Рішення № 23914814, 11.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р. Справа № 26/012-11/3

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Переяслав", м. Переяслав-Хмельницький

до Малого приватного підприємства "Сіміх", м. Переяслав-Хмельницький

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1, м. Переяслав-Хмельницький

2) Переялав-Хмельницька міська рада, м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 444 809,89 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 за доруч. від 15.11.2011 р. № 12;

від третіх осіб: не з'явились.

Обставини справи:

Приватним підприємством "Переяслав" (надалі позивач) заявлено позов до Малого приватного підприємства "Сіміх" (надалі відповідач) про стягнення 4444809,89 грн., з яких: 120 042,32 грн. основного боргу, 27 524,68 грн. пені, 61 131,43 грн. 3% річних, 236 111,46 грн. інфляційної складової боргу, 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.05.2011 р.

(суддя Лилак Т.Д.) позовні вимоги ПП "Переяслав" задоволено частково, а саме: стягнуто з МПП "Сіміх" на користь ПП "Переяслав" 120 042 грн. 32 коп. основного боргу, 6 249 грн. 28 коп. 3% річних, 17 015 грн. 73 коп. інфляційної складової боргу, 5 683 грн. 08 коп. пені, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. апеляційну скаргу МПП "Сіміх" задоволено, рішення господарського суду Київської області від 18.05.2011 р. скасовано повністю, постановлено нове рішення, яким в позові відмовлено та справу передано до господарського суду Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. касаційну скаргу Приватного підприємства "Переяслав" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. та рішення господарського суду Київської області від 18.05.2011р. -скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

На підставі ст. 2-1 ГПК України 30.11.2011 р. справа № 26/012-11 передана до провадження судді Лопатіна А.В.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2011 р. справа № 26/012-11 була прийнята до розгляду суддею Лопатіним А. В., справі присвоєно № 26/012-11/3. Розгляд справи було призначено на 17.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2012 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб, розгляд справи відкладено на 07.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2012 р. строк розгляду спору продовжено у порядку ст. 69 ГПК України та, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб, розгляд справи відкладено на 22.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2012 р. строк розгляду спору продовжено у порядку ст. 69 ГПК України та, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 07.02.2012 р., розгляд справи відкладено на 06.03.2012 р.

У судовому засіданні 06.03.2012 р. представник позивача подав пояснення, які взяті судом до уваги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2012 р. строк розгляду спору продовжено у порядку ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 13.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2012 р. строк розгляду спору продовжено у порядку ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 02.04.2012 р. Крім того, зобов'язано позивача подати до суду обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості за договорами оренди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2012 р. строк розгляду спору продовжено у порядку ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 11.04.2012 р. Крім того, повторно зобов'язано позивача подати до суду обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості за договорами оренди.

Станом на дату судового засідання представник відповідача вимоги ухвал суду від 13.03.2012 р. та 02.04.2012 р. не виконав, обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості за договорами оренди не подав.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.04.2012 р. не виконав, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду від 13.03.2012 р.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, суд

встановив:

01.01.2008 р. між Приватним підприємством „Переяслав" (орендодавець) та Малим приватним підприємством „Сіміх" (орендар) було укладено договір № 2 про оренду приміщення (договір оренди № 1), за умовами якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає столярний цех площею 195 м2, автогараж № 2 площею

955 м2, сушилки площею 94 м2.

Даний договір діє з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. (п.10.1 договору).

Згідно п.3.1 договору оренди №1 орендна плата становить 8 225,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди № 1 рахунки на орендну плату орендодавцю видавати орендарю не пізніше п'ятого числа поточного місяця, орендар повинен сплатити орендну плату на протязі 5-ти банківських днів, але не пізніше 10 числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві вищезазначені приміщення, що підтверджується актами прийому-передачі № 1 від 01.01.2008 р. та № 2 від 01.01.2008 р. (додаток № 1 до договору).

01.01.2009 р. між Приватним підприємством „Переяслав" (орендодавець) та Малим приватним підприємством „Сіміх" (орендар) було укладено договір № 7 про оренду приміщення (договір оренди № 2), за умовами якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає автогараж № 2 площею 955 м2, сушилки площею 94 м2.

Даний договір діє з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. (п.10.1 договору оренди №2).

У випадках відсутності заяви однієї з сторін за місяць до припинення або зміну договору після закінчення його строку на протязі одного місяця, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором

(п. 10.5 договору оренди №2).

Згідно п.3.1 договору оренди № 2 орендна плата становить 8 225,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди № 2 рахунки на орендну плату орендодавцю видавати орендарю не пізніше п'ятого числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

09.01.2009 р. відповідач направив позивачу лист № б/н від 09.01.2009 р., в якому визнав наявність заборгованості перед позивачем за оренду станом на 01.01.2009 р. у сумі 52 025,00 грн. та зобов'язався сплатити заборгованість до 01.06.2010 р.

20.11.2009 р. між Приватним підприємством „Переяслав" (продавець, позивач) та ОСОБА_1 (покупець, третя особа-1) було укладено договір купівлі-продажу комплексу (договір купівлі-продажу), посвідчений нотаріусом Переяслав-Хмельницького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 500, за умовами якого покупець приймає у власність комплекс, загальною площею 5 335,40 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу право власності на придбаний комплекс виникає з моменту його державної реєстрації в уповноваженому органі, яку було проведено 23.11.2009 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24541125.

Згідно з частиною першою ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Отже, з моменту державної реєстрації права власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_1 перейшли усі права та обов'язки наймодавця за договором оренди № 7 від 01.01.2009 р., у тому числі, і права щодо отримання орендної плати.

