Рішення № 23915260, 28.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2012 р.Справа № 9/81/5022-1713/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с.Кобиловолоки, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48164

про стягнення заборгованості в сумі 88 882 грн. 59 коп., з яких: 77 653 грн. 80 коп. - основного боргу; 3 650 грн. 85 коп. - пені; 2 891 грн. 60 коп. - 3% річних; 4 686 грн. 34 коп. - втрат від інфляції.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 -довіреність № 2856 від 17.11.2011р.

відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 2 від 23.01.2012 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 28.02.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі по тексту -позивач, або ПП ОСОБА_1."), звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянського району, Тернопільської області (далі по тексту -відповідач або ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод") про стягнення заборгованості в сумі 88 882 грн. 59 коп., з яких: 77 653 грн. 80 коп. - основного боргу; 3 650 грн. 85 коп. - пені; 2 891 грн. 60 коп. - 3% річних; 4 686 грн. 34 коп. - втрат від інфляції.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору про надання транспортних послуг № 10/08/07-1 ТП від 10.07.2007р.; додаткових угод № 1 від 01.11.2007р. та № 2 від 02.11.2007р. до договору про надання транспортних послуг № 10/08/07-1 ТП від 10.07.2007р.; договору № 003/10-9 надання послуг від 22.10.2008р.; рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №СФ-54, № СФ-55 від 31.10.2010р., № СФ-56, № СФ-57 від 03.11.2010р., № СФ-58, № СФ-59 від 05.11.2010р., № СФ-60, № СФ-61 від 08.11.2010р., № СФ-62 від 10.11.2010р.; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р.; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 31.01.2012 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви до 14.02.2012р. та до 21.02.2012р., також розгляд справи відкладався на 28.02.2012р. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2012р. у відповідності до частини 3 ст. 69 ГПК України, за письмовим клопотанням представників сторін, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів -до 29.02.2012р.

Представник позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримує повною мірою з підстав викладених в позовній заяві. Також, в судовому засіданні зазначив, що жодних проплат по заявленій до стягнення сумі, станом на час розгляду справи, відповідачем не здійснено.

Одночасно, 17.02.2012р. представником позивача через канцелярію суду згідно листа (вх.№9467(н) від 17.02.2012р.) уточнено позовні вимоги. Зокрема, долучено уточнений розрахунок сум, що підлягають стягненню з ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод", а також належним чином засвідчені копії акту звірки розрахунків та акту про використання дизпалива для перевезення зерна.

При цьому у вказаному листі представником позивача повідомлено суд, що при складанні позовної заяви та розрахунку сум, які підлягають стягненню, була допущена помилка внаслідок якої до сум, що підлягають стягненню з відповідача була включена сума 4501,50 грн. як часткова неоплачена по акту прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2010р. №СФ-54, однак дана сума на дату подання позову відповідачем була сплачена повністю. Крім того, в позовній заяві та первинному розрахунку акт прийому передачі наданих послуг від 31.10.2010 року №СФ-55 вказано як повністю неоплачений, однак фактично сума неоплаченого боргу по даному акту становить 4501,50 грн. В наданому уточненому розрахунку виправлено допущені помилки, у зв'язку із чим позивач просить суд розглядати позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень.

Зокрема, враховуючи уточнений розрахунок позовних вимог, позивач по справі зменшує розмір своїх позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 84889 грн. 02 коп. заборгованості, в тому числі: 77653грн. 80 коп. основного боргу, 508 грн. 48 коп. пені, 2553 грн. 40 коп. 3% річних, 4173 грн. 34 коп. втрат від інфляції.

Із змісту ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому, будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, суд розцінює заяву позивача як заяву, якою останній зменшив суму позову, зокрема, із заявлених у первинному позові всього до стягнення 88882 грн. 59 коп. до 84889 грн. 02 коп. згідно заяви від 17.02.2012р. та приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

А тому, суд розглядає справу з новою ціною позову про стягнення з відповідача 84889 грн. 02 коп. заборгованості, в тому числі: 77653грн. 90 коп. основного боргу, 508 грн. 48 коп. пені, 2553 грн. 40 коп. 3% річних, 4173 грн. 34 коп. втрат від інфляції.

