Ухвала суду № 23890788, 17.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року м. Київ К-58169/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року

у справі № 2а-19023/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строитель ЛТД»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строитель ЛТД»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі -відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України суми відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією за березень 2008 року в розмірі 102 151,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Строитель ЛТД»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою декларацією за березень 2008 року в розмірі 91 732,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Строитель ЛТД»судові витрати в розмірі 917,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення -про залишення позовної заяви без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, яка містила суму, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, в розмірі 166 667,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Строитель ЛТД»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень, лютий та березень 2008 року, за результатами якої складено акт № 642/23-616/03329700 акт від 16 травня 2008 року.

Перевіркою встановлено, що сума податку на додану вартість, фактично сплачена ТОВ «Строитель ЛТД»постачальникам товарів, становить 102 151,00 грн.

Однак, відповідач-1 дійшов висновку про можливість підтвердження вказаної вище суми виключно після отримання матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання.

Крім того, судами встановлено, що позивачем 11 вересня 2008 року подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську уточнюючу декларацію, якою зменшено суму, що підлягає відшкодуванню за декларацією за березень 2008 року, на 10 419,00 грн., а також уточнено позовні вимоги та зменшено суму позову до 91 732,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, яку можливо встановити лише після отримання відповідей на запити про проведення перевірок по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В свою чергу, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

При цьому, слід зазначити, що неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко