Ухвала суду № 23923577, 26.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/6991/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012р. по справі № 2а-1670/6991/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Моторс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс" (далі - позивач, ТОВ "Полтава Моторс") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000362310 від 22.03.2011 року, № 0000392310 від 22.03.2011 року, № 000412310 від 22.03.2011 року, № 0000641702 від 22.03.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012р. по справі № 2а-1670/6991/11 позов задоволено частково.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Полтава-моторс", є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість з 02.09.2008 року згідно свідоцтва № 100136724, індивідуальний податковий номер 360662316018.

У термін із 28.01.2011 року по 17.02.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-моторс", код ЄДРПОУ 36066239, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.08.2008 року по 30.09.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 24.02.2011 року № 1311/23- 5/36066239 (том 1 а.с. 26-45).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 4.1.1, 4.2.3, 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 411751 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року занижено у сумі 19669 грн., за 1 квартал 2009 року занижено у сумі 41424 грн., за 2 квартал 2009 року занижено у сумі 124764 грн., за 3 квартал 2009 року занижено у сумі 100586 грн., за 4 квартал 2009 року занижено у сумі 5519 грн., за 1 квартал 2010 року занижено у сумі 143677 грн., за 2 квартал 2010 року завищено у сумі 102425 грн., за 3 квартал 2010 року занижено у сумі 78539 грн.; пп.3.1 ст. 3, п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 519209 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2008 року завищено на суму 176 грн., за березень 2008 року занижено на суму 19358 грн., за липень 2008 року завищено на суму 226 грн., за серпень 2008 року завищено на суму 845 грн., за вересень 2008 року занижено на суму 27474 грн., за листопад 2008 року занижено на суму 46528 грн., за грудень 2008 року занижено на суму 60095 грн., за січень 2010 року завищено на суму 424 грн., за лютий 2010 року занижено на суму 59046 грн., за березень 2010 року занижено на суму 36706 грн., за квітень 2010 року завищено на суму 724 грн., за травень 2010 року завищено на суму 579 грн., з червень 2010 року завищено на суму 1122 грн., за серпень 2010 року занижено на суму 160779 грн., за вересень 2010 року занижено на суму 113319 грн.; п.п. 4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.10.1, пп. 9.10.3 п. 9.10, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 6592 грн. 05 коп.; п. 2.11, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, а саме: безпідставно врахованих до авансових звітів працівників підприємства, витрати яких не підтверджені документально на загальну суму 12463 грн. 60 коп.

Позивач, не погодившись з висновками акту, подав до ДПІ у м. Полтаві письмові заперечення (вх. № 6155/10 від 11.03.2011 року) з відновленими первинними документами на підтвердження господарських правовідносин з TOB "Будінвест плюс" та TOB "Автоінтернешинил" (том 1 а.с.106).

Відповідачем прийнято та враховано документи по взаємовідносинам з TOB "Автоінтернешинил", та відповідно зменшено суму донарахованого грошового зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість.

Проте, відповідачем не взято до уваги первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні по взаємовідносинам з TOB "Будінвест плюс"(том 3 а.с. 46).

З урахуванням зазначеного 22.03.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято: податкове повідомлення -рішення форми "С" № 0000412310 (том 1 а.с. 62), яким до TOB "Полтава-моторс" застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 12463 грн. 60 коп.; податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0000392310 (том 1 а.с. 63), яким TOB "Полтава-моторс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість " в розмірі 233100 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 186480 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 46620 грн.; податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0000641702/0 (том 1 а.с. 64), яким TOB "Полтава-моторс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників " в розмірі 10510 грн. 36 коп., у тому числі, за основним платежем - в сумі 6592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 13918 грн. 31 коп.; податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0000362310 (том 1 а.с. 65), яким TOB "Полтава-моторс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 461918 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 369534 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 92384 грн.

У зв'язку з надходженням від TOB "Полтава-моторс" скарги від 01.04.2011 р., відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка TOB "Полтава- моторс" з питань податкового законодавства, що стали предметом оскарження у зверненні TOB "Полтава-моторс" від 01.04.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 29.04.2011 року № 3736/23-5/36066239 (том 1 а.с.103,104).

Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів: п. 4.1.1, п. 4.1.2, п. 4.1.6 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 369534 грн.: за 4 квартал 2008 року занижено у сумі 19669 грн.; за 1 квартал 2009 року занижено у сумі 41424 грн.; за 2 квартал 2009 року занижено у сумі 124763 грн.; за 3 квартал 2009 року занижено у сумі 100586 грн.; за 4 квартал 2009 року занижено у сумі 5519 грн.; за 1 квартал 2010 року занижено у сумі 143677 грн.; за 2 квартал 2010 року завищено у сумі 102425 грн.; за 3 квартал 2010 року занижено у сумі 36322 грн.; п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 186480 грн.: за лютий 2009 року завищено на суму 176 грн.; за липень 2009 року завищено на суму 226 грн.; за серпень 2009 року завищено на суму 845 грн.; за вересень 2009 року завищено на суму 671 грн.; за листопад 2009 року занижено на суму 6320 грн.; за грудень 2009 року занижено на суму 33609 грн.; за січень 2010 року завищено на суму 424 грн.; за лютий 2010 року занижено на суму 59046 грн.; за березень 2010 року занижено на суму 36706 грн.; за квітень 2010 року завищено на суму 724 грн.; за травень 2010 року завищено на суму 579 грн.; за червень 2010 року завищено на суму 1122 грн.; за серпень 2010 року занижено на суму 10171 грн.; за вересень 2010 року занижено на суму 45395 грн.

За результатами розгляду скарги позивача від 01.04.2011 року Державною податковою адміністрацією у Полтавській області прийнято рішення від 27.05.2011 року № 1348/10/25- 016, яким податкове повідомлення -рішення № 0000641702 від 22.03.2011 року скасовано в частині штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2270 грн. 31 коп. та скаргу в цій частині задоволено. Інші податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (том 1 а.с. 14-25).

Позивач оскаржив дане рішення та податкові повідомлення -рішення до Державної податкової служби України, проте, рішенням ДПС України від 20.07.2011 року № 13104/6/25-0415 скарга позивача залишена без розгляду у зв'язку з порушенням 10-денного строку для подання такої скарги (том 1 а.с. 12-13).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року № 0000392310 та від 22.03.2011 року та № 0000362310 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного

З матеріалів справи слідує, що відповідач не взяв до уваги первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні по господарським відносинам позивача з TOB "Будінвест плюс", які були надані позивачем до ДПІ у м. Полтаві з письмовими запереченнями (лист за вх. № 6155/10 від 11.03.2011 року) після складення акту першої перевірки від 24.02.2011 року № 1311/23-5/36066239, але до прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та позивачу визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (том 1 а.с. 106, том 3 а.с. 46).

Разом з тим, відповідачем було прийнято та враховано документи, надані позивачем до ДПІ у м. Полтаві тим самим листом за вх. № 6155/10 від 11.03.2011 року по господарським відносинам з TOB "Автоінтернешинил", та відповідно зменшено суму донарахованого грошового зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість.

Відповідач обґрунтовує не врахування документів по взаємовідносинах з TOB "Будінвест плюс" безтоварністю господарської операції, не декларуванням TOB "Будінвест плюс" податкових зобов'язань по взаємовідносинам з TOB "Полтава-моторс", а також тим, що TOB "Полтава-моторс" та TOB "Будінвест плюс" є пов'язаними особами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових витрат є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

З матеріалів справи слідує, що 14 листопада 2008 року між позивачем в особі директора Міщенко A.B. (орендар) та TOB "Будінвест плюс" в особі директора Фетч В.П. (орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 5 (№ 11/08), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкову оренду приміщення АЗС, СТО та автосалону за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 107, загальною площею 1809,6 кв.м з метою виконання господарської діяльності (пункти 1.1, 1.2, 2.1 договору) (том 3 а.с. 152-153).

Згідно пункту 3.2. даного договору передача приміщення, що орендується, здійснюється актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в оренду. Орендар зобов'язується після підписання договору оренди внести аванс у розмірі 100% від суми орендної плати, встановленої договором, на розрахунковий рахунок орендодавця (пункт 7.1).

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору орендар зобов'язується сплачувати орендодавцеві щомісячно орендну плату з розрахунку 110,52 грн. разом з ПДВ за 1 кв.м (том 3 а.с. 154).

На виконання умов договору приймання-передачу нежитлового приміщення загальною площею 1809,6 кв.м оформлено відповідним актом приймання-передачі орендованого майна від 14.11.2008 року (том 3 а.с. 155).

Позивачем здійснено передплату послуг згідно укладеного договору, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.11.2008 року М» 6,7,8,9 та від 17.11.2008 року № 10, копії яких наявні у матеріалах справи (том 3 а.с. 39, 42, 43, 148, 149) на загальну суму з ПДВ 5072700 грн.

Відповідач у акті перевірки від 29.04.2011 року № 3736/23-5/36066239 вказав, що позивачем надано до перевірки оборотно-сальдові відомості, в яких була відображена передплата за оренду приміщення, здійснена на підставі зазначених вище платіжних доручень (том 1 а.с. 104).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Передачу послуг по оренді позивач підтверджує актами здачі -приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 4400000 грн., у тому числі ПДВ -733333,33 грн.: від 30.12.2008 року, від 30.03.2009 року, від 30.06.2009 року, від 30.09.2009 року, від 30.10.2009 року, від 28.02.2010 року, від 30.03.2010 року, від 30.06.2010 року, від 30.09.2010 року (том 3 а.с. 21-30).

TOB "Будінвест плюс" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 4400000 грн., у тому числі ПДВ -733333,33 грн.: від 30.03.2010 року №№ 1/300310, 1- 1/300310, 2/300310, 3/300310, 4/300910, 5/300310, 6/300910, 7/300910 (том 3 а.с. 31-38).

TOB "Будінвест плюс" включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент видачі позивачу податкових накладних TOB "Будінвест плюс" було зареєстровано платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 348743316012. Свідоцтво платника податку на додану вартість TOB "Будінвест плюс" було анульовано лише 31.05.2010 року.

Ухвалою суду від 17 листопада 2011 року у даній справі було призначено судову економічну експертизу.

Згідно висновку судового експерта Полтавського відділення Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса № 1018, складеного 16 січня 2012 року, (том 1 а.с. 239-245):

Висновки акту Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 1311/23-5/36066239 від 24 лютого 2011 року "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.08. 2008 року по 30.09.2010 року" в частині порушення позивачем вимог: п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.2, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 411751 грн. документально не підтверджуються; п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 519209 грн. документально не підтверджуються.

Висновки акту Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 3736/23-5/36066239 від 29 квітня 2011 року "Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс" з питань податкового законодавства, що стали предметом оскарження у зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс" від 01.04.2011 року", яким встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.2, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 369534 грн. документально не підтверджуються; п.п. 3.1 ст. З, п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 186480 грн. документально не підтверджуються.

Судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса досліджувалися зазначені вище первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам позивача з TOB "Будінвест плюс", що відображено у висновку експерта № 1018, складеному 16 січня 2012 року, та дані документи були враховані при визначенні суми скоригованого валового доходу, скоригованих валових витрат, податку на прибуток, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ (том 1 а.с. 241- 243).

У дослідницькій частині експертного висновку зазначено, що проведеним дослідженням встановлено, що за період з грудня 2008 року по вересень 2010 року розмір податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс" завищено на загальну суму 547133 грн. (а.с.243) та за період 06.08.2008 року по вересень 2010 року розмір податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс" завищено на загальну суму 557369 грн. від того, який було задекларовано підприємством (а.с. 244).

Ухвалою суду від 09.02.2012 року від позивача витребувано докази фактичного надання послуг TOB "Будінвест плюс" на підставі укладеного договору оренди нежитлових приміщень від 14.11.2008 року № 5 (№ 11/08).

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що метою здійснення позивачем оренди приміщень АЗС, СТО та автосалону, що належать на праві власності TOB "Будінвест плюс" та знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 107 є необхідність здійснення статутної діяльності позивача, що включає в себе між іншим, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібну торгівлю автомобілями, автомобільними деталями та приладдям, пальним (том 3 а.с. 68-69). Копія статуту наявна у матеріалах справи (том 3 а.с. 72-78).

Окрім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України TOB "Полтава-моторс" здійснює такі види діяльності за КВЕД: 50.20.1 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 50.10.2 Роздрібна торгівля автомобілями; 50.30.2 Роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним; 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу (том 3 а.с. 79).

На підтвердження фактичного здійснення зазначених видів діяльності у спірному періоді позивачем надано суду копії нарядів-замовлень на ремонт автомобілів, заміну запасних частин, актів приймання-передачі автомобілів, сертифікатів відповідності на відчужувані автомобілі, звітів з реалізації пального, наказів про призначення на посади спеціалістів по обслуговуванню та ремонту автомобілів, тощо (том 3 а.с. 68-69, 82-147).

TOB "Будінвест плюс" листом від 23.03.2011 року за № 13/03 на адресу ДПІ у м. Полтаві також підтвердило господарські відносини з позивачем згідно договору оренди майна (том 3 а.с. 7).

Крім того, у п. 2.3.2 розділу 2 акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 1311/23-5/36066239 від 24 лютого 2011 року зафіксовано, що перевіркою встановлено, що позивач фактично знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Половки, буд. 107 (том 1 а.с. 26-27).

Таким чином, доводи відповідача щодо безтоварності вказаної господарської операції не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, TOB "Будінвест плюс" листом від 23.03.2011 року за № 13/03 на адресу ДПІ у м. Полтаві підтвердило господарські відносини з позивачем згідно договору оренди майна та подало до податкового органу уточнюючу декларацію, у якій відобразило дану господарську операцію. Зазначений лист отримано відповідачем 31.03.2011 року. Копія листа та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення наявні у матеріалах справи (том 3 а.с. 7-9).

Надаючи оцінку доводам відповідача про пов'язаність TOB "Полтава Моторс" та TOB "Будінвест плюс", колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Поняття пов'язаної особи станом на момент виникнення спірних правовідносин наведено у п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юрдична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Позивач та TOB "Будінвест плюс" мають одного засновника, відтак, є пов'язаними особами.

Підпунктом 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (послугами) у спів ставних умовах. З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року від Державної податкової інспекції у м. Полтаві витребувано докази того, що ціна договору, укладеного з TOB "Будінвест-плюс" не відповідає рівню звичайної ціни на такі послуги, що діяли на дату такого продажу.

Відповідачем на виконання вимог ухвали надано копію витягу з рішення 27 сесії міської ради 5 скликання від 23.04.2008 року про затвердження ставки мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. м загальної площі нерухомого майна фізичних осіб в м. Полтаві.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на даний витяг є необґрунтованим, оскільки даним рішенням встановлено мінімальні ставки вартості місячної оренди та дія рішення поширюється виключно на фізичних осіб, в той час як орендоване майно належить юридичній особі та орендується юридичною особою.

Відтак, відповідачем не доведено, що ціна договору, укладеного між позивачем та TOB "Будінвест-плюс", не відповідає рівню звичайної ціни на такі послуги, що діяли на дату такого продажу.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.2, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З урахуванням наведеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000392310 від 22.03.2011 року та № 0000362310 від 22.03.2011 року є необґрунтованими, тобто винесені без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000412310 від 22.03.2011 року та № 0000641702/0 від 22.03.2011 року, колегія суддів виходить з наступного.

З акту перевірки від 24.02.2011 року № 1311/23-5/36066239 вбачається та не заперечується позивачем, що TOB "Полтава-моторс" сплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_5) згідно авансового звіту готівкові кошти за доставку цементу в розмірі 481 грн. (том 1 а.с. 41-42).

Разом з тим, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є платником єдиного податку згідно свідоцтва серії Ж № 953705 від 01.01.2010 року за такими видами діяльності: інші види оптової торгівлі, діяльність агентств нерухомості.

З 01 січня 2004 року набрав чинність Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до пункту 22.10 статті 22 якого визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п.4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно абз. "а"п. 19.2 ст. 19 цього Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, позивач при виплаті доходу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 повинен був сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 72 грн. 15 коп. (481 грн. х 15%).

Із акту перевірки від 24.02.2011 року № 1311/23-5/36066239 вбачається, що позивачем придбано ліжко "Квадро" та матрац "Неолюкс" згідно платіжного доручення № 727 від 22.06.2010 року на загальну суму 2034 грн. (том 1 а.с. 41-42).

Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що ліжко "Квадро" та матрац "Неолюкс" придбано з метою здійснення власної господарської діяльності, а саме: технічного обслуговування та ремонту автомобілів; роздрібної торгівлі автомобілями; роздрібної торгівлі автомобільними деталями та приладдям; роздрібної торгівлі пальним; діяльністю у сфері інжинірингу.

Згідно абз. "а"п. 19.2 ст. 19 цього Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

У порушення вимог п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів в розмірі 305 грн. 10 коп. (2034 грн. х 15%) із коштів, сплачених платіжним дорученням № 727 від 22.06.2010 року за ліжко "Квадро" та матрац "Неолюкс", придбання яких не пов'язане з виробничою необхідністю позивача.

Із акту перевірки від 24.02.2011 року № 1311/23-5/36066239 вбачається, що на протязі 2009 року директору Міщенко A.B. згідно касових ордерів видано під звіт з каси підприємства кошти на відрядження та інші господарські витрати в загальній сумі 29211 грн. 31 коп. (том 1 а.с. 41-42).

Натомість, Міщенком A.B. у перевіряємому періоді надано звіти про використання коштів на загальну суму 15000 грн. 95 коп., з яких підтверджено документами належної встановленої форми та змісту відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на суму 13667 грн. 14 коп.

Таким чином, не підтверджено документально витрати коштів, що видані під звіт Міщенку A.B., у розмірі 1333 грн. 81 коп.

Крім того, відсутні авансові звіти та документи, які підтверджують витрати відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на загальну суму 14210 грн. 36 коп.

Перевіркою також встановлено, що у 2010 році директору підприємства ОСОБА_6 видано під звіт згідно касових ордерів з каси підприємства на відрядження та інші господарські витрати кошти в загальній сумі 30787 грн. 19 коп.

ОСОБА_6 у перевіряємому періоді підтверджено витрати документами належної встановленої форми та змісту відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на загальну суму 18323 грн. 59 коп.

Таким чином, не підтверджено документально витрати коштів, що видані під звіт ОСОБА_6, у розмірі 11538 грн. 60 коп.

Крім того, відсутні авансові звіти та документи, які підтверджують витрати відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на загальну суму 925 грн.

Відповідно до п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

ПІдпунктом "а"п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 цього Закону передбачено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п. 9.10.2. п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідно до абз. "а"п. 19.2 ст. 19 цього Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4201 грн. 16 коп. (1333 грн. 81 коп.+14210 грн.36 коп.+11538 грн.60 коп.+925 грн.) х 15%).

Із акту перевірки від 24.02.2011 року № 1311/23-5/36066239 вбачається, що позивачем у червні 2009 року проведено виплати 21 фізичній особі, праця яких використовувалася позивачем без оформлення трудових відносин. Копія відомості виплат наявна у матеріалах справи (том 1 а.с. 86). При цьому, позивачем не утримувався та не перераховувався до державного бюджету податок з доходів зазначених осіб.

Відповідно до п.п.4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно абз. "а"п. 19.2 ст. 19 цього Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, позивачем у порушення вимог п.п.4.2.1 п. 4.2. ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не утримано на те сплачено до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2013 грн. 64 коп.

Згідно висновку судового експерта Полтавського відділення Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса № 1018, складеного 16 січня 2012 року (том 1 а.с. 245), висновки акту Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 1311/23-5/36066239 від 24 лютого 2011 року "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторе" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.08. 2008 року по 30.09.2010 року" в частині порушення позивачем вимог: п.п. 4.2.1, п.п. 4.2.9, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.10.1, п.п. 9.10.3 п. 9.10, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" несплатою податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 6592 грн. 05 коп. документально підтверджуються.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З огляду на викладене та з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 27.05.2011 року № 1348/10/25-016, яким податкове повідомлення - рішення № 0000641702 від 22.03.2011 року скасовано в частині штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2270 грн. 31 коп. (том 1 а.с. 14-25), податкове повідомлення -рішення № 0000641702 від 22.03.2011 року ґрунтується на вимогах законодавства України.

Перевіркою, за результатами якої складено акт від 24.02.2011 року № 1311/23- 5/36066239, встановлено, що у 2010 році директору підприємства ОСОБА_6 видано під звіт згідно касових ордерів з каси підприємства на відрядження та інші господарські витрати кошти в загальній сумі 30787 грн. 19 коп. ОСОБА_6 у перевіряємому періоді підтверджено витрати документами належної встановленої форми та змісту відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на загальну суму 18323 грн. 59 коп. Відтак, не підтверджено документально витрати коштів, що видані під звіт ОСОБА_6, у розмірі 11538 грн. 60 коп.

Зокрема, відсутні документи, які підтверджують витрати ОСОБА_6 по авансовим звітам від 15.04.2010 р. № 9, від 28.07.2010 р. №49, від 03.07.2010 р. № 35, від 08.07.2010 р. № 36, від 16.07.2010 р. № 39, від 20.07.2010 р. № 43, від 22.07.2010 р. № 44, від 27.07.2010 р. № 45, від 02.08.2010 р. № 50, від 02.08.2010 р. № 51, від 03.08.2010 р. № 57, від 13.08.2010 р. № 58, від 17.08.2010 р. № 60, від 24.09.2010 р. №70.

Крім того, відсутній авансовий звіт та документи, які підтверджують витрати відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на суму 925 грн.

Відповідно до положень п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Пунктом 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, встановлено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Згідно висновку судового експерта Полтавського відділення Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 1018, складеного 16 січня 2012 року (том 1 а.с. 245) висновки акту Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 1311/23-5/36066239 від 24 лютого 2011 року "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторе" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.08. 2008 року по 30.09.2010 року" в частині порушення позивачем вимог: п. 2.11 та п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, в результаті чого безпідставно враховано до авансових звітів працівників підприємства, витрати на загальну суму 12463 грн. 60 коп. документально підтверджуються.

Указом Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неврахування доводів позивача щодо того, що адміністративно- господарські санкції застосовано відповідачем у порушення строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на момент вчинення позивачем порушення) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", що набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 250 доповнено частиною другою такого змісту: "2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".

Порушення, за які відповідачем накладено фінансові санкції були вчинені у період з 15.04.2010 року по 24.09.2010 року, вказані порушення виявлені перевіркою 24.02.2011 року (акт від 24.02.2011 року № 1311/23-5/36066239) та адміністративно-господарські санкції до позивача застосовано 22.03.2011 року податковим повідомленням-рішенням № 0000412310.

Отже, податкове повідомлення - рішення № 0000412310 від 22.03.2011 року, яким до ТОВ "Полтава-моторс" застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 12463 грн. 60 коп., ґрунтується на вимогах законодавства України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012р. по справі № 2а-1670/6991/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.