Ухвала суду № 23907376, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/6118/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

за участі:

прокурора - Кабанець В.О.

представників:

позивача - Запорожець В.В.

відповідача - Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. по справі № 2а-1670/6118/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ТОВ "Сільгосппродукт" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21.10.2010 № 0007692301/0/4358 та від 21.12.2010 № 0007702301/0/4357.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2011 року позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0007702301/0/4357 від 21.12.2010 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 40188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20094 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені у акті перевірки, є частко обґрунтованими, з огляду на що, і податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі підлягають частковому скасуванню.

Позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в якій позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відповідач - скасувати, новою постановою відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, підтримуючи апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 12.11.2010 року по 02.12.2010 року Кременчуцькою ОДПІ згідно із ч. 14 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сільгосппродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2010 року № 6659/23-209/13958710, в якому відображено, зокрема, порушення ТОВ «Сільгоспродукт» за перевіряємий період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, підпункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1775443,29 грн. в тому числі по періодах: за 3 квартал 2008 року в сумі 317 973,54 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 326 034,38 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 360086,51 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 771348,86 грн.; за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року пункту 5.1., підпункту 5.2.1, пункту 5.2. підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, підпункту 7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 33 007 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 88174 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі - 250833 грн.; за перевіряємий період: з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року підпункту.7.4.1. 7.4.4., пункту 7.4. статті 7, пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1564651,6 грн., в тому числі: липень 2008 року в сумі 38685,21 грн., вересень 2008 року в сумі 218934,55 грн., жовтень 2008 року в сумі 123253,27 грн., листопад 2008 року в сумі 41936,47 грн., грудень 2008 року в сумі 235850,79 грн., січень 2009 року в сумі 288964,31 грн., лютий 2009 року в сумі 58,38 грн., березень 2009 року в сумі 78,08 грн., квітень 2009 року в сумі 24 494,29 грн., травень 2009 року в сумі 419529,74 грн., червень 2009 року в сумі 172866,51 грн.; підпункту 7.4.1. - 7.4.4., пункту 7.4., підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 311394 грн., в тому числі по періодах: вересень 2009 року в сумі 70539 грн., жовтень 2009 року в сумі 200667 грн., листопад 2009 року в сумі 5208 грн., квітень 2010 року в сумі 11695 грн., травень 2010 року в сумі 23285 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005642301/0/4013 від 17.12.2009 року на загальну суму 3214861,17 грн. в тому числі основний платіж - 1775443,29 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1439417,88 грн., № 0005652301/0/4014 від 17.12.2009 року на загальну суму 2051592,48 грн., в тому числі основний платіж - 1367728,32 грн., штрафна (фінансова) санкція - 68 3864,16 грн., від 21.12.2010 року податкове повідомлення -рішення № 0007692301/0/4358, яким ТОВ «Сільгоспродукт» нараховано податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток розмірі 483427,2 грн., в тому числі за основним платежем - 339007 грн. та за штрафними фінансовими санкціями -144420,2 грн., № 0007702301/0/4357 яким ТОВ «Сільгоспродукт» нараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 762475,92 грн., в тому числі за основним платежем - 508317,28 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 254158,64 грн.

Стосовно висновків перевіряючих щодо необхідності донарахування ТОВ «Сільгосппродукт» податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 339007 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 144420,2 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Таке донарахування податковим органом здійснено у зв'язку із включенням позивачем до складу валових витрат за 3-4 квартал 2009 року суми в розмірі 1356028 грн. по операції з Приватним підприємством «Фірма «Скіон» з постачання сої.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «Сільгосппродукт» із Приватним підприємством «Фірма «Скіон» укладено усну угоду на поставку зазначеної продукції.

У виконання угоди надано рахунок № 52 від 16.09.2009 року, видаткову накладну № 52 від 16.09.2009 року, згідно із якими постачальником ПП «Фірма «Скіон» продано одержувачу ТОВ «Сільгосппродукт» сою в кількості 136,36 тонн за ціною 2626 грн. всього на суму 423234 грн. в тому числі ПДВ 70539 грн.; рахунок № 200 від 29.10.2009 року, видаткову накладну № 216 від 29.10.2009 року, згідно із якими постачальником ПП «Фірма «Скіон» продано одержувачу ТОВ «Сільгосппродукт» сою в кількості 344 тонни за ціною 2916,67 грн. всього на суму 1204000 грн. в тому числі ПДВ 200666,67 грн.; податкові накладні від 16.09.2009 року № 5 та від 29.10.2009 року № 216.

Висновок податкового органу щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат за 3-4 квартал 2009 року суми в розмірі 1356028 грн. ґрунтується на відсутності документів, які б підтверджували транспортування товару, та актів приймання продукції, крім того,у контрагента позивача згідно податкової звітності, відсутні складські приміщення для зберігання товару, відсутні витрати на транспортування.

З такими твердженнями податкового органу колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених на придбання продукції від ПП «Фірма «Скіон», позивачем надані лише копії видаткових накладних, рахунків-фактур та податкових накладних. При цьому, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, доказів розвантаження товару, рух по складу у виробництво чи продажу, копій довіреностей на одержання цінностей та журналу реєстрації довіреностей, які б свідчили про фактичне виконання господарської операції між ТОВ «Сільгосппродукт» ПП «Фірма «Скіонт» слугували б підставою для бухгалтерського обліку таких операцій, позивачем не надано.

Таким чином, здійснення операції із придбання сої в кількості 480,2 тонн у ПП «Фірма «Скіон» у вересні та жовтні 2009 року не підтверджено належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували фактичне отримання товару від ПП «Фірма «Скіон», а документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товару (сої) у ПП «Фірма «Скіон», а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ТОВ «Сільгоспродукт» валових витрат в розмірі 1356028 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року на суму 352695 грн. та за 4 квартал 2009 року на суму 10003333 грн.

Крім того, у періоді, що перевірявся встановлено завищення позивачем податкового кредиту всього в розмірі 1876045,6 грн., в тому числі за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року на суму 1564651,6 грн. та за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року на суму 311393 грн.

За результатами планової документальної перевірки за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року акт № 6228/23-209/13958710 від 04.12.2009 року прийнято податкове повідомлення -рішення № 0005652301/0/4014 від 17.12.2009 року на загальну суму 2051592,48 грн.

В ході позапланової перевірки від 07.12.2010 року виявлено розбіжність між сумою встановленого плановою виїзною перевіркою від 04.12.2009 року заниження податку на додану вартість, яка становить 196923,28 грн.

Зазначена розбіжність виникла за рахунок невірного визначенням перевіряючими в ході планової перевірки (акт № 6228/23-209/13958710 від 14.09.2009 року):

- зменшення від'ємного значення за липень 2008 року в сумі ПДВ 106126 грн,яке необхідно вважати як заниження ПДВ у вересні 2008 року;

- арифметичної помилки в сумі 3000 грн. при визначенні суми заниження ПДВ за липень 2008 року в розмірі 35 685 грн., яка має місце 38 685 грн.;

- невірного висновку стосовно розрахунку заниження ПДВ за вересень 2008 року при визначенні загальної суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від постачальників: ФОП ОСОБА_3 на суму 16386,67 грн. (податкова накладна: №1-0109 від 01.09.2008 року на суму ПДВ 12220 грн.; № 2209-3 від 22.09.2008 року - 4166,67 грн.); ФОП ОСОБА_4 на суму 87896,49 грн. (податкова накладна: № 01/9 від 01.09.2008 року - 36017,33 грн.; № 15/9 від 15.09.2008 року - 29262,5 грн.; № 8/09 від 08.09.2008 року -4283,33 грн.; № 25/9 від 05.09.2008 року - 6668,58 грн.; № 26/9 від 26.09.2008 року - 11664,75 грн.; український мобільний зв'язок на суму ПДВ 107,01 грн.;

Всього по постачальникам у вересні 2008 року сума заниження ПДВ складає 104390,17 грн., втім плановою перевіркою враховано завищення податкового кредиту в розмірі 1649308 грн., замість вірного 104390,17 грн., тому розбіжність в сумі 87897,09 грн. визначено сумою зобов'язання в спірному податковому -повідомленні рішенні з ПДВ.

