Постанова № 23915682, 28.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5024/2116/2011-5023/9935/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Бабакова Л.М. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Зозуля О.М.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 за довіреністю № 52 від 25.01.2012 р.;

відповідача -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 852Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 р. у справі № 5024/2116/2011-5023/9935/11

за позовом ДП "Харківський завод шампанських вин", м. Харків

до ІП "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків

про стягнення 15 346 853,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

26 жовтня 2011 р. державне підприємство «Харківський завод шампанських вин»звернулося з позовом до іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»про стягнення заборгованості за договором комісії №52/12/07 від 03.12.2007 р., а саме основного боргу - 10204025,11 грн., штрафних санкцій - 2591822,38 грн., інфляційних втрат 2061213,11 грн., 3% - річних 766559,91 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 25500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат зі сплати за інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Рішенням від 07.02.2012 р. у даній справі місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 10 204 025 грн. 11 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 979 580,90 грн., 3% річних в розмірі 612 241, 51 грн., а також судові витрати. У задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення сум заборгованості та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити. В частині відмови в стягненні штрафу апелянт просить залишити рішення без змін.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд ухилився від дослідження суттєвої для справи обставини -виконання договору комісії третіми особами, оскільки відповідно до положень ч.3,4 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. В цьому контексті апелянт зазначає, що ним був переданий товар на суму 10 134 890,43 покупцям ІП «Калісто», ІП «Аврора», ПФ «Орнатус», які своїх зобов'язань не виконали і отриманий товар не оплатили. Позивач до відповідача за отриманням права вимоги до зазначених покупців не звертався. На думку апелянта, викладене свідчить про невірне застосування судом норм матеріального права. Крім того, апелянт в якості процесуальних порушень, що тягнуть скасування рішення, посилається на незалучення місцевим господарським судом до участі у справі в якості третіх осіб ІП «Калісто», ІП «Аврора», ПФ «Орнатус»та відхилення місцевим господарським судом клопотання про зупинення провадження у даному спорі до вирішення справи №5023/10214/11 за позовом відповідача до вищезазначених покупців про стягнення заборгованості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, запропоновано надати на адресу апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, позивачу письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем 04.04.2012 р. наданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

03.04.2012 р. відповідачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП «Калісто», ІП «Аврора», ПФ «Орнатус».

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав до його задоволення, оскільки невиконання зобов'язань третіми особами хоча і є суттєвою для даної справи обставиною, однак являється предметом самостійних договірних правовідносин, і, оскільки предмет даного спору не включає стягнення заборгованості з третіх осіб або вирішення питання про передання права вимоги до них комітенту, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що рішення у даній справі може якимось чином вплинути на права і обов'язки ПП «Калісто», ІП «Аврора», ПФ «Орнатус».

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2012 р. не з'явився, про дату та місце вирішення спору був повідомлений належним чином і своєчасно, подав до суду клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з хворобою.

Оскільки відповідач не позбавлений змоги направити до суду будь-яку іншу особу, уповноваживши її на представництво інтересів підприємства, колегія суддів вважає причину відсутності представника відповідача неповажною та розглядає спір у відсутності даної особи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.12.2007р. між державним підприємством «Харківський завод шампанських вин»та іноземним підприємством «Торговий дім «ХЗШВ»був укладений договір комісії №52/12/07. Згідно додаткової угоди №1 від 30.12.2008р. до вказаного договору, його термін дії був продовжений до 31 грудня 2009 року.

Згідно п.1.1 договору комісії №52/12/07 від 03.12.2007р. комісіонер - ІП «ТД «ХЗШВ»за дорученням комітента ДП «ХЗШВ»за винагороду зобов'язався укласти один або декілька правочинів від свого імені і за рахунок комітента, з метою реалізації товару останнього.

Відповідно до п.1.2 Договору комісії, асортимент, кількість і ціна товару визначається у відповідності з накладними, чеками або іншими документами, які підтверджують передачу товару від комітента комісіонеру.

На виконання зазначеного договору позивачем у період з грудня 2007 року по квітень 2009 року було передано відповідачу продукцію (вина ігристі, шампанське, вина міцні виноградні) на загальну суму 57 938 025,11 грн. Даний факт доведений наданими позивачем доказами (копіями товарно-транспортних накладних, наданими для огляду оригіналами ТТН та довіреностями на отримання товару) та не заперечувався відповідачем при вирішенні спору місцевим господарським судом.

Згідно п.2.3 Договору комісії, комісіонер зобов'язаний щомісячно надавати комітенту звіт і передати йому все отримане за виконаним дорученням, а також передати комітенту за його вимогою всі права у відношенні третьої особи, які виникають з правочину, укладеного комісіонером з цією третьою особою.

Позивачем надані звіти комісіонера, сукупна сума за якими складає 57 938 025, 11 грн. Звіти оформлені за період часу з січня 2008 р. по червень 2009 р. Останній звіт датований 1 липня 2009 року.

Наданими позивачем виписками з банківського рахунку підтверджується, що у період з грудня 2007 року і на момент розгляду справи судом ІП «ТД «ХЗШВ» на виконання договору комісії перерахувало на розрахунковий рахунок ДП «ХЗШВ»грошові кошти у загальній сумі лише 47734000,00 грн., тобто на 10204025,11 грн. менше загальної вартості поставленої відповідачеві продукції.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступні приписи законодавства.

