Постанова № 23924129, 03.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/3521/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представника позивача Переверзева І.В. представника позивача Божинського О.П. представника відповідача Липенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія»до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2009 року № 0001372301/0, прийняте Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу», Постанову Кабінету Міністрів України»від 21.05.2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 16, п. 20 Наказу Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому позивач зазначає, що в порушення законодавства співробітники відповідача приступили до перевірки без надання копії рішення суду про надання дозволу для проведення позапланової виїзної перевірки. Позивачу не було видано припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень. Відповідач має право приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від одержання приписів про усунення виявлених порушень. Відповідно до наказу № 4 від 12.11.2007 року про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики на 2007 рік позивачем був встановлений метод оцінки вибуття запасів -ФІФО. У акті перевірки відповідач зазначив, що оцінка собівартості реалізованих товарів по підприємству повинна бути здійснена по методу -ціна продажу.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року здійснено заміну відповідача -Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську -належним відповідачем - Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.05.2009 року головою ДПА у Дніпропетровській області начальнику ДПІ у м. Дніпродзержинську було надано доручення про проведення службового розслідування, яким на підставі доповідної записки заступника начальника управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Дніпропетровській області було зобов'язано організувати проведення службового розслідування стосовно повноти вжитих заходів, достовірності винесених висновків державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у м. Дніпродзержинську під час проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія»за період з 17.07.2007 р. по 30.09.2008 р., а також у разі наявності підстав призначити та провести позапланову перевірку ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія»(а.с. 186).

Наказом начальника ДПІ у м. Дніпродзержинську від 12.06.2009 року № 568 у зв'язку з проведенням службового розслідування було вирішено провести позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія»з 16.06.2009 року по 30.06.2009 року за період з 17.07.2007 р. по 30.09.2008 р. (а.с. 10).

Наказом начальника ДПІ у м. Дніпродзержинську від 30.06.2009 року № 632 позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» продовжено на 2 робочих дні з 01.07.2009 року по 02.07.2009 року (а.с. 11).

На підставі направлень від 16.06.2009 року № 590 та від 01.07.2009 року № 645 посадовими особами ДПІ у м. Дніпродзержинську проведено позапланову перевірку ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія», за наслідками якої було складено Акт від 07.07.2009 року № 3182/114/23/35281642 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.07.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2007 року по 30.09.2008 року.

На підставі вказаного акту перевірки 14.07.2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001372301/0, яким позивачу визначено суму податкового з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 84944 грн. (основний платіж - 59668 грн., штрафні (фінансові) санкції -25276 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з п. 8 ч. 6 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

При цьому частиною 8 статті 111 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

З огляду на викладене доводи позивача про те, що в порушення законодавства співробітники відповідача приступили до перевірки без надання копії рішення суду про надання дозволу для проведення позапланової виїзної перевірки є необґрунтованими та судом не враховуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05. 2009 року N 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» було, зокрема, встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності: до 31 грудня 2010 р.: установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням; видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути);

не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

Проте, як вбачається із змісту вказаної Постанови її дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час відносини в процесі контролю за дотриманням податкового законодавства не належать до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальним законодавством, і зокрема, Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

За таких обставин, доводи позивача про ненадання йому відповідачем припису про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, а також про те, що відповідач мав право приймати рішення про застосування фінансових санкцій лише у разі невиконання ним протягом 30 діб від одержання припису про усунення виявлених порушень є необґрунтованими та не враховуються судом.

У Акті позапланової перевірки від 07.07.2009 року № 3182/114/23/35281642 зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»показників за період з 17.07.2007 р. по 30.09.2008 р. у загальній сумі 498426 грн., у тому числі: 2007 рік -101210 грн., 2008 рік -397216 грн., встановлено, що при визначенні приросту/убутку запасів ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» оцінка вибуття та списання однорідних запасів в податковому та бухгалтерському обліку здійснюється згідно П(С)БО № 9 по методу FIFO. В ході проведеного аналізу бухгалтерського рахунку 28 «Товари»встановлено, що балансова вартість товарів на кінець місяця визначена без врахування торгових націнок, як: залишок на початок місяця + вартість товару, який надійшов від постачальників на склад за місяць -вартість реалізованого товару без урахування торгових націнок. Сума торгової націнки на реалізовані товари згідно даних бухгалтерського рахунку 285 «торгова націнка»з урахуванням знижок складає: IV квартал 2007 р. -10352,46 грн. (12,65%), І квартал 2008 р. -32426,82 грн. (11,41%), ІІ квартал 2008 року -76431,10 грн. (10,08%), ІІІ квартал 2008 р. - 119206,54 грн. (9,97%). Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»собівартість реалізованих товарів -різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Приріст балансової вартості товарів за даними перевірки складає за 2007 рік -103298 грн. та за 2008 рік -633798 грн. Вищезазначене порушення призвело до заниження валових доходів на суму 238671 грн., в т.ч. 2007 рік -2088 грн., 3 квартал 2008 року -236583 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 17.07.2007 року по 30.09.2008 року встановлено його заниження всього у сумі 59668 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

У відповідності з пп. 5.9. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (надалі - П(С)БО 9) придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

При цьому згідно п. 6 П(С)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

У пункті 9 П(С)БО 9 визначено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, суми ввізного мита, суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству, транспортно-заготівельні витрати, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Згідно п. 16 П(С)БО 9 при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

При цьому п. 20 П(С)БО 9 визначено, що оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Згідно п. 22 П(С)БО 9 оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що для визначення приросту (убутку) балансова вартість запасів на кінець періоду порівнюється з балансовою вартістю запасів на початок звітного періоду. При наявності приросту (убутку) запасів платник податків уточнює валові доходи у разі приросту запасів або валові витрати у разі убутку запасів.

При цьому балансова вартість запасів (товарів)є їх собівартість, яка складається з фактичних витрат, перелік яких наведено у п. 9 П(С)БО 9.

Інший порядок оцінки собівартості товарів встановлений лише для методу ціни продажу, який полягає в тому, що собівартість реалізованих товарів визначається не як сума фактичних витрат, а як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія»від 12.11.2007 року № 4 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики в 2007 році»встановлено метод оцінки вибуття запасів -при відпуску товарів в реалізацію -метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО),

Наказом директора ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія»від 02.01.2008 року № 1«Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики в 2008 році»також встановлено метод оцінки вибуття запасів -метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО),

З огляду на викладене, застосування відповідачем для визначення приросту (убутку) запасів позивача порядку оцінки собівартості запасів (товарів) не як суми фактичних витрат, а як різниці між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари є безпідставним і методологічно помилковим.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного та зважаючи на характер порушень, допущених відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.07.2009 року № 0001372301/0.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2009 року № 0001372301/0, прийняте Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -03.05.2012 р.

Суддя О.В. Серьогіна