Ухвала суду № 23893561, 13.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р.справа № 2а/0470/4434/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року у справі №2а/0470/4434/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельної фірми «Лакпром»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції мДніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельної фірми «Лакпром»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0101152301 від 04.04.2011 року, яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 613 631 грн. та №0101162301 від 04.04.2011 року, яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 490 905 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору, який не визнається ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВТФ «Лакпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВТ-Альянс»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за наслідками якої складено акт від 18.03.2011 р. № 842/23/30224642.

В акті перевірки від 23.11.2010 №486/08-05/02944840 податковою інспекцією зроблені висновки про порушення позивачем вимог:

- п.5.1., п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.1.32 ст.1, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 490 905грн.;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 392 724грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ТОВ «ВТ-Альянс»(Продавець) 01.06.2010р. укладено договір №899, відповідно до умов якого Продавець зобовязаний поставити товар на умовах вказаного Договору. На виконання умов договору ТОВ «ВТ-Альянс»поставлено на адресу ТОВ «ВТФ «Лакпром»товарів на загальну суму 8 459 545, 20 грн., в т.ч. ПДВ 1 409 924, 20 грн.

Перевіркою також встановлено, що постачальник позивача ТОВ «ВТ Альянс»мав взаємовідносини з ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей», які мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Перевіряючими особами зроблено висновок про те, що правочини, які укладено між ТОВ «ВТ Альянс»та ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей»є нікчемними, у звязку з чим і операції ТОВ «ВТ Альянс»з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям, в тому числі ТОВ «ВТФ «Лакпром», які в свою чергу придбані у ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей», порушують ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..218 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.

З зазначених вище підстав податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Виробничо-торгівельної фірми «Лакпром»вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі Акту перевірки МДПІ прийняті податкове повідомлення - рішення від 04.04.2011 №01011152301, яким підприємству визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у сумі 490905грн. та засновані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 122726грн. та від 04.04.2011 №0101162301, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 392 724грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 98181грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у звязку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у звязку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідачем, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних рішень, не заперечувалась реальність господарських операцій між позивачем та основним постачальником товарів у перевіряємому періоді ТОВ «ВТ Альянс», не заперечувалась і сплата позивачем ПДВ у вартості поставлених товарів, що підтверджено відповідними податковими накладними, відносно складення яких податковим органом зауважень не висловлено, не заперечувалось і фактичне використання поставленого товару у власній господарській діяльності позивача.

Так, в Акті перевірки зазначено про те, що факт поставки товарів підтверджується відповідними накладними, транспортування товарів здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується наданими до перевірки товарно-транспортними накладними, підтверджена Актом перевірки і оплата поставленого товару.

Про реальність господарських операцій, наслідком яких є поставка товарів, між позивачем та ТОВ «ВТ Альянс», зазначив в судовому засіданні і представник відповідача.

Отже, фактів будь-яких порушень податкового законодавства, по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «ВТ Альянс», Акт перевірки не містить.

Натомість, позиція податкового органу, у спірних правовідносинах, полягає у тому, що постачальник позивача ТОВ «ВТ Альянс» мав взаємовідносини з ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей», які мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, у звязку з чим угоди між вказаними особами визнаються нікчемними, і як наслідок, визнається нікчемним правочин, укладений між позивачем та ТОВ «ВТ Альянс».

З такою позицією податкового органу суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», не ставиться право платника, на віднесення витрат до складу валових витрат та ПДВ до складу податкового кредиту, в залежність від дотримання контрагентами його постачальника вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій, які не мають відношення до господарської діяльності такого платника і які не можуть вплинути на визначення платником податкових зобовязань.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для скасування рішення суду не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року у справі №2а/0470/4434/11 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк