Ухвала суду № 23890680, 17.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року м. Київ К-55203/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року

у справі № 2-а-8638/08/2070

за позовом Борівського управління житлово-комунального господарства Борівського району Харківської області

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року, позов Борівського управління житлово-комунального господарства Борівського району Харківської області (далі -позивач) до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032320/3 від 27 серпня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ізюмська ОДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Борівського управління житлово-комунального господарства Борівського району Харківської області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 445/232/03358937 від 27 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032320/3 від 27 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 34 974,00 грн. (23 316,00 грн. -основний платіж, 11 658,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі -Указ № 727/98) у зв'язку із заниженням суми виручки фактично отриманої на розрахунковий рахунок в розмірі 233 162,00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження суми єдиного податку в розмірі 23 316,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що позивач є державним комунальним підприємством, підпорядкованим Борівській селищній раді Харківської області, одним з видів діяльності якого є здійснення послуг з житлово-комунального обслуговування населення району, а саме: послуг з очистки території (вивезення нечистот та стоків), послуг з благоустрою.

В періоді, охопленому перевіркою, між позивачем та Приватним підприємством «Будцентр» укладено договори підряду № 27 від 04 серпня 2005 року та № 47 від 18 серпня 2006 року, предметом яких є капітальний ремонт покрівель житлових будинків в смт Борова Харківської області.

Витрати на оплату вказаного капітального ремонту отримано позивачем від Борівської селищної ради Харківської області як цільову державну субвенцію на виконання заходів з попередження техногенних катастроф та можливих аварійних ситуацій в житловому фонді, який є комунальною власністю селищної ради.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Указу № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Пунктом 37 статті 2 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що субвенції -міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів видатки місцевих бюджетів на місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що отримані від Борівської селищної ради Харківської області кошти є субвенцією, а не прибутком позивача.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко