Постанова № 23924515, 10.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2081/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника прокуратури Стаценко М.О. представника позивача Левенцова Д.С. представника відповідача Гапоненко К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Криворізького міського комунального підприємства "Міськліфт" про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Криворізького міського комунального підприємства «Міськліфт», відповідно до якої, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з рахунків Криворізького міського комунального підприємства «Міськліфт» в банках суму податкового боргу у сумі 4 374 282,42 грн., а саме: з податку на додану вартість 4 159 449,81 грн.; з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 214 832,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що Криворізьким міським комунальним підприємством «Міськліфт» не сплачуються в повному обсязі кошти по своїх зобовязаннях, в результаті чого у нього виник податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 4 159 449,81 грн. та з податку на доходи фізичних осіб 2 148 832,61 грн., який відповідачем не сплачений.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача також в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 4 374 282,42 грн.

03.04.2012 року позивач звернувся до суду із заявою про заміну сторони, в якій зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року №981 «Про утворення територіальних органів Державної податковою служби», Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів повязаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», наказу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 25.11.2011 року №271 «Про реорганізацію державних податкових інспекцій Дніпропетровської області» проведена реорганізація Центральної міжрайонної державної податкової інспекції шляхом злиття з Софіївським відділенням Криничанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та 15.03.2012 року зареєстровано, як юридичну особу публічного права територіального органу Державної податкової служби Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області державної податкової служби.

Згідно наказу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції від 15.03.2012 року №1, Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція визнана правонаступником в усіх майнових правах і зобовязаннях Центральної МДПІ та Софіївського відділення Криничанської МДПІ Дніпропетровської області.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд ухвалою від 03.04.2012 року, занесеною до журналу судового засідання, замінив Центральну МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на його правонаступника Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області.

Також, в судове засідання зявився представник відповідача, надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що позивачем невірно обраний порядок стягнення заборгованості. Також, сплачені відповідачем у період з 01.01.2010 року по 15.12.2011 року кошти у розмірі 3 167 938,76 грн. в порушення вимог чинного законодавства України, були зараховані в рахунок сплати заборгованості за попередні періоди, змінивши «призначення платежу» платіжних доручень.

Крім того, відповідач зазначив, що у податкового органу відсутнє право на стягнення зазначених коштів, так як таке право виникає після спливу 60-ти календарних днів, з моменту надіслання платнику податку податкової вимоги, згідно п.95.2. ст.95 Податкового кодексу України, оскільки направлення податкової вимоги відбулося ще у 2002 році за законодавством, яке діяло до 01.01.2011 року, до набрання чинності Податкового кодексу України, тому неможливо у даному випадку визначитися зі спливом 60-денного терміну. Перша та друга податкові вимоги були вручені у 2002 році, на підставі вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність 01.01.2011 року.

Враховуючи зазначені обставини, відповідач вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази у справі, встановив.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі частини податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи, в частині обґрунтування нарахованого зобовязання у 2010 році, слід застосовувати норми раніше діючого законодавства.

Спеціальними законами, які визначали статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обовязки платників податків щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Криворізьке міське комунальне підприємство «Міськліфт» зареєстроване, як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 10.06.2004 року та перебуває на обліку у Криворізькій центральній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області.

Відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п.п 14.1.1 та п.п. 14.1.3 п 14.1 ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону. Платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 14.3.1 п.14.3 ст.14 Закону України № 2181-ІІІ, розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

В судовому засіданні було зясовано, що Криворізьким міським комунальним підприємством «Міськліфт» були подані до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області за 2010 рік, зокрема, податкові декларації з податку на додану вартість: №9002152280 від 17.06.2010 року на суму 235 811,00 грн.; № 9002700950 від 19.07.2010 року на суму 259 709,00 грн.; № 9003287730 від 15.08.2010 року на суму 261 249,00 грн.; № 9003828717 від 17.09.2010 року на суму 268 032,00 грн.; № 9004335250 від 18.10.2010 року на суму 292 685,00 грн.; № 9005222169 від 19.11.2010 року на суму 249 464,00 грн.; № 9005592784 від 17.12.2010 року на суму 111 417,00 грн., а всього на суму 1 678 367,00 грн.

30.06.2010 року податковим органом на підставі заяви відповідача було прийнято рішення № 213 про розстрочення податкових зобовязань КМКП «Міськліфт» з податку на додану вартість за податковою декларацією від 17.06.2010 року № 9002152280, відповідно до якого відповідач зобовязаний сплатити: до 28.07.2010 року 39 301,84 грн.; до 27.08.2010 року 39 301,84 грн.; до 28.09.2010 року 39 301,84 грн.; до 28.10.2010 року 39 301,84 грн.; до 26.11.2010 року 39 301,84 грн.; до 28.12.2010 року 39 301,80 грн.

Представником відповідача були надані до суду копії платіжних доручень, з яких вбачається, що підприємство відповідач при сплаті податку на додану вартість зазначало в графі платіжних доручень «призначення платежу» вид та термін сплати податку. Прокуратурою та позивачем було враховано в заяві про зменшення позовних вимог вказану обставину та заявлено до стягнення розмір податку на додану вартість за 2010 рік меншу ніж зазначено в поданих податкових деклараціях на суму 765 610,93 грн., у звязку з чим фактична заборгованість КМКП «Міськліфт» по податку на додану вартість за 2010 рік становить 912 756,10 грн.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (набрав законної сили 01.01.2011 року), податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обовязок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обовязок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом зясовано, що Криворізьким міським комунальним підприємством «Міськліфт» були подані до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області за 2011 рік наступні податкові декларації з податку на додану вартість: № 9006088321 від 17.01.2011 року на суму 460 024,04 грн.; №9000316311 від 16.02.2011 року на суму 261 074,00 грн.; №9001142895 від 17.03.2011 року на суму 251 662,00 грн.; уточнюючий розрахунок №9003809453 від 08.06.2011 року на суму 3,00 грн.; №9004096010 від 17.06.2011 року на суму 276 671,00 грн.; №9005150943 від 21.07.2011 року на суму 266 299,00 грн.; №9006678860 від 16.08.2011 року на суму 272 432,00 грн.; № 9007473921 від 14.09.2011 року на суму 269 971,00 грн.; № 9008848524 від 18.10.2011 року на суму 272 844,00 грн.; № 9011723717 від 21.11.2011 року на суму 271 763,00 грн., а всього на суму 2 602 743,00 грн.

Також, відповідачем були подані декларації з податку на доходи фізичних осіб декларація № 23928 від 28.03.2011 року на суму 168 156,90 грн.; декларація № 9000877873 від 14.03.2011 року на суму 150 328,63 грн.

По вказаним сумам, з урахуванням пункту 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України, який передбачає обовязок податкового органу у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, та сплачених сум заборгованість КМКП «Міськліфт» по податку на додану вартість за 2011 рік становить 2 560 913,57 грн. та по податку з доходів фізичних осіб 207 945,93 грн.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Керуючись зазначеною вище нормою, за порушення вимог чинного законодавства відповідачу була нарахована пеня, за несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 310 912,10 грн. та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6 886,68 грн.

Відповідно до п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

31.08.2011 року Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області була проведена документальна невиїзна перевірка з питання дотримання строків сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість про несвоєчасну сплату податкового зобовязання, під час якої виявлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобовязання за грудень 2008 року, період з січня 2009 року по травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року та лютий 2009 року. За результатами перевірки складено акт №5446/170/1640/13427102 від 31.08.2011 року та прийнято податкове повідомлення рішення №0005431502 від 09.09.2011 року на суму 374 868,04 грн., яке отримане відповідачем 13.09.2011 року.

У відповідності до п.57.3 ст.57 зазначеного Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкове повідомлення рішення №0005431502 від 09.09.2011 року на суму в адміністративному порядку не оскаржувалось відповідачем та у встановлені податковим законодавством України строки, визначене контролюючим органом податкове зобовязання в розмірі 374 868,04 грн. не сплачене КМКП «Міськліфт».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що сума несплаченого податкового боргу з податку на додану вартість складає 4 159 449,81 грн. та з податку на доходи фізичних осіб 214 539,61 грн.

Згідно із пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року, який діяв до набрання чинності Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

22.08.2002 року позивачем було сформовано першу податкову вимогу № 1/1201 на суму 1 471,69 грн. (отримано відповідачем 22.08.2002 року) та 03.10.2002 року сформовано другу податкову вимогу №2/1272 на суму 10 094,59 грн. (отримано відповідачем 03.10.2002 року). Станом на момент розгляду справи зазначені вимоги є не відкликаними.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 цього Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, зокрема, визначений ст.96 ПК України.

Відповідно до п.96.1 ст.96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Судом встановлено, що Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області були направлені подання від 14.02.2011 року №3874/10/240, від 18.01.2011 року №1338/10/240 та від 11.02.2011 року №3749/10/240 щодо виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків.

Крім того, 18.01.2011 року податковий орган звертався до міського голови м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вілкула Ю.Г. з поданням №8339/10/240 про розгляд питання щодо розірвання контракту з керівником підприємства КМКП «Міськліфт», який допустив податковий борг по платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Проте, позитивного результату на зазначені звернення податковим органом отримано не було та кошти на сплату податкового боргу із місцевого бюджету не виділялись.

З огляду на вищевикладене, податковим органом були вчиненні всі передбачені чинним законодавством України заходи щодо стягнення з КМКП «Міськліфт» заборгованості.

Тому, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо невірного обрання податковим органом порядку стягнення податкового боргу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції до Криворізького міського комунального підприємства «Міськліфт» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути до бюджету кошти Криворізького міського комунального підприємства «Міськліфт» з рахунків у банках обслуговуючих платника податків у розмірі податкового боргу на загальну суму 4 374 282,42 грн. в т.ч. 4 159 449,81 грн. податку на додану вартість та 214 832,61 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16.04.2012 року

Суддя В.В. Горбалінський