Постанова № 23920913, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а-1670/3842/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

позивача -ОСОБА_1

представника відповідача -Щурика О.О.

представника третьої особи -Щурика О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі № 2а-1670/3842/11

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області треті особи Начальник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Звонков Андрій Олександрович, Перший заступник начальника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Година Ірина Іванівна

про визнання незаконними, нечинними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом, в якому просив визнати незаконними, нечинними та скасувати накази Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 100-0 від 02.04.10 р. за підписом начальника Кременчуцької ОДПІ Звонкова А.О. та № 100-0 від 02.04.10 р. за підписом в.о. начальника Кременчуцької ОДПІ Години І.І. про звільнення позивача з посади старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків (п. 3 ст. 40 КЗпП України); поновити його на роботі на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ, визнавши його звільнення проведеним без законних підстав; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі (винесення рішення суду), виходячи з розрахунку середньоденного заробітку 102,74 грн.; стягнути з відповідача середню заробітну плату за затримку видачі розрахунку при звільненні за період з 02.04.10 р. по 15.04.10 р. в сумі 1027,40 грн.; допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі і в частині стягнення заробітної плати в межах одного місяця; стягнути з відповідача на його користь в відшкодування моральної (немайнової) шкоди 12000,0 грн.; стягнути з відповідача судові витрати по справі: судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі, на яку буде надана квитанція адвоката.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.06.10 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.10 р., було задоволено клопотання представника Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про направлення справи до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду за предметною підсудністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.11 р. справа була прийнята до провадження цього суду.

Надалі позивач звертався до Полтавського окружного адміністративного суду із заявами від 23.05.11 р., від 03.06.11 р., від 08.06.11 р. та від 16.06.11 р. про збільшення та уточнення позовних вимог, після чого просив: в п. 3 прохальної частини позовної заяви збільшити позовні вимоги в частині зазначення середньоденного заробітку 116,78 грн. та викласти п. 3 в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі (винесення рішення суду), виходячи з розрахунку середньоденного заробітку 116,78 грн., яка станом на 03.06.2011 року складає 34917,22 грн.; в п. 4 прохальної частини позову збільшити позовні вимоги в частині зазначення розміру компенсації за затримку видачі розрахунку при звільненні за період з 02.04.10 р. по 15.04.10 р. до 1167,80 грн. і викласти п. 4 в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за затримку видачі розрахунку при звільненні за період з 02.04.10 р. по 15.04.10 р. в сумі 1167,80 грн.; стягнути з відповідача судові витрати по справі: судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 5000,0 грн. згідно приєднаної до матеріалів справи квитанції адвоката; доповнити прохальну частину позову п. 8 наступного змісту, змінивши нумерацію п. 8 прохальної частини первісного позову на п. 9: стягнути з відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати позивача та його представника, що пов'язані із прибуттям до суду в сумі 599,79 грн. за прибуття до суду 23.05.11 р., 26.05.11 р., 03.06.11 р. та витрати на суму, на які будуть надані касові чеки на придбання бензину за 08.06.11 р. та 16.06.11 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.11 р. по справі № 2а-1670/3842/11 позов був задоволений частково: визнаний протиправним та скасований наказ Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 100-0 від 02.04.10 р. «Про звільнення ОСОБА_1»; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області з 02.04.10 р.; стягнуто з Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27436,82 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 1090,0 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Також судом першої інстанції стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 150,0 грн.

Відповідач не погодився із вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.11 р. по справі № 2а-1670/3842/11 скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати або змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.11 р. по справі № 2а-1670/3842/11 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг, заперечень на них та пояснень позивача та представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади наказом Кременчуцької ОДПІ № 100-0 від 02.04.10 р. здійснено згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. В наказі про звільнення ОСОБА_1 підставою такого визначено: 1) наказ № 2842 від 03.09.09 р. «Про стан роботи з розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення КОДПІ у серпні 2009 року»; 2) наказ № 686 від 30.03.10 р. «Про результати розгляду подання прокуратури м. Кременчука»; 3) наказ № 690 від 31.03.10 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, але незважаючи на імперативний припис вказаної правової норми, відповідач застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише 02.04.10 р. за дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 03.09.09 р., тобто з пропуском шестимісячного строку.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.10 р. позивач по справі був звільнений з посади старшого державного податкового інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України з формулюванням «за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків».

Відповідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно п. 23 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Так колегія суддів зазначає, що підставами для прийняття рішення про звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України, як зазначено в наказі Кременчуцької ОДПІ № 100-0 від 02.04.10 р. «Про звільнення ОСОБА_1»зазначено: наказ Кременчуцької ОДПІ № 2842 від 03.09.09 р. «Про стан роботи з розгляду скарг платників податків на ППР КОДПІ у серпні 2009 року»; наказ Кременчуцької ОДПІ № 686 від 30.03.10 р. «Про результати розгляду подання прокуратури м. Кременчука»; наказ Кременчуцької ОДПІ № 690 від 31.03.10 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Окремо необхідно зазначити, що відповідно наказу Кременчуцької ОДПІ № 2842 від 03.09.09 р. (а.с. 145-148, т. 1) за результатами розгляду первинної скарги ПП «Гезоілсинтез»збільшено на 17500,0 грн. суму штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток, визначеному у податковому повідомленні-рішенні Кременчуцької ОДПІ. З метою визначення рівня відповідальності посадової особи, яка проводила виїзну планову перевірку ПП «Гезоілсинтез»і здійснювала розрахунок штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки № 1765/23-209/33910127 від 29.04.09 р. та готувала оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведено службове розслідування, про що свідчить акт від 20.08.09 р. (а.с. 127-129, т. 1). В ході службового розслідування встановлено, що старшим ДПРІ відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1 у ході проведення розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за матеріалами документальної перевірки ПП «Гезоілсинтез»невірно застосовано положення п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Інструкції про порядок застосування стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС, а саме: при складанні розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток не враховано вимогу «... сукупно за весь строк недоплати ...», що призвело до помилки в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, як наслідок до збільшення на 17350,60 грн. суми штрафної (фінансової) санкції, визначеної в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні. В пояснювальній записці начальнику КОДПІ Звонкову А.О. від 10.08.09 р. ОСОБА_1 надав пояснення про те, що при складанні розрахунку штрафних (фінансових) санкцій ним була допущена арифметична помилка (а.с. 130, т. 1).

Між тим, на підставі ст. 147, ст. 148, ст. 149 КЗпП України наказом Кременчуцької ОДПІ № 2842 від 03.09.09 р. ОСОБА_1 за вчинення вище зазначеного порушення була оголошена догана.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно наказу Кременчуцької ОДПІ № 686 від 30.03.10 р. ( а.с. 149-150, т. 1) встановлено, що до Кременчуцької ОДПІ надійшло подання Прокуратури м. Кременчука № 2298 вих-10 від 15.03.10 р. «Про усунення порушень податкового законодавства», в якому, зокрема, зазначено, що при перевірці матеріалів документальної перевірки ТОВ «Компанія «МалКом»акт № 827/23-209/34087534 від 28.10.09 р. за період з 01.04.08 р. по 01.10.09 р., встановлене порушення вимог наказу ДПА України № 584 від 11.09.08 р. «Про затвердження зразків форм актів перевірок та методичних рекомендацій щодо їх оформлення»та п. 3.1 наказу ДПА України № 327 від 10.08.05 р., зареєстрованого у МЮУ 25.08.05 р. № 925/11205 «Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», а саме відсутня програма (план) перевірки, яка є складовою частиною акта документальної перевірки.

В своїх поясненнях від 18.03.10 р. (а.с. 132, т.1) стосовно встановленого вище порушення ОСОБА_1 зазначив, що акту документальної перевірки ТОВ «Компанія «МалКом»від 28.10.09 р. не існує, тобто немає, не складався, а є акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Компанія «МалКом»№ 827/23-209/34087534 від 28.10.09 р., складений у відповідності з п. 1.17 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами ОДПС України та проведенні перевірок платників податків.

Між тим, на підставі ст. 147, ст. 148, ст. 149 КЗпП України СДПРІ відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов'язків, порушення вимог наказу ДПА України № 584 від 11.09.08 р. «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення»та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р. при оформленні матеріалів перевірки ТОВ «Компанія «МалКом»була оголошена догана.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно наказу Кременчуцької ОДПІ № 690 від 31.03.10 р. (а.с. 151-152, т. 1) встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в листопаді 2009 р. було проведено службове розслідування з метою перевірки фактів, викладених в скарзі представника ПП «Пантеон»Таранкової О.О., в ході якого встановлено, що з боку старшого ДПРІ відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1 допущено порушення виконавської дисципліни, невиконання наказу Кременчуцької ОДПІ № 2773 від 25.08.09 р. «Про проведення перевірки», Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України № 355 від 27.05.08 р. та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р.

Також був встановлений факт невручення старшим ДПРІ ОСОБА_1 платнику податків одного примірника акта перевірки, а також позивачем по справі не забезпечено розгляд листа ПП «Пантеон», отриманого Кременчуцькою ОДПІ 25.09.09 р., в якому підприємство просило надати примірник акта перевірки, натомість акт перевірки підприємству не наданий, а будь-яка відповідь підприємству взагалі не направлялася.

З метою недопущення в подальшому аналогічних випадків Кременчуцькою ОДПІ були направлені матеріали службового розслідування для реагування до відділу по боротьбі з корупцією в органах ДПС ДПА у Полтавській області, що підтверджується листом № Ю94/8/13-019 від 23.11.09 р., та виданий наказ № 3676 від 23.11.09 р. «Про результати службового розслідування»(а.с. 53-55, т.1), в якому передбачалося, що «За порушення виконавської, дисципліни, недотримання вимог розпорядчих документів ДПА України при проведенні перевірки ПП «Пантеон», оформленні та реалізації її матеріалів, а також, враховуючи наявність діючого дисциплінарного стягнення (догана, оголошена наказом Кременчуцької ОДПІ № 2842 від 03.09.09 р., визнаний таким, що заслуговує на звільнення з органів ДПС старший ДПРІ відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1, але враховуючи, що матеріали службового розслідування направлені для реагування до відділу по боротьбі з корупцією в органах ДПС ЦПА у Полтавській області, остаточне рішення, щодо звільнення буде прийняте за результатами розгляду матеріалів службового розслідування відділом по боротьбі корупцією в органах ДПС ДПА у Полтавській області».

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду матеріалів на старшого ДПРІ відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних ОСОБА_1 складено протокол від 24.12.10 р. (а.с. 71-72. т.1) про вчинення корупційних діянь. Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 10.02.10 р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,0 грн. (а.с. 68-70, т.1). Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 16.03.10 р. по справі № 33-74/2010 року постанова Крюківського районного суду м. Кременчук від 10.02.10 р. скасована за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення, однак у вказаному рішенні суду апеляційної інстанції було зазначено, що внесення державним службовцем у відповідні документи (в тому числі акти перевірки) недостовірних даних є, в залежності від умислу та наслідків, дисциплінарним проступком або службовим злочином.

На підставі встановленого порушення та із врахуванням діючих дисциплінарних стягнень (догани, оголошені наказами Кременчуцької ОДПІ № 2842 від 03.09.09 р. та № 686 від 30.03.10 р. СДПРІ ОСОБА_1 визнаний таким, заслуговує на звільнення.

В своїх поясненнях від 12.11.09 р. стосовно виявленого порушення СДПРІ ОСОБА_1 пояснив, що акт перевірки ПП «Пантеон»посадовим особам підприємства ним не вручений у зв'язку з великою завантаженістю, відмовою посадовими особами підприємства отримати його особисто, а про запит ПП «Пантеон»від 25.09.09 р. він не пам'ятає, але заперечує проти того, що можливо його отримав під розпис та не звернув на нього уваги (а.с. 137-138, т.1).

В своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише 02.04.10 р. за дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 03.09.09 р., тобто з пропуском шестимісячного строку і за таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність та скасування наказу відповідача № 100-0 від 02.04.10 р. «Про звільнення ОСОБА_1», оскільки його винесено з порушенням імперативу, встановленого ст. 148 КЗпП.

Стосовно таких висновків суду першої інстанції необхідно зазначити, що вони були зроблені судом безпідставно, оскільки суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував тверджень про те, чому саме він пов'язує звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України із порушенням, вчиненим 03.09.09 р.

Крім того необхідно зазначити, що за дисциплінарний проступок, на який посилається суд першої інстанції, позивачу була оголошена догана, про що свідчить наказ № 2842 від 03.09.09 р.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що розірвання трудового договору у разі систематичного невиконання трудових обов'язків, яке передбачене п. 3 ст. 40 КЗпП України, надає право власникові розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При звільненні працівника з цієї підстави слід враховувати, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов'язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.

Також необхідно зазначити, що Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику роз гляду судами трудових спорів» надав тлумачення систематичності. З аналізу зазначеного вище положення вбачається, що такими, які систематично порушують трудову дисципліну, є працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпП). Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів також вражає за доцільне відмітити, що звільнення п. 3 ст. 40 КЗпП України допускається тільки за наявності вини працівника. Принцип вини прямо закріплений у п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, який поширюється і на звільнення як один з видів дисциплінарного стягнення (ст. 247 КЗпП України). У п. 3 ст. 40 КЗпП України принцип вини закріплений непрямо, а саме звільнення допускається за систематичне невиконання трудових обов'язків «без поважних причин». Відповідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Вищевказана норма передбачає застосування до працівників за порушення трудової дисципліни таких стягнень як догана і звільнення. Пленум Верховного Суду України визнає дисциплінарним стягненням звільнення з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Дисциплінарні стягнення, застосовані до ОСОБА_1 на момент його звільнення, погашені або зняті не були. Доказів того, що накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (винесення доган) ним були оскаржені у адміністративному або судовому порядку позивачем не надано.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції безпідставно пов'язав звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України, яке було оформлено наказом № 100-0 від 02.04.10 р., із дисциплінарним проступком, вчиненим ОСОБА_1 03.09.09 р.

Щодо посилань ОСОБА_1 на наявність двох наказів про звільнення, необхідно зазначити, що єдиним актом, який визначає підстави формулювання причини звільнення є наказ про звільнення. Між тим позивач вважає незаконним його звільнення, оскільки крім наказу № 100-0 від 02.04.10 р., який підписаний начальником Кременчуцької ОДПІ Звонковим А.О., позивачем був наданий до суду першої інстанції витяг з наказу № 100-о від 02.04.10 р., не підписаний першим заступником начальника Кременчуцької ОДПІ Годиною І.І., а лише завірений підписом головного спеціаліста відділу персоналу Єрмоленко Р.І.

Колегія суддів зазначає, що посилання ОСОБА_1 на наявність двох наказів про звільнення є безпідставними, оскільки долучений до матеріалів справи витяг з наказу № 100-о від 02.04.10 р. не може актом, за яким працівника можна звільнити.

Крім того, обґрунтування позовних вимог щодо подвійного звільнення є також необґрунтованим з тих підстав, що з наказом Кременчуцької ОДПІ № 100-0 від 02.04.10 р. за підписом начальника Кременчуцької ОДПІ Звонкова А.О. ОСОБА_1 ознайомлений під підпис і йому достеменно було відомо, на підставі якого наказу та з яким формулюванням його звільнено.

Що стосується вимог позивача про видачу розрахунку при звільненні 15.04.10 р., слід зазначити, що ч. 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Положеннями ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В цій частині позовних вимог колегія суддів погоджується з доводами Кременчуцької ОДПІ стосовно того, що кошти на утримання працівників, в тому числі і виплати розрахунку при звільненні, відповідач отримує з Державного бюджету шляхом перерахування з ДПА у Полтавській області на казначейський рахунок Кременчуцької ОДПІ. Зазначені кошти надходять в розпорядження Кременчуцької ОДПІ за один (два дні) до строку виплати два рази на місяць (строк виплати заробітної плати за 1 половину місяця - 16 числа поточного місяця, за 2 половину - останній робочий день поточного місяця).

Відповідно виписки з рахунку УДК у м. Кременчук від 31.03.10 р. станом на 31.03.10 р. коштів на рахунку Кременчуцької ОДПІ не було, а тому виплата розрахунку при звільненні після їх надходження в розпорядження Кременчуцької ОДПІ була проведена 15.04.10 р.

Відповідно ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що виплати при звільненні не були проведені 02.04.10 р., тобто в день звільнення, з підстав, що не залежали від волі відповідача, тобто невиплата сталася не з його вини, оскільки Кременчуцька ОДПІ є розпорядником коштів нижчого рівня, виплата будь-яких коштів не може проводитися за відсутності відповідних асигнувань з Державного Бюджету.

Як уже зазначалося, УДК у м. Кременчук підтвердило відсутність коштів на рахунках відповідача, а після здійснення перерахунку коштів з Державного Бюджету, виплата при звільненні одразу була виплачена позивачу по справі.

Таким чином колегія суддів зазначає, що на підставі вищенаведених висновків, виплата при звільненні не була виплачена не з вини відповідача, що спростовує обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Що стосується тверджень апелянта, Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, про пропущення позивачем строку звернення до суду, необхідно зазначити, що правова позиція стосовного цієї вимоги була викладена в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.11 р., в якій судом першої інстанції встановлено, що строк звернення до суду позивачем не пропущений, а тому і не вбачається правових підстав для його поновлення чи залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.11 р. по справі № 2а-1670/3842/11 прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.11 р. по справі № 2а-1670/3842/11 -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.11 р. по справі № 2а-1670/3842/11 -задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.11 р. по справі № 2а-1670/3842/11 -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.02.2012 року.