Ухвала суду № 23921264, 12.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/5591/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі № 2а-1870/5591/11

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування пдаткових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2011 року № 0001311701/0/58133, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 366052грн., за штрафними санкціями - 91513грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001321701/0/58135, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб -349914 грн. 04коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 р. задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001311701/0/58133 від 21.07.2011 року та № 0001321701/0/58135 від 21.07.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 р. та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.7 п. 78.1, п.78.2 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, заяви уповноваженої особи ОСОБА_4, що діє згідно доручення від 06.09.2010р., на проведення перевірки, в зв'язку зі зняттям з обліку платника податків № 26924 від 15.06.2011року, на підставі наказу про організацію позапланової виїзної перевірки № 3334 від 22.06.2011 року та відповідно направлення на перевірку № 1228 від 22. 06.2011 р., виданого ДПІ в м. Суми, фахівцем ДПІ в м. Суми проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.10.2009р. по 01.07.2011р.

За результатами перевірки складено акт № 5258/17-1016/НОМЕР_1/103 від 08.07.2011р., згідно висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_3:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.п.9.12.1 пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 5.1; п.п.5.2.1 п.5.2; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим донараховано до сплати в бюджет податок з доходів фізичних осіб в сумі 349914,04 грн., в т. ч. по періодам: 4кв. 2009р. в сумі - 183562,29 грн.. 2010р. в сумі-166351,75 грн. -

- п.п.7.2.3 п.7.2; п.п. 7.4.1 п.7.4; пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано до бюджету податку на додану вартість по даному порушенню всього 366052,00 грн.., в т. ч. по періодах : за жовтень 2009р. у сумі 74935,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 141833,00грн.; за грудень 2009р. у сумі 20067,00грн.; за березень 2010р. - 7999,00 грн., за квітень 2010р. - 17799,00 грн., за травень 2010р. - 51351,00 грн., за червень 2010р. - 359,00 грн., за липень 2010р. -12771,00 грн., за серпень 2010р. - 8022,00 грн., за вересень 2010р. - 30461,00 грн., за жовтень 2010р. - 106,00 грн., за грудень 2010р. - 349,00 грн.

Неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення

господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1,5 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216. ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1, 3.2 акту перевірки постачальниками та покупцями;

Відсутні об'єкти, які підпадають під визначення згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України та факт поставки товарів згідно ст. 188. Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Суми прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001311701/0/58133 від 21.07.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем -366052 грн., за штрафними санкціями -91513 грн.; № 0001321701/0/58135 від 21.07.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб -349914 грн.04 коп.

Як свідчить акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001311701/0/58133 від 21.07.2011 року, № 0001321701/0/58135 від 21.07.2011 року, з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 здійснював надання послуг по виготовленню бетонних виробів.

Відповідач зазначає, що операції із надання послуг по виготовленню бетону та залізобетонних виробів у ФОП ОСОБА_3 мали безтоварний характер, послуги фактично не надавалися та не отримувалися. Відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в м. Суми проведена позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Сумимостобуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по правовим відносинам з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2008р. по 31.03.2011р. (акт від 29.06.2011року № 4932/2305/21118361). В результаті даної перевірки встановлено нікчемність взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ПРАТ "Сумимостобуд".

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на наступному.

Операції по виготовленню та транспортуванню вищеназваний виробів замовнику в ході даної перевірки не підтверджуються стосовно:

- наявності відповідних трудових ресурсів, а саме: ФОП ОСОБА_3 не мав водія, який би здійснював транспортування готової продукції, натомість згідно пояснень працівників транспортування бетону та готових залізобетонних виробів до замовників здійснювалось водіями ПРАТ "Сумимостобуду",

- місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності, а саме: у ФОП ОСОБА_3 відсутні власні або орендовані земельні ділянки чи промислові майданчики які могли б бути використані для виготовлення бетонних виробів та бетону. Даний факт підтверджується також відсутністю договорів оренди земельних ділянок та відсутністю сплати за землю згідно даних інформаційних баз ДПІ в м. Суми.

Листом управління податкової міліції ДПІ в м. Суми надані докази, отримані в ході слідчо-оперативних заходів, які свідчать про те, що ФОП ОСОБА_3 фактично не надавав послуг з виготовлення залізобетонних виробів. Так, колишній бульдозерист ПрАТ "Сумимостобуд" ОСОБА_6, робітник БРВ ПрАТ "Сумимостобуд" ОСОБА_7, водій ОСОБА_8, копровик ОСОБА_9, бетонник ОСОБА_10, та інші працівники пояснювали, що розподілу виробництва продукції між ФОП ОСОБА_3 та ПрАТ "Сумимостобуд" не було, заробітна плата виплачувалася всім працівникам одночасно одним і тим же касиром, фактично ФОП ОСОБА_3 послуг по виготовленню виробів з бетону не надавав. Згідно акту тематичної перевірки щодо знаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за місцем реєстрації: АДРЕСА_1, не знаходиться, квартира продана іншій особі.

Тому, на думку податкової інспекції, документи, надані ФОП ОСОБА_3 для формування валових витрат та податкового кредиту ПрАТ "Сумимостобуд" мають недостовірну інформацію.

Враховуючи вказані обставини, відповідач дійшов висновку, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні виробничі приміщення та земельні ділянки, складські приміщення, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, що згідно з ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, свідчить про нікчемність та безтоварність угод, укладених ФОП ОСОБА_3 з ПрАТ "Сумимостобуд".

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки про порушення, позивачем вимог законодавства, враховуючи наступне.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послу які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать письмові докази, згідно договору оренди від 01.04.2010року ФОП ОСОБА_3 орендував у ЗАТ "Сумимостобуд" майно, необхідне для виготовлення бетону та залізобетонних виробів (т.2 а.с.29-38).

01.04.2010року ФОП ОСОБА_3, як підрядник, уклав договір із замовником - ЗАТ "Сумимостобуд", на виготовлення бетону, залізобетонних виробів та іншої продукції (т.2 а.с.39-40).

Аналогічний договір ФОП ОСОБА_3уклав із ЗАТ "Сумимостобуд" також 16.06.2008року (т.2 а.с.41-42).

На виконання вказаних угод, ЗАТ "Сумимостобуд" передало ФОП ОСОБА_3 обладнання, необхідне для виготовлення бетону та залізобетонних виробів, що підтверджується актом приймання - передачі (т.2 а.с.31).

З метою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 укладено письмові трудові договори з фізичними особами, які займалися виготовленням бетону, залізобетонних виробів та виконували іншу роботу ( т.1 а.с.239-249).

Також між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Топ-Сервіс", ПП "Марленас" укладено письмові договори на закупівлю цементу для виготовлення бетонних та залізобетонних виробів (т.2 а.с.3-17).

Готові вироби передавалися ПРАТ "Сумимостобуд" та іншим покупцям на підставі актів приймання-передачі товарів із зазначення кількості продукції. По факту надання послуг складені акти приймання-передачі робіт, послуг, ФОП ОСОБА_3 виписувані покупцям видаткові та податкові накладні.

Таким чином посилання відповідача на той факт, що ФОП ОСОБА_3 не мав можливості виготовляти бетон і бетонні вироби через відсутність у нього трудових ресурсів, обладнання та земельної ділянки, є безпідставним. Як зазначає у акті перевірки сам відповідач, ФОП ОСОБА_3 орендував у ПРАТ "Сумимостобуд" споруди, техніку і обладнання, які необхідні для виробництва бетону і бетонних виробів, а саме: бетонно-розчинний вузол, копрову установку, гільйотинні ножиці, навантажувач, бетонозмішувач, станок, зварювальний апарат, вібратор. На орендованому обладнанні та техніці працювали наймані ФОП ОСОБА_3 працівники. Їх кількість досягала 9 осіб, що є свідченням для здійснення діяльності з виготовлення бетону та бетонних виробів. Вказані обставини підтверджуються договорами оренди та трудовими угодами, які зареєстровані у Сумському міському центрі зайнятості.

Відповідно до ст.796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або капітальної споруди, наймачеві надається право користуватися земельною ділянкою, на якій вони знаходяться.

Згідно договору оренди від 01.04.2010року ФОП ОСОБА_3 орендував у ЗАТ "Сумимостобуд" майно, у тому числі виробниче приміщення - бетонно-розчинний вузол, який є капітальною спорудою і позивач мав право користування земельною ділянкою, на якій розташовано БРУ.

Крім того, доказами того, що ФОП ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність з виготовлення бетону та залізобетонних виробів є належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі, документи, підтверджуючі оплату за вироби та надані послуги.

Також, згідно акту № 48 обстеження виробництва від 14.09.2009р., органом з сертифікації продукції ДП "Сумистандартметрологія" обстежено виробництво залізобетонних виробів ФОП ОСОБА_3, за результатами якого зроблений висновок про те, що стан виробництва, організація технічного контролю, метрологічне забезпечення підприємства свідчать про наявність у нього можливостей забезпечити стабільний випуск залізобетонних виробів (т.1 а.с.105-111).

На підставі акту обстеження, ДП "Сумистандартметрологія" видано ФОП ОСОБА_3 сертифікат відповідності на вироблену ним продукцію -палі залізобетонні (т.1 а.с.104).

Підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем угод свідчить акт від 12.01.2010 року про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_3, згідно якого ДПІ в м. Суми не вбачала в діяльності позивача безтоварності господарських операцій та нікчемності правочинів (т.2 а.с.63-78).

Відповідно до вимог ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачений цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Письмові пояснення деяких працівників ПРАТ "Сумимостобуд" в частині того, що у ФОП ОСОБА_3 не було найманих працівників і вони не займалися виготовленням залізобетонних виробів, повністю спростовуються наступними письмовими доказами.

Так, як свідчать копії трудових договорів, у ФОП ОСОБА_3 працювало 10 працівників по трудових договорах, зареєстрованих у Сумському міському центрі зайнятості.

Вказані працівники виготовляли залізобетонні вироби на орендованому обладнанні, яке передано позивачу на підставі акту приймання-передачі та у відповідності до письмових договорів оренди.

Для здійснення господарської діяльності позивачем укладені письмові договори на поставку цементу та іншої сировини, виконання умов вказаних договорів підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Виготовлена позивачем продукція реалізовувалася у відповідності до податкового та іншого законодавства, що також підтверджується первинними документами: видатковими, податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

Крім того, з наданих відповідачем письмових пояснень окремих працівників ПРАТ "Сумимостобуд" вбачається, що ФОП ОСОБА_3 надавав послуги з виготовлення бетонних виробів.

Так, як свідчить протокол допиту свідка ОСОБА_11, начальника залізобетонних виробів і конструкцій ПРАТ "Сумимостобуд", у ФОП ОСОБА_3 були наймані працівники, які займалися виготовленням залізобетонних виробів (т.1 а.с.101-103).

Таким чином, наявні документи, визначені Податковим Кодексом України, які досліджені під час перевірки, свідчать про реальність виконання господарських операцій ФОП ОСОБА_3

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення чи пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів, укладених між ФОП ОСОБА_3 і ПРАТ "Сумимостобуд", не відповідають дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що жоден із договорів, не був спрямований ні на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, ні на знищення чи пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, ні на незаконне заволодіння ним.

Здійснюючи господарську діяльність, ФОП ОСОБА_3 сплачував податки і збори, в т.ч. пов'язані з виплатою доходу фізичним особам, придбавав товари (сировину, матеріали), сплачував заробітну плату своїм працівникам, вносив плату за оренду майна, оплачував транспортні і банківські послуги. Вказані витрати повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, у тому числі, які надані відповідачу для здійснення перевірки.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", вказані витрати відносяться до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_3

Згідно п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Факт придбання ФОП ОСОБА_3 товарів (послуг) підтверджується відповідачі для проведення перевірки.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних

податкових повідомлень -рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 р. по справі № 2а-1870/5591/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 р. по справі № 2а-1870/5591/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправними та скасування пдаткових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.