Ухвала суду № 23893577, 18.11.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2010 р.справа № 14/1

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Панченко О.М. Панченко О.М.

при секретарі судового засідання: Ліненко А.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2008 року

у справі № 14/1

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Крот

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про скасування актів, -

Встановила:

У січні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Крот»(далі ТОВ «Крот») звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом, в якому просило визнати протиправними дії субєкта владних повноважень Кіровоградської ОДПІ щодо призначення та проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Крот». Скасувати податкові повідомлення-рішення названої ОДПІ № 0000302310/0 та № 0000312310/0 від 23.02.2006р., а також № 0000302310/1 та № 000031231010 від 22.03.2006р., згідно яких ТОВ «Крот»зменшено суму ПДВ 141999грн., заявлену до відшкодуванння за березень 2003р., та визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 38964грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2008 року позовні вимоги задовольнено частково. Скасовано податкові повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0000302310/0 від 23.03.2006 року, №0000312310/0 від 23.02.2006 року, №0000302310/1 від 22.03.2006 року, №0000312310/1 від 22.03.2006 року, згідно яких ТОВ «Крот» зменшено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість за березень 2003 року в сумі12199 грн. 00 коп. та визначено зобовязання з урахуванням штрафних санкцій у сумі 38964 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що призначення та проведення позапланової документальної перевірки позивача здійснено податковим органом відповідно до норм Закону «Про державну податкову службу в Україні», що виключає підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним призначення та проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Крот».

В той же час, суд вказав, що висновки податкового органу про завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість не відповідають нормам п.п.7.4.1, 7.5.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Суд зазначив, що відповідач не надав доказів, які підтверджують, що позивач, здійснюючи господарські операції з ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" , перераховуючи кошти контрагентам та отримуючи від них податкові накладні знав, що податкові накладні підписують особи, які не мали на те належних повноважень. При цьому суд зазначив, що рішення Ленінського районного суду прийняті в лютому та липні 2004 року, а господарські операції здійснювалися в березні 2003 року. На момент здійснення господарських операцій ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали відповідні свідоцтва.

ДПІ у м. Кіровограді не надала суду доказів несплати ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" податку на додану вартість по господарським операціям з позивачем, а також не надала доказів встановлення вини позивача щодо можливої несплати ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" даного податку.

За таких обставин господарський суд визнав безпідставним твердження ДПІ у м. Кіровограді про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області №14/1 від 28.05.2008 року частково, в частині скасування податкових повідомлень рішень №0000302310/0 від 23.03.2006 року, №0000312310/0 від 23.02.2006 року, №0000302310/1 від 22.03.2006 року, №0000312310/1 від 22.03.2006 року, в задоволенні позову позивачу відмовити.

Відповідач вважає, що підприємством в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, ст..7, п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" було завищено суму податкового кредиту по ПДВ за березень 2003 року на загальну суму 40147,96грн. (34645,08 грн. + 15529,88 грн.) в результаті чого було завищено бюджетне відшкодування по ПДВ за березень 2003 року на суму 14199 грн. (15911 грн. - 1712 грн.) та занижено податкове зобов'язання по ПДВ за березень 2003 року на суму 25975,96 грн.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що ДПІ у м. Кіровограді зменшило заявлену до відшкодування суму ПДВ за березень 2003 року в сумі 14 199,00 грн. та визначило податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 38 964,00 грн. з підстав включення до складу податкового кредиту ТОВ "Крот" в березні 2003 року сум ПДВ по податковим накладним ПП "Укрпродуніверсалгруп" на загальну суму 24 645,00 грн. та ПП "Мірра" на загальну суму 15 529,88 грн.

Апелянт грунтує свою позицію на факті визнання недійсними з 27.07.2004 року установчих документів та свідоцтв платників податку на додану вартість ПП "Укрпродуніверсалгруп" та ПП "Мірра", виходячи з чого вважає, що податкові накладні ПП "Укрпродуніверсалгруп" та ПП "Мірра" підписані неуповноваженими особами, а тому ТОВ "Крот" безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі таких накладних.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін.

Позивач вказує, що на час укладення оспорюваних угод (березень 2003 року) та виписування податкових накладних за фінансово-господарськими операціями, ПП "Мірра" та ПП "Укрпродуніверсалгруп" були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому були діючими підприємствами в розумінні вимог чинного законодавства. Саме по собі визнання у судовому порядку недійсними установчих документів ПП "Мірра" і ПП "Укрпродуніверсалгруп", їх свідоцтв платника податку на додану вартість, не є підставою для визнання операцій та податкової звітності їх контрагентів такими, що укладені з метою, суперечною інтересам держави й суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП "Мірра" та ПП "Укрпродуніверсалгруп" перебували в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, підтримав. Просив залишити рішення господарського суду Кіровоградської області без змін.

Представник відповідача до суду не прибув. Про час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши апеляційну скаргу та заперечення на неї, інші матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, 16.02.2006 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Крот" за березень 2003 року.

Документальною перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1,7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством завищено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за березень 2003 року на суму 14199,00 грн. та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2003 року на суму 25975,96 грн., що надійшло своє відображення в акті перевірки від 16.02.2006 року №17/23-1/23687592.

На думку суду апеляційної інстанції, з зазначеним не можна погодитись, виходячи з такого.

Під час перевірки позивача встановлено, що ним до складу податкового кредиту в березні 2003 року включено суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ПП "Укрпродуніверсалгруп" на суму 24645,08 грн. та ПП «Мірра» на суму 15529,88 грн. , що зазначені на сторінці 4 акту перевірки. В ході проведення зустрічних перевірок постачальників податковим органом встановлено, що ПП "Укрпродуніверсалгруп" та ПП "Мірра" не знаходяться за юридичною адресою; рішенням місцевого суду Ленінського району Кіровограда від 27.07.2004 року визначено недійсними установчі документи ПП «Укрпродуніверсалгруп" та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 27.02.2002 р.; рішенням місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда від 27.02.2004 року визнано недійсними установчі документи ПП "Мірра" з 11.2001 року. Враховуючи викладені обставини, податкова служба вважає, що податкові накладні підписані неуповноваженими особами ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП «Мірра", отже ТОВ "Крот" безпідставно включено до податкового кредиту податок додану вартість на підставі таких податкових накладних.

З висновками посадових осіб відповідача не можна погодитись, виходячи з такого.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду. Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з дій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі рахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником цатку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку додану вартість в ціні товару.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпунктом 7.4.5 нкту 7.4 статті 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як свідчить зміст акту перевірки, позивач сформував показники податкового кредиту з ПДВ за березень 2003 року у відповідності до зазначених норм законодавства, при наявності необхідних документів та податкових накладних контрагентів - ПП "Укрпродуніверсалгруп" та ПП «Мірра», які на час формування податкової звітності позивача мали статус платників ПДВ. Реєстрацію названих підприємств у якості платників здійснено державою у особі уповноважених органів державної податкової служби.

За таких обставин, а також враховуючи, що акт перевірки не містить висновків та відомостей щодо фактичної відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем норм Закону «Про податок на додану вартість»при формуванні показників податкової звітності за березень 2003 року.

Посилання відповідача, зокрема викладені в апеляційній скарзі, на ту обставину що ПП "Укрпродуніверсалгруп" "та ПП "Мірра" не знаходяться за юридичною адресою; рішенням місцевого суду Ленінського району Кіровограда від 27.07.2004 року визнано недійсними установчі документи «Укрпродуніверсалгруп" та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 27.02.2002 р.; рішенням місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда від 27.02.2004 року визнано недійсними установчі документи ПП "Мірра" з 11.2001 року не приймаються судом апеляційної інстанції, як доказ наявності правопорушень з боку позивача, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1,2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особи, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач не надав доказів, які підтверджують, що позивач, здійснюючи з ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" господарські операції, перераховуючи кошти контрагентам та отримуючи від них податкові накладні знав, що податкові накладні підписують особи, які не мали на те належних повноважень. При цьому слід зазначити, що рішення Ленінського районного суду прийняті в лютому, липні 2004 року, а господарські операції здійснювалися в березні 2003 року. На момент здійснення господарських операцій ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" були зареєстровані, як платники податку на додану вартість та мали відповідні свідоцтва.

ДПІ у м. Кіровограді не надала суду доказів несплати ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" податку на додану вартість по господарським операціям з позивачем, а також не надала доказів встановлення вини позивача щодо можливої несплати ПП "Укрпродуніверсалгруп", ПП "Мірра" даного податку.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції належним чином застосував норми матеріального права та обґрунтовано послався на обовязок відповідача щодо надання доказів, які підтверджують законність рішення, прийнятого субєктом владних повноважень.

Виходячи з викладеного, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень є таким, що відповідає законодавству та матеріалам справи

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС суд апеляційної інстанції за загальним правилом переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються зазначеним вище, підстави для її задоволення та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 28 травня 2008р. без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

У повному обсязі 29.12.2011 року

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: О.М. Панченко