Постанова № 23915435, 26.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 05-5-24/8490-19/189

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.11.2011

у справі № 05-5-24/8490-19/189 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в порядку

регресу 23 047,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача ОСОБА_2 - дов. № 06-5/15 від 03.01.2012

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - позивач) в травні 2011 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення 23 047,26 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 05-5-24/8490-19/189 позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 23 047,26 грн., 231,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що позивачем (як страховиком) відповідно до страхового акту № 021.35950.3002.L01.02 від 15.04.2008, розрахунку суми страхового відшкодування, нарядів-замовлень № НЛ 38594 від 31.01.2008 та № НЛ45101 від 12.04.2008 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 23 047,26 грн., а тому, відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток (якою є відповідач).

Комунальне підприємство «Київпастранс», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.11.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 05-5-24/8490-19/189 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог, заявлених позивачем.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 10.04.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 26.04.2012.

Після перерви представник позивача у судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (розписка представника наявна в матеріалах справи).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню. При цьому судова колегія виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 10.01.2008 року на пл. Московська у м. Києві відбулося зіткнення автомобіля марки „Mitsubishi Outlander, д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3 (під керуванням останнього), із тролейбусом «ТР-14», що належить КП «Київпастранс» (під керуванням водія ОСОБА_4.).

Автомобіль марки „Mitsubishi Outlander" (д.н. НОМЕР_2) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору добровільного страхування № 021.35950.3002 від 30.11.2007 (копія договору - а.с.35), укладеного між ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», правонаступником якого є позивач, (як страховиком) та гр. ОСОБА_3 (як страхувальником).

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва № 3-880/08 від 11.01.2008 (а.с.57) водій тролейбуса «ТР-14» ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34,00 грн.

Згідно довідки УДАІ УМВС України в м. Києві (копія - а.с.55) внаслідок ДТП автомобілю марки „Mitsubishi Outlander" (д.н. НОМЕР_2) були завдані механічні пошкодження.

У відповідності до Звіту № 278 від 01.02.2008 про оцінку майна, складеного ТОВ Експертно-асистуюча компанія «Легіон» (копія - а.с.58), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки „Mitsubishi Outlander" (д.н. НОМЕР_2) в результаті його пошкодження при ДТП складає 19 481,91 грн. (в т.ч. ПДВ) та вартість відновлюваного ремонту цього автомобіля складає 22 561,34 грн. (в т.ч. ПДВ).

Позивачем, на виконання умов договору страхування № 021.35950.3002 від 30.11.2007, згідно заяви страхувальника було виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 23 047,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1802 від 25.02.2008 та № 5239 від 21.04.2008 (а.с.77-78).

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки тролейбус «ТР-14» на момент ДТП належав КП «Київпастранс», позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 33402-11 від 18.05.2010 (копія - а.с.79) про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 23 047,26 грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки „Mitsubishi Outlander" (д.н. НОМЕР_2).

Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача на підставі наведених вище норм виникло право вимоги у порядку регресу до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяний збиток, на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Однак, судова колегія дійшла висновку, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском встановленого строку позовної давності. При цьому судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання (ч.6 ст.261 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 23 047,26 грн. платіжними дорученням № 1802 від 25.02.2008 та № 5239 від 21.04.2008.

Отже, у відповідності до положень ч.6 ст. 261 ЦК України, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування (21.04.2008) у нього виникло право звернутися до суду з позовом за регресними зобов'язаннями.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі № 58/168.

Таким чином, станом на 30.05.2011 (дата звернення позивача з даним позовом згідно штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва № 14933 від 30.05.2011) позивачем був пропущений трирічний строк позовної давності.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.141) посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, як на підставу для відмови в позові.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 23 047,26 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задоволенню не підлягають, оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду сплив строк позовної давності.

Враховуючи усе вищевикладене, оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, тому апеляційна скарга Комунального підприємства «Київпастранс» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 05-5-24/8490-19/189 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 05-5-24/8490-19/189 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 05-5-24/8490-19/189 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Комунального підприємства «Київпастранс» скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 42; код ЄДРПОУ 20782312, р/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ 31725604, р/р 2600600012840 в ВАТ «Хрещатик», МФО 300670) 705 (сімсот п'ять) грн. 95 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 05-5-24/8490-19/189 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді Доманська М.Л.

Шипко В.В.