Представник відповідача в судове засідання прибув, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем визнає, зокрема, підтверджує, що дійсно послуги з перевезення за Договорами позивачем відповідачу надано і відповідачем прийнято згідно актів здачі-прийняття (виконання) робіт. Також, сума заборгованості підтверджена і проведеною між сторонами звіркою взаємних розрахунків про що складено відповідний акт. Разом з цим, представник відповідача письмового відзиву на позов суду не подав як і письмової заяви про визнання позову відповідачем оформленої у відповідності до вимог статті 78 ГПК України. При цьому представник відповідача обґрунтовує це тим, що згідно довіреності № 2 від 23.01.2012р. на підставі якої він діє як представник у суді він наділений усіма правами сторони у справі, крім визнання позову, повної або часткової відмови від позову та укладення мирової угоди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 22.10.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Підрядником, та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод", як Замовником, укладено Договір №003/10-9 надання послуг (далі по тексту Договір №003/10-9), за умовами якого Замовник передає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання про надання послуг по транспортуванні та доставці сировини, а саме зернових культур для потреб виробництва Замовника -у відповідності до попередньо погодженого замовлення оформленого у вигляді рахунків-заявок на перевезення.

Зміст та обсяги робіт, що підлягають виконанню, визначаються кошторисом -специфікацією, який є невід'ємною частиною цього договору та підтверджуються Актом виконаних робіт (п.1.2. Договору №003/10-9).

У відповідності до п.2.1. Договору №003/10-9, за виконання робіт, зазначених у п.1.1. цього договору, Замовник сплачує кошти, сума яких визначається згідно кошторису та виставленого двохстороннє погодженого рахунку за фактично надані послуги. Загальна сума оплати за фактично надані послуги згідно умов Договору визначається у відповідності до Акта виконаних робіт.

Згідно п. 2.3. Договору №003/10-9, розрахунки за виконані роботи Замовник повинен проводити протягом 5 днів з дня подання Підрядником необхідних для цього документів.

Закінчення повного етапу робіт, а також роботи в цілому оформляються двостороннім Актом звірки взаєморозрахунків, сформованим на підставі актів виконаних робіт, згідно виставленого двостороннє погодженого рахунку за фактично надані послуги, який є підставою для здійснення оплати (п.3.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного Договору №003/10-9 в період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. позивач надав відповідачу послуги по перевезенню зерна, всього на суму 6652 грн. 30 коп., що підтверджується Актом здачі -прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р., Актом про використання дизпалива для перевезення зерна з 01.10.2010р. по 31.10.2010р., підписаних представниками сторін та скріпленого відтисками їх печаток без заперечень.

Також, 10.07.2007р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод" було укладено Договір про надання транспортних послуг №10/08/07-1 ТП (далі по тексту -Договір №10/08/07-1 ТП), за умовами якого ОСОБА_1. (далі по тексту -Перевізник, позивач) зобов'язався надати ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" (далі по тексту -Замовник, відповідач) послуги по перевезенню вантажу (спирту етилового ректифікованого в обсягах визначених Замовником) автомобільним транспортом, перелік якого додається, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані Перевізником послуги.

Умовами Договору №10/08/07-1 ТП пунктом завантаження зазначено ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" (с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільської області), а кінцевим пунктом призначення: ТОВ "Артемівський ЛГЗ-Плюс" (м. Артемівськ Донецька обл.), ДП "Імідж-Холдинг" "АК "Імідж-Холдинг" АпС (с. Нове Запоріжжя, вул. Первомайська, 2Б), ДП ЗАТ "Оболонь - Красилівське" (м. Красилів, вул. Будівельна, 3).

Пунктом 2.7. Договору №10/08/07-1 ТП передбачено, що належне виконання Перевізником умов даного договору оформляється актом виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками Перевізника і Замовника.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 вказаного Договору, сторони погодили, що оплата наданих Перевізником послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування погодженої суми коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, за фактично виконаний обсяг перевезень за добу, у термін не пізніше 1 (одного) дня від дати одержання підтвердження про поставку вантажу від одержувача вантажу, у вигляді товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу, переданого по факсимільному зв'язку.

01.11.2007р. сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору про надання транспортних послуг №10/08/07-1 ТП, згідно якої внесено зміни у 3.1. Договору в частині зазначення вартості послуг по перевезенню вантажів.

