Постанова № 23924479, 26.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/15694/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Аврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ім. М.С. Сургая)

до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 року №0004541540/11902/10/15-013, №0004531540/11894/10/15-013

за участю представника позивача Попової К.М.

представника відповідача Воробцової І.В.

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ім. М.С. Сургая) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 року №0004571540/11890/10/15-013, №0004461540/11888/10/15-013, №0004491540/11906/10/15-013, №0004541540/11902/10/15-013, №0004501540/11895/10/15-013,№0004551540/11892/10/15-013, 0004511540/11893/10/15-013, №0004531540/11894/10/15-013.

Ухвалою суду від 22.03.2012 були роз'єднані в окремі провадження позовні вимоги щодо визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011року №0004571540/11890/10/15-013, № 0004461540/11888/10/15-013, №0004491540/11906/10/15-013, №0004501540/11895/10/15-013,№0004551540/11892/10/15-013, 0004511540/11893/10/15-013. Вимоги про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 року №0004541540/11902/10/15-013, №0004531540/11894/10/15-013 розглянуті у цій справі.

Ухвалою від 26.04.2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі його правонаступником Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2009 - 2010 роках в рахунок сплати поточних зобов'язань плати за землю в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач наводить, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобов'язань, є неправомірними. Відповідач за твердженням позивача не вправі самостійно визначати зобов'язання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення та скасувати їх.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав. Вважає, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобов'язань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв'язку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 49681,64 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Просив суд в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, ЄДРПОУ 33161769. Одним з відокремлених підрозділів позивача є ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ім. М.С. Сургая», який перебуває на податковому обліку у відповідача як платник земельного податку.

Відповідачем проведені невиїзні документальні перевірки ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ім. М.С. Сургая Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету про що складені акти:

- від 12.07.2011 року № 326/15-014-5 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 № 0004541540/11902/10/15-013. Цим повідомленням - рішенням відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 305 календарних днів визначений штраф у сумі 27972,10 грн.;

- від 12.07.2011 року № 324/15-014-5 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 № 0004531540/11894/10/15-013. Цим повідомленням - рішенням відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 305 календарних днів визначений штраф у сумі 21709,54 грн.

Позивач оскаржує зазначені податкові повідомлення-рішення повністю.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинний до 01.01.2011 року) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Щодо податку на землю строки його сплати врегульовані спеціальними нормами права, а саме ст.17 Закону України «Про плату за землю».

Згідно з нею податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого застосовані санкції за спірними повідомленнями-рішеннями, передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

· при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

· при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

· при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу з податку за землю, що зазначений у актах перевірки, а платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи, здійснював оплату податкових зобов'язань з податку на землю за інші періоди.

Як вбачається з акту перевірки від 12.07.2011 року № 326/15-014-5, висновки про порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань ґрунтується на тому, що ним не сплачені зобов'язання, граничний строк яких становить 30.03.2009р., 30.11.2009р., 31.08.2009р., 30.09.2009р., 30.12.2009р.., 01.02.2010р, 02.03.2010р, 30.10.2008р,. 30.01.2009р., 30.04.2009р., 30.06.2009р., 30.07.2009р., 30.10.2009р., 01.06.2009р., 30.03.2010р., 30.12.2008р., 01.12.2008р., 02.03.2009р.(а.с.37-38).

У якості доказів погашення цих зобов'язань відповідач виходив з наступних платіжних доручень: № 883 від 26.08.2009р., №898 від 27.08.2009р. та №887 від26.08.2009р., №1383 від 29.09.2009р., 1391 від 29.09.2009 року, № 1790 від 28.10.2009р., №2057 від 26.11.2009 року, № 2059 від 26.11.2009р., №2447 від 28.12.2009р., № 2459 від 28.12.2009 року, №2841 від 29.01.2010 року, №2843 від 29.01.2010р. № 3151 від 24.02.2010 року, № 3168 від 24.02.2010р. № 3617 від 25.03.2010р., №3987 від 25.03.2010 року, 4032 від 26.04.2010 оку № 4427 від 26.05.2010 року №4412 від 26.05.2010 року №4848 від 20.06.2010 року №4882 від 30.06.2010 року, № 224 від 30.07.2010 року, №195 від 30.07.2010 року, № 741 від 26.08.2010 року № 753 від 26.08.2010 року, № 3681 від 30.09.2010 року, № 3695 від 30.09.2010 року №4933 від 29.10.2010 року № 4881 від 29.10.2010 року, №6403 від 30.11.2010 року №6391 від 30.11.2010 року, №7629 від 29.12.2010 року, №7629 від 29.12.2010 року. Це підтверджується карткою особового рахунку позивача та письмовим поясненнями відповідача щодо розрахунку штрафних санкцій.

Втім, цими платіжними дорученнями позивач здійснив оплату податкових зобов'язань з податку на землю за інші податкові періоди: липень 2009 року - листопад 2010 року, що підтверджується змістом графи «призначення платежу», цих платіжних дорученнях (а.с. 57-65).

А як вбачається з акту перевірки від 12.07.2011 року № 324/15-014-5, висновки про порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань ґрунтується на тому, що ним не сплачені зобов'язання, граничний строк яких становить 30.03.2010р., 30.11.2009р., 31.08.2009р., 30.09.2009р., 01.12.2008р., 02.03.2010р, 30.10.2008р,. 30.01.2009р., 30.04.2009р., 30.06.2009р., 30.07.2009р., 30.10.2009р., 01.06.2009р., 30.12.2009р., 30.03.2010р., 30.12.2008р., 01.02.2010р., 02.03.2010р., (а.с.47-48).

У якості доказів погашення цих зобов'язань відповідач виходив з наступних платіжних доручень: № 886 від 26.08.2009р., №897 від 27.08.2009р., № 1382 від 29.09.2009р., № 1788 від 28.10.2009р., № 2058 від 26.11.2009р., № 2445 від 28.12.2009р., № 2842 від 29.01.2010р., № 3166 від 24.02.2010р., №3150 від 24.02.2010 року, № 3588 від 25.03.2010р., № 3985 від 26.04.2010р., №223 від 30.07.2010р., № 750 від 26.08.2010р., № 3694 від 30.09.2010р., № 4428 від 26.05.2010 року, №6390 від 30.11.2010р., №7622 від 29.12.2010р., №1388 від 29.09.2009р., № 1783 від 28.10.2009р., №2458 від 28.12.2009р., №2839 від 29.01.2010р., 3615 від 25.03.2010р., №4031 від 26.04.2010р., №4410 від 26.05.2010, №4846 від 30.06.2010р., № 4879 від 29.10.2010 року, №4842 від 30.06.2010р №194 від 30.07.2010р., №737 від 26.08.2010р., №3679 від 30.09.2010р., №4931 від 29.10.2010р., №7627 від 29.12.2010р.

Втім, цими платіжними дорученнями позивач здійснив оплату податкових зобов'язань з податку на землю за інші податкові періоди: липень 2009 року - листопад 2010 року, що підтверджується змістом графи «призначення платежу», цих платіжних дорученнях (а.с. 75-83).

Відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення інших зобов'язань, у зв'язку з чим у позивача виник податкових борг, за несплату якого застосовані штрафні (фінансові) санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, якими застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон «Про порядок погашення…»). Як вже зазначалося згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більше ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено - «податок на землю» та періоди, за які сплачуються суми. Ці податкові періоди відрізняються від тих, що зазначені у актах перевірки.

Зважаючи на це, висновки актів перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У зв'язку з цим прийняті на підставі цих актів податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов'язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Крім того суд зазначає, що перевірка позивача проводилася у 2011 році, під час дії Податкового кодексу України. Відповідно до п.11 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій. А відтак і застосовуватися штрафні санкції повинні були за нормою статті 126 цього Кодексу. Згідно з нею у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Але всупереч цієї норми інспекцією були застосовані штрафні санкції до відповідача у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, які були передбачені п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення…».

Це додаткового свідчить про неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ім. М.С. Сургая) до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 року №0004541540/11902/10/15-013, №0004531540/11894/10/15-013 задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі від 13.07.2011 року №0004541540/11902/10/15-013, №0004531540/11894/10/15-013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ім. М.С. Сургая) (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) судові витрати з судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 26 квітня 2012р. Постанова складена у повному обсязі 03 травня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.