Постанова № 23923867, 13.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

13 березня 2012 р. (17:35 год.) Справа №2а-14211/11/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Північне машинобудівельне підприємство"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними та скасування наказу і дій

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №1277 від 27.12.2011р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №150/10/10-024 від 05.03.2012р.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Північне машинобудівельне підприємство" (далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.10.2011р. № 0001122304; визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в м. Євпаторії від 14.06.2011р. № 1207/23-4 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Представництва ВАТ "ВО "СЕВМАШ" ОЛЦ Пансіонат "Северный"; визнання протиправними дій ДПІ в м. Євпаторії АР Крим по проведенню позапланової перевірки Представництва ВАТ "ВО "СЕВМАШ" ОЛЦ Пансіонат "Северный" про підтвердження відомостей, які мали правові відносини с платником ПП "Стар-Гоу" з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій по ПДВ за квітень 2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України та помилково зроблені висновки про безтоварний характер господарських операцій позивача із ПП "Стар Гоу". Позивач підкреслює, що товарність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.11.2011 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.03.2012р. було замінено первісного відповідача Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Ухвалою суду від 13.03.2012р. було позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Північне машинобудівельне підприємство" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в м. Євпаторії від 14.06.2011р. № 1207/23-4 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Представництва ВАТ "ВО "СЕВМАШ" ОЛЦ Пансіонат "Северный" та визнання протиправними дій ДПІ в м. Євпаторії АР Крим по проведенню позапланової перевірки Представництва ВАТ "ВО "СЕВМАШ" ОЛЦ Пансіонат "Северный" про підтвердження відомостей, які мали правові відносини с платником ПП "Стар-Гоу" з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій по ПДВ за квітень 2011р. - залишити без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення -рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

"Представництво ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальний центр пансіонат "Северний" є структурним підрозділом ВАТ "Виробниче об'єднання "Північне машинобудівельне підприємство" Російської Федерації, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Євпаторія АР Крим; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 25.04.2005 р. № 00301403, індивідуальний податковий номер -165151501059.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторія АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка "Представництва ВАТ "ВО "СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувального центру пансіонату "Северний" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Стар Гоу", з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011р.

За результатам перевірки було складено акт №2214/23-4/16515153 від 04.10.2011 року, за висновками якої встановлено порушення:

- п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, що привело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні 2011р. на суму 4906,66 грн.;

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснений ОЛЦ Пансіонат "Северний" з зазначеним у акті постачальником.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2011 року №0001122304 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 4906,66 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4906,66 грн. "Представництву ВАТ "ВО "СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальному центру пансіонату "Северний", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність виконання договору, укладеного між позивачем та ПП "Стар Гоу" (інн366477901244), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, "Представництво ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальний центр пансіонат "Северний" (Покупець) мав господарські відносини з ПП "Стар Гоу" (Продавець) на підставі договору купівлі-продажу № 57 від 24.03.2011 року.

Відповідно до умов договору Продавець поставляє, а Покупець купує наступну продукцію: шафу для посуди (200*2490*600), шафу для посуди (2200*1500*500), шаф-буфет (2200*1500*500), столешніцу(4 шт.).

Відповідно до п. 2.1 Покупець перераховує Продавцю вартість продукції шляхом оплати у розмірі відповідно до Договору, що встановлює: 36800,00 грн., у тому числі ПДВ - 6133,33 грн. протягом 5 банківських днів з моменту укладення договору.

Пунктом 7.1 Договору вбачається, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору ПП "Стар Гоу" (інн 366477901244) були виписані рахунок-фактура № 113/03 від 23.03.2011р. року на загальну суму 36800,00 гривень, в тому числі ПДВ -6133,33 гривень, товарно-транспортна накладна № 1 від 14.04.2011 року на загальну суму 36800,00 гривень, в тому числі ПДВ -6133,33 гривень, видаткова накладна №14/04 від 05.04.2011 року на загальну суму 36800,00 гривень, в тому числі ПДВ -6133,33 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №1117 від 05.04.2011р. (призначення платежу - за меблі відповідно рахунку №113/03 від 23.03.2011р. у сумі 30666,67 грн., ПДВ-20% ) позивачем була сплачена сума у розмірі36800,00 грн., в тому числі ПДВ -6133,33 грн.

Таким чином, судом встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені "Представництвом ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальним центром пансіонатом "Северний", зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок виконавця -ПП "Стар Гоу".

Судом встановлено, що позивачем від ПП "Стар Гоу" була отримана податкова накладна №14 від 05.0.4.2011 року на загальну суму - 36800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6133,33 грн.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ПП "Стар Гоу" в квітні 2011 року.

Судом встановлено, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (квітень 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100291926 (а.с. 34) і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за циєю операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом квітня 2011р. у зв'язку з придбанням товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрованим як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що згідно акту №2214/23-4/16515153 від 04.10.2011 року при співставленні звітних даних програмного продукту з даними декларації з ПДВ і розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відхилення податкового кредиту у сумі 4906,66 грн. Тобто, виходячи зі змісту акту, податковий орган не заперечував та не спростовує факт здійснення господарських операцій позивачем з визначеними контрагентами, а єдиною підставою для висновків щодо зменшення позивачу суми податкового кредиту та, як слідство, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та прийняття спірного податкового повідомлення рішення є не відображення контрагентом позивача у податкової звітності податкових зобов'язань відносно позивача.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що, зокрема ПП "Стар Гоу" були відображенні податкові зобов'язання у податковому обліку по взаємовідносинам з позивачем, що спростовує висновки податкового органу, викладені в аті.

Стосовно посилання відповідача на нікчемність договору купівлі-продажу №57 24.03.2011р. суд вказує наступне.

Перевіряючи в ході проведення перевірки прийшли до висновку що підприємство протягом квітня 2011р., не здійснювало фінансово-господарську діяльність, у зв'язку з відсутністю як бази та і об'єкту оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про неможливість здійснення господарського договору на постачання товарів. Посадові особи відповідача в акті перевірки посилались на те, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині ненодерження вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в правочинах, здійснених постачальниками та покупцями, а отже-є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Позивач при проведені господарської операції зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, тому доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4906,66 грн. у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований позивачем відповідно до норм Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.03.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 19.03.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 17.10.2011р. № 0001122304, яким "Представництву ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальному центру пансіонату "Северний" визначена сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4906,66 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь "Представництва ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувального центру пансіонату "Северний", судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.