Рішення № 23914993, 27.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2012 р.Справа № 5017/892/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд - ліз"

Третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса.

Суддя Оборотова О.Ю.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 довіреність від 01.03.12р.

Від відповідача : ОСОБА_4 -довіреність від 27.02.12р.

Від третьої особи: ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд - ліз", за участю третьої особи Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису про повернення предмету лізингу (автомобіля) вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 22 квітня 2011 року на договорі фінансового, лізингу № 002-ОД-С-Ф-006 від 01.08.2008 року укладеного між ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" та ТОВ „Техномаркет - Агро".

Позивачем подано до господарського суду Одеської області 23.03.2012 року заяву про забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса про повернення предмету лізингу (автомобіля) вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 22 квітня 2011року на договорі фінансового лізингу № 002-ОД-С-Ф-006 від 01.08.2008 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд - ліз"; накласти арешт на два седлових тягачі марки HOWO моделі ZZ4327S324V шасі № НОМЕР_3 (держ. Номер НОМЕР_1) та № НОМЕР_4 (держ. Номер НОМЕР_2); заборонити відчуження двох седлових тягачів марки HOWO моделі ZZ4327S324V шасі № НОМЕР_3 (держ. Номер НОМЕР_1) та № НОМЕР_4 (держ. Номер НОМЕР_2). Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року порушено провадження по справі № 5017/892/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2012 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" задоволено частково. Накладено арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" (65012, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 26567744), а саме на два седлових тягачі марки HOWO моделі ZZ4327S324V шасі № НОМЕР_3 (держ. Номер НОМЕР_1) та № НОМЕР_4 (держ. Номер НОМЕР_2). В іншій частині клопотання - відмовлено.

17.04.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити.

23.04.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про повернення предмету лізингу (автомобіля) вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 22 квітня 2011 року на договорі фінансового лізингу № 002-ОД-С-Ф-006 від 01.08.2008 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техномаркет -Агро".

25.04.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 18.04.2012р. було оголошено перерву до 23.04.2012р., 23.04.2012р. було оголошено перерву до 27.04.2012р.

У судовому засіданні 27.04.2012р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" (Лізингоотримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" (Лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу № 002-ОД-С-Ф-006. Згідно укладеного договору Лізингоотримувач отримав по Акту приймання - передачі майно, а саме два седлових тягачі марки HOWO моделі ZZ4327S324V шасі № НОМЕР_3 (держ. Номер НОМЕР_1) та № НОМЕР_4 (держ. Номер НОМЕР_2).

Згідно додатку № 4 до укладеного договору Лізингоотримувач повинен був здійснювати лізингові платежі за отримане майно в розмірі та згідно затвердженого графіку.

На виконання договору № 002-ОД-С-Ф-006 згідно додатку № 4 до нього Лізингоотримувач повністю сплатив за отримане майно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, на загальну суму 1 215 157 (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят сім) гривень 14 коп.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що 07.03.2012 року співробітники відповідача, при участі державного виконавця, проникли на територію складу (селище Наті, вул. Зелена, 1), та вилучили майно (седлові тягачі) які були отримані позивачем в лізинг. Після звернення до державного виконавця позивачу було повідомлено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12.04.2011 року, було винесено виконавчий надпис, згідно якого позивача було зобов'язано повернути відповідачу передане майно. Підставою для винесення надпису було те, що позивач не сплачує лізингові платежі за договором. На думку позивача, Відповідач безпідставно отримав Виконавчий надпис, всі платежі позивачем були здійснені в повному обсязі; виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 12.04.2011 р. був вчинений не на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, так, лізингодавець не надав нотаріусу належно завіреної копії рахунка, який він повинен був направити лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення та у межах позовної давності; позивач не отримував жодних повідомлень, з вимогою сплати боргу, від ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз".

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

17.04.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що 01 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" (Лізингоотримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" (Лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу № 002-ОД-С-Ф-006. Згідно укладеного договору Лізингоотримувач отримав по Акту приймання - передачі майно, а саме два седлових тягачі марки HOWO моделі ZZ4327S324V шасі № НОМЕР_3 (держ. Номер НОМЕР_1) та № НОМЕР_4 (держ. Номер НОМЕР_2).

01.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" було укладено Договір поруки з ДП „Бам-Україна" (Поручитель), згідно якого Поручитель поручається перед ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" усіх без винятку онсових зобов'язань (сплата лізингових платежів, сплата штрафних санкцій за прострочку сплати лізинговихплатежів тощо), що виникнуть у Боржника за Договором фінансового лізингу.

Відповідно до п 7.2.3 Договора фінансового лізингу Лізингоогримувач зобов'язан своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно умов Договору, однак станом на 16 квітня 2010 року у ТОВ „ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО" виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 87 096,45грн. за лютий -квітень 2010року.

19.04.2010 року ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз", згідно Договору Поруки від 01.08.2008 року, направило претензію №1 до ДП „Бам-Україна" з вимогою сплатити заборгованість та штрафних санкції які виникли у ТОВ „ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО" за Договором фінансового лізингу.

28.04.2010 року для захисту свої законних прав ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" подало позовну заяву до ТОВ „ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО" та ДП „Бам-Україна" про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів станом на 16 квітня 2010р. у розмірі 87 096,45грн. та штрафних санкцій пені у сумі 12 476,06грн. та повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 травня 2010 року Ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №19/465-10 матеріали позовної заяви було повернуто у зв'язку з наявністю третейського застереження (п. 22.1-22.6 Договору фінансового лізингу).

Відповідачем зазначено, що позивач почав перемови з представниками відповідача результатом яких стало погашення заборгованості, яка виникла станом на 16 квітня 2010 року на загальну суму 87096,45 гривень.

Згідно п 9.2 договору фінансового лізингу Лізингоотримувач зобов'язується сплачувати лізингові платежі незалежно від результатів його господарської діяльності, тобто сплата Лізингоотримувачем заборгованості не звільняє його від сплати поточних лізингових платежів.

17 лютого 2011 року надходження грошових коштів від ТОВ „ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО" зупинились, ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" звернувся до Поручителя ТОВ „ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО", а саме до ДП „Бам-Україна".

07.04.2011 за вхідним номером №0704/11 ДП „Бам-Україна" отримало Претензію №2 від 07.04.2011 у №0136/11, згідно Договору Поруки від 01.08.2008 року, з вимогою погашення заборгованості та штрафних санкцій, які виникли у ТОВ „ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО" за Договором фінансового лізингу у сумі 201267,43 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської від 29 червня 2011 року по справі №16/17-1448-2011 року позов ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" до ДП „Бам-Україна" про стягнення 186 417,56грн. було задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса проводиться в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 87 Закону України „Про нотаріат" Стягнення грошових сум або витребування майна і виконавчим написом „Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості здійснюється в безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріуса" Повернення об'єкта лізингу п. 8 Договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Відповідач направив на адресу Позивача лист №0143/11 від 12.04.2011р. згідно якого Лізингоотримувача було попереджено про суму заборгованості, а також про застосування штрафних санкцій, розірвання Договору, а також витребування Об'єкту лізингу у безспірному порядку в разі непогашення існуючої заборгованості, додатком до даного листа було додано рахунок на сплату №535 від 12.04.2011року. Вказаний лист був отриманий 13 квітня 2011 року Директором з фінансів ОСОБА_5

У зв'язку з не оплатою виставленого рахунку Відповідач звернувся з Заявою про вчинення виконавчого напису до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вих. №0163/11 від 18 квітня 2011 року та додав до неї Оригінал Договору фінансового лізингу та копію рахунку №535 від 12.04.2011року, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Приватним нотаріусом ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1461 від 20.04.2011 року, про зобов'язання ТОВ „ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО" повернути об'єкт лізингу за невиплачені лізингові платежі за період з 06 жовтня 2010 року по 04 квітня 2011 року в сумі 186 045,28 гривень 28 копійок.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

23.04.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про повернення предмету лізингу (автомобіля) вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 22 квітня 2011 року на договорі фінансового лізингу № 002-ОД-С-Ф-006 від 01.08.2008 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техномаркет -Агро".

Позивачем в уточненнях позовних вимог зазначено, що 01 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" (Лізингоотримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" (Лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу № 002-ОД-С-Ф-006. Згідно укладеного договору Лізингоотримувач отримав по Акту приймання - передачі майно, а саме два седлових тягачі марки HOWO моделі ZZ4327S324V шасі № НОМЕР_3 (держ. Номер НОМЕР_1) та № НОМЕР_4 (держ. Номер НОМЕР_2).

Згідно додатку № 4 до укладеного договору Лізингоотримувач повинен був здійснювати лізингові платежі за отримане майно в розмірі та згідно затвердженого графіку.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що 07.03.2012 року співробітники відповідача, при участі державного виконавця, проникли на територію складу (селище Наті, вул. Зелена, 1), та вилучили майно (седлові тягачі) які були отримані позивачем в лізинг. Після звернення до державного виконавця позивачу було повідомлено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12.04.2011 року, було винесено виконавчий напис, згідно якого позивача було зобов'язано повернути відповідачу передане майно.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку; лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови (частина 1); лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частина 3).

Позивач не оспорює того, що на час вчинення виконавчого напису та отримання повідомлення лізингодавця про наміри розірвання договору він мав борг по сплаті лізингових платежів з простроченням платежу більше, ніж 14 днів. Але спосіб захисту свого права позивач обрав шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, через те, що він вчинений по договору, який не розірваний, а не у зв'язку з тим, що позивач не мав боргу перед відповідачем. Підпунктом 17.7.3 та пунктом 17.7 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу передбачено, що лізингодавець має право, в односторонньому порядку достроково припинити дію цього договору, з письмовим повідомленням Лізингоодержувача, та повернути об'єкт лізингу, якщо: Лізингоодержувач не здійснює оплату Лізингодавцю лізингових платежів на протязі 14 днів після настання строку їх оплати, згідно додатку № 4 до договору або рахунків на оплату додаткових лізингових платежів. Згідно листа вих. № 0143/11 від 12 квітня 2011 року відповідач зазначив, що в разі несплати позивачем рахунку, відповідач буде змушений стягнути суму заборгованості за Договором в примусовому порядку, застосувати до позивача санкції, передбачені договором, а також розірвати договір та витребувати об'єкт лізингу в безспірному порядку.

25.04.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 2 інформаційного листа віл 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи можлива з огляду на приписи частини четвертої статті 22 ГПК одночасна зміна підстав і предмета позову, зазначив, що за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання право чину недійсним.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

За таких обставин, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, суд вважає, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" слід відмовити.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - Агро" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд - ліз", за участю третьої особи Приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису про повернення предмету лізингу (автомобіля) вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 22 квітня 2011 року на договорі фінансового, лізингу № 002-ОД-С-Ф-006 від 01.08.2008 року укладеного між ТОВ „Універсальна лізингова компанія „Ленд-ліз" та ТОВ „Техномаркет - Агро" -відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.05.2012р.

Суддя О.Ю.Оборотова