Ухвала суду № 23921132, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-11100/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Старжинської О.О.

представника відповідача -Варавіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-11100/11/2070

за позовом Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області від 27.01.09 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку № 0000131531/0 в розмірі 3309,28 грн. (50%), № 0000151531/0 в розмірі 1266,04 грн. (50%), № 0000161531/0 в розмірі 1309,4 грн. (50%).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.11 р. по справі № 2а-11100/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.11 р. по справі № 2а-11100/11/2070 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на мотиви, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 82/15-333\08680945/11 від 27.01.09 р. невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань своєчасності сплати фіксованого сільськогосподарського податку за 2003-2006 р., в якому зафіксовані порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»та п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пов'язані із несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку протягом граничного строку.

В наданому до матеріалів справи акті перевірки вказано, що в погашення податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку за 2003 р., за 2004 р., за 2005 р., за 2006 р. відповідач зарахував кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 26.12.08 р. № 816, № 815, № 817 (призначення платежу - згідно податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2008 р.), від 27.09.07 р. № 600, № 601 та від 28.12.07 р. № 817, № 818 (призначення платежу - згідно податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2007 р.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на положення п. 5 ст. 50 Бюджетного Кодексу України, де вказано, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету; п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України, в якому визначено, що коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства; п. 1 ст. 134 Господарського Кодексу України, в якому вказано, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном і зробив висновок про те, що позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Також вказано, що згідно п. 2 ст. 12 вказаного Закону (якого саме Закону в судовому рішенні не зазначено) фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Крім того, в обґрунтування судового рішення суд першої інстанції послався на положення п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), в якому записано, що один із обов'язків платника податків є сплата належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, а також, відповідно ч. 1 ст. 11 відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації. В п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

В п. 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.04 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.04 р. за N 377/89/76, визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. 16.5.2 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент спірних правовідносин та є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Крім того, відповідно п.15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначені в них строки затримки сплати податкових зобов'язань перевищують визначений у п.15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк давності у 1095 днів, а саме, в податковому повідомленні-рішенні № 0000131531/0 від 27.01.09 р. зазначено строк затримки - 1122 дні, в податковому повідомленні-рішенні № 0000151531/0 від 27.01.09 р. зазначено строк затримки - 1368 дні, в податковому повідомленні-рішенні № 0000161531/0 від 27.01.09 р. зазначено строк затримки - 1459 дні.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем не було виконано.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають приписам чинного законодавства та фактичним обставинам, а твердження апелянта про те, що орган ДПС не може вплинути на автоматизований облік надходжень платежів та зарахування коштів в оплату боргу є безпідставними, оскільки не доведений належними доказами.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.11 р. по справі № 2а-11100/11/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому не виявлені підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-11100/11/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-11100/11/2070 за позовом Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05.03.2012 року.