з оплатним користуванням транспорту та техніки Виконавця;

1.1.2. виконувати щомісячний аналіз середньої чистоти гіпсового каменю та представляти Замовнику заключення по результатам проведених аналізів.

Відповідно до акту виконаних робіт/послуг №РН-0003121 від 31 липня 2011 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (виконавець) та ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» (замовник) виконавцем було виконано послуги з видобування каменю по договору №1-С/У від 25 грудня 2007 року на загальну суму виконаних робіт без ПДВ 2 234 669,97грн., податок на додану вартість (20%) склав 446 933,99грн.

31 липня 2011 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» було видано податкову накладну №979 ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» з надання послуг з видобування каменю, ціна постачання послуг без врахування ПДВ склало 2235317,60грн., загальна сума ПДВ склала 2663604,45грн./а.с.16/.

11 серпня 2011 року ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» було подано до Артемівської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, у якій до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 443 934грн. згідно податкової накладної №979 від 31.07.2011 року, яка виписана ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас».

Згідно з п.п. 14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з п.198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.6. ст. 198 ПКУ передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (в редакції з 06.08.2011р.) Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Зокрема, як вбачається з квитанції №1 податкову накладну від 31 липня 2011 року №979 було зареєстровано у Єдиному реєстру податкових накладних о 12:54 год. 11 серпня 2011 року.

ТОВ «Фірма»Соледар-Сервіс» було включено суму податку на додану вартість за накладною №979 о 17:11 год. 11 серпня 2011 року при подані підприємством податкової декларації за липень 2011 року, про що свідчить квитанція №2.

Отже, на час подачі податкової декларації податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстру податкових накладних, тому у позивача були підстави на включення суми податкового кредиту на підставі податкової накладной № 979 від 31.07.2011.

Крім того, як вже було зазначено судом, позивач у відповідності до укладеного договору, отримав послуги, що підтверджується актом виконаних робіт/послуг №РН-0003121 від 31.07.2011. Зазначена обставина визнається відповідачами.

Отже, позивач у розумінні п.198.1. ст. 198 ПКУ отримав право на податковий кредит, яким і скористався.

Як було встановлено у судовому засіданні, будь-яких зауважень щодо змісту зазначеної податкової накладної у відповідачів не має.

Суд не приймає посилання першого відповідача на п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, відповідно до якого внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру, оскільки зазначеним пунктом встановлюється тільки час роботи електронної системи реєстру, протягом якого можлива реєстрація податкових накладних.

Отже, чинним на час виникнення правовідносин між сторонами податковим законодавством не було встановлено обмежених термінів на внесення податкових накладних до Єдиного реєстру.

Що стосується позовних вимог до другого відповідача, щодо оскарження рішення Державної податкової служби України від 27 лютого 2012 року то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вже зазначалось, рішенням Державної податкової служби України від 27 лютого 2012 року №3485/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги було залишено без змін податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.11 №0001192342 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Суд зазначає, що податковим повідомленням-рішенням №0001192342 від 01.12.2011 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» за платежем податок на додану вартість 554 918грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 443934грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 110 984грн., отже права та інтереси позивача були порушені саме зазначеним рішенням.

Отже, для повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача достатньо скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення № 0001192342 від 01.12.2011.

Рішення Державної податкової служби України від 27 лютого 2012 №3485/6/10-2115 на думку суду не порушує прав та інтересів позивача, оскільки безпосередньо це рішення не встановлює обов'язків по сплаті штрафних фінансових санкцій.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» за платежем податок на додану вартість 554 918грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 443 934грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 110 984грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-Сервіс» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1089,09 грн. відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції від 01 грудня 2011 року за № 0001192342, рішення Державної податкової служби України від 27лютого 2012 року за №3485/6/10-245 про результати розгляду повторної скарги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції № 0001192342 від 01 грудня 2011 року.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1089,09 грн.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 24 квітня 2012 у присутності представника позивача та представника відповідача 2.

Повний текст постанови виготовлений 28 квітня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Головуючий суддя Стойка В. В.

Судді Толстолуцька М.М. Череповський Є.В.