Додатковою угодою №2 від 02.11.2007р. до договору про надання транспортних послуг №10/08/07-1 сторони погодились доповнити договір пунктом 3.5., яким передбачили, що за погодженням із Сторонами, Замовник може проводити заправку паливно-мастильними матеріалами транспортних засобів, які надаються Перевізником, для подальшого транспортування Товару згідно узгоджених заявок. При цьому вартість пального та інших паливно-мастильних матеріалів обов'язково враховується Сторонами при проведенні розрахунків за проведені Перевізником послуги по транспортуванню спирту та інших вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного Договору №10/08/07-1 ТП Перевізник надав Замовнику автотранспортні послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №СФ-54, № СФ-55 від 31.10.2010р., № СФ-56, №СФ-57 від 03.11.2010р., № СФ-58, № СФ-59 від 05.11.2010р., № СФ-60, № СФ-61 від 08.11.2010р., № СФ-62 від 10.11.2010р., всього на загальну суму 85500,00 грн., підписаними та скріпленими печатками як позивача, так і відповідача (далі по тексту - Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Разом з цим, з боку як позивача так і відповідача на неодноразову вимогу суду не подано належним чином завірених копій товарно-транспортних накладних, укладення яких передбачено п.п. 2.3. Договору №10/08/07-1 ТП.

Представник позивача обґрунтовуючи причини невиконання вимог суду зазначає про те, що товарно-транспортні накладні оформлялись, проте, не зберігались позивачем так як він, як підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування і веде спрощений облік первинних документів. Вказані товарно-транспортні накладні передавались безпосередньо відповідачу у якого зберігається один з примірників. Саме на підставі них складались Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

При цьому судом встановлено, що за умовами п.п. 2.5.2 Договору забезпечити своєчасне і повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів (товарно-транспортна накладна, сертифікат якості), відзначити в товарно-транспортних накладних час фактичного прибуття і відправлення транспорту є обов'язком Замовника - ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод".

В свою чергу, представник відповідача підтвердив той факт, що перевізником йому своєчасно передавались товарно-транспортні накладні і що саме на підставі них складено Акти здачі-приймання робіт. Як на причину по якій вказані товарно-транспортні не подані суду представник відповідача послався на труднощі у виготовлені їх копій через велику їх кількість та процес реорганізації відповідача.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи зазначене, суд розглядає справу за поданими сторонами доказами.

Зокрема, розглянувши та оцінивши подані позивачем як доказ виконання робіт за Договором №10/08/07-1 ТП Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) суд вважає їх належними доказами, які підтверджують виконання своїх зобов'язань позивачем за Договором №10/08/07-1 ТП.

Так, із змісту вказаних Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) вбачається, що вони укладені між представником Замовника ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" з одного боку та представником Виконавця ПП ОСОБА_1. з іншого боку про те, що Виконавцем були надані автотранспортні послуги по Договору №10/08/07-1 ТП. Актами визначено вартість вказаних робіт та підтверджено, що сторони претензій одна до одної не мають. Вказані акти підписані та скріплені печатками як позивача, так і відповідача.

Суд також враховує той факт, що згідно п. 2.7. Договору №10/08/07-1 ТП, передбачено, що належне виконання Перевізником умов даного договору оформляється актом виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками Перевізника і Замовника. При цьому відповідачем підтверджується надання зазначених послуг позивачем у розмірах вказаних у Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) а також, той факт, що вказані акти складались на підставі товарно-транспортних накладних і свідчать про настання строку виконання зобов'язань замовника з оплати наданих послуг перевезення.

Одночасно, суд бере до уваги той факт, що відповідно до уточнених розрахунків здійснених позивачем згідно зави від 17.02.2012р. позивач стверджує, що акт здачі-приймання наданих послуг від 31.10.2010р. №СФ-54, на дату подання позову відповідачем сплачено повністю, а за актом від 31.10.2010 року №СФ-55 сума неоплаченого боргу становить 4501,50 грн. Вказаний факт не заперечується і представником відповідача. Зазначене, також відповідає розрахунку суми заборгованості, що відображена у акті взаємної звірки розрахунків сформованому сторонами станом на 10.11.2011р. за період з 01.01.10р. по 31.10.11р.

З аналізу змісту умов укладених між позивачем і відповідачем Договорів за своєю правовою природою їх слід віднести до так званих "змішаних" Договорів, які містить елементи різних договорів. Зокрема вказані вище Договори містить як елементи договору про надання послуг так і елементи договору перевезення вантажу.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до умов п.п. 2.1., п.п. 2.3. п.п. 4.1. Договору №003/10-9 замовник зобов'язувався та гарантував провести оплату за виконані роботи протягом п'яти днів з дня подання Підрядником необхідних документів.

В свою чергу, згідно змісту п.п.1.2., п.п. 2.5.3., п.п. 3.2., п.п. 3.3. Договору №10/08/07-1 ТП замовник зобов'язувався провести повний розрахунок за надані послуги по перевезенню вантажу у термін не пізніше 1 (одного) дня від дати одержання підтвердження про поставку вантажу.

Матеріалами справи доведено, що транспортні послуги, надані на виконання вищезазначених договорів, відповідачем прийнято згідно укладених двосторонніх актів здачі-приймання робіт (надання послуг), проте, оплати за них у повному обсязі відповідачем не було проведено, у зв'язку з чим станом на 14.12.2011р. заборгованість відповідача (згідно поданого позивачем розрахунку) по договору №10/08/07-1 ТП від 10.07.2007р. склала 71001грн. 50 коп. та по договору №003/10-9 від 22.10.2008р. -6652 грн. 30коп., а всього на суму 77653 грн. 80 коп.

Слід зазначити, що представником відповідача не заперечується розмір основної заборгованості за укладеними Договорами.

Вказана сума заборгованості відповідає також тій, яка зазначена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків сформованому сторонами станом на 10.11.2011р. за період з 01.01.10р. по 31.10.11р. при цьому як вбачається із вказаного акту він підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками без застереження.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, а також враховуючи, що відповідачем не подано доказів в підтвердження погашення станом на дату розгляду справи заявленої до стягнення суми боргу, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму 77653грн. 80 коп. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Щодо стягнення інфляційних збитків, річних та пені, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем по вищевказаних договорах, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України. А тому, суд вважає правомірними позовні вимоги з врахуванням уточненої (зменшеної) суми позову щодо стягнення 4173 грн. 34 коп. втрат від інфляції (в тому числі: 3834,08 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період з листопада 2010р. по листопад 2011р. по договору №10/08/07-1 ТП від 10.07.2007р. та 339,26 грн. нарахованих за період з грудня 2010р. по листопад 2011р. по договору №003/10-9 від 22.10.2008р.), а також щодо стягнення 2553,40 грн. - 3% річних (в тому числі: 2348,92грн. нарахованих окремо по кожному з актів прийому-передачі наданих послуг по договору №10/08/07-1 ТП від 10.07.2007р. та 204,48 грн., нарахованих за період з 06.12.2010р. по 14.12.2011р. по договору №003/10-9 від 22.10.2008р.).

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Як передбачено ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, норми якого є спеціальними до даних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Так, сторонами при укладенні договору №003/10-9 від 22.10.2008р. погоджено, що за несвоєчасну оплату робіт Замовник сплачує на користь Підрядника пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день затримки (п.2.4. договору).

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011р. № 25/187, від 07.11.2011р. № 5002-2/5109-2010)

Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення 3650 грн. 85 коп. -пені, нарахованої відповідно до п.2.4 договору №003/10-9 від 22.10.2008р. у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день затримки за період з 05.12.2010р. по 05.06.2011р.

Разом з цим, позивачем зазначена помилка виправлена у поданому судові новому розрахунку пені згідно заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог від 17.02.2012р. відповідно до якого пеня ним обрахована у розмірі подвійної облікової ставки в сумі 508,48 грн.

Враховуючи зазначене, положення ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., суд вважає правомірно нарахованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача пеню в сумі 508,48 грн. нараховану у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день затримки за період з 06.12.2010р. по 03.06.2011р.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача - Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянського району, Тернопільської області на користь позивача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1: 77 653 грн. 80 коп. - основного боргу; 508 грн. 48 коп. - пені; 2553 грн. 40 коп. - 3% річних; 4173 грн. 34 коп. - втрат від інфляції, підлягають до задоволення.

Із змісту статті 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що зменшення розміру позовних вимог відбулось з вини позивача, внаслідок невірно проведених ним розрахунків заявлених до стягнення суми позовних вимог у первинному позові, суд на позивача покладає судовий збір у розмірі 79,82 грн. (сплачений позивачем за розгляд позовних вимог на які зменшено суму позову) в свою чергу на відповідача покладається 1697,83 грн. судового збору. А тому, в користь позивача з відповідача підлягає до стягнення 1697 (одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 83 коп. судового збору .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с.Кобиловолоки, Теребовлянського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 00375088, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1 -77 653 (сімдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 80 коп. - основного боргу; 508 (п'ятсот вісім) грн. 48 коп. - пені; 2 553 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн. 40 коп. - 3% річних; 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 34 коп. - втрат від інфляції та 1 697 (одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 83 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 14.03.2012р.