Постанова № 23893203, 07.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р. справа № 2а-1781/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі №2а-1781/10/1170 за позовом спільного українсько-італійського підприємства «Лігурія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

Спільне українсько-італійське підприємство «Лігурія»звернулося з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000582310/0 від 14.05.2010 року, №0000572310/0 від 14.05.2010 року, визнати протиправними дії відповідача по визнанню правочинів нікчемними та визнати недостовірними відомості, викладені у п.2.9 акту перевірки від 30.04.2010 року, зобовязавши останнього відкликати вказаний пункт і п.1,2,3 висновків акту. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що податковим органом необґрунтовано, без достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення №00005822310/0 від 14.05.2010 року, яким спільному українсько-італійському підприємству «Лігурія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 48 363 грн.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення №00000572310/0/0 від 14.05.2010 року, яким спільному українсько-італійському підприємству «Лігурія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 40 350 грн.; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Кіровограді щодо визнання правочинів, укладених спільним українсько-італійським підприємством «Лігурія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю з контрагентами ВАТ «Черкаський комбінат», ВАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», ВАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ТОВ ДТ «Формула Смаку», ПП «Агроексімцентр», ТОВ «Кіровоградоптсервіс», ТОВ «Етна Постач», ПП «Трансзерагро», ТОВ магазин «1001 дрібниця»нікчемними. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська обєднана державна податкова інспекція, посилаючись на порушення норм матеріального права, подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга, в частині рішення суду щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтована тим, що позивачем не надано до перевірки первинних документів, які б свідчили про правомірність віднесення до складу валових витрат підприємства витрат, які понесені в результаті придбання позивачем інформаційно-консультаційних послуг. В частині рішення суду щодо визнання неправомірними дій ДПІ по визнанню нікчемними правочинів, відповідач вказував на те, що висновки перевіряючих осіб про нікчемність правочинів ґрунтуються на встановлених перевіркою обставинах та підтверджуються відповідними доказами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 07.04.2010 р. по 27.04.2010 року працівниками Кіровоградської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт №30/23-10/23678383 від 30.02.2010р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СП «Лігурія»зі зазначеними у п.2.9 акту перевірки постачальниками та покупцями; п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 ст.5,

- п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33 625 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 9 250 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9 375 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 15 000 грн.;

- п.п.7.4.4 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26 900 грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 7 400 грн., за березень 2009 року в сумі 7 500 грн., за вересень 2009 року в сумі 12 000 грн.

За результатами перевірки та складеного акту Кіровоградська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №00005822310/0 та №00005722310/0, якими позивачу визначені податкові зобовязання із податку на прибуток у сумі 33 625 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 14 738 грн. та з податку на додану вартість у сумі 26 900 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 13 450 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Кіровоградською ОДПІ безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»в частині прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань. Крім цього, суд першої інстанції зробив висновок про протиправність дій ДПІ, які полягають у визнанні нечинними правочинів, які укладено позивачем у перевіряємому періоді. Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що наведені в пункті 2.9 Акту перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про не підтвердження позивачем первинними документами витрат по придбанню консультаційно-інформаційних послуг від ПП «Злагода ММ»та ПП «Корел Плюс», а також посередницьких послуг від ПП «Злагода ММ». При цьому, податковий орган вказав на те, що акти приймання виконаних робіт не можуть бути прийнятті до уваги як первинні документи, оскільки не відповідають вимогам ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З цих підстав ДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(п.3.1.2 Акту перевірки). Враховуючи порушення, викладені в п.3.1.2 акту перевірки та відсутність підтверджуючих документів щодо використання придбаних послуг у господарській діяльності, ДПІ дійшла висновку про завищення податкового кредиту по вищевказаним господарським операціям щодо надання консультаційно-інформаційних послуг (п.3.2.2 Акту перевірки).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п.5.1, пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із врахуванням змін та доповнень) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ПП «Злагода-М»укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 02.11.2008р. Відповідно до п.2.1 вказаного договору ПП «Злагода-М»зобовязується виконати ряд консультаційно-інформаційних послуг, а саме: надати консультації, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника, та повязані зі збутом та придбанням зерна пшениці; інформувати замовника про зміну та появу нових нормативно-правових актів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності на ринку зернових в Україні.

На виконання пункту 5.1 Договору, 25.11.2008р. сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджує виконання сторонами умов договору.

Крім цього, між позивачем та ПП «Злагода-М»укладено договір про надання посередницьких послуг №02-03-09 від 02.03.2009р., згідно з умовами якого ПП «Злагода-М»зобовязано виконати ряд дій з метою знаходження оптимального «Продавця»готового продати товар, а саме: пшениця 4 класу за ціною не вище 1000грн. за тону.

На виконання пункту 3 вказаного договору, сторонами 24.03.2009р. підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджує виконання умов Договору.

Також, між позивачем та ПП «Корел-Плюс»укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 23.07.2009р. Відповідно др. П.2.1 Договору ПП «Корел-плюс»зобовязується виконати консультаційно-інформаційні послуги, а саме: провести дослідження суспільної думки та кон»юктури ринку виробництва та реалізації цукру в Україні; аналізувати проведенні дослідження та надати замовнику висновки щодо подальшого пріоритету розвитку даного ринку в Україні; розробити рекомендації щодо подальшого здійснення торгівельних операцій замовником на рикну цукру в Україні.

На виконання п.5 Договору, 25.09.2009р. сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних рішень, податковим органом не заперечується реальність зазначених господарських операцій за якими позивачу фактично надавалися послуги. Так, аналізуючи кожний із договорів ДПІ, в акті перевірки, зазначала про надання послуг позивачу. Не заперечувався відповідачем і факт здійснення господарської діяльності позивачем (збут та придбання зерна пшениці, торгівлі цукром), тобто діяльності для здійснення якої і надавались передбачені зазначеними договорами послуги. Натомість, вказуючи на завищення валових витрат по цим операціям, ДПІ зазначала про не підтвердження понесених позивачем витрат первинними документами, що є порушенням п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З такими доводами податкового органу колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається зі складених Актів, в них зазначено сторони господарських зобовязань, зміст та обсяг господарських операцій (комплекс послуг, передбачених Договорами), підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, вказані Акти про приймання наданих послуг відповідають вимогам Закону, які предявляються до первинних документів і вони надають змогу ідентифікувати зміст та обсяг господарських зобовязань і сторони таких господарських зобовязань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань за платежем податок на прибуток.

Обґрунтовано суд першої інстанції вказав і на протиправність податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток.

Так, пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, придбавання товарів (робіт, послуг) має бути повязане з використанням їх у межах господарської діяльності такого платника податку, сплата податку на додану вартість у вартості поставлених робіт (послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Таким чином, враховуючи отримання послуг, які повязані з господарською діяльністю, та отримавши від постачальників таких послуг податкові накладні, відносно яких податковим органом не було висловлено зауважень, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які сплачено у вартості цих послуг.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

В той же час, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо визнання правочинів нікчемними.

Так, визнавши протиправними дії ДПІ суд, фактично визнав протиправними доводи (позицію) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому, суд не врахував, що захисту підлягають порушенні або оспорюванні права особи. Між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчинення дій) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) субєктом владних повноважень. Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст заявлених вимог та безпідставно визнав протиправними дії ДПІ щодо визнання правочинів нечинними, при цьому не врахувавши, що таких дій, як визнання нечинним правочинів, податковий орган не вчиняв і не міг вчиняти в силу закону. В акті перевірки лише зазначено про те, що з огляду на встановлені обставини перевірки, податковий орган вважає укладені договори нікчемними.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині задоволених вимог про визнання правочинів, укладених спільним українсько-італійським підприємством «Лігурія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю з контрагентами ВАТ «Черкаський комбінат», ВАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», ВАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ТОВ ДТ «Формула Смаку», ПП «Ароексімцентр», ТОВ «Кіровоградоптсервіс», ТОВ «Етна Постач», ПП «Трансзерагро», ТОВ магазин «1001 дрібниці»нікчемними скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в цій частині заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі №2а-1781/10/1170 - в частині задоволених вимог про визнання правочинів, укладених спільним українсько-італійським підприємством «Лігурія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю з контрагентами ВАТ «Черкаський комбінат», ВАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», ВАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ТОВ ДТ «Формула Смаку», ПП «Ароексімцентр», ТОВ «Кіровоградоптсервіс», ТОВ «Етна Постач», ПП «Трансзерагро», ТОВ магазин «1001 дрібниці»нікчемними скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в цій частині заявлених вимог.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі №2а-1781/10/1170 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Постанову виготовлено у повному обсязі 14.07.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк