Постанова № 23915588, 08.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.12 Справа № 5008/81/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 07.03.2012р.

у справі № 5008/81/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен», м.Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс», м.Берегово

про стягнення заборгованості в сумі 100 822,48 грн.,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від позивача -Штогрин І.Ю.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.03.2012р. у справі № 5008/81/2012 (суддя Журавчак Л.С.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Естружен», м.Хмельницький та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс», м.Берегово 92367,36 грн. основного боргу, 6950,01 грн. пені, 1362,87 грн. -3% річних, та 2013,61 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції було вірно встановлено факт отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується відповідними видатковими накладними, однак безпідставно був взятий до уваги договір поставки № 04-002-10-СТР від 06.04.2010р., так як борг виник у позадоговірних відносинах.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

06 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Сіріус Екстружен»(Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Фудс»(Покупець) було укладено договір № 04-002-10-СТР поставки оптових партій товару. Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.6.1 договору оплата товару здійснюється покупцем в строк -21 календарний день з дати поставки товару.

На виконання умов Договору та з врахуванням вимог додаткової угоди № 1 до договору з 04.07.2011р. по 03.08.2011р. відповідачем від позивача отримано товар на загальну суму 98469,28 грн., що достовірно підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими сторонами видатковими накладними № 68 від 04.07.2011р., № 299 від 13.07.2011р. та № 116 від 03.08.2011р. Проте за даними позивача, які відповідачем в установленому порядку не заперечені та не спростовані, в порушення взятих на себе зобов'язань, ТзОВ „Фрут Майстер Фудс»повної оплати за поставлений товар не провело, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у сумі 92367,36 грн., що підтверджується виписками з рахунку (обороти за період з грудня 2010 року по січень 2012 року).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором поставки одна сторона-постачальник зобов»язується передати (поставити) в обумовлені строки другій стороні-покупцеві товар, а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 92367,36 грн. є обгрунтованими.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення в оплаті поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості отриманого товару вказаної в товаророзпорядчому документів, за кожен день порушення строків оплати.

Відтак з відповідача правомірно стягнуто пеню в розмірі 6950,01 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто три відсотки річних в сумі 1362,87 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 07.03.2012р. у справі № 5008/81/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «08»травня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.