- невірного висновку стосовно розрахунку заниженого ПДВ за травень 2009 року при визначенні загальної суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від постачальників, а саме: від ПП «Легіон-Агрона» суму 419383,25 грн. (податкова накладна № 43 від 07.05.2009 року сума ПДВ - 29290,8 грн.; № 50 від 18.05.2009 - 14851,2 грн.; № 56 від 25.05.2008 -71153,75 грн.; № 58 від 26.05.2009 року - 41575 грн.; № 59 від 26.05.2009 рок - 208750 грн.; № 61 від 28.05.2009 року -53762,5 грн.; український мобільний зв'язок на суму ПДВ 146,49 грн.

Всього по постачальникам у травні 2009 року сума заниження ПДВ складає 419529,74 грн., втім плановою перевіркою враховано завищення податкового кредиту в розмірі 419629,74 грн., тому розбіжність в сумі 100 грн., зайво включена при визначенні порушень в попередньому акті перевірки.

Таким чином, сума розбіжності, що становить 196923,28 грн. донарахована податковою інспекцією спірним податковим повідомленням - рішенням № 0007702301/0/435 від 21.12.2010 року з ПДВ за основним платежем в розмірі 196923,28 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 98461,64 грн.

Стосовно такого донарахування колегія суддів зазначає наступне.

Податковим повідомленням - рішенням № 0005652301/0/4014 від 17.12.2009 року на загальну суму 2051592,48 грн. в тому числі основний платіж - 1367728,32 грн., штрафна (фінансова) санкція - 683864,16 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року по справі № 2а-966/10/1670 за адміністративним позовом ТОВ «Сільгосппродукт» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, треті особи - ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_4, СПДФО ОСОБА_6, ПП «Фірма «Ковіта», ПП «Легіон-Агро», ТОВ «Ремонтно-будівельна організація «Кремремпуть» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - у задоволенні позову відмовлено.

Доводи позивача про скасування вказаної постанови суду в результаті перегляду за нововиявленими обставинами (постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року у справі № 2н-1670/10/11) суд до уваги не приймає, оскільки остання на момент прийняття рішення у даній справі не набрала законної сили.

Вказаним вище, судовим рішенням від 12.10.2010 року встановлено обставини та наданої їм правову оцінку, щодо господарських операцій ТОВ «Сільгосппродукт» із ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП «Легіон-Агро», а також щодо відображення у податковому обліку міжнародних дзвінків та послуг роумінгу.

При цьому, при оцінці взаємовідносин позивача з ПП ОСОБА_3 суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належним чином складені товарно-транспортні накладні, які підтверджують правомірність віднесення ТОВ «Сільгосппродукт» до складу валових витрат видатків, пов'язаних з отриманням транспортних послуг від ПП ОСОБА_3

Також, суд дійшов висновку, що позивачем не представлено первинних документів, які б свідчили про правильність формування ТОВ «Сільгосппродукт» у перевіряємий період складу валових витрат від операцій з купівлі-продажу сої від зазначених контрагентів.

Також, зазначено, що твердження позивача щодо правомірності віднесення до валових витрат вартість міжнародних дзвінків та послуг роумінгу суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, проте доказів, які б підтверджували взаємозв'язок здійснення міжнародних дзвінків з господарською діяльністю позивачем на вимогу суду не надано. В ході судового засідання представник позивача зазначив також про відсутність звіту щодо використання коштів, наданих у відрядження.

Отже, вказані порушення мали вплив на формування податкового кредиту, оскільки позивачем віднесено до вкладу валових витрат суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням послуг, які не відносяться до складу валових витрат, в результаті чого зайво віднесено до складу податкового кредиту 1476854,53 грн.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки, постановляючи таке рішення, суд встановив наявність порушення з боку ТОВ «Сільгосппродукт» вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року по взаємовідносинах позивача, зокрема, із ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП «Легіон-Агро», а також щодо відображення у податковому обліку міжнародних дзвінків та послуг роумінгу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 196923,28 грн. за вказаний період.

Щодо донарахування податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 311393 грн. колегія суддів зазначає, що вказана сума податкового зобов'язання складається із сум податку на додану вартість: сплачених позивачем у ціні придбаного товару (сої) у ПП «Фірма «Скіон» у вересні, жовтні 2009 року розмірі 271206 грн.; сплачених позивачем в ціні придбаного товару в листопаді 2009 року у ПП «Екстрабуд-2010» в розмірі 5208 грн.; сплачених позивачем у ціні придбаного товару в квітні, травні 2010 року у ПП «Кремінь-Агро-Колос» в розмірі 34979 грн.

Так, визначення спірної суми податкового зобов'язання в розмірі 271206 грн. відповідачем пов'язується з тим, що ТОВ «Сільгоспродукт» придбано у ПП «Фірма «Скіон» товар (сою), а перевіркою не виявлено документів, які б підтверджували транспортування сої при взаємовідносинах із ПП «Фірма «Скіон», а також відсутні акти приймання продукції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючі, встановлені вище обставини, щодо відсутності належних доказів про понесені відповідачем витрати, реальності отриманого товару (сої в кількості 480,2 тонн) від ПП «Фірма «Скіон», то валові витрати та відповідно право на податковий кредит у ПП «Сільгосппродукт» не виникає.

В даному випадку, хоча податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, а первинні документи відповідно є підставою для включення вказаних у них сум до валових витрат, проте надані позивачем докази не є вичерпними, оскільки предметом доказування у цій справі не є обставини наявності чи відсутності належним чином оформлених податкових накладних чи первинних документів, а обставини фактичного отримання товару від ПП «Фірма «Скіон» за цими податковими накладними та первинними документами.

Крім того, право платника податку на податковий кредит виникає лише внаслідок реально вчинених господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, операцій, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин із ПП «Фірма «Скіон» знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає правомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірся на суму 406809 грн.

Також, податковим органом за період, що перевірявся ТОВ «Сільгоспродукт» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 60282 грн.

Підставою такого для висновку податкової перевірки стала звірка у перевіряємому періоді показників податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів (постачальників) якою встановлено, що в листопаді 2009 року ПП «Екстрабуд-2010» реалізовано ТОВ «Сільгосппродукт» сою на загальну суму 31248 грн., в тому числі ПДВ - 5208 грн. Згідно додатку 5 до декларації із ПДВ ПП «Екстрабуд-2010» в листопаді 2009 року не було задекларовано суму ПДВ 5208 грн. до складу податкового зобов'язання, але ТОВ «Сільгосппродукт» задекларувало згідно бази даних за листопад 2009 року податковий кредит в сумі 5208 грн., тобто на 5208 грн. більше; також, в квітні, травні 2010 року ПП «Кремінь-Агро-Колос» було реалізовано сою в адресу ТОВ «Сільгосппродукт» на загальну суму 209874 грн., в тому числі ПДВ - 34979 грн.

Поряд із цим, згідно додатку 5 до декларації із ПДВ ПП «Кремінь-Агро-Колос» в квітні, травні 2010 року було віднесено до складу податкового зобов'язання суму ПДВ 0 грн., але ТОВ «Сільгосппродукт» задекларувало згідно бази даних за квітень 2010 року податковий кредит в сумі 11694,5 грн., тобто на 11694 грн. більше, за травень 2010 року податковий кредит в сумі 23284,5 грн., тобто на 23284,50 грн. більше.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять податкові накладні, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту включений податок на додану вартість, які були наявні і під час перевірки. Всі накладні містять адресу місцезнаходження продавця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних відповідачем в ході проведення перевірки не виявлено та судом не встановлено.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ПП «Екстрабуд-2010» та ПП «Кремінь-Агро-Колос» знаходились в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що податковим органом не ставилась під сумнів реальність господарських операцій позивача із ПП «Екстрабуд-2010» та ПП «Кремінь-Агро-Колос», а також не зменшено суму валових витрат, сформованих на підставі первинних документів від цих контрагентів.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам, оскільки податкове зобов'язання (обов'язок сплати до бюджету) виникає саме у продавця товарів (послуг) з одночасним виникненням права на податковий кредит у покупця товарів (послуг) з можливістю подальшого відшкодування із бюджету.

Отже, Кременчуцькою ОДПІ неправомірно зменшено ТОВ «Сільгоспродукт» податковий кредит в сумі 40188 грн., оскільки позивач свій обов'язок сплатити ПДВ у складі вартості придбаного товару виконав у повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0007702301/0/435 від 21.12.2010 року в частині нарахування податкового зобов'язання за платежем податок додану вартість за основним платежем в розмірі 40188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20094 грн., відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТОВ «Сільгоспродукт» частково обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. по справі № 2а-1670/6118/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.12 р.