Постанова № 23915815, 08.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/9431/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Білоконь Н.Д., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників :

позивача - Барішевський О.В.

третіх осіб - 1. не з'явився

2. Кулінічева Н.О.

відповідача -Нестеренко І.Ю.

третіх осіб - 1. не з'явився

2. Почуєв В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 622 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 24 січня 2012 року у справі №5023/9431/11 (н.р. 50/126-10)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. Комунальне підприємство "Вовчанське бюро технічної інвентаризації", м. Вовчанськ Харківської області

2. Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків

до Хотімлянської сільської ради Вовчанського району, с. Хотімля Вовчанського району Харківської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

2. ОСОБА_5, м. Харків

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Хотімлянської сільської ради Вовчанського району (далі - відповідач), в якій просив визнати за ним право власності на нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1, Вовчанського району, Харківської області, а саме: будинок для відпочинку літ."А-2", загальною площею 283,8 кв. м., в тому числі, основної - 94,5 кв. м. та допоміжної - 189,3 кв. м.; будинок охорони літ. "В-1", загальною площею 41,0 кв. м, в тому числі, основної - 36,7 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м., будівлю басейну літ."Б-1", загальною площею 157,5 кв. м., в тому числі, основної -153, 2 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року у справі № 50/126-10 (суддя Усатий В.О.) позовні вимоги задоволено повністю та визнано за позивачем право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 7 липня 2011 року у задоволенні апеляційної скарги гр. ОСОБА_5 відмолено, рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2011 року касаційну скаргу гр. ОСОБА_5 задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010 р. у справі № 50/126-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив визнати за ним право власності на тимчасові некапітальні будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1, Вовчанського району, Харківської області, а саме: будинок для відпочинку літ."А-2", загальною площею 283,8 кв. м., в тому числі, основної - 94,5 кв. м. та допоміжної -189,3 кв. м.; будинок охорони літ. "В-1", загальною площею 41,0 кв. м, в тому числі, основної -36,7 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м. та будівлю басейну літ. "Б-1", загальною площею 157,5 кв. м., в тому числі, основної - 153, 2 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Харківської області від 24 січня 2012 року у справі № 5023/9431/11 (суддя Задорожна І.М.) прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання гр. ОСОБА_5 про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи Харківським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 2а-15429/11/2070, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що спірні будівлі є самочинним будівництвом, зокрема, позивачем при будівництві спірних об'єктів не було отримано відповідного дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, будівлі до експлуатації в установленому порядку не приймались.

Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24 січня 2012 року у справі № 5023/9431/11 про відмову у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким визнати за позивачем право власності на вищезазначені тимчасові некапітальні будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1, Вовчанського району, Харківської області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права при його прийнятті. Крім того, позивач зазначає, що ним зведено тимчасові некапітальні будівлі, а оскільки на даний час відсутній затверджений порядок розміщення тимчасових споруд, органи державного архітектурно-будівельного контролю позбавлені правової можливості прийняття в експлуатацію збудованого позивачем тимчасового об'єкту.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає про обґрунтованість та правомірність позовних вимог позивача. Відповідач погоджується з твердженнями позивача про те, що на даний час центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури порядок розміщення тимчасових споруд не затверджений, в зв'язку з чим позивач позбавлений правової можливості на реалізацію свого права щодо здачі в експлуатацію збудованого ним тимчасового об'єкту.

Комунальне підприємство "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що право власності на вищезазначені нежитлові будівлі зареєстровано за позивачем, і жодних звернень про скасування реєстрації або перереєстрації права власності на вказані будівлі до підприємства не надходили.

Харківська обласна державна адміністрація надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про правомірність позовних вимог позивача. При цьому зазначає, що гр. ОСОБА_5 не є власником спірної земельної ділянки, а тому його права ніяким чином не порушуються. Питання визнання права власності на нерухоме майно стосується постійного користувача - ДП «Вовчанський лісгосп»та Харківської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель. При цьому, ДП «Вовчанський лісгосп»було надано позивачу погодження на оформлення права власності на тимчасові споруди.

ОСОБА_5 надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що позивач просить визнати право власності на спірні будівлі, які самовільно ним зведені на лісовій земельній ділянці, частина якої не відноситься до відання ДП «Вовчанський лісгосп» та не була надана позивачу у тимчасове довгострокове користування. На думку гр. ОСОБА_5 будівництвом спірних об'єктів порушуються його права, як користувача земельної ділянки площею 0,04 га, відведеній для будівництва дачного будинку у с. Хотімля за рахунок земель відповідача. В зв'язку з чим третя особа вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу позивача -безпідставною.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не надала.

Комунальне підприємство "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка представників третіх осіб не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник фізичної особи - ОСОБА_5, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача та Харківської обласної державної адміністрації не заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 04.10.2006 р. № 509 "Про надання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами" позивачу надано лісову ділянку площею 1,0 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходиться в користуванні ДП "Вовчанський лісгосп", у кварталі 100 (виділ 8) Старосалтівського лісництва для рекреаційних цілей (створення зони відпочинку) строком на 50 років.

На підставі зазначеного розпорядження 16.10.2006 р. між позивачем та ДП "Вовчанський лісгосп" укладений договір № 1 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, відповідно до умов якого ДП "Вовчанський лісгосп" (постійний користувач) передав, а позивач (тимчасовий користувач) прийняв лісову ділянку площею 1,0 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходиться у кварталі 100 (виділ 8) Старосалтівського лісництва, для рекреаційних цілей (створення зони відпочинку) терміном на 50 років.

16.10.2006 р. між сторонами складений акт приймання-передачі лісової ділянки, за яким вказана лісова ділянка передана в користування позивачу.

Крім того, за умовами договору суборенди землі від 21.10.2011 р., укладеного між ТОВ «Агрофірма «Хотімлянське»та позивачем, останньому надано земельну ділянку площею 0,3005 га для рекреаційних цілей.

Згідно з п.п. 4.1.1. 4.1.2., 4.2.2. договору № 1 від 16.10.2006 р. тимчасовий користувач має право здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці по організації зони відпочинку, зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для здійснення господарської діяльності, використовувати лісову ділянку як зону відпочинку.

З урахуванням положень вищевказаних договорів позивач з метою організації відпочинку на лісовій ділянці розмістив будинок для відпочинку, будівлю басейну та будинок охорони. Останній розміщено на земельній ділянці рекреаційного призначення, що перебуває у постійному користуванні у СТОВ «Агрофірма «Хотімлянське»на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 001631, запис в Книзі державних актів на право постійного користування землею від 14.09.2000 р.

Розміщення будівель на лісовій ділянці здійснено з метою реалізації рекреаційних цілей, передбачених пунктом 1.2 договору № 1 від 16.10.2006 р. та пункту 13 договору суборенди землі від 21.10.2011 р., за власні кошти.

Рішенням виконавчого комітету Хотімлянської сільської ради № 14 від 08.04.2010 р. земельній ділянці, що знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні у позивача, надана поштова адреса: АДРЕСА_1.

У травні 2010 року КП "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" проведено технічну інвентаризацію зазначених будівель, про що складені технічних паспорти - будинку для відпочинку, будинку охорони та будівлі басейну, в яких вони зазначені під літерами «А-2», «В-1»та «Б-1».

Крім того, ТОВ «Харківреконструкція»проведено обстеження вказаних будівель та надано технічні висновки про стан будівельних конструкцій і можливості збереження збудованих будинків для відпочинку та охорони, будівлі басейну. Так у вказаних висновках зазначається, що всі основні будівельні конструкції знаходяться в задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

Як зазначає позивач, у 2011 році було додатково проведено обстеження вказаних будівель ТОВ «Інститут «Укрпроектбудсервіс»та надано висновок про технічний стан будівельних конструкцій, з якого вбачається, що збудовані позивачем дерев'яні будівлі відносяться до IV ступеню довговічності - до 20 років та V ступеню вогнестійкості, для якої мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій (в хвилинах) та максимальні межі розповсюдження вогню по ним (см) не нормуються.

При цьому, встановлено, що дерев'яні будівлі із службою конструкцій до 20 років та до яких не пред'явлені нормативні вимоги щодо вогнестійкості, відносяться до тимчасових некапітальних будівель.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було отримано погодження від постійного лісокористувача - ДП «Вовчанський лісгосп»на зведення тимчасових будівель на орендованій лісовій ділянці та надано погодження на оформлення права власності на самочинні будівлі, які згідно з висновками ТОВ «Інститут «Укрпроектбудсервіс»є тимчасовими некапітальними будівлями, в зв'язку з чим звернувся з позовною заявою про визнання права власності на вищевказані тимчасові некапітальні будівлі на підставі ст. 331 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з приписів ст. ст. 331, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 28, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме дійшов висновку про те, що позивачем при будівництві спірних об'єктів не було отримано відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, зокрема, будівлі до експлуатації не приймались. При цьому, позивач не звертався до відповідних органів з проханням щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію самовільних будівель. Доводи позивача про те, що предметом позову є визнання права власності на самочинні тимчасові некапітальні будівлі, які не потребують додаткового введення в експлуатацію, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки позивачем не доведено, що будівлі за якими позивач просить суд визнати право власності є тимчасовими спорудами, а крім того діючим законодавством взагалі не визначено такого поняття як "капітальна будівля", та відповідно до вищевказаних нормативних актів прийняттю в експлуатацію підлягають всі об'єкти відповідно до категорії складності. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що спірні будівлі є самочинним будівництвом в розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України, а тому правові підстави для визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво відсутні.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, їм не надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, зокрема, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Висновком ТОВ «Інститут Укрпроектбудсервіс»від 20.07.2011 р., який має ліцензію (серія АВ № 559208), встановлено, що будівлі та паркан, збудовані позивачем на лісовій ділянці, не є об'єктами капітального будівництва, а є тимчасовими спорудами, які призначені для відпочинку та ведення господарства.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів віднесення будівель до тимчасових споруд, не відповідають обставинам справи та спростовуються вищевикладеним.

