Рішення № 23914612, 10.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.12р. Справа № 17/5005/2661/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства ім. Т.Г. Шевченка, с. Зелене поле Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення 31 931,02 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 01.03.12р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. б/н від 04.04.11р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства ім. Т.Г. Шевченка (далі - відповідач) суму 818,06 грн. пені, 119,46 грн. 3% річних, 30 993,50 грн. штрафу, а всього 31 931,02 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу № ТАТ-КР/02 від 11.12.09р., а також суму 3 000,00 грн. витрат понесених в зв'язку із наданням адвокатських послуг (правової допомоги), згідно договору № 01-03/12-3 від 01.03.12р.

Відповідач позов не визнає. Відзив до матеріалів справи не надав, проте у судовому засіданні представник відповідача наголошує на тому, що фактично строк виконання зобов'язань по спірному договору в частині сплати решти 50% від вартості товару не визначений, а також за відсутності направленої продавцем, в порядку ст. 530 ЦК України, вимоги про сплату решти передоплати за товар є таким, що не настав. Таким чином, порушення грошових зобов'язань з боку підприємства відповідача згідно умовам спірної угоди не мало місця, тоді як і доказів в спростування зазначених вище обставин позивачем до матеріалів справи не надано.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

11.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № ТАТ-КР/02 (далі -Договір).

Предметом зазначеного договору є купівля-продаж засобів захисту рослин, насіння (п. 1.1), що є товаром, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому (п. 1.2).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами умовами п.п. 2.1, 2.2 Договору погоджено, що асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються у додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цієї угоди; всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії Договору є його невід'ємною частиною.

Між продавцем та покупцем підписані додатки до Договору, у яких визначено найменування товару, погоджено його кількість, ціну, загальну вартість та терміни поставки, зокрема, сума поставки згідно додатку № 1 складає 428 586,85 грн., а згідно додатку № 2 -56 925,67 грн., де граничні терміни поставки товару на загальну суму 485 512,52 грн. -03.03.2010 року.

Порядок розрахунків за спірним договором, погоджений сторонами у Розділі 5 Договору, передбачає оплату товару до його поставки, а саме: 50% вартості (242 756,26 грн.) в строк до 18.12.2009 року, а решту 50% (242 756,26 грн.) вартості в строк до 20.02.2009 року.

При цьому, товар може передаватися покупцю партіями. Перша партія товару відвантажується лише після отримання 50% передоплати від вартості спірного товару.

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 22.02.2012 року між ТОВ "ТАТ-АГРО" (первісним кредитором) та позивачем (новим кредитором) було укладено угоду № 01/02-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, з додатковою угодою № 1 від 05.03.12р. до неї (далі - Угода).

Відповідно до Угоди, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання покупцем (боржником) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі Договору, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, 25.02.12р. та 10.03.12р. позивачем направлено на адресу відповідача письмові повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 23.02.12р. (а.с. 23-24) та 05.03.12р. відповідно (а.с. 26-27), в яких новий кредитор запропонував боржнику (відповідачу у справі) добровільно сплатити суму 31 931,02 грн. заборгованості, однак які були залишені останнім без відповіді та задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що відповідач виконав свої зобов'язання за Договором та перерахував суму попередньої оплати в загальному розмірі 418 333,76 грн., а саме: 24.12.09р. платіжним дорученням № 2489 суму 300 000,00 грн. та 28.12.09р. платіжним дорученням № 2505 суму 118 333,76 грн., які є в матеріалах справи.

При цьому, позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що станом на 18.12.09р. у покупця існувало порушене зобов'язання у розмірі 242 756,26 грн. (50% першої передоплати вартості спірного товару), яке було виконане належно лише 25.12.09р., а станом на 20.02.2010 року і до теперішнього часу у відповідача існує невиконане (порушене) зобов'язання в частині повної оплати решти 50% вартості спірного товару на суму 67 178,76 грн. (485 512,52 грн. (загальна вартість) -418 333,76 грн. (здійснена передоплата)).

В той же час, господарським судом не можуть бути взяті до уваги в повному обсязі вищенаведені посилання позивача, оскільки проведений детальний аналіз документів долучених матеріалів справи відображає, що Договір підписаний 11.12.2009 року, згідно п. 5.3 якого перший попередній платіж 50% здійснюється до 18.12.2009 року (сплата проведена 24.12.09р.), а другий попередній платіж 50% здійснюється до 20.02.2009 року.

Таким чином, другий платіж в строки, передбачені Договором (20.02.09р.) з врахуванням дати його підписання (11.12.09р.), відповідачем фактично виконати не було можливим, а отже строки щодо проведення другої сплати 50% від вартості спірного товару сторонами не встановлено, тому і вимоги в цій частині позову є безпідставні.

До того ж, не приймаються і посилання продавця на встановлення у іншій судовій справі (№ 22/443) між тими ж сторонами календарної дати здійснення покупцем другого платежу 50% від вартості товару по Договору саме - 20.02.2010 року, оскільки господарський суд вважає, що преюдиція в порядку ст. 35 ГПК України у справі відсутня з огляду на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.10.04р. у справі № 6/408, в якій зазначається про помилковість надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Окрім того, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, позивачем до матеріалів справи так і не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин виставлення відповідачу відповідної вимоги щодо необхідності проведення другого платежу 50% від вартості спірного товару згідно Договору.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України вказують на те, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Так, на підставі умов п. 8.3 Договору та норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також розмір 3% річних, а саме згідно розрахунку позивача:

- станом на 18.12.09р. борг відповідача - 242 756,26 грн., розмір штрафу становить суму 24 275,63 грн.; станом на 20.02.10р. борг відповідача - 67 178,76 грн., розмір штрафу становить суму 6 717,87 грн., а всього на загальну суму 30 993,50 грн. штрафу;

- за період з 19.12.09р. по 24.12.09р. на розмір 242 756,26 грн. боргу суму 818,06 грн. пені;

- за період з 19.12.09р. по 24.12.09р. на розмір 242 756,26 грн. боргу суму 119,46 грн. 3% річних.

Проте, господарський суд вважає за необхідне відмовити в частині вимог щодо нарахованого розміру штрафу, а також зменшити розмір нарахованих відповідачу сум пені та 3% річних з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно до умов ст. 549 ЦК України пеня і штраф є різновидами неустойки, тому стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 8.3 Договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а отже вимога позивача в частині стягнення спірного розміру штрафу задоволенню не підлягає. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, яка викладена у постанові № 28/152 від 04.02.2010 р.

Щодо заявленого розміру пені та 3% річних, то перевіривши здійсненні позивачем нарахування їх розміру господарський суд вважає їх частково обґрунтованими, а тому задовольняє за період з 19.12.09р. (граничний строк першого платежу 18.12.09р.) по 23.12.09р. (фактична сплата першого платежу 50% - 24.12.09р.) суму 681,71 грн. пені, а також за цей же період суму 99,77 грн. 3% річних, тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Згідно приписів ст. 12 названого Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою, або адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, до складу понесених позивачем судових витрат, які підлягають відшкодуванню, згідно до приписів ст.ст. 44, 48 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід включити витрати позивача у сумі 73,42 грн. на оплату послуг адвоката, у яких об'єктивно потребував позивач, та які підтверджуються договором № 01-03/12-3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.03.12р., укладеним між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, який здійснював представництво інтересів позивача у даній справі (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3888; посвідчення адвоката від 29.10.2009 року; платіжне доручення № 15 від 15.03.12р. на суму 3 000,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 48, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства ім. Т.Г. Шевченка (53041, с. Зелене поле Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, 8; ЄДРПОУ 30502205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38/23; ЄДРПОУ 38039872) суму 681,71 грн. (шістсот вісімдесят одна грн. 71 коп.) пені, 99,77 грн. (дев'яносто дев'ять грн. 77 коп.) 3% річних, 73,42 грн. (сімдесят три грн. 42 коп.) витрат на послуги адвоката, 39,39 грн. (тридцять дев'ять грн. 39 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров