Ухвала суду № 23908759, 05.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р.Справа № 2а-17314/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Ральченка І.М.

Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-17314/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії "Глотекс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Глотекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. № 0006172305, № 0006162305.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №5770/23-05/30496066 від 05.12.2011р., а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України.

Постановою суду першої інстанції позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії "Глотекс" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби № 0006172305, № 0006162305 від 12.12.2011 р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що є підставою для скасування рішення суду.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії "Глотекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс» за період лютий-липень 2011 року, ТОВ «Промтехноопт» за період лютий 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 5770/23-05/30496066 від 05.12.2011р.

Згідно з висновками акту перевірки в діяльності ТОВ ТК «Глотекс» податковим органом виявлено порушення ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: укладено правочини з ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; порушення п.198.1, ст.198, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства саме: до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий, квітень, травень, червень, липень безпідставно віднесені податкові накладні, що були виписані ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт», в межах нікчемних правочинів, за якими не відбувалось фактичного здійснення господарських операцій, необгрунтовано завищено валові витрати від операцій з придбання вовни від ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт».

За результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки податковим органом було складено спірні податкові повідомлення - рішення №№0006172305 від 12.12.2011р., 0006162305 від 12.12.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 730 395,50 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі з врахуванням штрафних санкцій 632 476 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що відповідачем не надано доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ТК "Глотекс" як покупцем та ТОВ "Промтехноопт" як продавцем, укладено договір на постачання вовни, а саме № 47/2010 від 01.12.2010 р., згідно якого продавець передає, а покупець отримує вовну.

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ "Промтехноопт" передало, а ТОВ ТК "Глотекс" прийняло вовну на загальну суму 2196686,53 грн., крім того ПДВ 20 % у розмірі 439337,31 грн., що підтверджується видатковими накладними б/н від 20.12.2010 р., б/н від 01.02.2011 р.

На виконання умов договору ТОВ ТК "Глотекс" прийняло товар (вовну), сплативши його вартість. ТОВ "Промтехноопт" виписані податкові накладні за № 170 від 20.12.2010 р., № 47 від 01.02.2011 р., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціну переданого ним товару.

Також позивачем на підтвердження факту сплати отриманого від ТОВ "Промтехноопт" товару надано акти приймання-передачі векселів, копії векселів, емітованих позивачем.

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними. Вищезазначене підтверджує подальше використання оприбуткованого в бухгалтерському обліку товару, придбаного у ТОВ "Промтехноопт".

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ ТК "Глотекс", як покупцем та ТОВ "Бізнес- Консалтінг плюс" як продавцем, укладено договір на постачання вовни, а саме № 54/2011 від 05.01.2011 р., згідно якого продавець передає, а покупець отримує вовну.

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" передало, а ТОВ ТК "Глотекс" прийняло вовну , на загальну суму 2669545,63 грн., крім того ПДВ 20 % у розмірі 533909,13 грн, що підтверджується видатковими накладними б/н від 13.04.2011 р., б/н від 04.05.2011 р., б/н від 01.06.2011 р„ б/н від 01.07.2011 р., б/н від 01.07.2011 р, б/н від 01.07.2011 р., б/н від 01.07.2011 р., б/н від 26.07.2011 р. (а.с. 97.99.101.103.105.107.109.111)

На виконання умов договору ТОВ ТК "Глотекс" прийняло товар (вовну) , сплативши її вартість. ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" виписані податкові накладні за № 57 від 13.04.2011 р., № 10 від 04.05.2011 р., № 16 від 01.06.2011 р., № 12 від 01.07.2011 р., № 10 від 01.07.2011 р., № 9 від 01.07.2011 р., № 11 від 01.07.2011 р., № 124 від 26.07.2011 р., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціну переданого ним товару. (а.с. 98,100,102,104,106,108,110,112)

Також позивачем на підтвердження факту сплати отриманого від ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" товару надано акти приймання-передачі векселів, копії векселів, емітованих позивачем.

ТОВ ТК "Глотекс" свої обов'язки виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними за № 563 від 22.04.2011 р., № 579 від 08.06.2011 р., № 566 від 05.05.2011 р. та податковими накладними № 8 від 24.04.2011 р., № 2 від 08.06.2011 р., № 2 від 05.05.2011 р., № 2 від 03.02.2011 р. (а.с. 81,84,85,88,89,93)

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними. Наведене підтверджує подальше використання оприбуткованого в бухгалтерському обліку товару, придбаного у ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс"

Оскільки спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочинів не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, колегія суддів відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними договорами. Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії актів приймання-передачі векселів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для судження про нікчемність спірних правочинів є висновки складеного Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби акту №1251/23-03-05/37092055 від 01.06.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт».

В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необгрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, колегія суддів бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень суб'єктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили, судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладених з контрагентами правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.І ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 31.01.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-17314/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Ральченко І.М. Присяжнюк О.В.