Постанова № 23909030, 03.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 2а-1519/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс-Трейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі № 2а-1519/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс-Трейд"(далі - позивач, ТОВ "Техноімпекс-Трейд") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі - відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001541520/0 від 02.07.2010 р., № 0001541520/1 від 05.08.2010 р., № 0001541520/2 від 03.11.2010 р. ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова про донарахування ТОВ "Техноімпекс-Трейд" податку на додану вартість у загальному розмірі 3371,55 грн., в тому числі за основним платежем 3211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 160,55 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000130700 від 03.02.2011р. ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова щодо завищення ТОВ "Техноімпекс-Трейд" від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 104574,00 грн., а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26143,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. адміністративний позов ТОВ "Техноімпекс - Трейд" до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0001541520/0 від 02.07.2010 р., № 0001541520/1 від 05.08.2010 р., № 0001541520/2 від 03.11.2010 р., винесені ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000130700 від 03.02.2011 р., винесене ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова, в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 20255,82 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 5063,95 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Техноімпекс-Трейд" 01,70 грн. сплаченого судового збору.

Позивач, ТОВ "Техноімпекс-Трейд"), не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. по справі № 2а-1519/11/2070 у частині, якою було відмовлено позивачу в задоволенні позову, скасувати та прийняти у вказаній частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що суд першої інстанції, виносячи дану постанову, у частині, якою не було задоволено позов, вказав, з одного боку, що норми чинного податкового законодавства пов'язують право на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а з іншого боку, суд вказав, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснених операцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Техноімпекс-Трейд" 22.02.2008 р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та отримав відповідне свідоцтво серії А01 за № 084850, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців перебуває з кодом 35698611. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкові та з 17.03.2008 р. зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво від 17.03.2008 р. за № 100105111. Позивач здійснює господарську діяльність в сфері оптової торгівлі сільськогосподарською технікою та іншими непродовольчими товарами, а також в сфері посередництва в торгівлі.

Відповідачем згідно з п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техноімпекс-Трейд" з питань достовірності задекларованих залишків від'ємного значення податку на додану вартість, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.06.2008 р. по 31.01.2010 р. Результати перевірки позивача оформлені актом № 302/07-004/35698611 від 05.03.2010 р. (том.1, а.с.35-а.с.41), висновками якого встановлено порушення ТОВ "Техноімпекс-Трейд п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.11 та п.п. 5.12.4 п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за N 250/2054, що призвело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2010р. в сумі 124970,00 грн..

Згідно акту перевірки № 302/07-004/35698611 від 05.03.2010 р., позивачем в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 107815,00 грн., в тому числі за липень 2008 р. на 9982,66 грн., за серпень 2008 р. на 26960,00 грн., за вересень 2208 р. на 24004,58 грн., за жовтень 2008 р. на 15584,18 грн., за листопад 2008 р. на 10761,85 грн., за грудень 2008 р. на 644,93 грн., за січень 2009 р. на 1065,04 грн., за лютий 2009 р. на 525,00 грн., за березень 2009 р. на 3227,05 грн. та за червень 2009 р. на 15058,84 грн., а також в порушення п. 5.11 та п.п. 5.12.4 п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за N 250/2054, завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 17155,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що висновки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про завищення позивачем податкового кредиту на суму 107815,00 грн. ґрунтуються на тому, що ТОВ "Техноімпекс-Трейд"включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельна фірма Слав'янка", ТОВ "Серфлекс"та ТОВ "Діол-Сервіс"в розмірі 87558,33 грн., реальність проведення яких належним чином не підтверджена, та суми по взаємовідносинам з ТОВ "Техноімпекс", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Украгрозапчастина"в розмірі 20255,82 грн. за податковими накладними, які оформлені з порушенням встановленого порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність господарських операцій та зазначає, що угоди між ТОВ "Техноімпекс-Трейд" та ТОВ "Торгівельна фірма Слав'янка", ТОВ "Серфлекс", ТОВ "Діол-Сервіс" в письмовій формі не укладались. При цьому суд звернув увагу, що долучені до матеріалів справи копії податкових накладних ТОВ "Торгівельна фірма Слав'янка", ТОВ "Серфлекс" та ТОВ "Діол-Сервіс" на загальну суму податкового кредиту в розмірі 87558,33 грн. в якості умов поставок містять посилання на рахунки, копії яких позивачем до матеріалів справи не надано.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Разом з цим суд відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то за приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах включив суми щодо придбання запасних частин до сільськогосподарської техніки в розмірі 80138,22 грн. за податковими накладними ТОВ "Торгівельна фірма Слав'янка" від 03.06.2008 р. № 0603.009 на суму 56296,08 грн., в т.ч. ПДВ -9382,68 грн., № 0603.10 на суму 55374,67 грн., в т.ч. ПДВ -9229,11 грн., № 0603.011 на суму 76629,55 грн., в т.ч. ПДВ -12771,59 грн., № 0603.012 на суму 58641,55 грн., в т.ч. ПДВ -9773,59 грн., від 11.06.2008р. № 0611.001 на суму 67397,95 грн., в т.ч. ПДВ -11232,99 грн., № 0611.002 на суму 64571,11 грн., в т.ч. ПДВ -10761,85 грн., від 18.06.2008р. на суму 59024,69 грн., в т.ч. ПДВ -9837,45 грн., від 02.07.2008р. № 0702.003 на суму 42893,75 грн., в т.ч. ПДВ 7148,96 грн. (том1, а.с.137-а.с.144), в розмірі 4415,79 грн. за податковою накладною ТОВ "Серфлекс" від 04.08.2008р. № 0804.018 на суму 26494,75 грн., в т.ч. ПДВ -4415,79 грн. (том1, а.с.155), та в розмірі 3004,32 грн. за податковими накладними ТОВ "Діол-Сервіс" від 01.10.2008р. № 0110.013 на суму 11635,68 грн., в т.ч. ПДВ -1939,28 грн., та від 17.11.2008р. на суму 6390,22 грн., в т.ч. ПДВ -1065,04 грн. (том1, а.с.147-а.с.148).

Згідно рахункам-фактурам позивачу було виставлено до оплати суми за згодом поставлений від контрагентів товар, що згодом супроводжувалося безготівковими розрахунками та видачею видаткових накладних, які містять і підписи відповідальних осіб, і печатки постачальника, а саме: № СЛ-0603.005 від 03.06.2008 р., № СЛ-0603.002 від 03.06.2008 р., № СЛ-0603.003 від 03.06.2008 р., № СЛ-0611.002 від 11.06.2008 р., № СЛ-0603.001 від 11.06.2008 р., № СЛ-0603.004 від 03.06.2008 р., № СЛ-0702.010 від 02.07.2008 р.

Колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню. Факт придбання ТОВ "Техноімпекс-Трейд" товару у ТОВ "Торгівельна фірма Слав'янка", ТОВ "Серфлекс"та ТОВ "Діол-Сервіс" підтверджено наданими позивачем копіями договорів, рахунків-фактури, вантажно-митних декларацій, видаткових накладних та довіреностей на отримання товару щодо продажу запасних частин до сільськогосподарської техніки (том.1, а.с.102-а.с.113, том2, а.с.1-а.с.118), а також копіями платіжних доручень щодо оплати придбаного товару у ТОВ "Торгівельна фірма Слав'янка" (том.1, а.с.129-а.с.136), ТОВ "Діол-Сервіс" (том. 1, а.с.149) та протоколу проведеного взаємозаліку з ТОВ "Серфлекс" (том.1, а.с. 156).

При цьому, колегія суддів зазначає, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість в якості доказу правомірності формування податкового кредиту.

Отже, посилання суду першої інстанції на невідповідність долучених до матеріалів справи позивачем копій податкових накладних ТОВ «Торгівельна фірма Слав'янка», ТОВ «Серфлекс» та ТОВ «Діол-Сервіс» на загальну суму податкового кредиту в розмірі 87558,33 грн. із зазначенням неподання рахунків на їх оплату, є необґрунтованим.

Матеріали справи свідчать, що за результатами складання Акту перевірки від 05.03.2010 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова будь-якого податкового повідомлення-рішення на адресу ТОВ «Техноімпекс-Трейд» не виносило, мотиви та висновки пізніше складених актів перевірки від 18.06.2010 р. за № 1505/152-35698611 та від 25.01.2011 р. № 107/07-004/35698611 на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 р. № 0000130700, повністю ґрунтувалися на мотивах та висновках Акту перевірки від 05.03.2010 р.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку встановленому цим Законом.

Разом з тим, узгодження нарахованого відповідачем податкового зобов'язання за результатами складення Акту перевірки від 05.03.2010 р. не відбувалося. Процедура визначення суми податкового зобов'язання податковим органом не ініціювалася, самим платником податків не визнавалася та не узгоджувалася, а тому, колегія суддів вважає, що на ТОВ «Техноімпекс-Трейд» не могло бути покладено обов'язків, які у нього не могли виникнути та за які за підставою та процедурою не передбачені Законом.

Акт перевірки від 05.03.2010 р. сам по собі обов'язків для позивача не породжує й не може бути правовою та фактичною підставою для висновків про порушення норм чинного законодавства.

Відповідно до наказу ДПА № 327 від 10.08.2005 р. (чинного на час складання Актів перевірки № 302/07-004/35698611 від 05.03.2010 р. та від 18.06.2010 р. за № 1505/152-35698611), яким було затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування суб'єкта оподаткування», «розкрадання», привласнення», «описка» тощо).

В порушення вказаних норм матеріального права, актом про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 25.01.2011 р. № 107/07-004/35698611, складеним відповідачем, на підставі декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р., з посиланням на Акт перевірки від 05.03.2010 р. було помилково вказано на зменшення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2010 р. в сумі 124970 грн.

Відповідач не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі досліджені судом первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та те, що договори укладено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договори та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині, якою було відмовлено позивачу в задоволенні позову, є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0000130700 від 03.02.2011 р., винесеним ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс-Трейд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі № 2а-1519/11/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000130700 від 03.02.2011р. винесене ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Кононенко З.О. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2012 р.