Ухвала суду № 23923644, 17.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/9018/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська торговельно-промислова компанія "Нектон" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1870/9018/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська торговельно-промислова компанія "Нектон"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сумська торговельно-промислова компанія "Нектон" (далі по тексту позивач, ТОВ СТПК "Нектон") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009411502/0/75731 від 22.09.2011 р. про збільшення грошового зобов'язання по платежу орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 21705, 12 грн., з яких: 21704, 12 грн. основний платіж, 1, 00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 р. по справі №2а-1870/9018/11 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч .1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмово провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, між ТОВ СТПК "Нектон" та Сумською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки від 02 липня 2001 р. (а. с. 51-52), яким позивачу була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 8978 кв. м. за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 18. Зазначена земельна ділянка була надана строком до 18 квітня 2011 року під розміщення адміністративного приміщення (комерційна діяльність). Згідно п. 2.3 договору позивач зобов'язувався щорічно вносити орендну плату в розмірі 2478, 71 грн. на місяць.

Згодом, ДПІ в м. Суми було проведено камеральну перевірку податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік ТОВ СТПК "Нектон".

За результатами вказаної перевірки, відповідачем 05 вересня 2011 року складений акт № 6554/152/23993765 (а.с. 6), згідно якого ДПІ в м. Суми дійшла висновку про порушення позивачем п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-квітень 2011 року на суму 21704, 12 грн.

Не погоджуючись з указаним актом перевірки, ТОВ СТПК "Нектон" подало ДПІ в м. Суми заперечення № 45 від 13.09.2011 року (а.с. 30), за результатами розгляду яких, згідно відповіді від 19.09.2011 р. (а.с. 31-32), висновки щодо заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-квітень 2011 року залишились незмінними.

На підставі зазначених висновків, ДПІ в м. Суми було винесено податкове повідомлення-рішення №0009411502/0/75731 від 22.09.2011 року (а. с. 7), яким ТОВ СТПК "Нектон" збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на суму 21705, 12 грн., з яких: 21704, 12 грн. за основним платежем, 1, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та 03 жовтня 2011 року подав первинну скаргу ДПА в Сумській області (а.с. 33-34), за результатами розгляду якої, згідно рішення від 14 жовтня 2011 року (а.с. 35-36), податкове повідомлення-рішення залишилось без змін, а скарга без задоволення. Повторна скарга ТОВ СТПК "Нектон", подана ДПА України 20 жовтня 2011 року (а.с. 37-38), також, згідно рішення від 14 листопада 2011 року (а.с. 39-41), залишилась без задоволення, а розмір збільшеного грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб без змін.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості та правомірності винесеного ДПІ в м. Суми податкового повідомлення-рішення №0009411502/0/75731 від 22.09.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки Державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 21705, 12 грн., в тому числі: за основним платежем 21704, 12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. (а. с. 7) з огляду на наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Так, підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України), не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, а тому, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення №0009411502/0/75731 від 22.09.2011 року прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності винесеного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 21704,12 грн..

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія вважає, що позивачем не доведено неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем.

За таких обставин, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська торговельно-промислова компанія "Нектон" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1870/9018/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.