Ухвала суду № 23913706, 28.02.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"28" лютого 2012 р. Справа № 0670/6447/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бердичіський завод транспортного машинобудування" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2011 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський завод транспортного машинобудування" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011р. № 0000122301 ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 р. Відкритому акціонерному товариству "Бердичівський завод транспортного машинобудування" в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський завод транспортного машинобудування, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" на підставі договору оренди користується майновим комплексом і щомісячно сплачує 40000,00 грн. орендної плати. В 2009 р. Позивачем було сплачено 480000,00 грн. орендної плати, а протягом першого півріччя 2010 р. - 120000,00 грн.

Бердичівською об"єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт № 3005/23-01/01350274 від 19.10.2010 р.

В ході перевірки Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.4.1.6., п.5.1., п..п.5.2.6. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 15022 грн., у тому

числі за 2009 р. в сумі 360 грн.; І квартал 2010 р. в сумі 26528 грн. (нараховується штрафна санкція); півріччя 2010 р. в сумі 14662 грн., зменшено від"ємне значення об"єкта оподаткування на суму 537326,00 грн., в т.ч. за 2009 р. в сумі 231232 грн. та за півріччя 2010 р. в сумі 306094 грн.

18 березня 2011 р. на підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122301, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 23118 грн., в т.ч. 15022 грн. за основним платежем та 8096 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата в сумі 352672,00 грн., що була сплачена позивачем протягом перевіряємого періоду, не була пов'язана з його господарською діяльністю, а тому не може включатися до складу валових витрат. Таке безпідставне включення частини орендної плати до валових витрат позивача спричинило неправильне визначення позивачем об'єкту оподаткування вказаним податком, а саме призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні періоди на суму 537326,00 грн., в тому числі за 2009 р. в сумі 231232,00 грн. та за півріччя 2010 р. - 306094,00 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону передбачено що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (підпункт 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону).

Як визначено п.6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. N 318, із змінами і доповненнями (далі - положення), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 11 Положення визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Підпунктом 15.4. пункту 15. Положення передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Судом встановлено, що собівартість (витрати на випуск) продукції на ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" розраховується згідно калькуляцій вартості виробленої продукції, затвердженої директором підприємства. Така собівартість визнається з урахуванням матеріальних витрат, витрат на оплату праці, витрат по оренді та утриманню загально-виробничих фондів, матеріальних активів та інших необоротних активів.

В бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 26 "готова продукція" та за кредитом рахунку 23 "виробництво" сума понесених витрат по оренді основних фондів у зв'язку із виготовленням продукції підприємством за перевіряємий період визначено лише в сумі 78863,00грн.

До складу валових витрат позивача була включена орендна плата лише в сумі 11998,00 грн. за 2 квартал 2009 р. та в сумі 115330,00 грн. за четвертий квартал 2009 р.

Також встановлено, що ще під час проведення перевірки на письмову вимогу податкового органу ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" не надав жодних письмових пояснень щодо формування планової та фактичної собівартості виготовленої продукції в розрізі кожного виду послуг із наданням копій відповідних калькуляцій. В ході судового розгляду, на вимогу суду, позивач не надав жодної калькуляції, затвердженої в установленому порядку, на жоден із видів послуг, які за твердженнями представників позивача надавалися протягом перевіряємого періоду.

Крім того, Позивачем також не надані суду належні докази щодо передачі частини орендованого майна в суборенду та докази того, що в розрахунок таких орендних платежів за договором суборенди включалася відповідно частина орендної плати за основним договором, а тому доводи позивача про те, що частина орендованого майна використовувалася для надання послуг, а частина орендованого майна передавалася в суборенду є необґрунтованими.

Оскільки орендна плата в сумі 352672,00 грн., що була сплачена позивачем протягом перевіряємого періоду, не була пов'язана з його господарською діяльністю, а отже не може включатися до складу валових витрат, податковим органом зроблений правильний висновок щодо порушення позивачем вимог ст.5.1. Закону при визначенні складу валових витрат.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бердичіський завод транспортного машинобудування" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) А.В. Жизневська Т.С. Котік

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Повний текст ухвали суду виготовлено 01.03.2012 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Бердичіський завод транспортного машинобудування" вул.Газопровідна, 24,м.Бердичів,Житомирська область,13307

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312