Відповідно до приписів ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем факт укладення правочинів в інтересах комітента в ході спору не заперечувався.

Про укладення цих угод свідчать і звіти, надані до матеріалів справи, аналіз назви яких -«Отчет «ХЗШВ»ТД»ИП по реализованному товару за период . . .»доводить, що угоди купівлі продажу комісійного товару на загальну суму 57 938 025, 11 грн. були укладені комісіонером.

Згідно положень ч.3, 4 ст. ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Заява відповідача про неповне (часткове) виконання третіми особами своїх зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу комісійного товару не спростована позивачем, оскільки жодного доказу на заперечення позиції відповідача позивачем не надано. Так, надані останнім звіти комісіонера не містять жодних даних щодо виконання третіми особами свого обов'язку по оплаті придбаного товару.

З інших наявних у справі доказів не вбачається жодних даних щодо виконання ІП «Калісто», ІП «Аврора», ПФ «Орнатус»свого грошового зобов'язання.

Зі змісту позовної заяви у господарський справі №5023/10214/11 випливає, що ДП «ХЗШВ»не має даних про реалізацію товару третім особам, тому вважає комісійний товар нереалізованим та просить витребувати його у відповідача -ІП «Торговий дім «ХЗШВ»

Більше того, сукупністю досліджених у справі доказів підтверджується факт невиконання грошового зобов'язання ІП «Калісто», ІП «Аврора», ПФ «Орнатус». Так, представленими відповідачем видатковими накладними про передання ІП «Калісто», ІП «Аврора», ПФ «Орнатус»комісійного товару на суму 10 134 890, 43 грн. доводиться продаж товару зазначеним підприємствам. Зі змісту позовної заяви у господарській справі №37/04-10 за позовом ІП «ТД «ХЗШВ»до ПФ «Орнатус»та ІП «Калісто»випливає, що відповідачі отриманий комісійний товар не сплатили. Позивач у даній справі не міг не знати про зміст даного позову, оскільки залучався до участі у справі №37/04-10 в якості третьої особи.

Таким чином, з огляду на приписи ч.4 ст. 1016 ЦК України позивач мав альтернативу у обранні способу захисту: в разі виконання зобов'язання покупцями комісійного товару -стягнення коштів з комісіонера; в разі невиконання покупцями комісійного товару зобов'язання по його оплаті -вимагати передання права вимоги та доказів невиконання зобов'язання.

Колегія суддів враховує факт ненадання відповідачем доказів звернення до третіх осіб з вимогою про оплату товару та доказів своєчасного повідомлення позивача про невиконання зобов'язання третіми особами і в цій частині зазначає наступне.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України принципами цивільного законодавства є добросовісність, справедливість і розумність.

Принцип розумності , зокрема, полягає в належному веденні господарської діяльності і прояві достатньої турботи власними справами, наслідками якої є в тому числі створення усталених в господарському обороті документів, які можуть бути використані доказами у спорі.

Між тим звіти комісіонера, які отримував позивач, взагалі не містять даних про оплату реалізованого товару, ціну його реалізації (у звітах застосований термін «заставна ціна», який відповідно до п. 6.3. договору сторін стосується тільки нереалізованого товару) і на протязі дії договору позивач жодним чином не турбувався про отримання інформації щодо стану оплати проданого комісійного товару, розмір вимог до третіх осіб та заходи, здійснені для забезпечення отримання оплати.

Позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із вимогою про надання інформації про стан фактичної оплати проданого комісійного товару.

Сторонами договору не складено жодного акту в порядку п.4.1. договору, з яких можна бачити обсяг зобов'язання, виконаного кредитором.

Згідно положень ст.ст. 34, 43 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тому колегія суддів, опираючись на приписи ч.1 ст. 33 ГПК України та ст.ст. 34, 43 ГПК України, приходить до висновку, що ризик ненадання доказів за цих обставин несе позивач.

Колегія суддів зазначає, що за встановлених у справі фактів не може погодитися із висновком місцевого господарського суду про доведеність факту виконання третіми особами свого зобов'язання.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позовної заяви, в силу чого рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 р. у справі №5024/2116/2011-5023/9935/11 задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 р. у справі №5024/2116/2011-5023/9935/11 в частині задоволення вимог ДП «Харківський завод шампанських вин»про стягнення основного боргу в розмірі 10 204 025 грн. 11 коп., інфляційних втрат в розмірі 1 979 580,90 грн., 3% річних в розмірі 612 241, 51 грн., а також судових витрат в розмірі 21466,62 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити державному підприємству «Харківський завод шампанських вин»в задоволенні цих позовних вимог.

Стягнути з державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»(61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, код ЄДРПОУ 30590422, п/р 26001996105749 у філіалі ЗАТ "ПУМБ"у м. Харків, МФО 350385) на користь іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»(61036, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 34861034, п/р 260063011000322 в ХВ ВАТ "ВТБ Банк", МФО 350631) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 32 190,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Шевель О. В.

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2012 року.