При цьому, як правомірно зазначає позивач, ДП «Вовчанський лісгосп»було надано погодження на будівництво та оформлення за позивачем права власності на тимчасові споруди.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»розміщення тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

На даний час центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури порядок розміщення тимчасових споруд не затверджений, у зв'язку з чим позивач вважає, що він позбавлений правової можливості на реалізацію свого права щодо здачі в експлуатацію збудованого ним тимчасового об'єкту, та користування цим об'єктом.

Про вищевказане вбачається і із листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області № 7/20-340 від 24.01.2012 р., в якому зазначено про відсутність на даний час будь-якого законодавчо визначеного порядку розміщення та введення в експлуатацію тимчасових будівель та споруд.

За приписами п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.

Позивач просить визнати за ним право власності на тимчасові некапітальні будівлі, які складаються з будинку для відпочинку, будинку охорони та будівлі басейну та містять всі ознаки тимчасових споруд, що встановлено висновком ТОВ «Інститут Укрпроектбудсервіс». При цьому, матеріалами справи підтверджується, що розміщення зазначених будівель здійснено позивачем за власні кошти на земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка знаходиться у його довгостроковому тимчасовому користуванні, з метою реалізації рекреаційних цілей, передбачених п. 1.2 договору № 1 від 16.10.2006 р. та п. 13 договору суборенди землі від 21.10.2011 р.

Посилання гр. ОСОБА_5 на порушення його прав як землекористувача земельної ділянки площею 0,04 га у с. Хотімля, на якій частково розміщені самочинні будівлі позивача, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Хотімлянської сільської ради Вовчанського району Харківської області від 09.09.1999 р. № 43 гр. ОСОБА_5 відведено земельну ділянку площею 0,04 га для будівництва дачного будинку за рахунок земель відповідача, дозволено будівництво дачного будинку у с. Хотімля на виділеній земельній ділянці площею 0,04 га, зобов'язано оформити технічну документацію в технічному бюро архітектора Вовчанського району. Актом виносу в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника від 30.09.1999 р., затвердженого архітектором Вовчанського району за гр. ОСОБА_5 були закріплені межі земельної ділянки на місцевості відповідними знаками та передані йому на зберігання.

Управлінням Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області (на той час Вовчанський районний відділ земельних ресурсів) в ході перевірки встановлено, що відведена рішенням виконкому Хотімлянської сільської ради за № 43 від 09.09.1999 р. гр. ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,04 га для будівництва дачного будинку у с. Хотімля, знаходиться за межами населеного пункту.

Із листа Управління Держкомзему у Вовчанському районі від 13.05.2005 р. №491 вбачається, що Вовчанським районним відділом земельних ресурсів в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади встановлено, що рішення виконкому Хотімлянської сільської ради від 09.09.1999 р. № 43 про надання гр. ОСОБА_5 дозволу на будівництво дачного будинку в с. Хотімля Вовчанського району є таким, що не відповідає діючому законодавству і підлягає скасуванню згідно зі ст. ст. 9, 19, 77, 188 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 16, 74 Лісового кодексу України.

Враховуючи те, що земельна ділянка, яка була відведена гр. ОСОБА_5, знаходиться поза межами с. Хотімля та відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, рішенням відповідача від 15.06.2005 р. було скасовано в повному обсязі попереднє рішення від 09.09.1999 р. № 43 про надання ОСОБА_5 дозволу на будівництво дачного будинку в с. Хотімля на відведеній земельній ділянці.

При цьому, гр. ОСОБА_5 не надано ні правовстановлюючих документів, ні будь-яких дозволів на оформлення права власності чи користування ділянкою на даний час, в матеріалах справи зазначені документи також не містяться.

