Постанова № 23893410, 03.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р. справа № 2а-10735/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хуторянка»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі №2а-10735/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хуторянка»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хуторянка»звернувся до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00254308 від 11.08.2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що висновки ДПІ про порушення позивачем п. 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»зроблені безпідставно, а тому застосовані відповідачем штрафні (фінансові) санкції є необгрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована відповідністю рішення ДПІ вимогам Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», якими визначено обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення заявлених вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, якими передбачена відповідальність за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та/або зберігання, необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивач порядку обліку товарних запасів, а також суд не правильно встановив обставини справи, що призвело до помилкових висновків щодо невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.07.2010 ДПА у Запорізькій області проведено перевірку господарської одиниці магазину, який належить ТОВ «Хуторяка», з питань дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено Акт №0161/08/00/23/19282797 від 27.07.2010р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації; відсутні первинні документи на товар, що знаходяться в реалізації, відсутні накладні на товар, накладні на внутрішнє переміщення. На момент перевірки вибірково зняті фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 5755 грн. 15 коп. Встановлено надлишки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 5755 грн. 15 коп.;

- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій -1899 грн. 20 коп. Відповідно до п.2.13 зазначеного Акту перевірки сума готівкових коштів: на місці проведення розрахунків - 2072 грн. 25 коп., зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (у загальній сумі за розрахунковими квитанціями - 173 грн. 05коп.), невідповідність складає - 1899 грн. 20 коп.

На підставі Акту перевірки відповідач прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.08.2010р. №0002542308 на загальну суму 21 006,30грн., з яких: за порушення п.12 ст.3 Закону про РРО - 11510,30грн. (5755,15грн. х 2 = 11510,30грн.); за порушення вимог п.13 ст.3 Закону -9496,00грн. (1899,20грн.х 5 = 9496,00грн.).

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових санкцій) є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З висновками суду першої інстанції щодо правомірності рішення відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9496,00грн. за порушення вимог п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначені в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Встановлені обставини справи, які не спростовані позивачем та доведені відповідачем, свідчать про те, що на час проведення перевірки сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становила 2072 грн. 25 коп., а зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій становить 173 грн. 05коп. Тобто, сума невідповідності складає - 1899 грн. 20 коп.

Факт не відповідності підтверджується: описом наявності готівки на місці проведення розрахункових операцій (а.с.201), поясненнями продавця ОСОБА_1 (а.с.202), яка зазначила те, що сума невідповідності утворилася внаслідок того, що на місці проведення розрахунків знаходилась сума виручки за попередній день.

Цей факт не заперечувався і представником позивача під розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відповідність оскарженого рішення, в цій частині, вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності рішення відповідача в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 11510,30грн. за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається з рішення про застосування штрафних (фінансових) та розрахунку фінансових санкцій (а.с.192), штрафні санкції у розмірі 11510,30грн. визначені відповідно до вимог ст..21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст..21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальною підставою для застосування фінансових санкцій, згідно ст..21 названого Закону, за наявності факту порушення ведення встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, є встановлення контролюючим органом необлікованого товару.

Тобто, при вирішенні питання щодо правомірності прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій, встановленню підлягають як факт порушення підприємством встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, так і факт виявлення контролюючим органом не облікованих товарів, виходячи з вартості яких і розраховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст..6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) -у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, з огляду на вказані норми права, суб'єкти підприємницької діяльності мають право зберігати та реалізовувати лише ті товарно-матеріальні цінності, які обліковані у встановленому законом порядку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо -безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язанні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, висновку щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, податковий орган дійшов з тих підстав, що на знятті фактичні залишки ТМЦ відсутні первинні документи, накладні, накладні на внутрішнє переміщення.

Такі висновки ДПІ суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності зберігати первинні документи, у тому числі і накладні на ТМЦ, за місцем реалізації або за місцем зберігання товарно-матеріальних цінностей. Окремого порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації законодавством, яке було чинним на момент проведення перевірки, не встановлено. Як вказано вище, єдиним обов'язковим видом обліку, який зобов'язано вести підприємство, є бухгалтерський облік і порядок цього обліку визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У спірному випадку ДПІ проводилась не документальна перевірка, у зв'язку з чим податкова інспекція була позбавлена можливості дослідити порядок ведення позивачем бухгалтерського обліку і відповідно порядок оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем до судового засідання надавались первинні документи, які свідчать про факт оприбуткування ТМЦ, що відображені ДПІ в актах опису. Такими документами є: накладні, видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Вказані первинні документи, які свідчать про належне оприбуткування ТМЦ, на час перевірки, знаходились у аудиторській фірмі «Діалог», яка, згідно договору, здійснює ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Хуторянка», що підтверджується листом (а.с.135).

Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, які викладено в акті перевірки, а саме порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів та виявлення податковим органом необлікованого товару, що свідчить про невідповідність прийнятого ДПІ рішення вимогам ст..21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Отже, суд першої інстанції, в цій частині заявлених вимог, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуторянка»- задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі №2а-10735/10/0870 -скасувати та прийняти нову постанову.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуторянка»- задовольнити частково.

Рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00254308 від 11.08.2010 року, в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі у розмірі 11510,30грн. -визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 08.11.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк