Ухвала суду № 23920985, 14.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р.Справа № 2а-11412/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Менів О.І.

представника відповідача -Служавий Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2а-11412/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Юпітер»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Агрокомплекс «Юпітер», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області № 0000652340/0 від 26.04.11 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 81957,2 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20489,3 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.11 р. по справі № 2а-11412/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.11 р. по справі № 2а-11412/11/2070 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 697/234/33368967 від 11.04.11 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрокомплекс «Юпітер»з питань правомірності формування податкового кредиту за серпень 2010 р. по взаємовідносинам з ПП «Мітра» та правильності обчислення ПДВ за період з 01.08.10 р. по 31.08.10 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 7.2.1, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження ПДВ за грудень 2010 р. на суму 81957,2 грн.

Дані висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що позивач не мав права формувати податковий кредит вказаного періоду по операціям з ПП «Мітра», оскільки за наявною у відповідача інформацією, отриманої від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (акт № 67/233/32804278 від 25.01.11 р. документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток щодо взаємовідносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(код 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(код 33743908), даний контрагент допустив порушення вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання з ТОВ «Агрокомплекс «Юпітер»(у тому числі). Остання декларація з податку на прибуток надана за 9 місяців 2010 р. (не визнана як податкова), остання декларація з ПДВ надана за вересень 2010 р. (не визнана як податкова). Крім того встановлено, що станом на дату складання акту підприємство обліковується за станом «8»і до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що поставка товарів, по якій був сформований податковий кредит позивачем, здійснювалася на підстав договору поставки № 02/08-10 від 02.08.10 р. і на цю дату була виписана податкова накладна № 23690208 від 02.08.10 р.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ПП «Мітра»вбачається, що 20.10.09 р. були підтверджені відомості про юридичну особу (запис № 7), 15.12.10 р. була внесена інформація про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (запис № 8), а 03.08.11 р. був зроблений запис про рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи (запис № 13).

Крім того, в матеріалах справи міститься інформація про те, що 20.12.10 р. було анульоване свідоцтво ПП «Мітра», як платника ПДВ у зв'язку з перереєстрацією підприємства.

Посилаючись на положення п. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», суд першої інстанції зробив висновок про те, що ПП «Мітра»на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, оскільки докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано.

З судового рішення вбачається, що суд дослідив укладений позивачем з його контрагентом договір поставки № 02/08-10 від 02.08.10 р., предметом якого є поставка анчоусу сол-суш, пута сол-суш, кальмарів сол-суш. В договорі було узгоджено, що поставка товару вважається здійсненою належним чином після підписання товарних накладних (п. 3.4 договору).

При поставці товару за договором постачальником, позивачу була видана податкова накладна № 23690208 від 02.08.10 р. на загальну суму 491743,2 грн., у тому числі ПДВ -81957,2 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 р., видаткова накладна № 23690208 від 02.08.10 р., оплата за поставлений товар підтверджується банківськими виписками від 09.09.10 р., від 17.10.10 р., від 18.10.10 р., карткою рахунку 631. Транспортування товару підтверджується договором перевезення вантажів № 2/01/10 від 02.01.10 р., ТТН № 23690208 від 02.08.10 р., актом здачі-прийняття робіт від 26.08.10 р. про надання послуг з перевезення.

Крім того, судом першої інстанції було з'ясовано, що згідно договору від 09.01.10 р., видаткової накладної від 02.08.10 р. придбаний товар анчоус сол-суш, пута сол-суш, кальмар сол-суш був переданий для переробки в готову продукцію. Згідно акту виконаних робіт за серпень 2010 р. від 31.08.10 р. були виконані роботи з розфасовки морепродуктів, які реалізовані у серпні 2010 р. ТОВ «Теплі моря»за договором купівлі-продажу б/н від 03.01.07 р. всього на суму 2137489,35 грн.

Наявність вказаних документів, їх належне оформлення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства позивача відповідачем не заперечувалося.

Зважаючи на встановлені обставини та посилаючись на приписи п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про ПДВ», ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції зробив висновок про документальне підтвердження реальності проведеної операції та правомірність формування по ній податкового кредиту, оскільки сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що декларація з ПДВ за 9 місяців 2010 р. ПП «Мітра»була подана, але податковою інспекцією не визнано як податкову звітність. При цьому суд першої інстанції зазначив, що господарська операція була проведена в серпні 2010 р., а отже податкові зобов'язання та кредит з ПДВ за правилами першої події виникли у серпні 2010 р., таким чином не визнання податкової декларації за 9 місяців з податку на прибуток не впливає на визначення об'єкту оподаткування з ПДВ за серпень 2010 р.

Суд першої інстанції також зауважив, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.11 р. по справі № 2а-11412/11/2070 прийнята з дотриманням приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2а-11412/11/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2а-11412/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Юпітер»до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.02.2012 року.