Паспорт на забудову садиби у сільському населеному пункті, наданий гр. ОСОБА_5, не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Як вже було зазначено вище, земельна ділянка, надана у користування позивачу, знаходиться у постійному користуванні ДП "Вовчанське лісове господарство". Правові підстави набуття у користування позивачем земельних ділянок, площі земельних ділянок та місце розташування тимчасових споруд підтверджуються наявними у справі доказами.

Громадянином ОСОБА_5 як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і апеляційному господарському суді, не доведено порушення його прав та інтересів позивачем, не надано жодного правовстановлюючого документу чи відповідного дозволу на оформлення права власності або права користування відповідною земельною ділянкою.

Оскільки гр. ОСОБА_5 не є власником або користувачем земельної ділянки, яка надана у користування позивачу, то його права та інтереси щодо зазначеної ділянки, ніяким чином не порушені.

Частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що збудовані позивачем тимчасові споруди - будинок для відпочинку, будинок охорони та будівля басейну, розташовані на земельних ділянках загальною площею 1,3005 га, які є територією відповідача. Земельну ділянку площею 1 га позивач використовує для організації зони відпочинку на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №1 від 16.10.2006 р.

Спеціалізованою приватною фірмою "Оріон" складено технічний паспорт про встановлення зовнішніх меж лісової ділянки площею 1 га для оформлення довгострокового тимчасового користування вказаною земельною ділянкою для рекреаційних цілей та розроблено експлікацію земельної ділянки площею 0,3005 га., яка примикає до земельної ділянки площею 1 га.

Земельна ділянка площею 0,3005 га перебуває у користуванні позивача на підставі договору суборенди землі від 21.10.2011 р., укладеного між позивачем та СТОВ Агрофірма "Хотімлянське".

Згідно експлікації земель із визначенням розташованих на них будівель - будинок для відпочинку та будівля басейну перебувають на території земельної ділянки площею 1 га, яка надана позивачу у довгострокове тимчасове користування з боку ДП "Вовчанський лісгосп" за договором №1 від 16.10.2006 р.

Будинок охорони розташований на земельній ділянці площею 0,3005 га, яка перебуває у позивача у користуванні на підставі договору суборенди від 21.10.2011 р., укладеному між позивачем та СТОВ "Хотімлянське".

Відповідачем та постійним лісокористувачем - ДП «Вовчанський лісгосп»не оспорюється право власності позивача на тимчасовий об'єкт некапітального будівництва. При цьому, жодних земельних ділянок, що належать іншим особам, позивач не займає, будь-які забудови, належні іншим особам, на території земельної ділянки, яку займає позивач, відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на тимчасові некапітальні споруди, що розташовані в АДРЕСА_1, Вовчанського району, Харківської області, а саме: будинок для відпочинку літ."А-2", загальною площею 283,8 кв. м., в тому числі, основної - 94,5 кв. м. та допоміжної -189,3 кв. м.; будинок охорони літ. "В-1", загальною площею 41,0 кв. м, в тому числі, основної -36,7 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м. та будівлю басейну літ. "Б-1", загальною площею 157,5 кв. м., в тому числі, основної - 153, 2 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м., колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки надані останнім докази підтверджують його право власності на спірний об'єкт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на тимчасові некапітальні будівлі, не врахував вимоги Цивільного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, не прийняв до уваги те, що розміщені позивачем на земельній ділянці споруди є тимчасовими, які не підлягають державній реєстрації, при цьому на даний час законодавчо не врегульовано порядок прийняття в експлуатацію тимчасових об'єктів, як необхідну та обов'язкову умову для визнання права власності на зазначені об'єкти.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 24 січня 2012 року у справі №5023/9431/11 прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 січня 2012 року у справі № 5023/9431/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" (61002, м.Харків, вул. М. Бажанова, 5, літ. «Б-3», код 31439585, р/р 26002000311001 в АТ «Астра банк»м. Київ, МФО 380548) право власності на тимчасові некапітальні будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1, Вовчанського району, Харківської області, а саме: будинок для відпочинку літ. "А-2", загальною площею 283,8 кв. м., в тому числі, основної - 94,5 кв. м. та допоміжної -189,3 кв. м.; будинок охорони літ. "В-1", загальною площею 41,0 кв. м, в тому числі, основної -36,7 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м. та будівлю басейну літ. "Б-1", загальною площею 157,5 кв. м., в тому числі, основної - 153, 2 кв. м. та допоміжної - 4,3 кв. м.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Білоконь Н.Д.

Суддя Ільїн О.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 26 квітня 2012 року.