23.11.2009 р. між Приватним підприємством „Переяслав" (наймач, позивач) та ОСОБА_1 (наймодавець, третя особа-1) було укладено договір № 1 найму (оренди) нежилого приміщення (договір найму), за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Загальна площа орендованого приміщення становить 5 335,40 кв. м.

Цей договір найму (оренди) укладається сторонами на строк до 02.01.2012 р.

(п. п. 2. 1. договору найму).

На виконання договору найму третя особа-1 передала, а позивач прийняв в орендне користування вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому передачі приміщень від 23.11.2009 р.

Відповідно до п. 5.4 договору найму наймач (позивач) має право передавати приміщення в суборенду та/або в користування третім особам без дозволу наймодавця (третя особа-1).

Укладення в подальшому між ОСОБА_1 та позивачем договору оренди від 23.11.2009 р. з правом передачі майнового комплексу в суборенду третім особам без дозволу наймодавця не можна ототожнювати переходом до позивача прав та обов'язків наймодавця за договором оренди № 7 від 01.01.2009 р., адже договір суборенди між позивачем та відповідачем не укладався, що підтверджується поданими представником позивача у судовому засіданні 06.03.2012 р. письмовими поясненнями.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з моменту реєстрації ОСОБА_1 права власності на предмет оренди (майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2), а саме: з 23.11.2009 р. (дата державної реєстрації права власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за

ОСОБА_1) по 30.09.2010 р. (дата звільнення орендованого приміщення) є безпідставними.

Як вбачається із позовної заяви, у зв'язку із закінченням строків позовної давності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, яка виникла лише з 04.03.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що за період з 04.03.2008 р. по 23.11.2009 р. відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу за договорами оренди № 2 від 01.01.2008 р. та № 7 від 01.01.2009 р. 170531,67 грн. Проте, як вбачається з позовної заяви та долучених до неї виписок з особового рахунку позивача,

МПП "Сіміх" існуючу заборгованість перед ПП "Переяслав" погасило частково, а саме у розмірі 134932,68 грн.

Враховуючи все зазначене вище, судом встановлено, що станом на

04.03.2011 р. у відповідача перед позивачем існує заборгованість по орендній платі за договорами оренди № 2 від 01.01.2008 р. та № 7 від 01.01.2009 р. у розмірі

35598,99 грн.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється оговором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ПП «Переяслав»за договорами оренди № 2 від 01.01.2008 р. та № 7 від 01.01.2009 р. у розмірі

35598,99 грн.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди № 2 від 01.01.2008 р. та № 7 від 01.01.2009 р. щодо сплати коштів за користування орендованим майном у розмірі 35598,99 грн., а тому суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 120042,32 грн. основного боргу задовольняє частково, а саме у розмірі 35598,99 грн.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 27524,68 грн. -пені, 61131,43 грн. -3% річних, 236111,46 грн. інфляційних втрат та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. п. 3.8 спірних договорів у разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахуванні орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі

0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку пені відповідача (додаток 3 до позовної заяви), з урахуванням положень пункту 3.2. договорів оренди № 2 від 01.01.2008 р. та

№ 7 від 01.01.2009 р., останнім по заборгованості, яка виникла перед ним у відповідача за період з 04.03.2008 р. по 23.11.2009 р., по орендних платежах пеня не нарахована, тому суд у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 27524,68 грн. відмовляє повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, по заборгованості, яка виникла перед позивачем у відповідача за період з 04.03.2008 р. по 23.11.2009 р., враховуючи часткове погашення відповідачем протягом вказаного періоду існуючої заборгованості та положення пункту 3.2. договорів оренди № 2 від 01.01.2008 р. та

№ 7 від 01.01.2009 р., суд встановив, що відповідний розрахунок зроблений позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несплату орендної плати за договорами оренди № 2 від 01.01.2008 р. та № 7 від 01.01.2009 р. суд задовольняє частково, а саме у розмірі 2922,63 грн.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, по заборгованості, яка виникла перед позивачем у відповідача за період з 04.03.2008 р. по 23.11.2009 р., враховуючи часткове погашення відповідачем протягом вказаного періоду існуючої заборгованості та положення пункту 3.2. договорів оренди № 2 від 01.01.2008 р. та

№ 7 від 01.01.2009 р., суд встановив, що відповідний розрахунок зроблений позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за несплату орендної плати за договорами оренди № 2

від 01.01.2008 р. та № 7 від 01.01.2009 р. суд задовольняє частково, а саме у розмірі 7923,73 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Обґрунтовує свою вимогу укладеним договором

від 21.02.2011 р. про надання юридичних послуг № ЮП-06/11 та квитанціями про сплату 7000,00 грн. та 3000,00 грн. позивачем за представництво у суді. Проте згадана вимога задоволенню не підлягає, оскільки суперечить закону, зокрема, ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, тому що такі витрати не мають обов'язкового характеру, їх здійснення не має безпосереднього впливу на відновлення порушеного права в межах підстав позову і факт їх наявності та розмір не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням МПП «Сіміх»умов договорів оренди № 2 від 01.01.2008 р. та № 7 від 01.01.2009 р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35598,99 грн. основного боргу, 2922,63 грн. 3% річних та

7923,73 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Сіміх" (08400, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Можайська, буд. 9, кв. 101; код ЄДРПО України 13734717) на користь Приватного підприємства "Переяслав" (юридична адреса: 08431, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Демянці; поштова адреса: 08400,

м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 37; код ЄДРПО України 13735720) -35598 (тридцять п'ять п'ятсот дев'яносто вісім гривень) 99 коп. основного боргу, 2922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні) 63 коп. 3% річних, 7923 (сім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні) 73 коп. інфляційних втрат,

35 (тридцять п'ять гривень) 63 коп. державного мита та 18 (вісімнадцять гривень)

85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В. Лопатін

Дата підписання повного тексту рішення: 04.05.2012 р.