Ухвала суду № 23908578, 26.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/7542/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-1870/7542/11

за позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс"

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс» (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі - відповідач, Глухівська МДПІ), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000381531 від 07.10.2011 року та № 0000811501 від 07.10.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції пп. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Позивач подав заперечення, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справу розглянуто відповідно до ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.09.2011 року працівниками Глухівської МДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету товариством - позивача податку на додану вартість за період з 30.11.2010 року по 25.08.2011 року та податку на прибуток за І півріччя 2010 року та 9 місяців 2010 року.

За результатами зазначених перевірок складено акти № 1197/15-21113435 від 22.09.2011року та № 1195/15/21113435 від 22.09.2011 року, в яких зафіксовані порушення підприємством п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств щодо несвоєчасної сплати податку на додану вартість та податку на прибуток.

На підставі зазначених актів перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення рішення № 0000381531 та № 0000811501 від 07.10.2011 року, якими за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток визначено суми штрафу в розмірі 396,20 грн. та 407,38 грн. відповідно.

Також судом встановлено, що відповідачем до податкового органу були подані декларації № 9005079582 від 17.11.2010 року (за жовтень 2010 року, а. с. 12 - 13) та № 9005592611 від 17.12.2010 року (за листопад 2010 року, а. с. - 14 - 15).

Узгоджена сума була сплачена підприємством протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, що підтверджується копією платіжних доручень № 39 від 26.11.2010 року на суму 1 001 грн. (а.с.18) та № 40 від 28.12.2010 року на суму 980 грн. (а. с. 19).

Визначені суми податкового зобов'язання були сплачені із зазначенням призначення платежу - ПДВ за жовтень 2010 року та ПДВ за листопад 2010 року відповідно.

Крім того, позивачем в декларації з податку на прибуток № 9003179192 від 09.08.2010 року (а. с. 16) задекларовано до сплати 3 090 грн. (за І півріччя 2010 року) та в декларації № 9004914144 від 09.11.2010 року (а. с. 17) задекларовано до сплати 3 288 грн. (за 9 місяців 2010 року).

Платіжним дорученням № 69 від 16.08.2010 року (а. с . 20) на суму 3 090 грн., визначене в декларації № 9003179192 від 09.08.2010 року податкове зобов'язання було сплачене із зазначенням платежу - податок на прибуток за 2 квартали 2010 року перераховано повністю.

Визначене в декларації № 9004914144 від 09.11.2010 року податкове зобов'язання в сумі 3 090 грн. було сплачено позивачем із зазначенням призначення платежу - податок на прибуток за 3 квартали 2010 року, що підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією платіжного доручення № 49 від 17.11.2010 року (а. с. 21).

Між тим, у подальшому, відповідачем були змінені призначення вказаних платежів, шляхом зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів в порядку календарної черговості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. виходячи із наступного.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не передбачена зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п. п. 4.1.1, 4.1 ст.4 та п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно до п. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до вимог п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеними у ньому призначеннями платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. при цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Посилання відповідача на пп. 87.9 ст. 87 ПК України, яким визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення від напряму сплати, визначеного платником податків, колегією суддів відхиляються, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які не закріплювали за органом податкової служби такого права чи обов'язку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що самостійне зарахування Глухівською МДПІ сплачених позивачем сум податку в рахунок податкового боргу, в даному випадку, є неправомірним, а висновки податкового органу про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-1870/7542/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.