Ухвала суду № 23909552, 02.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 р.Справа № 2а-13279/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Міліруд Є.О.,

представника відповідача Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-13279/11/2070

за позовом Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Українсько - російсько - американське товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «СПЕЦ» (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - відповідач) в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

- скасувати та визнати нечинними податкові повідомлення рішення № 0000350818 від 28.09.2011 року, № 00032110841 від 30.09.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року зазначений адміністративним позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не надав належної оцінки обставинам справи та доказам безтоварності договорів укладених позивачем.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в період з 22.08.2011 року по 05.09.2011 року була проведена документальна позапланова перевірка підприємства - позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «АВТО ГРУП» за період грудня 2008 року та ТОВ «Монт Сервіс» за період березень - квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1978/18-010/05837085 від 12.09.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість та п. 198.3, п. 198, 6 ст. 198 ПК України щодо зайвого включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Торговий дім «Авто Груп» ТОВ «Монт Сервіс» товарів (робіт, послуг) на загальну суму 430 261 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000350818 від 28.09.2011 року, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 474 442,50 грн.

Також судом встановлено, що в період з 09.09.2011 року по 19.09.2011 року фахівцями податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Монт Сервіс», за результатами якої складено акт № 1999/41-018/05837-85 від 19.09.2011 року.

В зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 177 425,70 грн.

З посиланням на зазначений акт, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.09.2011 року № 0003210841, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 177 426,70 грн.

За доводами відповідача правочини укладені з ТОВ «Монт Сервіс» та ТОВ «Торговий дім «Авто Груп» є нікчемними. Таку позицію податковий орган обґрунтовує тим, що за наслідками зустрічних перевірок зазначених підприємств встановлено відсутність у них трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь - якого виду діяльності. Крім того, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

За приписами п.198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2008 року між Українсько - російсько - американським товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство «СПЕЦ» (надалі - Замовник) та ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» (надалі - Виконавець) був укладений договір № 04/081020-4 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору Виконавець зобов'язується виконати для Замовника послуги консультативні зі створення Автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру та моніторингу генерального плану, послуги з питань розвитку програмного забезпечення користувачів, роботи по створенню програмного забезпечення для комп'ютерної та обчислювальної техніки (з передачею майнових прав власності Замовнику), розробка керівництва адміністратора та користувача, навчання адміністратора та п'яти користувачів (надалі - послуги), а Замовник зобов'язується сплатити за надані послуги в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 3.1 Договору, загальна вартість послуг складає 333 869,21 грн., в т. ч. ПДВ - 20 % 55 644,87 грн., згідно договірної ціни (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору позивачу була виписана податкова накладна від 02.12.2008 року № 2960 на суму 333 869,21 грн., в т. ч. ПДВ - 55 644,87 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Розрахунки за послуги здійснювались у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» на загальну суму 333 869,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5251 від 26.12.2008 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.12.2008 року між ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» та позивачем був підписаний акт здавання - приймання виконаних послуг за договором та складений Ліцензійний Договір про передачу авторських прав на Автоматизовану інформаційну систему містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану.

Також судом встановлено, що 20 жовтня 2008 року між Українсько - російсько - американським товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство «СПЕЦ» (надалі - Замовник) та ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» (надалі - Виконавець) був укладений договір № 04/081020-3 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати для Замовника послуги консультативні зі створення Автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану, послуги з питань інтегрованих програмних комплексів, розробка Порядку ведення містобудівного кадастру (надалі - послуги), а Замовник зобов'язується сплатити за надані послуги в порядку і на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна вартість послуг складає 196 286,45 грн. в т. ч. ПДВ - 20 % 32 714,41 грн., згідно кошторису (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору.

ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» позивачу була виписана податкова накладна від 02.12.2008 року № 2961 на суму 196 286,45 грн., в т. ч. ПДВ - 32 714,41 грн.

Розрахунки за послуги проводились у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» на загальну суму 196 286,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5250 від 26.12.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2010 року між ТОВ «Монт Сервіс» (надалі - Продавець) та Українсько - російсько - американським товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство «СПЕЦ» (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки товарів № 0111110/08, за умовами якого Покупець замовляє та оплачує продукцію (надалі - товар), а Продавець поставляє товар у відповідності до наявного асортименту.

З метою належного виконання умов Договору ТОВ «Монт Сервіс» позивачу були виписані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Податкові накладні оформлені згідно вимог діючого законодавства, підписані та скріплені печаткою підприємства.

Факт проведення розрахунків за поставлений товар підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного податкового та бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту за перевіряємі періоди, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер.

При цьому, колегія судів відхиляє доводи відповідача з приводу нікчемності укладених позивачем із контрагентами правочинів, враховуючи наступне.

Так, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України. Зазначені нормативно - правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-13279/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2012 р.