Ухвала суду № 23893310, 13.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.справа № 2а-5581/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №8»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-5581/10/0470 за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №8»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційної організації №8», звернулося до суду з позовною заявою в якій, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 27.04.2010р. №0001731502/0 щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань у сумі 251300,94 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована наявністю у позивача податкового боргу, який виник у результаті самостійно узгоджених податкових зобовязань, що сплачені поза межами встановлених Законом строків із затримкою понад 90 календарних днів, у звязку з чим податковим органом обґрунтовано прийнято оскаржене рішення про застосування штрафних санкцій, які передбачено пп..17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що чинним законодавством не передбачено прийняття ДПІ податкового повідомлення у разі застосування штрафних санкцій за порушення платником граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання. В обґрунтування порушень судом норм процесуального права позивач посилався на те, що суд безпідставно прийняв від представника позивача зміни до позовних вимог, які зроблені останнім у судовому засіданні в усній формі та без належного їх оформлення у письмовій формі. В обґрунтування неповного зясування обставин справи позивач вказував на те, що надані платіжні доручення свідчать про те, що строки затримки виплат податкових зобовязань є меншими, ніж зазначені в Акту перевірки.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не зявились, у звязку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами перевірки КП «Житлово-експлуатаційної організації №8»було складено акт від 27.04.2010р. №191/152/13440031, в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»а саме, позивачем порушено граничні терміни сплати узгоджених сум податкових зобовязань по податку на додану вартість. КП «Житлово-експлуатаційної організації №8»самостійно було погашено недоїмку в розмірі 502601,66 грн. з затримкою більшою ніж 90 календарних днів..

На підставі акту перевірки Південною МДПІ у м. Кривому Розі прийнято податкове повідомленням-рішенням від 27.04.2010 № 0001731502/0, яким, позивачу на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нараховані штрафні санкції у розмірі 50% від податкового зобовязання у сумі 251 300,94 грн., за затримку більше ніж на 90 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 502 601,66 грн.

Правомірність та обґрунтованість нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Висновки суду обґрунтовані наявністю у позивача самостійно узгоджених податкових зобовязань, які сплачені поза межами встановлених Законом строків із затримкою понад 90 календарних днів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове соціальне страхування, а також нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до недобросовісних платників податків, який діяв у період виникнення спірних правовідносин між сторонами, був Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену ним у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Приписами пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 даного Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, вказаними нормами права визначено як обовязок платника сплатити узгоджені суми податкового зобовязання у встановлені Законом строки так і повноваження податкового органу застосувати до платника податків штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав податкову заборгованість у розмірі 502601,66 грн., яка виникла внаслідок самостійного узгодження позивачем податкових зобовязань з ПДВ, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу. Сплата узгоджених сум податкових зобовязань з затримкою понад 90 днів стало підставою для застосування податковим органом штрафних санкцій у відповідності до пп..17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Обставини виникнення податкового боргу, як і його розмір позивачем не оскаржувались, натомість в апеляційній скарзі позивач вказував на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи.

Як на порушення судом норм процесуального права позивач посилався на те, що суд безпідставно прийняв від представника позивача зміни до позовних вимог, які зроблені останнім у судовому засіданні в усній формі та без належного їх оформлення у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вирішено позовні вимоги КП «Житлово-експлуатаційна організація № 8»щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001731502/0 від 27.04.2010р., тобто ті позовні вимоги, які містяться в позовній заяві КП «Житлово-експлуатаційна організація № 8». Отже, твердження заявника апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, є безпідставними.

В обґрунтування порушень норм матеріального права позивач посилався на те, що чинним законодавством не передбачено прийняття ДПІ податкового повідомлення у разі застосування штрафних санкцій за порушення платником граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання.

Як зазначено вище, Законом №2181-ІІІ податковій службі надано повноваження щодо застосування до платників податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань.

Відповідно до п.2.5 Наказу ДПА України №110 від 17.03.2001р., зареєстрованого в Мінюсті 23.03.2001р. за №268/5459 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкове повідомлення-рішення це рішення керівника органу державної податкової служби щодо, зокрема, обовязку платника податків сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання.

Таким чином, доводи позивача про відсутність повноважень у податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, у разі застосування штрафних санкцій, є необґрунтованими.

В обґрунтування неповного зясування обставин справи позивач вказував на те, що надані платіжні доручення свідчать про те, що строки затримки сплати податкових зобовязань є меншими, ніж зазначені в Акті перевірки.

Як вбачається з Акту перевірки, оскарженого податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій прийнято з підстав порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань із затримкою сплати понад 90 днів.

Вказуючи на неправильність розрахунків податкового органу, які зазначені в Акті перевірки, позивачем надавалися копії платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи. Натомість, вказані платіжні доручення не спростовують висновків ДПІ про затримку сплати узгоджених сум податкових зобовязань понад 90 днів, що могло б вплинути на розмір застосованих штрафних санкцій.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №8»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-5581/10/0470 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк